Андрій Покровський
СЕВАСТОПОЛЬ – Віднедавна військовий аеродром «Бельбек» знову на порядку денному засобів масової інформації, і не лише українських та російських, а також і світових. Востаннє так було в березні 2014 року, коли Росія анексувала Крим, а українські військові льотчики виявили небачену стійкість та характер. Крим.Реалії зібрали інформацію, що відомо про цей аеродром.
Вибухова епопея
18 серпня «вибухова епопея» дісталася севастопольського аеродрому «Бельбек». 9 серпня лунали вибухи на військовому аеродромі в Новофедорівці під Саками, 16 серпня вибухала військова база поблизу села Майське під Джанкоєм, увечері 18-го російська влада повідомила про збитий український безпілотник у районі Керченського мосту, і буквально через 10 хвилин перший вибух у небі почули в Севастополі.
За повідомленнями у соціальних мережах, загалом вибухів було чотири. Російський губернатор Севастополя Михайло Развожаєв повідомив, що силами ППО було збито безпілотник. Місцеві жителі в Орлівці знайшли розгінний блок від ракети комплексу «Панцир-С1», про що повідомив телеграм-канал «Крымский ветер».
На дахи будинків у Орлівці падали уламки, були перебиті електропроводи вуличного освітлення. Голова Орлівського муніципалітету Микола Герасим зранку повідомив, що електропостачання повністю відновлено.
Офіційних повідомлень російської влади про інцидент більше не було.
Аеродром «Бельбек»: суто військовий, подвійного призначення та знову військовий
Історія аеродрому «Бельбек» почалася ще в 1938 році – було збудовано злітну смугу оперативного призначення, базувалися винищувачі 3-ї та 4-ї авіаційних ескадрилій 32-го винищувального авіаційного полку ВПС Чорноморського флоту на літаках І-15біс.
Своє ім'я аеродром отримав за назвою сусідньої річки. Розташований на березі моря, на території Нахімовського району Севастополя, на Північній стороні міста, межує з мікрорайоном Любимівка.
Після Другої світової війни було відбудовано бетонну злітно-посадкову смугу, і аж до середини 1980-х «Бельбек» використовувався виключно як військовий аеродром. З появою «перебудови», «гласності» та президентської дачі у Форосі, злітна смуга була значно збільшена та покращена, оскільки аеродром використовувався керівником СРСР Михайлом Горбачовим під час прямування на відпочинок до Криму.
У незалежній Україні «Бельбек» став іменуватися аеродромом подвійного призначення. Військове використання аеродрому продовжилося, на ньому базувався винищувальний авіаполк, пізніше – 204 бригада тактичної авіації (в/ч А-4515). У 1990-х роках літаки Су-15ТМ були замінені на Су-27, а в останні роки на озброєнні авіабригади були лише літаки МіГ-29.
З серпня 1993 року польоти цивільних повітряних суден організувало ТОВ «Авіакомпанія Омега», а надалі – створене у 1994 році ДКП «Аеропорт Севастополь». Виконувалися рейсові польоти до Києва і назад, здійснювалися чартерні рейси, зокрема перевезення змінних рибальських екіпажів севастопольської морської компанії «Атлантика». У грудні 2002 року аеропорт отримав ліцензію і на міжнародні авіаперевезення.
У квітні 2010 року авіакомпанія «Дніпроавіа» (пов'язана з Ігорем Коломойським – авт.) оголосила про введення рейсів із Севастополя до Дніпропетровська (тепер – Дніпро – КР), Києва та Москви. А у травні відбулося урочисте відкриття відремонтованої будівлі аеропорту «Бельбек».
Влітку того ж року компанію ТОВ «Аеропорт «Бельбек» українського бізнесмена Ігоря Цуканова, яка мала права оренди аеропорту, купили структури, близькі до групи «Приват».
У лютому-березні 2014 року цивільний вектор розвитку аеродрому змінився на протилежний, військовий. Анексія Росією українського півострова іншого не передбачала
У 2011 році аеропортом Коломойського, який набирав обертів, вирішив зайнятися інший російсько-український олігарх - Вадим Новинський. Компанія «Смарт-холдинг» (Київ), що належить йому, оголосила, що має намір інвестувати 25 млн доларів у будівництво пасажирського терміналу в аеропорту «Бельбек».
У лютому-березні 2014 року цивільний вектор розвитку аеродрому змінився на протилежний, військовий. Анексія Росією українського півострова іншого не передбачала.
Незручний для Росії «цивліьний сектор»
Росія розташувала на аеродромі 38-й винищувальний авіаційний полк 27-ї змішаної авіаційної дивізії 4-го командування ВПС та ППО Росії. У його складі були дві ескадрильї з літаками Су-27СМ, Су-30М2, Су-27П, Су-27УБ.
У квітні 2014 року тодішній міністр транспорту Росії Максим Соколов повідомив, що аеропорт у майбутньому обслуговуватиме виключно чартерні та бізнес-рейси, оскільки пропускна спроможність терміналу становить 100 осіб на годину.
16 червня 2014 року розпорядженням російського уряду №1057-р аеродром «Бельбек» було включено до переліку аеропортів спільного базування Російської Федерації. Голова уряду РФ Дмитро Медведєв доручив профільним відомствам підготувати необхідні документи про можливу модернізацію аеровокзального комплексу та злітно-посадкової смуги.
Російська влада регулярно годувала обивателів обіцянками про майбутню «реконструкцію аеровокзального комплексу», але віз і нині там
Влітку 2015 року «Бельбек» прийняв 14 чартерних пасажирських рейсів. Запуск аеропорту для цивільних рейсів, що очікувався в 2015 році, у вересні 2015 року був перенесений на 2016 рік. І відтоді нічого не змінилося. Російська влада регулярно годувала обивателів обіцянками про майбутню «реконструкцію аеровокзального комплексу», складалися кошториси, призначалися підрядники, але віз і нині там.
У квітні 2018 року генеральний директор ТОВ «Міжнародний аеропорт Сімферополь», філією якого «Бельбек» став у лютому, Євген Плаксін розповів, що будівництво нового пасажирського терміналу в аеропорту під Севастополем розпочнеться у 2019 році після того, як буде готовий його проєкт.
У вересні 2018 року міністр оборони Росії Сергій Шойгу підписав наказ про вилучення 27,3 га землі в Севастополі для розвитку військового аеродрому «Бельбек». Це були 24 ділянки виноградників, які входили до виноробного підприємства ЗАТ «Софії Перовської».
У грудні 2018 року Міноборони Росії відрапортувало: аеродром «Бельбек» готовий до прийому всіх типів літаків. Як повідомлялося, завершено будівництво об'єктів першої черги: нової злітно-посадкової смуги завдовжки 3450 метрів, руліжних доріжок та місць стоянки літаків і майданчиків спеціального призначення.
Напередодні на «Бельбек» перекинули понад десяток винищувачів Су-27 та Су-30. І нова смуга якнайкраще підходить саме для них.
Будівництво аеровокзального комплексу так і не розпочали. У вересні 2021 року було оголошено конкурс щодо визначення підрядника для будівництва аеродромної інфраструктури аеропорту «Бельбек» за 1,2 млрд рублів. У жовтні переможцем було визнано «Регіональну будівельну компанію», якій торік було довірено будівництво Південних очисних споруд у Севастополі. Генеральний директор і власник 49-відсоткової частки РБК Борис Сакун відомий як давній партнер будівельника Керченського мосту Аркадія Ротенберга.
Проте навіть присутність такого серйозного підрядника не зрушила з місця будівництво цивільного сектора аеропорту. Тим часом із розташованої неподалік Язикової балки протягом кількох років вивозили ґрунт для будівництва військових об'єктів аеродрому.
А наприкінці березня цього року, через місяць після початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, на аеродромі «Бельбек» у штатному режимі відбулись пуско-налагоджувальні роботи та випробування обладнання нового командно-диспетчерського пункту, які звели фахівці Військово-будівельної компанії (ВБК). Башту КДП, висота якої майже 35 метрів, видно з багатьох районів Севастополя.
«Інфраструктура об'єкту на 2014 рік відповідала найвищим вимогам. Ми могли приймати важкі літаки, такі як АН-124 «Руслан». Виходячи з цього, я розумію, що вони можуть використовувати його не для цивільних потреб, а для приземлення стратегічних бомбардувальників, таких як ТУ-160 (ТУ-160 «Білий лебідь» – надзвуковий бомбардувальник-ракетоносець. Може переносити ядерну зброю – КР). Цей аеродром точно не готується для розвитку цивільної інфраструктури, він облаштовується під військові потреби», – прокоментував для Крим.Реалії колишній командир 204 Севастопольської бригади тактичної авіації Юлій Мамчур.
Українські герої «Бельбека»
У період анексії Криму полковник Юлій Мамчур та інші українські військовослужбовці, які не зламали присягу, стали справжніми героями.
Близько третьої ночі 28 лютого 2014 року російська армія провела операцію з блокування території аеропорту, в якій було задіяно до трьохсот військовослужбовців. Дорога в аеропорт була перекрита «їжаками», на територію було введено 3 бронетранспортери та 10 військових вантажівок «Урал». Було заблоковано роботу держпідприємства, що забезпечувало повітряний рух над територією півострова.
Спочатку російські військові зайняли будівлю обслуговування делегацій, наступного дня – ангари, потім оточили караульне приміщення. Караул не підкорився вимозі здати зброю. Увечері відбувся штурм караульного приміщення за допомогою світлошумових гранат. Після цього було зайнято майже всю територію української військової частини А-4515.
4 березня 2014 року українські війська у Криму перейшли в «контратаку»: внаслідок мирного «прориву» полковника Юлія Мамчура вони повернули контроль над злітною смугою аеродрому «Бельбек».
Вранці з розгорнутим прапором, виконуючи гімн України, не звертаючи уваги на стрілянину росіян у повітря та під ноги, колона українських військових на чолі з Мамчуром прорвалася на аеродром. Внаслідок переговорів протягом дня вдалося повернути територію військової частини під український контроль.
12 березня на зайнятій росіянами території аеропорту «Бельбек» виникла пожежа, яку було погашено українською пожежною командою. Машину супроводжував комбриг Юлій Мамчур.
Усі роки анексії Криму аеродром «Бельбек» є важливим для України як символ боротьби за незалежність
До 22 березня 2014 року 204 бригада тактичної авіації на чолі з полковником Мамчуром власними силами здійснювала контроль над військовою частиною А-4515. У зв'язку з нерівним співвідношенням сил сторін за наказом міністра оборони України військова частина була залишена особовим складом і перейшла під повний контроль російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків.
Після цього Юлія Мамчура було заарештовано. У повідомленні на офіційному сайті військової частини А-4515 сказано, що командира бригади Мамчура «насильно викликали на переговори в штаб ЧФ РФ». Водночас, підлеглі Мамчура заявили, що не залишать зайняту росіянами базу, доки командира не повернуть.
З аеродрому «Бельбек» починаючи з 24 лютого щодня злітають російські військові літаки з ракетами, націленими на українські міста та інші об'єкти
26 березня 2014 року полковник Мамчур разом із п'ятьма іншими захопленими в полон українськими офіцерами у супроводі російських автоматників залишив територію Криму.
Саме тому всі роки анексії Криму аеродром «Бельбек» є важливим для України як символ боротьби за незалежність.
З аеродрому «Бельбек» починаючи з 24 лютого щодня злітають російські військові літаки з ракетами, націленими на українські міста та інші об'єкти.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
