Доступність посилання

ТОП новини

Литва вимагає видати громадянина України за участь у подіях 1991 року


Люди захищають телецентр у Вільнюсі під дулами танків. (Фото Євгенія Кондакова) 13 січня 1991 року
Люди захищають телецентр у Вільнюсі під дулами танків. (Фото Євгенія Кондакова) 13 січня 1991 року

Литва домагається видачі українця Олександра Радкевича. Його звинувачують у тому, що під час подій 1991 року, коли Радянський Союз відправив війська до колишньої Литовської республіки, щоб силоміць утримати її у складі СРСР, він, був водієм-механіком одного з танків. Деталі зібрав телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

Литва стала першою республікою, яка зажадала незалежності від СРСР. Москва відмовилася визнавати це рішення - і в січні 1991-го відправила війська до Вільнюса: 8-9 січня в країну було перекинуто бійців спецпідрозділу «Альфа», псковської дивізії ПДВ та інших частин.

У ніч на 13 січня колона радянської бронетехніки увійшла до центру Вільнюса: тоді в ході зіткнень біля телецентру загинуло 14 людей, від 600 до майже тисячі осіб (за різними даними) було поранено.

Однак ці дії Кремля не дали результату: через два місяці – 11 березня 1990 року – Верховна рада Литви офіційно оголосила про відновлення незалежності. А справа про розстріл Вільнюської телевежі та вторгнення радянських військ у країну (так звана справа про «радянську агресію») стала однією з наймасштабніших у Литві.

Звинувачення у ній були висунуті екс-міністру оборони СРСР Язову, главі Вільнюського гарнізону та іншим. Максимальні терміни отримали лише Язов та екс-офіцер КДБ Головатов, а реальні терміни – лише двоє військових. Однак, ще щодо десятків обвинувачених було видано європейський ордер на арешт.

Одним із тих, хто опинився у міжнародному розшуку, був і Олександр Радкевич. У 1991 році молодий лейтенант-українець служив у радянській армії та керував одним із цих радянських танків, перекинутих до Литви.

«Він тоді прийшов додому, сказав: нас терміново викликає командир, – згадує Ірина Радкевич, дружина Олександра. – У Литві, як він сказав своїми словами, «заваруха якась починається». Я його питаю: «А що ж там таке робиться ?». А він каже: «Дивися телевізор».

Радянські танки, у хмарі сльозогінного газу, прокочуються через барикаду із автомобілів перед вільнюськім телецентром. Литва, 13 січня 1991 року
Радянські танки, у хмарі сльозогінного газу, прокочуються через барикаду із автомобілів перед вільнюськім телецентром. Литва, 13 січня 1991 року

Затримали у Греції

Про те службове відрядження чоловіка Ірина практично не згадувала – доти, доки Олександра, який із сім'єю вирушив у подорож Європою, у вересні несподівано не затримали на кордоні в Греції. Виявилося, що це було зроблено на вимогу Литви, яка видала європейський ордер на арешт Радкевича.

«Я спочатку подумала: ну що це таке? Як це? Що це? А я думаю: господи, за що?», – каже Ірина.

Про те, що Литва веде розслідування, Олександр знав, навіть давав свідчення про свою участь у подіях 1991 року. Але Радкевич не підозрював, що став у справі не свідком, а обвинуваченим, а 2019 року – і заочно засудженим: суд у Литві засудив його на чотири роки в'язниці.

Рідні Радкевича не розуміють, чому йому винесли такий суворий вирок. Танк Олександра стояв біля будинку друку у Вільнюсі: там не було жодної жертви.

«Чесно кажучи, я не розумію, за що його засудили. На той час він був просто лейтенантом, який підкорявся наказу, – пояснює Марія Годованюк, дочка Олександра. – Він туди не добровольцем ішов».

Прощання із 10-тьма із 14-ти убитих під час штурму телевежі у Вільнюсі. Литва, 16 січня 1991 року
Прощання із 10-тьма із 14-ти убитих під час штурму телевежі у Вільнюсі. Литва, 16 січня 1991 року

Засудили за «залякування населення»

У матеріалах суду сказано, що засудили колишнього водія-механіка за «залякування населення».

«Як вони сказали, роль Олександра Радкевича була просто сидіти в танку і «лякати населення своєю присутністю», – каже правозахисник Олександр Павличенко, голова правління Української Гельсінкської спілки з прав людини. – Але як такого складу військового злочину в цій ситуації не було видно».

Рідні та товариші по службі Радкевича наголошують, що за минулі 30 років військовий в Україні став героєм: він пішов захищати свою країну, коли у 2014 році розпочався спровокований Росією воєнний конфлікт на Донбасі.

Але влада Литви його все одно вважає злочинцем. А долю Олександра вирішує грецький суд – саме у цій країні його затримали, тут і мають ухвалити рішення, передавати Радкевича Вільнюсу чи ні.

Політичне рішення чи відбування покарання?

Шанси на те, що рішення буде не на користь Литви, є, каже грецький адвокат Радкевича – Димитріос Димитріадіс:

«Можуть вирішити це питання тут і не видати його. Я вам скажу: були такі приклади, – зазначає він. – У тій же Австрії була така справа, щоб видати до Литви громадянина Росії, і вони його не видали».

Юрист каже про колишнього співробітника КДБ Головатого. Його справді затримали в Австрії на запит Литви, але потім Відень відмовився видавати колишнього командира групи «Альфа» Вільнюсу.

Родина Радкевича сподівається на політичне вирішення питання: адже Литва та Україна є країнами-партнерами. Отже, шанс, що Радкевича помилують, є.

А от литовські політологи у цьому сумніваються.

«Пам'ять про 13 січня 1991 року – вона є, вона жива, – наголошує Віктор Денисенко, доктор соціальних наук, політичний оглядач. – Ці події досі резонують у громадському полі. Те, що зараз він герой для України і багато зробив для своєї країни, не скасовує його попередніх вчинків та попередніх злочинів».

Українські правозахисники кажуть, що готуються оскаржити вирок, ухвалений Олександру Радкевичу в Литві, в Європейському суді з прав людини. Але це потребу багато часу.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG