Продовження інтерв’ю з представницею президента України у Криму Тамілою Ташевою (першу частину читайте тут). Журналісти проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії говорили з Ташевою про те, які настрої фіксуються в Криму після повномасштабного вторгнення Росії в Україну (Москва війну проти України називає «спеціальною військовою операцією» – ред.), чого чекати від нового саміту «Кримської платформи» та яким шляхом Україна звільнятиме Крим.
«Протестні настрої зростають»
– Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми спостерігали десятки випадків, коли люди у Криму виходили на антивоєнні пікети. Реакція російської поліції також була швидкою. Які настрої фіксуєте у Криму зараз?
– Ми бачимо, що протестні настрої зростають. Ми намагаємося спілкуватися з кримськими активістами. На превеликий жаль, часто багато хто з них виїжджає після початку їх переслідування. Після звірств на Київщині, після Маріуполя люди перестали мовчати й у певних формах чинять спротив. Але не слід від людей чекати на той спротив, який ми бачили на початку повномасштабного вторгнення в Херсоні. Це дві абсолютно різні ситуації: Крим зразка 2014 року – відсутність влади як такої, відсутність армії, і 2022 рік – сильна армія, сильна влада, громадянське суспільство тощо.
Якби люди на той момент знали, що за ними стоїть армія та влада, ми побачили б тривалий спротив
У мене часто запитують, чому в 2014 році в Криму не чинили спротив? По-перше, чинили спротив. Були й численні акції протесту. Але якби люди на той момент знали, що за ними стоїть армія та влада, ми побачили б тривалий спротив, який спостерігали в Херсонській області.
Тому те, що ми бачимо зараз – розписані лавки у Севастополі з назвами міст Буча, Ірпінь, Маріуполь, облиту жовтою та блакитною фарбою будівлю євпаторійської міськадміністрації – на мою думку, це зародження певного спротиву. Люди чекають і спостерігають, як триватиме контрнаступ (української армії – ред.) у Херсонській області.
Хтось дуже боїться. Насамперед це росіяни, які розуміють, що їм необхідно буде їхати з Криму.
– Тобто розмови про те, що в Криму може існувати партизанський рух, небезпідставні?
– Звісно. Ми бачимо більше сотні справ, переважно адміністративних, проти українських громадян, які ведуть активістську діяльність на півострові. І це лише те, що ми бачимо.
– Наскільки часто трапляється неприйняття кримчанами «Z»-символіки?
– Я не бачу, що підтримка так званої «спеціальної операції» у Криму тотальна. А навпаки, ми бачимо масу випадків, коли б’ють шибки або проколюють шини в машинах із «Z»-символікою. Просто це нав’язана згори історія, яка тиражується в садках, навчальних закладах, але я не бачу великого відгуку людей на це.
«Полювання на адвокатів»
– Поговоримо про політично мотивовані процеси у Криму. На яких справах сьогодні сфокусовано увагу представництва президента?
Фактично це помста Наріману за всю його діяльність упродовж семи з половиною років і, зокрема, за «Кримську платформу»
– Ми намагаємося відстежувати всі процеси. Звичайно ж, нам важливий кожен із політв’язнів. Коли ми говоримо про справу Нарімана Джелялова та братів Асана й Азіза Ахтемових, то ми розуміємо, що їх затримали одразу після саміту «Кримської платформи». Фактично це помста Наріману за всю його діяльність упродовж семи з половиною років і, зокрема, за «Кримську платформу». Вона ж згадується у матеріалах справи. Ми як представництво президента, що ініціювало «Кримську платформу», не можемо про цю справу не говорити та не приділяти їй уваги.
Звичайно, ми стежимо за справами кримських громадянських журналістів. Коли затримують адвокатів, позбавляють їх ліцензії, ми робимо заяви…
– Я про це скажу. Адвокатська палата російської Чечні позбавила адвокатів Лілю Гемеджі, Рустема Камілєва та Назіма Шейхмамбетова професійного статусу. Це кримські адвокати, які зараз працюють у «справах Хізб ут-Тахрір». Наскільки серйозною проблемою є переслідування адвокатів.
– Найсерйозніша проблема. Кримських адвокатів переслідують тривалий час – упродовж кількох років. Почалося це з переслідування адвоката Еміля Курбедінова, коли його затримали на десять діб адмінарешту за надуманим звинуваченням. Це не нова історія. Були й проникнення до офісів адвокатів, спроби якимось чином обмежити їхню діяльність тощо.
Російські силовики закручуватимуть гайки ще більше щодо кримських татар, українців
Після повномасштабного вторгнення вже бачимо, наприклад, історії, коли одного дня затримують трьох адвокатів, які захищають іншого адвоката. Ми бачимо посилення цієї тенденції. Вони (російські силовики – ред.) не хочуть, щоб у Криму були люди, які захищатимуть не лише групу, яку переслідують протягом восьми років (у «справах Хізб ут-Тахрір» – ред.), а в тому числі й антивоєнних активістів.
Я припускаю, що силовики закручуватимуть гайки зараз ще більше щодо кримських татар, українців – усіх людей, які ведуть антивоєнну риторику. Відповідно, потрібні будуть адвокати для захисту цих людей. І коли адвокати не мають такої можливості, ми опинимося в дуже поганій ситуації.
– Позбавленими свободи на анексованій території опиняється дедалі більша кількість людей. Крим.Реалії розповідають про них. Напередодні повномасштабного вторгнення отримав термін наш колега Владислав Єсипенко, вже під час повномасштабної війни була викрадена співробітниками ФСБ громадянська журналістка Ірина Данілович... Чи працюють ті небагато механізмів, що дозволяли звільняти людей?
– На жаль, ні – жодні механізми зараз не працюють. Ключова проблема полягає в тому, що Російська Федерація не хоче їх звільняти. Багатьох із них вона називає своїми російськими громадянами. Звичайно, цей напрямок роботи є постійно. На всіх міжнародних майданчиках ми продовжуємо говорити про політв’язнів.
«Під час контрнаступу буде багато жертв»
– Який шлях деокупації Криму, на вашу думку, найімовірніший: військовий чи дипломатичний?
– Думаю, буде комплекс заходів, і військовий, і політичний, і гуманітарний складник там буде. 2021 року ми ухвалили «Стратегію реінтеграції та деокупації Криму», де ключовим інструментом для реінтеграції Кримського півострова було визнано політико-дипломатичний шлях. Але в преамбулі цієї стратегії було сказано, що Україна використовуватиме комплекс заходів для деокупації. Звісно ж, після 24 лютого ситуація багато в чому змінилася. І ми розуміємо, що нам треба дивитися на театр бойових дій.
Ми розуміємо, що під час контрнаступу буде досить велика кількість жертв
Усі ми розуміємо, що перемогою для України буде повернення всіх територій. І зараз ми боремося за всю територію. Чи маємо ми право на військовий шлях? Звісно, маємо. Чи ми зараз його використовуватимемо? Зовсім не факт. Тому що ми розуміємо, що територія, на якій вестимуться бойові дії, сильно розшириться. Ми розуміємо, що під час контрнаступу буде досить велика кількість жертв – ми ж не можемо з території, яку не контролюємо, якось евакуювати громадян. Відповідно, будуть жертви серед цивільного населення. Президент України неодноразово заявляв, що пріоритетним шляхом, звичайно ж, буде політико-дипломатичний, але певні військові елементи, звичайно ж, не виключаються.
– Концепція «Кримської платформи» є такою, що це інструмент дипломатичного повернення Криму. 2022 року вона відбудеться онлайн. Чи змінюється її концепція та роль у процесі повернення Криму?
Онлайн-саміт відбудеться 23 серпня, а наприкінці жовтня плануємо провести парламентський саміт «Кримської платформи»
– «Кримська платформа» – це платформа для комунікації, поєднання зусиль міжнародних партнерів для того, щоб повернути територію Криму під контроль української держави.
Варто сказати, що кілька самітів відбуватимуться цього року. Онлайн-саміт відбудеться 23 серпня, а наприкінці жовтня плануємо провести парламентський саміт «Кримської платформи». Ми продовжуємо системно щодо неї працювати.
Ми сподіваємося, що більша (ніж на саміті 2021 року – ред.) кількість країн приєднається до серпневого саміту.
– Тобто їх не злякає російська агресія?
– Ні, ми впевнені, що учасників буде більше, ніж торік. І рівень представників буде вищим. Можливо, розшириться її географія. Нам під час війни необхідно максимально говорити про тему Криму, повернення території, про те, що безпеку всього регіону ми зможемо забезпечити лише після того, як Україна поверне собі контроль над територією, коли в кримських портах не буде російського флоту. І всі партнери це добре розуміють.
Окупація та анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
