У двадцятих числах травня 2018 року в селі Курське Білогірського району Криму почали зникати російські прапори. Загалом зникли три з них: із сільради, місцевого клубу і пам’ятника «Меморіал односельцям-учасникам ВВВ» біля сільської школи. У зникненні триколорів підозрювали групу підлітків: Азіза С., Азізмухаммеда А., Рустема та Едема К. й Абдурамана Абдувелієва.
Друзі ‒ свідки звинувачення
У травні 2018 року двом юнакам із компанії було по 14 років, а іншим ‒ по 16. Усі, окрім Абдурамана Абдувелієва, отримали в цій справі статус свідків, а шістнадцятирічний Абдураман ‒ покарання у вигляді шести місяців обмеження волі за статтею 329 Кримінального кодексу Росії («наруга над державним гербом Російської Федерації або державним прапором Російської Федерації»).
Ось фрагмент свідчень неповнолітнього Едема К.: «На кутку стіни клубу висів на палиці прапор Російської Федерації, на висоті від землі приблизно три метри. Побачивши прапор, Абдувелієв сказав: «Давайте знімемо прапор», на що мій брат Рустем К. відповів, що цього робити не треба». За словами Едема, друг їх не послухав і попрямував до прапора, а вони відійшли вбік.
Сам Абдураман стверджує, що його ніхто не відмовляв і прапори вони знімали разом: «Перший прапор ми зняли на клубі, просто гуляли з друзями того дня, ні про що не домовлялися. Йшли повз клуб і вирішили. Складно відповісти на запитання «навіщо», просто хотілося, і все. Потім, 27 травня, ми зняли ще два прапори».
Абдураман визнав провину частково: він не заперечує, що знімав прапори, але каже, що не спалював їх і не кидав у громадський туалет, як про це написане в матеріалах справи. У протоколах списку осіб, які підлягають виклику до суду, у графі «свідки звинувачення», окрім школярів, фігурують директор сільського клубу Наталія Кийик, голова сільради Оксана Крутова і голова ради ветеранів Курського сільського поселення Ніна Єсауленко. Згідно зі свідченнями останньої, саме вона виявила зникнення прапора на пам’ятнику. Він був знайдений в урні на території школи, а пізніше ще один триколор виявили в громадському туалеті неподалік.
Навіть повторювати не хочу ті слова, які вони говорили. Зміст зводився до того, що якщо Абдураман зараз не признається у скоєному, то вони закриють його на добу й зроблять із ним таке, що він признається в чому завгодноОлена Абдувелієва
На першому допиті в Білогірському відділенні російської поліції була присутня мама Абдурамана Олена Абдувелієва. «Вони (силовики ‒ реж.) розмовляли з нами дуже різко, незважаючи на те, що перед ними фактично дитина. Я навіть повторювати не хочу ті слова, які вони нам говорили. Зміст зводився до того, що якщо Абдураман зараз не признається у скоєному, то вони закриють його на добу й зроблять із ним таке, що він признається в чому завгодно», ‒ розповідає жінка.
Ми записували інтерв’ю з сім’єю Абдувелієвих за два місяці до оголошення вироку, яке відбулося 4 квітня. Тоді Абдураман казав, що не спілкується майже ні з ким із друзів, які стали свідками звинувачення в його справі: «Я ні з ким не спілкуюся вже з цієї компанії, окрім свого брата троюрідного (Азізмухаммед А. ‒ ред.), який теж там був. Просто на останній очній ставці була пара моментів, через які я б не хотів спілкуватися поки що більше з деякими хлопцями».
Абдураман навчається в судацькій кримськотатарській школі. Каже, що перевівся з місцевого навчального закладу ще до історії з прапорами: «Я хотів саме до кримськотатарської школи, щоб мова викладалася на високому рівні».
На останній очній ставці була пара моментів, через які я б не хотів спілкуватися поки що більше з деякими хлопцямиАбдураман Абдувелієв
Згідно з вироком, який виніс суддя російського мирового суду Білогірського району Олександр Олейников, Абдураман півроку зобов’язаний перебувати в межах свого села, а про кожен виїзд повідомляти заздалегідь. Його старша сестра Есма непокоїться, що вирок може стати перешкодою для відвідування школи: «Ми ще не зовсім розуміємо, як бути зі школою. Його школа розташована в іншому районі ‒ Судацькому, ми живемо в Білогірському. Думаю, найближчим часом з’ясуємо це питання, як і питання з подачею апеляції на рішення суду».
«Та пішов ти зі своєю поліцією»: обшук у будинку Абдувелієвих
Батько Абдурамана Умер Абдувелієв каже, що 28 липня 2018 року в їхньому будинку відбувся обшук, під час якого були знайдені патрони, а на горищі покинутого гаража ‒ ймовірно, наркотичні речовини. Абдувелієв-старший упевнений: їх підкинули російські силовики.
Чоловік стверджує: це ‒ «історія про помсту». За його словами, на початку травня він на своєму полі побачив автомобіль УАЗ, завантажений дровами: «Це явно «чорні лісоруби». Я перегородив їм проїзд своїм трактором: пояснюю, що поле, яким вони їдуть, ‒ приватна власність. Почалася словесна перепалка, я загрожував викликати поліцію. «Та пішов ти зі своєю поліцією», ‒ прозвучало мені у відповідь. Вони попередили, що в мене будуть неприємності, які вони мені влаштують. Після чого трійця (в автомобілі, за словами Умера Абдувелієва, було три людини ‒ ред.) поїхала».
Умер Абдувелієв записав номери машини, зателефонував до поліції й повідомив місцевому лісничому про те, що на території займаються незаконною вирубкою лісу й вивозять дрова через приватні поля, засіяні зерновими культурами. За його словам, поліція відреагувала на дзвінок тільки через п’ять днів. Чоловік стверджує, що лісорубів російські силовики не знайшли, а через кілька місяців, уже після звинувачень проти Абдурамана Абдувелієва в знятті прапорів, у їхньому будинку відбувся обшук. «Мені сказали, що шукають зброю, наркотики і літературу. Перевернули все в будинку, потім сказали, що подивляться в гаражі», ‒ згадує Умер Абдувелієв. Гараж у будинку Абдувелієвих розташований на в’їзді у двір, а вхід до нього розташований із боку вулиці. Гараж ‒ в аварійному стані, а горище не закривається.
«Вони (російські силовики ‒ ред.) полізли на горище і знайшли рукавички. Я спокійно відреагував, ми зберігали на горищі сіно для корму худобі, подумав, що робочі рукавички залишилися там. З ними піднялася моя дружина й почала кричати: «Це не наші рукавички». Коли вони спустилися, я побачив, що в руках у співробітників дві абсолютно білі, чисті, нові рукавички, які вони витягли з покинутого брудного горища. В одній лежали сірникові коробки з сухою зеленою масою, схожою на наркотичні речовини. У другій ‒ п’ятдесят п’ять патронів: п’ятдесят від гвинтівки, ще п’ять від якогось пістолета», ‒ розповідає Умер-ага.
«Чесно? Я в якийсь момент перестав вірити своїм очам. Я точно знав, що цього не може бути у мене в будинку, і тут вони таке дістають із мого горища», ‒ згадує Умер Абдувелієв і додає, що після вилучення знайдених рукавичок російські силовики довго питали, де зберігається рушниця. «Вони побачили кітель мого батька з медалями й вирішили, що він ‒ військовий. Я кажу: він ніколи військовим не був і зброї в будинку в нас не було ніколи. Це ‒ медалі за досягнення в роботі», ‒ каже Умер.
Під час екскурсії в гараж і на горище, де були знайдені патрони та, імовірно, наркотичні речовини, за нами по п’ятах ходить біла коза.
«Це у вас замість собаки, чи що?» – «Щось таке, ‒ посміхається Умер-ага. ‒ Скрізь за мною ходить, я ж багато років ветеринаром працював у Судаку. Після ситуації з сином мене скоротили. Не знаю, чи пов’язане це, але сам факт: у мене 29 років стажу, я весь час працював. Зараз ось за домашнім господарством тільки стежу».
«Дуже хочу стати льотчиком»
В Абдурамана Абдувелієва багато грамот і нагород. Він ‒ неодноразовий переможець олімпіад і конкурсів, учасник конференцій. Каже, що найчастіше пише на краєзнавчі й історичні теми.
Це інтерв’ю було записане до того, як Абдураман почув вирок. Тоді він казав, що поїде з Криму, якщо буде можливість: «Чекаю вироку. Якщо все закінчиться добре для мене, тоді поїду, напевно».
Абдувелієв навчається у випускному класі, через місяць йому виповниться 17 років. «Моя велика й далека мрія ‒ це стати пілотом, якщо чесно. Але там уже як вийде» ‒ розповідає школяр.
«Що мені тут робити, якщо буде кримінальна судимість?» – «А якщо вас визнають невинуватим?» – «А якщо не буде, все одно поїду, але точно не назавжди».
