Росія та Білорусь розпочали 10 лютого військові навчання поблизу кордонів з Україною. Російські війська залишать Білорусь після спільних навчань (завершення було заплановане на 20 лютого), проте конкретна дата поки що не називається, заявив прессекретар президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков, інформує телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Генсекретар НАТО Єнс Столтенберг говорив про перекидання з Росії 30 тисяч військових і назвав це найбільшим нарощуванням військ з часів Холодної війни. У Білому домі заявляли, що Росія може скористатися навчаннями для того, щоб розпочати вторгнення в Україну.
Білоруський політолог Валерій Карбалевич розповів телеканалу «Настоящее время», наскільки ймовірною є постійна дислокація російських військ у Білорусі і чи варто Україні побоюватися воєнних дій із цього боку.
– З'являються різні повідомлення. Financial Times говорить про укладення договору між Путіним і Макроном, нібито Росія зобов'язується вивести війська в 30 тисяч людей із Білорусі. Макрон повідомляє про те, що домовився з Путіним, що постійних російських військових баз у Білорусі не буде. Як ви вважаєте, після цих заяв, у тому числі й Пєскова, який говорить про те, що вони й не планували залишати свої війська у Білорусі після навчань, можна всім заспокоїтися та сказати, що ситуація спокійна і в Білорусі не буде російських військових?
– Тут ще залежить від загального контексту відносин між Росією та Заходом, Росією та НАТО. Саме від цього залежить російська військова присутність на території Білорусі.
Те, що Росія починає постійно бути присутньою на території Білорусі, – це, на жаль, факт
Тут проблема ось у чому. Нещодавно Мінськ відвідав міністр оборони Росії Сергій Шойгу. І він заявив, що цього року заплановано близько 20 спільних військових заходів білорусько-російських. Умовно кажучи, якщо йдеться про якісь навчання, то вони будуть перманентними: ці закінчаться, якусь частину російських військ виведуть, а може – всі, а потім вони знову можуть з'явитися на нових навчаннях, потім знову вивести. Тобто російська військова присутність у Білорусі суттєво посилюється – це факт. У якій формі, в якому вигляді, як часто і як багато – це вже інше питання. І тут можливі різні варіанти. Але те, що Росія починає постійно бути присутньою на території Білорусі, – це, на жаль, факт.
– А ця інформація щодо того, що за супутниковими знімками Maxar Technologies видно, що російська техніка та військові розмістилися у тих місцях, які не призначені для навчань, які розпочалися 10 лютого. Та інформація від Білоруської служби Радіо Свобода, що російську техніку розміщують на території занедбаних заводів, щоб не було видно із супутників, де ця техніка розміщена. Навіщо це все робиться? Для залякування? Чи можна припустити, що у майбутньому будуть якісь реальні маневри?
– Так, щоб ввести в оману опонентів, щоб лякати невідомістю. Адже вся тактика Росії щодо Заходу та України полягає в тому, що ми створюємо умови, з яких може вирости все, що завгодно, у тому числі війна, а ви повинні боятися, ви повинні лякатися, повинні йти нам на поступки. І ця спроба сховати техніку на якихось занедбаних заводах – це елемент цієї тактики: «Ми тут ввели невідомо скільки, сховали невідомо скільки, а ви думайте, розмірковуйте. Якщо не хочете сюрпризів, то маєте йти нам на поступки». Це загальна стратегія Росії.
– Я не знайшов інформації про кількість російських військових, які мають бути присутніми на навчаннях у Білорусі, які розпочалися сьогодні. Як ви вважаєте, чому цю інформацію не повідомляють? Має, згідно з міжнародними договорами, начебто бути не більше за 13 тисяч. Столтенберг повідомляє, що російських військових у Білорусь перекинули вже близько 30 тисяч. Невідомість – це така головна тактика Росії: «Ми нічого не говоритимемо, дивіться самі, спостерігайте за нами із супутників»?
– Так, так. Невідомість завжди лякає, це зрозуміло. Тому ховають і кількість російських військовослужбовців біля Білорусі, ховають місця їхньої дислокації. Сховати неможливо, всі розуміють, але до кінця плани незрозумілі. І ця невідомість найбільше лякає. У цьому полягає тактика.
– Наразі є різні думки, зокрема, що Володимир Путін міг направити російських військових та техніку до Білорусі, зокрема, не для того, щоб наступати з території Білорусі в Україну, а щоб закріпитися у Білорусі. Дехто навіть називає таке слово: «Військова окупація Білорусі». Як ви вважаєте, чи можна з цим погодитись?
– Слово «окупація», мабуть, занадто різке. Я б говорив про постійну військову присутність Росії. Адже тут вона в різних формах проявляється. Навчально-бойові центри з’явились: один біля Гродна, інший біля Барановичів. Ці центри, де присутні російські бойові підрозділи, дуже схожі на військові бази, але військовою базою це не називається, ці постійні російсько-білоруські навчання на території Білорусі – це свідчення того, що Росія посилює свою присутність на території Білорусі, і це виконує багато функцій. Це контроль над Білоруссю і політикою Білорусі, це загроза НАТО, це загроза того, що, мовляв, ми можемо взяти під контроль Сувалковський коридор, це загроза Україні. Це одразу кілька функцій виконують Збройні сили Росії.
– А як ви вважаєте, Олександр Лукашенко, який, на перший погляд, підігрує заявам російських чиновників, каже: «Ситуація на українсько-білоруському кордоні напружена». Чи не бачить він зараз якоїсь загрози від цих російських військових, які перебувають на території Білорусі?
– Ми можемо сьогодні констатувати, що Лукашенко каже, що не наважується сказати сам Путін. Ось ці постійні погрози на адресу України, вони говорять про те, що Лукашенко намагається демонструвати свою потребу, свою потрібність Росії, бо саме підтримка Росії є умовою збереження влади Лукашенка у Білорусі.
Наскільки це лякає Лукашенка? Напевно, певною мірою так, але він, мабуть, вважає, що з усіх загроз, які стоять перед ним, присутність російських військ на території Білорусі – це менша загроза, порівняно, наприклад, з акціями протесту білорусів.
– Але при цьому нещодавно в інтерв'ю російському телеведучому Соловйову Лукашенко сказав, що зараз велика війна нікому не потрібна, що люди, зокрема, він мав, напевно, на увазі себе, звикли жити в комфортних умовах, що ці умови відразу ж порушаться, якщо буде війна. Чи слід вірити таким словам Лукашенка? Чому він так каже?
Підтримка напруженості – у цьому Лукашенко зацікавлений
– Я думаю, що у розв'язанні реальної війни Лукашенко справді не зацікавлений, бо ця ідея непопулярна у білоруському суспільстві і війна може закінчитись дуже несподіваними наслідками. А ось підтримка постійної напруженості – це так. З одного боку, це загроза сусіднім країнам, це помста за їхню політику щодо білоруського керівництва. З іншого боку, це демонстрація потрібності Росії, і Росія за це має платити політичною та фінансовою підтримкою, економічною, інформаційною, дипломатичною та всілякою іншою. Підтримка напруженості – у цьому, на мою думку, Лукашенко зацікавлений.
– Нещодавно в Росії ухвалили рішення про те, щоб відправити в Сирію білоруських військових. І Лукашенко сказав: «Якщо почнуться військові дії в активній фазі на Донбасі, то білоруська армія поведеться так само, як і російська». Як ви вважаєте, у майбутньому можливе таке, що на Донбасі ми побачимо білоруських військових?
– Я думаю, що Лукашенко говорив дещо про інше. Тобто, якщо почнеться конфлікт на Донбасі, то це початок повноцінної війни між Росією та Україною. І ось у таку повноцінну війну Білорусь увійде на боці Росії. У якому вигляді, в якій формі – я не думаю, що це на Донбасі, я думаю, що якщо вже розпочнеться військовий конфлікт, то це на білорусько-українському кордоні.
– Зараз усі американські чиновники кажуть: «Ми не знаємо, що задумав Путін, що в нього в голові». Як ви вважаєте, Володимир Путін ділиться дійсними своїми планами з Олександром Лукашенком – чи буде війна, чи не буде війни?
– Я думаю, що якимись планами ділиться, але далеко не всіма, тим більше що, на мою думку, поки що у Путіна теж немає повного і ясного плану, що треба робити, якщо Захід відкине його ультиматум. Є кілька варіантів, який із них буде взятий на озброєння, я думаю, остаточного рішення не ухвалили в Кремлі. Тому тим більше тут нема чим ділитися з Олександром Лукашенком.
