Бойовий командир десантного батальйону ЗСУ з позивним «Купол», підполковник Анатолій Козел дав коментар американському виданню The Washington Post, де поскаржився на якість підготовки новобранців в українській армії та великі втрати серед досвідчених бійців, яких немає ким замінити. Невдовзі командувач Десантно-штурмових військ Максим Миргородський зняв комбата з посади та перевів на нижчу: заступником командира навчального центру. Це рішення викликало обурення громадськості, багатьох військовослужбовців та журналістів, які висловили свою підтримку комбату та розкритикували практику замовчування проблем у війську.
Донбас.Реалії спробували подивитись на ситуацію без емоцій та пояснити: чому інтерв’ю командира вважає за порушення командування; чи йдеться зараз про його покарання; і як говорити про проблеми в армії під час війни, щоб не зашкодити, а вирішити їх.
В розмові з WP, яка спричинила таку реакцію командування, підполковник Анатолій Козел з розпачем поділився, що весь склад його бату змінився через втрати вбитими й пораненими, і йому не дають часу на підготовку новобранців. Їх кажуть просто брати у бій, процитувало видання досвідченого військового.
У своєму дописі у Facebook, який набрав понад 10 тисяч поширень, військовослужбовець 46-ї десантно-штурмової бригади Володимир Шевченко пише, що неприпустимо закривати очі на проблеми, які порушив в інтерв’ю командир бойового підрозділу.
«Інтерв'ю правдиве та максимально по суті справ. Обережне та виважене насправді. Бо реальність набагато гірша. Дає інтерв'ю, після якого вище військово-політичне керівництво мало б зібрати термінову нараду з усунення означених проблем. Бо це реальність».
Побратим: затикають рота найкращому комбату 9-річної війни
Олександра Шевченка обурює рішення командування про притягнення до відповідальності «Купола» – авторитетного досвідченого командира, що користується великою повагою у війську.
«На практиці в нас знімають з посади одного з найкращих комбатів цієї дев'ятирічної війни. На практиці в нас намагаються заткнути рота військовим, щоб вони, не дай Боже, не зруйнували ідеальну картинку світу, змальовану владою для пересічного. На практиці ми дуже швидко і болісно про*бем все, за що вже загинули десятки тисяч людей», – пише військовий.
Він вважає, що це рішення може мати ще гірші наслідки для бійців на передовій:
Головним з наслідків буде демотивація війська. Професійної та інтелектуальної його частиниОлександр Шевченко
«Головним з наслідків буде демотивація війська. Професійної та інтелектуальної його частини. Ці люди не бидло без права голосу. Вони вибороли своє право на експертну оцінку та думку кров'ю, потом та роками війни. І немає іншого, більш вдалого, часу для її озвучення, ніж зараз – під час цієї війни».
Для чого від військових вимагають узгоджувати слова
Чимало бійців, які реагували на інцидент протягом останніх днів, сходяться в одному: комбата не можна звинуватити в брехні. Думки розходяться лише у тому, чи шкодить така правда.
Загалом говорити про проблеми у війську, щоб максимально ефективно долати їх, надзвичайно важливо, й часто ці гострі питання порушують журналісти та воєнні блогери, зазначає волонтер, керівник благодійної організації «Фонд «Мир і Ко», а зараз – військовослужбовець ЗСУ – Мирослав Гай. Але, на його думку, комбат «Купол» припустився вагомої помилки:
«Зазвичай вони мають узгоджувати відповідно до погодження в Генеральному штабі текст, щоб не наробити шкоди. Я так розумію, дозволу не було. Особливо, коли ми даємо коментарі іноземним ЗМІ, тоді потрібно бути виваженими. Тому що, ви розумієте, The Washington Post – це така газета, яку читають у всьому світі. Вона впливає на політичну кон’юнктуру у Сполучених Штатах Америки, і будь-які інтерв’ю на тему України, на тему зброї, війни, мають бути супервиважені, щоб не дати можливості, наприклад, якимось чином вплинути на постачання боєприпасів, висвітлення війни в якомусь небажаному для України ракурсі», – пояснює Мирослав Гай.
Народний депутат України, член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін пояснює в ефірі Радіо Свобода, що в умовах воєнного стану видаються певні нормативні акти, які обмежують розповсюдження інформації. Зокрема, таким є наказ головнокомандуючого Збройних сил Залужного від 3 березня 2022 року. У додатку до цього наказу є перелік інформації, яку військовослужбовцям заборонено поширювати у спілкуванні зі ЗМІ.
«Там в переліку інформації, яка заборонена для поширення є, наприклад, такий пункт, як чисельність військових частин і підрозділів. Тобто говорити про кількість людей у своєму підрозділі, називати номер частини і говорити про кількість загиблих і поранених він не мав права. Відповідно до абсолютно чітко визначеного нормативного акту. Ми не обговорюємо, як правильний він чи неправильний. Він чинний. І озвучення такої інформації – є порушенням», – каже він.
В світі під час ведення війн, локальних, великих, маленьких весь час має місце цензураІгор Романенко
«В світі під час ведення війн, локальних, великих, маленьких весь час має місце цензура. Цензура до нас перевірена, і ми переконались, що під час війни вона повинна бути. Це вироблені життям і на крові документи відповідні, інструкції», – коментує заступник начальника Генерального штабу ЗСУ в 2006-2010 роках Ігор Романенко.
«У даному випадку на стратегічному рівні він дав інформацію нашому противнику, що потенціал військовослужбовців і в цілому військ наших, які зараз борються, знижується. І росіяни це прораховують. Він дав таку інформацію, плюс розвіддані російські можуть підтверджувати цю тенденцію. Для ворогів наших ця тенденція – позитивна. Тобто ми тут стаємо слабші: нас можна подолати, нас можна добити, нас можна примусити до миру і так далі. Тому такі дії заборонені», – додає Ігор Романенко.
«Щодо привернення уваги до системних моментів, то в мене виникає питання. Невже хтось володіє інформацією краще, ніж Генеральний штаб? Який протягом 2022 року спланував багато операцій як оборонного так і наступального типу і досить ефективно їх провів. Настільки професійно, що навіть наші міжнародні партнери досі дивуються, як нам це вдалося реалізувати. Отже, на мій погляд, такі речі можуть виключно коментувати представники Генерального штабу ЗСУ», – вважає військово-політичний оглядач Олександр Коваленко.
Чому WP вирішили, що в контрнаступ підуть частини з нуля?
Частина з опитаних нами експертів вважають, що до певної міри викривили інформацію і журналісти. Зокрема, колишній командир взводу батальйону «Айдар» Євген Дикий вважає, що журналіст видання екстраполює ситуацію на важкій ділянці фронту на всю загальну картину. Ця ділянка не може бути джерелом статистики.
«Фактаж з передовою там вірний, а висновки у статті викликають питання. Бо бачить (журналіст) ті частини, які на нулі, по-друге, ще й на найважчому нулі. Бачить частини, які в самій м’ясорубці Бахмута, і чомусь робить висновок, що саме ці частини плануються на контрнаступ. А вони дійсно на це вже не здатні після цих боїв. Тільки хто йому сказав, що в наступ плануються саме ці частини? Ті частини, що наразі на фронті, мають витримати і зупинити ось цей російський наступ, який почався плюс-мінус приблизно в грудні-січні. От цей наступ мають зупинити ті частини, які наразі там. Майже без поповнення. Однозначно без кидання туди нових новосформованих частин. А тим часом в тилу формується велика кількість нових частин, які не планують зараз на фронті використовувати», – пояснює він.
Також рівень командира батальйону не передбачає володіння повною інформацією ні з підготовки резервів військовослужбовців, ні загалом щодо втрат чи планування операцій. І видання мало б пошукати для цього коментаря відповідне джерело, каже Мирослав Гай.
«Саме The Washington Post вчинив неетично. Газета такого рівня мала б звернутися за роз’ясненням до офіційних джерел і отримати офіційну інформацію. Або подати іншу точку зору. Або звернутися за коментарем до інших фахівців щодо цієї частини. Звідки чіткі дані про кількість загиблих і поранених, чи доступ до цієї статистики по всій країні?
Винен не комбат, а саме виданняМирослав Гай
Мені здається, що тут потужне порушення стандартів журналістики, що тут саме подача матеріалу зашкодила. Винен не комбат, а саме видання», – додає Мирослав Гай.
Донбас Реалії звернулися до Анатолія Козла з проханням прокоментувати, чи вичерпав він усі доступні йому способи бути почутим своїм керівництвом поза публічною дискусією, але наразі комбат ситуацію не коментує.
А як же вирішувати проблему, якщо вона є?
«Що стосується комбата, я розумію, що він мав на меті абсолютно позитивні речі. Це так. Я не знаю, чи використав він усі можливості тієї комунікації, яка може бути непублічною, бо він би мав ці речі доводити в непублічному режимі. Важко сказати, чи він використав ці можливості, чи ні. Але передбачаю, що він намагався це донести. І розуміючи, що він цей виступ через засоби масової інформації бачив як останню можливість, все рівно за умов нинішньої напруженої ситуації, вона не може бути виправдана», – коментує директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак.
Щодо суті сказаного комбатом, Ігор Романенко каже: на початку широкомасштабного вторгнення у ЗСУ на загал були дійсно більш досвідчені військові, й це закономірно, що за рік війни Збройні сили несуть втрати. Війна змушує вносить певні корективи і в процес підготовки:
«Цей рік війни був дуже складним, навіть льотчики у нас є старші лейтенанти, які сьогодні стають командирами ескадрилей. Це не нова ситуація. Це таке було і в Другу світову війну, і в інших. Кадри готувати довго. Час змушує ставити на посади тих, хто виконує завдання, і вони там ростуть і розвиваються», – пояснює він.
Також експерти зазначають, що бойова підготовка не покладається виключно на навчальні центри, до неї залучені і командири бойових підрозділів.
«От набрали там 5 тисяч людей в кожен батальйон, зібрали бригаду, от дали їм техніку і зброю, він вважається боєздатним. Але він не вважається боєготовим. Тому що для того, щоб вони могли воювати як один організм, вони мають пройти навчання, знати кожен своє місце в строю, і пройти бойове злагодження. Є чіткі плани, які командир має виконати на індивідуальну підготовку, на підготовку відділеннями, взводами, ротами, а потім ще командно-штабні навчання для штабу. Він за це відповідає», – роз'яснює Мирослав Гай.
Фахівці, з якими ми поговорили, сходяться у трьох моментах:
- По-перше, Анатолій Козел є надзвичайно фаховим бойовим командиром, думка якого важлива, і її варто враховувати, бо це досвід, здобутий на полі бою.
- По-друге, армія – достатньо консервативна структура, на зміни реагує повільно, і системні проблеми у війську дійсно є. Про них треба говорити й виправляти. Тут нічого нового не придумали – рапорти, звіти та пояснювальні записки.
- По-третє, відкритість і публічність обов’язково повинна бути там, де йдеться про правопорушення чи зловживання. Якщо є ознаки, що має місце корупційний прояв, як от, наприклад, справа про закупівлі харчування Міністерством оборони, або недавня історія з побиттям офіцером солдата-строковика.
«Ви бачили, що в одній з частин було побито солдата-строковика, неважливо з яких причин, але в інтернет потрапило відео з цим побиттям. В результаті людину, яка побила, того командира відсторонили від керівництва і всіляко покарали. Я вважаю, що це абсолютно правильний підхід», – каже Мирослав Гай.
«Коли розглядався проект закону про оборонні закупівлі, я був за те, щоб був відкритий перелік закупівель, але щоб не вказувалась номенклатура. Наприклад: ЗСУ закуповують 40 бронетранспортерів, але не кажемо, які. Звісно, що це може дозволити ворогу вираховувати, але це дуже важливий момент – бути для суспільства відкритими», – пояснює Валентин Бадрак.
Те, що інтерв’ю комбата «Купола» відбулося без узгодження і має навколо себе гостру дискусію, є проявом більш ширшої системної проблеми – загального порушення комунікацій в державі, вважає Валентин Бадрак.
Армія це частина суспільства і вона віддзеркалює те, що відбувається в суспільстві. В суспільстві зараз, на жаль, ми спостерігаємо порушену комунікацію щодо війни.Валентин Бадрак
«Армія це частина суспільства і вона віддзеркалює те, що відбувається в суспільстві. В суспільстві зараз, на жаль, ми спостерігаємо порушену комунікацію щодо війни. З одного боку, це перша, напевно, в світі війна, яка відбувається в режимі онлайн – всі люди на всій планеті бачать моментально, що відбувається на війні. З іншого боку, у нас спікерів, які говорять про війну, їхня кількість зашкалює. І цим ми відрізняємось від скажімо американської комунікації, де чітко визначено, що ось ця особа в Білому домі, чи в Пентагоні має право щось говорити про війну, або про якісь окремі аспекти, окремі речі. Ми бачили чіткі речі, коли радника Офісу президента Арестовича довелося практично відсторонити від роботи. Ми бачимо продовження, коли Офіс по суті собою підміняє прес-службу головнокомандуючого Збройних сил. Ми бачимо, коли кілька спікерів одразу говорять, і говорять речі, які, в тому числі, не в полі їхніх повноважень. І якщо одним дозволено, то завжди будуть люди, які завдяки своєму авторитету, завдяки своєму баченню ситуації будуть виходити за межі правил. І вихід цього комбата за межі правил є не настільки його проблема: це проблема на рівні в цілому стратегічної комунікації про війну, яка в державі має значні перекоси», – розмірковує він.
Про покарання комбата
Речник Десантно-штурмових військ Валентин Шевченко в коментарі «Українській правді» заявив про порушення командиром батальйону 46-ї окремої аеромобільної бригади Анатолієм «Куполом» низки документів, що регламентують спілкування військовослужбовця з медіа. Та підтвердив, що ухвалене рішення призначити комбата на посаду в один з навчальних центрів ДШВ ЗСУ.
Найбільше суперечок в інтернеті точилося навколо рішення командування ДШС зняти з посади бойового командира, коли на передовій потрібні досвідчені офіцери, і перевести його у навчальний центр.
Проте, ми почули й версію, що, можливо, рішення командування звучить: критикуєш – пропонуй.
«Він хоче змінювати? Можливо, йому сказали: ми тебе в навчальний центр, от на таку посаду – навчай. Його керівники знають, що є така проблема. Як її долати? Працювати над цим. От його призначили, щоб він над цим працював. Його ж не під трибунали чи на суди не відправили. Його не покарали. За порушення цих інструкцій і наказів, про які він знав. І він їх порушив. За це треба його притягнути до відповідальності, у дисциплінарному вигляді. Але йому дали можливість все те, про що він підняв питання, виправити. І це добре», – вважає Ігор Романенко.
Те, що багато військових стали на захист Анатолія Козлова, зрозуміло, бо для них він герой війни і авторитет, міркує Романенко. Але варто зважати, що бачать вони ситуацію зі свого рівня:
«А якщо їх поставити вище, щоб вони були, наприклад, командирами корпусу, чи на рівні оперативного командування, не кажучи про стратегічний, де відповідальні за збереження таємниці, за рівень підготовки, то вони будуть по-іншому оцінювати цю ситуацію. Вони цього не враховують», – підсумовує колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ.
Водночас, досі не вщухають дискусії про те, чи раціонально було забирати з передової одного з найдосвідченіших командирів російсько-української війни, приміром вважає це помилкою політичний оглядач Радіо Свобода Віталій Портников. Так чи інакше, усі, з ким ми поспілкувалися, не ставлять під сумнів професійність підполковника і пояснюють його інтерв'ю емоціями: відчаєм від втрат та складності підготовки новобранців. І бажанням вирішити проблему, з якою він має справу зблизька та в надзвичайно складних умовах.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
