Рукостискання уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця з новопризначеною російською омбудсменкою Яною Лантратовою та обійми двох чоловіків на задньому плані відео викликали хвилю обговорень у соцмережах в Україні. Запис зустрічі омбудсменів опублікували на офіційній сторінці представництва уповноваженого в день чергового обміну військовополоненими між Україною та Росією.
Як пояснив Лубінець в інтерв'ю Радіо Свобода, рукостискання було частиною налагодження прямого діалогу, а чоловіки на відео – представники спецслужб, які не мають стосунку до його офісу. Про закулісся цієї зустрічі, обміни полоненими, порушення прав людини під час мобілізації, роботу ТЦК та відмову у співпраці Андрію Єрмаку – читайте далі.
Дмитро Лубінець – уповноважений Верховної Ради з прав людини (омбудсмен) з 2022 року. Після початку повномасштабної війни Росії проти України його робота зосереджена на поверненні військовополонених і депортованих українців, моніторингу ситуації на тимчасово окупованих територіях та перевірці повідомлень про порушення прав людини, зокрема під час мобілізації та роботи ТЦК.
Радіо Свобода публікує скорочену версію розмови з уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем. Повне інтерв'ю дивіться YouTube-каналі Радіо Свобода.
Про першу зустріч із російською омбудсменкою та обміни
– Ви зустрічалися з новою уповноваженою з прав людини Росії. Її звати Яна Лантратова. І ваше відео з нею набрало дуже багато як позитивних, так і здебільшого негативних коментарів, через те, що ви віталися з нею за руку, акцентували увагу на тому, що ви далі будете співпрацювати. Розкажіть, будь ласка, що це була за зустріч і чому вона була такою відносно теплою, робочою, конструктивною? Ми не звикли таке бачити.
– Не звикли бачити, коли представник України потискає руку представнику Російської Федерації?
– Так.
– Абсолютно розумію. Це була свідома позиція двох сторін – показати публічно, що ми розпочинаємо діалог, який направлений на конструктивну роботу. Все, що стосується гуманітарного напрямку – це повернення військовополонених, цивільних заручників, українських дітей. На мій погляд, необхідність прямого діалогу – це запорука результативності.
– А до цього не було прямого діалогу?
– Він був. І я пам’ятаю першу мою публічну зустріч з Москальковою, 17 жовтня 2022 року. Тоді я теж потиснув їй руку. Тоді українське суспільство так само негативно відреагувало. Мене почали звинувачувати, навіщо ти тиснув їй руку, краще б ти плюнув їй в обличчя… Через деякий час з максимально негативного окреслення цієї ситуації, все це перетворилося у позитив. Тому що до мене почали звертатись родини військовополонених, осіб зниклих безвісти, батьки депортованих українських дітей і просити, щоб я напряму провів перемовини щодо повернення конкретного громадянина або громадянки України.
Із 2016 року до 2026 року посаду уповноваженою з прав людини у Росії обіймала Тетяна Москалькова, з якою, Лубінець мав кілька зустрічей.
Я, як людина, відчуваю всередині щодо росіян рівно те ж саме, що відчувають всі громадяни України. Моє рідне місто під окупацією – Волноваха. Все, що будувала моя сім'я десятиріччями, залишилось в окупації… Але Лубінець, омбудсман, повинен прибрати емоції і розуміти, що від цієї посади, від цієї комунікації залежить життя і здоров'я наших громадян.
– Ви потисли руку Лантратовій в надії продовжити конструктивну співпрацю?
– Не в надії, я потиснув руку, тому що я вже бачив результат, обмін був організований. Я завжди наголошую, що отака пряма комунікація дозволяє вирішувати дуже багато серйозних проблемних питань наших громадян.
– Коли ви віталися з Лантратовою, позаду вас також віталися двоє чоловіків, буквально обіймалися. Склалося враження, що це український делегат пішов обіймати російського делегата. Поясніть, будь ласка, що це були за обійми?
– На мій погляд, ніхто ніколи не зможе зрозуміти, як насправді веде роботу українська переговорна команда. Щодо конкретних обіймів, я не хочу давати коментарі. За 4 роки додому повернули – 9445 військовополонених, 457 цивільних, 2223 українські дитини.
Це все робить українська команда перемовників. Методи різні.
– Що це були за люди з переговорної команди, які обіймалися?
– Я не маю стосунку до інституцій, які представляли ці особи. Це не були люди з Офісу омбудсмана України.
– Це були спецслужби?
– Це були спецслужби.
– СБУ?
– Я не буду називати зараз конкретний орган.
– Це були представники українських спецслужб, які пішли обійматися з представниками російських спецслужб?
– Ні, я так не буду підтверджувати цю інформацію.
– Тоді поясніть, ви ж без імен говорите.
– Дивіться, це на території Білорусі (знято – ред.). На території Білорусі перебували представники спецслужб трьох країн. Хто взагалі сказав, що це точно український (спецслужбовець – ред.)?
– Здається, людину, яку обіймав український представник, як я розумію, він мав на одязі російський триколор. І тому я з цього зробила висновок...
– А хто сказав, що людина, яка навіть мала триколор, вона представляє російські спецслужби?
– Тобто, можливо, представник України обіймав представника білоруських спецслужб?
– Все можливо. Якщо ми хочемо продовження гарної перемовної роботи, я хочу, щоб всі чітко для себе усвідомили – переговорна команда України робить все і кожного дня, щоб якомога більше громадян України повернулись з російського полону.
– Я хочу зрозуміти, які ви висновки зробили. Чи ви вважаєте, що так варто продовжувати, чи це було неправильно?
– Якщо ви хочете почути позицію омбудсмена України, то вона полягає в тому, що українська переговорна команда повинна робити все, щоб кожного дня повертати наших громадян додому. І що насправді ми там робили з переговорною групою, із представниками Служби безпеки України, і Служби зовнішньої розвідки України, і Головного управління розвідки Міністерства оборони України, і Міністерства внутрішніх справ України, й іншими дотичними органами, ми зможемо публічно розказати після того, як повернемо останнього хлопця і останню дівчину з російського полону.
– Скільки ще українців залишаються у російському полоні?
– Тисячі.
– Вам відома ця цифра?
– Так. Ми публічно її не називаємо, це свідома тактика української перемовної групи. Росіяни не знають точно цифру, скільки росіян у нас в полоні. Ми публічно не називаємо, скільки українців в російському полоні.
– Як цивільних, так і військових?
– Цивільних плюс-мінус ми можемо називати. У нас є реєстр осіб зниклих безвісти. За нашими даними, це більше 16 000 осіб, які вважаються зниклими на тимчасово окупованій території України. Верифікували ми, станом на сьогодні, 1887 цивільних громадян України, які, за нашими даними, в російському полоні. Через Міжнародний комітет Червоного Хреста ми верифікували 878 осіб. Решта – верифікація, завдяки нашим спецслужбам.
– Тобто понад 16 000 – це цивільні, скільки військових ви не говорите. І за чотири роки понад 9 000 і військових, і цивільних Україна повернула?
– Я скажу так, що цифра військовополонених, які залишаються у російському полоні, менша, ніж цифра, кого ми повернули з російського полону.
– Повертаючись до персони Яни Лантратової, з якою вам тепер доведеться працювати найближчі п’ять років. Наскільки на вашу з нею співпрацю впливає той факт, що вона має підозру від СБУ за вивезення українських дітей?
– Станом на сьогодні відбулася перша публічна зустріч. Ми домовились про конкретні кроки, які ми можемо реалізовувати. Щодо вироку суду, коли він буде, то автоматично це може в негативному плані вплинути на мою комунікацію з нею.
Лантратова з 2021 року була депутаткою Держдуми РФ, у лютому 2025 року вона очолила комітет парламенту з розвитку громадянського суспільства, питань громадських та релігійних об’єднань. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну вона почала їздити окупованими територіями. В Україні Лантратову та дружину депутата Держдуми Сергія Миронова Інну Варламову звинувачують у «примусовій індивідуальній депортації осіб, які перебувають під захистом», та «порушенні законів та звичаїв війни». За даними слідства, наприкінці серпня 2022 року вони під виглядом офіційного візиту приїхали до окупованого російською армією Херсона та вивезли з Херсонського обласного будинку дитину двох дітей – 10-місячну Маргариту Прокопенко та дворічного Іллю Ващенка. Лантрапова відкидає ці звинувачення.
– Ви з нею говорили про це?
– Ні. Але я веду цей випадок. Він кілька років у нас в роботі. Ми знаємо, де фізично перебуває Маргарита. Їй змінили документи. Зараз у неї нове свідоцтво про народження. Їй дали нове російське ім'я Марина Міронова. За російським документами, вона народилась на території Московської області. При тому що вона – українка. Більше того, у нас є родина з рідною сестрою Маргарити. Ми неодноразово пропонували російській стороні зробити ДНК-тест для того, щоб підтвердити, що це дійсно Маргарита – українська дівчинка, а не Марина Міронова. Ми хочемо її повернути.
– Ви говорили про це Лантратові під час зустрічі?
– Ні.
– Чому?
– Під час першої зустрічі намагаєшся знайти точки дотику, щоб показати результат. Але в майбутньому це 100% буде обговорено.
– Чи допускаєте ви, що на період, поки вона є російською омбудсменкою і від неї залежить перемовний процес щодо повернення українських бранців, українські спецслужби можуть призупинити це розслідування?
– Не допускаю. Українські спецслужби повинні робити свою роботу. А от наступний крок – це вирок суду. От як це вплине на нашу з нею комунікацію, будемо дивитися.
– Якщо відштовхнутись від того, що ви на першій зустрічі намагаєтеся знайти спільні точки дотику. Ви їх знайшли?
– Так.
– Які?
– Я сказав публічно, що ми домовились розпочати з чистого аркуша. І всі сприйняли це так, що ніби я заплющив очі на злочини росіян в Бучі, в Маріуполі. Моя фраза полягала в тому, що Лантратова сказала: «Юридично всі запити, які ви відправляли на Москалькову, на попередню уповноважену, ми їх не аналізуємо, не даємо відповіді. Списки, які ви передавали, ми їх не аналізуємо. Тобто ми розпочинаємо з чистого аркуша, ви починаєте передавати списки, запити – і ми починаємо їх відправляти».
– Чому немає тяглості в цьому питанні з російського боку?
– Це їхня внутрішня історія, це була їхня пропозиція розпочати в такому форматі, і ми її підтримали.
– Багато хто вважає, що оскільки Яна Лантратова є прокремлівською фігурою, її призначення слід розцінити як перехід до більш жорсткої роботи офісу російського омбудсмена.
– Там немає непропутінських людей, в системі управління Російської Федерації. Там одна особа вирішує абсолютно все – це президент Російської Федерації. Як ви думаєте, чи дозволив би хтось проводити ось такі перемовини і показувати, і повертати громадян України, якщо б на це не було волі президента РФ?
– А за яким принципом Росія зараз віддає людей? Ви для себе визначили якісь їхні правила, методи?
– Логіки немає, алгоритму немає. Завжди це ініціатива і робота саме української переговорної групи.
– Тобто якби ви нічого не пропонували, вони б сказали: «Ну і не треба нам цих обмінів»?
– Жодного разу я не бачив такої ініціативи з боку Російської Федерації, щодо обміну і повернення громадян Російської Федерації. Це завжди ініціатива з боку української переговорної групи.
– А чи розглядаєте ви зараз можливість буквально відвідин Росії, місць утримання українських бранців? І російська омбудсменка зі свого боку – відвідування України і місць утримання росіян?
– Розглядаю. Якщо буде така ініціатива з боку Російської Федерації і якщо це буде неформальне відвідування, коли список місць, які я зможу відвідати, буде складатись з тих місць, які ми запропонуємо.
Ми знаємо, де найбільше порушують права громадян України. Куди б я точно хотів поїхати: в Мордовію, в Ростов, в Сибір. За нашою інформацією, українських військовополонених і цивільних заручників тримають у 186 верифікованих місцях тримання: СІЗО, виправних колоніях, тимчасових пунктах. І це тільки верифіковані місця. Скільки ще неверифікованих залишається? Ями, підвали, гаражі. Ми можемо тільки припускати.
На цій першій зустрічі я окремо передав список місць тримання українських військовополонених, які я попросив відвідати якомога скоріше. Тому що, за нашою інформацію, там просто катівні. Ми запропонували, що ми розпочинаємо з того, що Лантратова відвідує місця тримання українських військовополонених, я відвідую російських військовополонених. Ми обмінюємося інформацією, в тому числі я запропонував робити фото і відео.
В тому числі я пропонував: «Ми знаємо, що ви не допускаєте представників Міжнародного комітету Червоного Хреста до місць тримання українських військовополонених. І в тому числі через це вони піддаються катуванням і повертаються в жахливому медичному й психологічному стані. Давайте організуємо моніторингову групу з числа омбудсманів світу. От є країни, яким ви довіряєте, є країни, яким ми довіряємо. Давайте таку моніторингову групу зробимо. Вони їдуть до вас, ви даєте доступ до українських військовополонених, приїжджають до нас, я даю доступ до російських військовополонених. В тому числі, я казав, якщо колись буде пропозиція, щоб в цю моніторингову групу входили омбудсмени і України, і Російської Федерації, давайте».
– Поки немає згоди?
– Це такі були міркування на майбутнє, що ми можемо зробити.
– А у вас з нею прямий контакт? Ви можете в будь-який момент подзвонити, написати без посередників?
– Можу. Це одна з домовленостей, яких ми досягли на цій першій зустрічі. Перше, я сказав, що нам треба періодичність зустрічей, щоб ми зустрічались, показували результат нашої комунікації і робили це, наприклад, раз на тиждень, раз на два тижні. Плюс, якщо терміново треба щось узгодити, щоб була можливість переговорити телефоном.
Про евакуацію з ТОТ та права ВПО
– Я хочу зачепити тему окупації, бо очевидно, що в окупації людей зараз примушують жити за російськими законами. Наскільки ваш офіс відстежує процеси в окупації, з точки зору порушення прав людини?
– Ми робимо це системно, кожного дня. У нас є декілька механізмів. Наприклад, ми створили окрему гарячу лінію, на яку звертаються мешканці Тимчасово окуповані території і повідомляють про те, що з ними там відбувається.
Плюс у нас організовано опитування громадян України, які евакуйовуються з тимчасово окупованої території України. В тому числі ми допомагаємо громадянам України це робити. Нещодавно я публічно показав, що ми, завдяки нашим партнерам, евакуювали 10 молодих людей 18-19 років. За два місяці (з березня 2026 року – ред.) ми повернули 60 цивільних громадян України з окупованої території.
У 2024 році ми юридично відкрили КПВВ «Доманове» між Україною і Білоруссю. З нашої сторони – це Волинська область. Юридично, станом на зараз, це єдиний пункт перетину, через який можуть евакуюватись громадяни України з тимчасово окупованої території України. З моменту відкриття, тобто з середини 2024 року до 31 грудня 2025 року через пункт пройшло більше 17 000 цивільних громадян України, включаючи більше 1400 українських дітей.
– Як би ви в цілому оцінили зараз політику України, як держави, стосовно ВПО?
– Провалено. І я поясню, чому. Перше – у нас немає профільного міністерства. Його ліквідували. У нас немає сталої, зрозумілої державної політики щодо громадян України з категорією ВПО. У нас немає навіть реєстру, скільки офіційно таких громадян, які у них потреби, чим їм треба допомогти, яку компенсацію їм треба дати, тобто що вони втратили на тимчасово окупованій території.
У нас є дискримінація щодо різних груп ВПО. Наприклад, ВПО, які виїхали з тимчасово окупованої території України з 2014 року по 2022-й, не можуть скористатись програмами підтримки. Це однакова категорія громадян України. І українська влада повинна, по-перше – облікувати всіх громадян, по-друге – допомогти їм, наскільки ми можемо, по-третє – принаймні розуміти, який масштаб трагедії.
– Українська влада – це хто?
– В першу чергу, згідно з Конституцією, за розробку державної політики відповідає уряд.
– А ви говорили, ви доносили свою точку зору, що це проблема, що немає міністра з питань реінтеграції окупованих територій?
– Це прямо написано в моїй щорічній доповіді.
Про ТЦК, ВЛК та мобілізацію
– Іще одна ваша тема – ТЦК. Яку кількість скарг у цьому році ви отримали на дії ТЦК?
– У цьому році за п'ять місяців я отримав більше ніж 3 тисячі скарг. За 2025 рік – це 6127 скарг. Але я наголошую, що я отримав скарги від громадян України, в це число не входить, скільки ми самостійно виявили порушених прав. Тобто цю цифру можна сміливо помножувати мінімум на три.
– Який характер цих скарг?
– Системне порушення прав людини. Це застосування сили, використання балаклав, знімання знаків розрізнення представниками ТЦК і СП.
Наприклад, випадок у Дніпрі, в якому ми зараз розбираємося. Молоде подружжя, зранку вони вдвох виходять на вулицю, на чоловіка, за словами дружини, нападають 10 людей в балаклавах, у військовій формі, але без жодних знаків розрізнення. Тобто хто це? Представники ТЦК СП? Так, ми можемо припустити. Злочинне угруповання? Теж можемо припустити. Що робить дружина? Вона телефонує 102. В цей же день ввечері вона дізнається, що чоловіка більше немає. Він помер. За словами працівників Національної поліції, від серцевої недостатності.
І це непоодинокий випадок. Коли незрозумілі громадяни в балаклавах фізично затримують інших громадян України, то це не просто порушення прав, це скоєння кримінальних злочинів групою осіб і це перетворилось на якусь систему беззаконня. Знову ж таки, я можу похвалити правоохоронні органи, принаймні за їхню діяльність в 2026 році. ДБР показує, що вже затримують працівників ТЦК та СП за корупційну складову. І Національна поліція проводить обшуки і Офіс генерального прокурора, Спеціалізована військова прокуратура – всі включились.
– Окрім того, що ви про це пишете в соцмережах, розповідаєте під час інтерв’ю, ви доносите цю інформацію інституціям, посадовцям, які реально можуть на це вплинути? З ким конкретно ви говорили, з міністрів, наприклад?
– З усіма міністрами оборони.
– В одному з ваших останніх дописів ви кинули певну шпильку в бік, мабуть, міністра Федорова. Ви написали, що може бути будь-яка реформа мобілізації з красивими слайдами і презентаціями, але якщо не буде вирішена проблема порушення прав людини, то ніякого сенсу від такої реформи не буде. Ви доносили це міністру Федорову?
– Це не шпилька. Це мій юридичний аналіз.
Моя зустріч з міністром Федоровим тривала півтори години. Я ж не приходжу з критикою. В мене немає задачі критикувати. У мене є задача показувати проблему, запропонувати вирішення і дати свої рекомендації. Коли Лубінець приходить і каже: «ТЦК система не просто не працює, вона шкодить мобілізації». Мої пропозиції: перше – заборонити балаклави, друге – терміново поміняти внутрішній розпорядок мобілізації, третє – дати іншу мотивацію громадянам України на приєднання до Сил оборони. Фінансову в першу чергу. Четверте – забезпечення родин. П’яте – це супровід ветеранської політики.
– Яка була реакція міністра на ось ці ваші пропозиції щодо реформи, зміни роботи ТЦК?
– Він сказав, що ми зараз опрацьовуємо нові підходи. Ми їх кардинально поміняємо, і ви побачите результат. Який результат? Ну, я чекаю. Деякі речі він мені представив, але там не було напрямку ТЦК та СП, там були речі стосовно грошового забезпечення.
Моя зустріч з ним була моєю ініціативою, вона була до того, як він публічно це представляв народним депутатам України. Після того, як я представляв щорічну доповідь з трибуни Верховної Ради, я запропонував терміново створити робочу групу при Міністерстві оборони для того, щоб вирішити всі ці питання і щоб мене юридично включили в склад цієї робочої групи, відповідь не надходила. Пройшло три тижні, зараз робочу групу створили. Я отримав документи про створення робочої групи в понеділок цього тижня.
Міністр оборони Михайло Федоров заявив про проведення комплексної трансформації відомства, ключові зміни якої зосереджені на рекрутингу, цифровізації та управлінні. Вони включають перехід до контрактної служби із чіткими термінами, створення «Офісів резерву+» замість ТЦК, підвищення технологічності армії, а також окремі підходи для штурмовиків і піхотинців – щодо термінів служби та грошового забезпечення.
– Як часто ви зустрічаєтеся з президентом?
– Періодично зустрічаюсь.
– Раз на місяць?
– Приблизно так.
– Ви йому розповідаєте про проблему з ТЦК?
– У тому числі.
– Він про це знає?
– Дивіться, президент ніколи не підтримував такий підхід, як «бусифікація». Це я вам точно можу сказати.
– Я хочу зрозуміти, наскільки про те, про що ви пишете публічно в соцмережах, тут сидите критикуєте владу, чи в курсі всіх цих проблем президент? Чи чує він це від вас, як верховний головнокомандувач і людина, яка в першу чергу відповідає за мобілізацію?
– На мій погляд, він це чує, він на це реагує. І зараз українське суспільство це побачило у вигляді ефективних дій органів правопорядку. Коли Національна поліція одночасно проводить більше ніж 40 оперативних слідчих дій, обшуків на території всієї країни – це реакція?
– Президент може дати ручну вказівку – розбирайтеся. Правоохоронні органи на це роками закривали очі. Але президенту не подобається «бусифікація» і він їм дав відмашку діяти, замість якоїсь, можливо, реформи?
– Реформи – це довготривала історія. А правоохоронні органи повинні діяти зараз і миттєво. На мій погляд, президент знає про цю проблематику. Міністру оборони дане доручення максимально швидко навести порядок, в тому числі, по мобілізації, щоб припинились порушення прав громадян України. І на це якраз анонсована реформа від чинного міністра, яку я дуже хочу побачити в рамках робочої групи, яку я сам запропонував.
І у мене є відповіді на всі критичні запитання, які ми зараз спостерігаємо в українському суспільстві. Чому я хотів цю робочу групу? Для мене це механізм максимально швидкого впливу на цю ситуацію і зміна цієї ситуації. Тобто в мене є рекомендації, але я не можу їх, як уповноважений, імплементувати. Це повинен зробити міністр оборони через зміну низки наказів в системі Міноборони.
– Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомляв, що абсолютна більшість людей, яка приходить до війська, йде через ТЦК. І що якщо там є проблеми, їх треба точково вирішувати. Але якщо ТЦК розформувати, скасувати, перевести в цивільні органи, то фронт ляже. Наскільки ці сценарії для вас звучать правдоподібними?
– Я дуже поважаю Сирського, скажу відверто. Але, на мій погляд, якщо ми зробимо так, щоб ТЦК та СП залишили за собою функцію документального оформлення військовослужбовців, а потенційним військовослужбовцям надали мотивацію долучатися до Сил оборони – це і є справжня реформа. На передовій і в Силах оборони повинні бути високо підготовлені, вмотивовані військові, які заточені на результат. А держава повинна їм сплачувати за цей результат не 20 тисяч гривень, коли вони в тилу, і навіть не 100 тисяч гривень, коли вони на передовій. А сплачувати за кожну позицію, за кожне перебування на передовій, за кожне просування вперед. Я кажу це всім міністрам. Коли ви дасте мотивацію фінансового характеру військовослужбовцям, у вас черга буде стояти.
– Кажуть, що немає грошей в країні.
– Коли проаналізувати, скільки коштів витрачають в цілому на Сили оборони, і спрямувати їх на ті підрозділи, які показують результат, то коштів більш ніж достатньо. Я в цьому переконаний.
Уряд не заклав у проєкт бюджету на 2026 рік достатньо коштів для підвищення виплат українським військовим, вважає народний депутат Ярослав Железняк. Він стверджує, що заявлені урядом 1,5 трлн грн на ЗСУ не означають повного фінансування зарплат військовим. За його підрахунками, для цього державі бракує ще близько 365 млрд грн.
Про відмову Андрію Єрмаку
– Андрій Єрмак, колишній голова Офісу президента, став адвокатом і очолив комітет в Національній асоціації адвокатів. Він підписав меморандум з Офісом військового омбудсмена, в межах якого почав займатися захистом прав військовослужбовців. До вас Андрій Єрмак звертався для того, щоб укласти аналогічний меморандум і захищати українських громадян?
– Так, звертався.
Колишній голова Офісу президента України Андрій Єрмак очолив Комітет із питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів і євроінтеграційного правового забезпечення відновлення, створений при Національній асоціації адвокатів України. Про це йдеться в повідомленні на сайті НААУ від 3 березня.
У листопаді 2025 року президент України Володимир Зеленський повідомив, що керівник його офісу Андрій Єрмак написав заяву про відставку. Це сталося на тлі обшуку в Єрмака. Нині його підозрюють у легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом, через будівництво резиденції «Династія» у Київській області. За нього внесли заставу – 140 мільйонів гривень. Єрмак ці звинувачення відкидає.
– Як це було?
– Він подзвонив, сказав, що зараз він як адвокат, в тому числі, займається захистом прав постраждалих від російської агресії і запропонував співпрацю.
– Яку саме?
– По напрямку захисту прав постраждалих. Є різні категорії: є цивільні, є військові, є ветерани, які, на його думку, потребують додаткової допомоги з боку адвокатської спільноти.
– І що ви сказали?
– Він запропонував підписати меморандум. Меморандум ми не підписали.
– Ви не захотіли підписувати, тому що вважаєте, що ваша інституція і без нього достатньо справляється, чи ви не хотіли це робити через політичний наліт, «Міндічгейт» тощо?
– Я вважаю, що якщо я підписую меморандум з додатковим інструментарієм захисту прав людини, то це автоматично я не справляюся зі своєю роботою.
– Не образився Андрій Борисович на вас через це?
– Я думаю, ні. Ми достатньо, на мій погляд, конструктивно це обговорили. Він почув мою відповідь. Після цього ми не спілкувалися.
– Ви йому нічим не зобов’язані? Призначенням на посаду, наприклад?
– Ні.
– Андрій Єрмак не лобіював ваше призначення. А хто?
– Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук. Згідно з Конституцією і профільним законом, є два суб'єкта подання кандидатів на цю посаду. Це спікер Верховної Ради або група народних депутатів в складі не менше ніж 1/4 від конституційного складу українського парламенту. Мене номінував на цю посаду спікер. І наскільки я знаю, це була робота в першу чергу Руслана Олексійовича Стефанчука.
– У мене останнє питання. Ви послідовно критикуєте владу. Ви утримуєтесь від прізвищ, але владу і уряд ви критикуєте по ділу.
– Я не критикую. Я показую реальний стан речей, які зараз стались в українському суспільстві.
– Чи не боїтеся ви, що через цю критику вас попросять на вихід?
– Посада омбудсмена – це посада автоматично найбільшого критика влади. Це філософія цієї інституції. І якщо б я боявся, що мене через мою критику звільнять, тоді я б не був ефективним омбудсманом України або мене б вже звільнили.
– Щодо вашої ефективності, нехай дають оцінку ті, хто вас призначав, і ті люди, які отримали від вас послуги.
– В першу чергу я хочу, щоб мою діяльність аналізували і давали оцінку громадяни України.
Форум