Ви можете прослухати цей текст, ми озвучили його за допомогою штучного інтелекту:
Він розписує кримськотатарським орнаментом морський дрон для ГУР Міноборони України, його керамічні вироби дарують королю Чарльзу III і президенту Реджепу Тайїпу Ердогану, а персональні виставки проходять по всьому світу. Рустем Скибін – кримськотатарський художник і кераміст. Він досліджує культуру свого народу і переосмислює традиційні орнаменти у своїх виробах.
- Чому він вивіз свою колекцію з Криму?
- Як використовує мистецтво в дипломатії?
- Чому присвятив себе збереженню кримськотатарської культури?
Про це Рустем Скибін розповів проєкту Радіо Свобода – Крим.Реалії.
Рустем Скибін зустрічає нас у своїй майстерні в Києві. Він відкрив її незабаром після вимушеного переїзду з Криму в 2014 році. Ще Скибін – голова громадської організації «El-Cheber», назва якої у перекладі із кримськотатарської мови означає «країна майстрів»
«Я займаюся мистецтвом, досліджую, вивчаю, цікавлюся своїм народом, його історією, культурою», – так він розповідає про себе.
У студії на кожному кроці – керамічні вироби авторства Рустема. Орнаменти – традиційні кримськотатарські. Він збирає і вивчає історичні артефакти свого народу. Вони ж надихають його на власні твори.
Кераміст показує декоративне яйце з кримськотатарським орнаментом.
«У нашій традиції воно згадується в [історичних] наративах Південного узбережжя Криму, де існував ритуал розмальовувати яйця навесні. Друге застосування: в мечетях під стелю підвішували яйця. У них був фермент, що відлякував павуків. Купольний простір не затягувався павутиною, і не треба було прибирати. Робили маленький отвір, за який яйце підвішували. Його також декорували, щоб було гарно»
Він каже, що в Малій мечеті Ханського палацу в Бахчисараї досі збереглися три подібні страусині яйця.
Скибін не називає свої роботи «оберегами».
«Людина може сама для себе вирішити, що це для неї означає. Це вже сучасний погляд, і я представляю його в українському контексті. Декоративне яйце з традиційним національним орнаментом», – каже майстер.
Рустем працює в авторському стилі Куру Ісар, що у перекладі означає – «суха стіна, перегородка».
Справа в спеціальному технічному прийомі: на сирому керамічному виробі виконується гравірування, яке потім заповнюється окремими фрагментами глазурі та емалі. Саме ця межа – суха перегородка – не дає рідкому матеріалу і кольору змішуватися.
З кераміки Скибін виготовляє практично все: декоративні та побутові предмети, скульптури.
Іноді експериментує, як ось із цією керамічною таріллю з орнаментом.
«У ній один елемент Тюльпан – один із найважливіших орнаментів у кримськотатарському мистецтві – ніби відривається від загального простору, утворюючи отвір з орнаментом, але залишаючись у межах форми. Це така автобіографічна історія», – каже Рустем.
У пошуку джерел
Мати Рустема – кримська татарка, батько – наполовину українець, наполовину німець. Він завжди відчував себе кримським татарином. У ньому рано прокинулася любов до мистецтва, традицій, фольклору, національної музики.
Скибін народився в Самарканді, Узбекистан, куди були депортовані його предки.
«Чудове історичне місто. Напевно, цей світ, східні казки з дитинства, барви, культура і постійні розмови вдома про Крим, про повернення – все це сформувало мене»
«Я тільки знав, що наш народ був депортований, що ми багато втратили, що наш Крим – за межами, і нам треба повертатися. Я цікавився мистецтвом, ремеслами, навчався. Коли ми вперше приїхали до Криму, в 1991 році, щоб зводити будинок, я зрозумів: знайти і відновити можна тільки на Батьківщині. Тому що тут є середовище, є земля, є люди»
Він почав свій шлях дослідника свого власного народу. Став шукати артефакти, відновлювати їх та інтерпретувати заново. Так почали з'являтися його перші власні роботи, натхнення для яких він черпав у витоках.
Потім Рустем почав їздити в експедиції в села і міста Криму, де два-три рази на рік збиралися ті, хто повернувся з депортації. Разом з іншими молодими людьми, які також прагнули дізнатися більше про свою історію, вони розпитували на цих зустрічах старших.
«Ми збирали не тільки орнамент, але й багато іншого: етимологію, філософію, ритуали. Це дослідження триває і зараз. З такого найбільш цінного для мене особисто – це етимологія. Це назви побутових керамічних предметів, які я вивчав завдяки бабусям і дідусям, які їх пам'ятали. У різних регіонах назви дещо відрізняються. Я зробив анкету зі зразками, фотографіями артефактів, показував їх, і мені підписували [назви].
Наприклад, Кумган – ще одна назва, яка зустрічається при описі цього предмету кримськотатарського побуту. Це невеликий посуд, що використовували в ритуалі омивання перед молитвою. Його форма, ергономіка дуже зручна. Носик тонкий, щоб вода витікала повільно, маленькими порціями. Вона ллється точно туди, куди ти скеровуєш. Він стійкий, у нього дуже зручна ручка. Горлечко – шедевр»
Дослідження Скибіна та його колег взяли в роботу українські музеї, а ще воно лягло в основу книги, яка вийшла два роки тому. Простір для вивчення все ще величезний, адже багато чого було втрачено чи забуто. Трагедія кримськотатарського народу залишила свій слід.
«Коли людей депортують, за 2-3 години вони не можуть взяти всі речі. Вся матеріальна культура залишилася в Криму. А в депортації умов для вивчення і збереження традицій не було. Навпаки, робили все, щоб вони зникли. З науковими дослідженнями – точно так само. Це було просто під забороною. Не можна було вчитися на історика і займатися цим. Майстри, які залишалися, змушені були зайнятися іншим, щоб вижити, отримували нові професії. Це просто було стирання ідентичності. Зараз ми яскраво бачимо те саме в нашій країні під час війни на захоплених територіях. Вони просто роблять усіх «росіянами». Така програма була тоді і є зараз»
Мистецтво і політика
Фраза «Мистецтво поза політикою» не про Скибіна.
«Політика є і в самому мистецтві, і в дипломатії. Не хочу називати це зброєю, але це інструмент, яким ми можемо користуватися, щоб захистити себе. Тому що наш ворог хоче це знищити», – вважає художник.
За його плечима безліч культурних проєктів, в яких він чітко заявляє про свою громадянську позицію.
У вересні 2024 року Рустем розписав надводний дрон Magura для ГУР МО України. Основою орнаменту став Батьківщина цього рідкісного тюльпана – Крим, він росте на пагорбах поблизу міста Феодосія (кримськотатарська назва – Кефе) – ендемік Криму.
«Ця квітка часто зустрічається в кримськотатарському орнаменті на різних предметах. І цей кефінський тюльпан я використовував як образ захисника, чоловіка, який повертається до Криму», – посміхається Рустем.
Для нього візуальне мистецтво – це мова, якою він може говорити і передавати свої послання та думки.
Три роки тому він розпочав проєкт, який до цього довго відкладав. Боявся, що у нього не вийде. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну відчув, що час настав.
«Тема військової справи, декору на військових предметах дуже складна. Так виник проєкт дослідження і збору артефактів. Я переношу орнаменти, знайдені на цих артефактах, в сучасному вигляді на щити. Це форма щитів, але вони керамічні»
Один із таких щитів під назвою «Щит дружби» вручили президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану. У центрі розміщені три герби, які є символами трьох народів – українського, кримськотатарського і турецького.
«Це те, що нас об'єднує, те, що дає нам сили – це партнерські відносини. Тільки через це ми можемо будувати наші держави, країни – з дружбою і повагою один до одного», – пояснює Скибін.
Він каже, що таку культурну дипломатію використовували століттями.
«Ми знайшли артефакти, які в 1640 році кримські посли дарували датським королям. Ми продовжуємо цю традицію. І за ці роки багато подарунків було передано і президенту Америки, і на інавгурацію Чарльза III ми також дарували», – каже майстер.
«Залишатися осторонь я просто не міг – ні як громадянин, ні як художник»
Рустем показує старовинний посуд для зберігання води XIX століття. На ньому досі є глина з Ак-Мечеті в Сімферополі – саме там артефакт і знайшли. Це один із предметів величезної колекції, яку Скибін вивіз із Криму в 2014 році.
«Я розумів, що відбувається те саме, що і 100-200 років тому. Сусідня держава знову втручається в нашу країну. І ці втручання не можуть привести до того, що ми цінуємо: до демократії, справедливості. Залишатися осторонь я просто не міг – ні як громадянин, ні як художник», – каже Рустем.
Він не схотів залишати те, що збирав роками. «Я хотів, щоб це продовжувало працювати і допомагало розповідати про нас», – пояснює Скибін.
У Києві Рустем продовжив досліджувати культуру кримських татар і знайомити з нею інших. Інтерес до неї тільки зростає, каже він.
«І інтерес не тільки до культури Криму, до кримськотатарської культури, а й до справжньої історії, яка була переписана. Ті відносини, які були між нашими державами, – це формування наших народів на цих територіях. І це вплив, який залишився в наших культурах один на одного. Ми його спостерігаємо. Це просто повернення до самих себе», – зазначає Скибін.
У 2021 році він був одним з організаторів проєкту «Шлях/Yol». Його учасники – українські та кримськотатарські культурні діячі проїхали історичним шляхом – Чумацький шлях – який з'єднує материкову Україну і Кримський півострів.
Вони зупинялися в містах на цьому маршруті та проводили акції, під час яких досліджували культурні й історичні зв'язки українців і кримських татар. Скибін впевнений: між материковою частиною України і Кримським півостровом набагато більше спільного, ніж багато хто звик думати.
«У Криму перебуваю ментально»
«Мистецтво – це одна з основ самоідентифікації культури. Тому моя мета – залишатися і бути кримським татарином, зрозумілим для всього світу», – каже майстер. За його словами, єдина умова для цього – перемога України.
«Якщо у нас буде сильна, стабільна, демократична держава, яка поважає людей і сусідів, тоді ми зможемо продовжувати і відроджувати. В іншому випадку це, на жаль, неможливо: з часом усе знову скотиться в той стан, в якому було 70 років тому», – переконаний Скибін.
Майстри, які продовжують працювати в анексованому Криму, перебувають у складній ситуації, вважає кераміст.
«Ти можеш щось робити, відновлювати, але перебуваєш у спротиву. Ти повинен перебувати на території, де інша країна диктує, як має бути. І вона каже: «Треба зробити виставку – всеросійську. І ви – частина Росії та російської культури». І ти це розумієш, і це дуже важко. І я вважаю героями тих, хто продовжує працювати в Криму і не бере участь у цих процесах. Тому що сам я так не зміг би», – переконаний Рустем.
Сам він живе думкою про повернення до Криму. Його робота – «шлях до цього повернення».
«Я народився в Узбекистані, жив у Криму, зараз живу в Києві. І відчуття, що ти гість, завжди присутнє. Мені важко усвідомити, що я можу бути господарем десь за межами Криму. Тому, звичайно, моя батьківщина, мій дім – там. Це маяк, це місто, в якому я перебуваю ментально»
