Прем'єр-міністр Франції Франсуа Байру втратив вотум довіри в Національних зборах – це посилить нестабільність в одній з найбільших країн Європи й обмежить простір для маневру президента Франції Емманюеля Макрона, який перебуває у скрутному становищі.
Французька політична сцена сильно фрагментована, відколи Макрон оголосив дострокові вибори у 2024 році. Економічна ситуація погіршується у другій за величиною економіці Європи на тлі зростання рівня боргу.
Водночас Європа стикається з невизначеністю щодо війни в Україні, можливої торговельної війни зі Сполученими Штатами, підйомом Китаю.
Хоча Байру програв голосування, не варто очікувати, що Макрон оголосить дострокові вибори або навіть подасть у відставку, як сподіваються деякі в опозиції. Цього не станеться попри те, що за останні 12 місяців французький президент втратив трьох прем'єр-міністрів.
У пресслужбі президента Франції вже повідомили, що він обере кандидата в прем’єри найближчими днями. Найімовірніше – більш лівого, та спробувати ухвалити бюджет з більш поміркованими скороченнями. Загальнонаціональні страйки відбудуться пізніше цього тижня й можуть заблокувати значну частину країни в майбутньому.
А щоб уникнути всього цього, варто очікувати, що президент ще більше зосередиться на зовнішній політиці протягом решти двох років перебування на посаді, не надто змінюючи курсу.
Це означає, що Єлисейський палац буде гучним і активним як в Україні, так і на Близькому Сході, але не варто очікувати, що він витратить забагато грошей на підтримку своєї риторики.
У багатьох відношеннях цей французький хаос був цілком передбачуваним, відколи Макрон вирішив оголосити парламентські вибори після катастрофічного результату його центристської партії Ensemble pour la République (Разом за Республіку) на виборах до Європарламенту торік у червні.
Цей маневр повністю провалився, і замість того, щоб заручитися підтримкою своєї політики, він повністю втратив контроль над Національною асамблеєю.
Відтоді було схвалено мало законів, оскільки його ослаблена партія разом із невеликою групою правоцентристських об'єднань сформувала уряди меншості, залежний або від крайнього правого «Національного об'єднання» Марін Ле Пен, або від широкої коаліції лівих партій.
Байру втратив позиції після того, як спробував скоротити приблизно на 0,8 відсотка валового внутрішнього продукту зростаючий дефіцит Франції, який вже майже досяг 6 відсотків – удвічі більше за ліміт єврозони.
Ринки ще якийсь час залишатимуться нервовими, проте очікується, що Макрон висуне кандидата зі свого табору – лівоцентристського, з менш жорстким економічним підходом. А отже, здатного налагодити кращу співпрацю з 66 поміркованими депутатами-соціалістами, які дозволили ухвалити торішній бюджет.
В якості альтернативи він також міг би висунути одного з цих соціалістів на посаду прем'єр-міністра, хоча правоцентристські фракції у його крихкій коаліції можуть стати проти цього.
Партія, за якою варто уважно стежити, – це Національне об'єднання, найбільша група в палаті. Раніше Ле Пен прагнула уникнути політичної кризи, але тепер, схоже, вона домагається дострокових виборів, щоб спровокувати швидше рішення з боку Конституційної ради Франції щодо законності заборони для неї на участь у виборах.
Наразі їй заборонено обіймати виборні посади після того, як її визнали винною у зловживанні коштами ЄС. Її партія стверджує, що це рішення є політично мотивованим, і вона його оскаржує.
Рішення наглядового органу на користь Ле Пен дозволить їй знову взяти участь у перегонах за посаду президента у 2027 році головному призі для її руху.
Наче цього було недостатньо, популярний рух у соціальних мережах, який у різний час підтримували як ультраліві, так і ультраправі елементи, спробує «заблокувати» країну за допомогою насильницьких вуличних протестів. Він може просто зазнати невдачі, або ж може затягнутися на тижні, зануривши країну у справжню економічну кризу.
Якщо Макрон переживе це і зможе отримати якийсь бюджет на 2026 рік, він повернеться на міжнародну арену, як він часто робив це останнім часом. Це буде його безпечний простір на наступні місяці.
Хоча він, можливо, не має забагато грошей, він продовжить працювати над тим, щоб забезпечити європейське (бажано французьке) місце за столом у будь-яких майбутніх переговорах щодо України, формувати політику на Близькому Сході, забезпечуючи визнання Парижем Палестини на майбутній Генасамблеї ООН, та співпрацювати з Німеччиною та Великою Британією над механізмом «відновлення», який міг би швидко відновити санкції ООН проти Ірану пізніше цього місяця.
Навряд чи Франція стане найвпливовішим гравцем у будь-якій із цих сфер, проте очікується, що незмінно енергійний Макрон діятиме з подвоєною енергією на міжнародній арені до кінця свого, за прогнозами, бурхливого президентства.
Форум