Росія вже понад два місяці не полишає затятих спроб захопити Куп'янськ на сході Харківщини. Та стільки ж українські військові успішно відбивають всі спроби загарбників прорвати оборону ЗСУ. І одні з тих, завдяки кому це вдається – артилеристи. Як вони допомагають стримувати наступ агресора – у репортажі Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) з Куп’янського напрямку.
– Готовий працювати.
– Гармата!
Лунає потужний постріл – вогонь артилеристи ведуть із британської гаубиці L119 калібру 105 мм. За мить все повторюється знову: гармата – постріл – залп.
Російська піхота пішла на черговий штурм. Завдання артилеристів – максимально швидко і точно по ній відпрацювати, аби не дати можливість армійцям РФ дійти до українських окопів.
«Наші «пташки» літають. Вони вираховують, якщо знаходять, де вони кучкуються, туди ми відразу… Нас командир направляє, і ми починаємо працювати туди», – каже артилерист Богдан.
Читайте також: «Другий Бахмут»: навіщо Росія кидає «афганське угруповання» на Куп’янськ
За словами його побратима Костянтина, радіус ураження L119 – приблизно 100-200 метрів.
«По всіх цілях абсолютно в максимальному діапазоні [працюємо]. Ми прикриваємо максимально від лівої до максимально правої сторони… Коли ми закриваємо фланг, ми робимо 5-10 пострілів, і ними можемо закрити мінімальний фланг, по якому йде ворожа піхота», – розповідає військовослужбовець.
Він зазначає, щоб повністю закрити фланг – тобто взяти під вогневий контроль штурмові групи противника – потрібно 20-30 хвилин. Якщо ж долучаються інші артилерійські розрахунки з САУ, гаубицями Д-30 та мінометами, виходить ще швидше.
Як працює L119, українським артилеристам до вподоби.
«Вона набагато точніша, легша в обслуговуванні, в розгортанні і снаряди легші», – ділиться артилерист Ярослав.
А снаряди легші, бо калібр – 105 мм. Тому, хоча заряджати гармату треба своїми руками, з цими снарядами до снаги впоратись навіть не надто фізично підготовленому бійцю.
Працювати артилеристам доводиться у будь-яких умовах. Для штурмів російські військові намагаються обрати найскладніші – ніч або туман.
«З «ночником» літає [дрон], вночі вираховує, потім направляє їхню арту на нас. Так само і піхоту нашу малі дрони шукають. Вночі «теплак» (тепловізор – ред.), він навіть тіло вираховує, колір світиться, ствол, машина, якщо під'їде», – каже Богдан.
«Обирають саме такі для нас несприятливі умови, і тоді лізуть. Відповідно, і нам потрібно максимально швидко виконати свою роботу, щоб прикрити наших хлопців на нулі», – додає Костянтин.
Читайте також: «Яким треба бути ідіотом, щоб зайти однією ротою» – комбриг Павло Федосенко про битву за Харків
Роботи у них тут, на Куп’янському напрямку, багато, – відверто кажуть бійці.
«Працюємо щодня і щоночі. Нам тільки ледь встигають привозити БК (бойові комплекти)», – зазначає Костянтин.
Ярослав своєю чергою пригадує, як минулого року брав участь у боях під Ізюмом, Довгеньким, захищав трасу на Слов’янськ. Каже, ситуація під Куп’янськом зараз значно відрізняється.
«Там було набагато яскравіше. Нас атакували два армійських корпуси, а ми в складі батальйону все це втримали. Три місяці без ніяких замін, навіть внутрішніх… У наших рот була надія лише на наші три міномети 120-ті (калібру 120 мм – ред.)», – пригадує військовий.
За його оцінками, інтенсивність роботи артилеристів ЗСУ на Куп’янському напрямку – вдесятеро вища. Тепер у них є значно більше засобів давати відсіч противнику, зокрема, ті самі британські гаубиці L119. І те, що вже третій місяць вдається стримувати Росію тут – найкраще підтвердження того, як за рік змінились можливості Сил оборони України.
