(Рубрика «Точка зору»)
Заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джеппар повідомила, що другий саміт «Кримської платформи» цього року відбудеться наприкінці серпня в режимі онлайн. За її словами, це буде аж ніяк не лише протокольний захід. Кожна зустріч, що нагадує про окупацію Криму та порушення Росією самої суті міжнародного права, потрібна не лише Україні. Справді, вона потрібна будь-якій державі, яка поважає це міжнародне право. Яка сподівається, що проблеми відносин між державами вирішуватимуться на переговорах, а не за допомогою війн і диверсій.
Торік під час першого саміту «Кримської платформи» багато хто дивувався жорсткій реакції російського керівництва. Про «провокаційний характер» «Кримської платформи» говорив сам президент Росії Володимир Путін.
На думку Путіна, цей саміт продемонстрував, що країни Заходу хочуть вирішувати питання Криму «збройним шляхом» – і це при тому, що і президент України, і гості зустрічі говорили про дипломатичний шлях вирішення питання відновлення територіальної цілісності України.
Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров називав «Кримську платформу» «русофобським заходом» і «шабашем». А заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв у своїй гучній статті про відносини з Україною – власне, цей текст сигналізував, що в Кремлі вже ухвалили рішення про початок війни та повалення чинної української влади – говорив про «Кримську платформу» як про «дебільну».
Саміт у Києві був ударом не по реальності, а, впевнений, по уявленню про реальність
Саме коли Медведєв згадував у цьому тексті про «Кримську платформу», він вказував на рішення Москви дочекатися «розсудливого керівництва» в сусідній країні – керівництва, «яке націлене не на тотальну конфронтацію з Росією на межі війни, не на організацію дебільних «Кримських платформ», створених для обдурення населення і підкачування своїх м'язів перед виборами, але на вибудовування рівноправних і взаємовигідних відносин із Росією».
Здавалося б, чому така жорстка реакція, якщо проведення зустрічі не змінювало самого факту контролю Росії над Кримом? А тому, що саміт у Києві був ударом не по реальності, а, впевнений, по уявленню про реальність. По тому уявленню, яке, ймовірно, склалося в головах Путіна, Медведєва, Лаврова та інших представників російського політичного керівництва.
Схоже, у Москві ще в 2014 році були впевнені, що рано чи пізно в Україні та світі погодяться не просто з анексією Криму, але з самим правом Росії силою встановлювати власні державні кордони, незважаючи на міжнародне право, думку держав, від яких відчужуються їхні території, та думкою населення окупованих регіонів. Були певні і залишаються певні.
Проведення торік саміту «Кримської платформи» продемонструвало: у світі думають інакше, ніж хочеться Путіну
У лютому 2022 року на засіданні Ради безпеки Росії, на якому було обговорено питання про визнання «незалежності» так званих «народних республік», Дмитро Медведєв так і говорив, звертаючись до учасників засідання: рано чи пізно з усім погодяться. І не випадково вимога визнати «російський статус» Криму та «незалежність» «республік» залишається невід'ємною частиною російських вимог, коли російські чиновники говорять про переговори з Україною щодо припинення війни.
Проведення торік саміту «Кримської платформи» продемонструвало: у світі думають інакше, ніж хочеться Путіну. Міжнародне право залишається міжнародним правом. І цьогоріч, незважаючи на війну, руйнування, загибель людей і політичний шантаж, новий саміт, гадаю, підтвердить ту саму просту істину: кордони не змінюються за допомогою агресії та сили. Адекватне людство з цим, певен, ніколи не погодиться.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
