«У катуваннях не мають меж»: майданівець Микола Шиптур розповів про 9 років ув’язнення в окупованому Криму

Галина Терещук

08 червня 2023, 15:35

Акція до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка у Севастополі 9 березня 2014 року, за участь у якій затримали Миколу Шиптура

Івано-Франківськ – 9 років в російському ув’язненні в окупованому Криму відбув Микола Шиптур з Івано-Франківська. Шиптура схопили, а потім ув'язнили за участь у проукраїнській акції з нагоди 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, яка відбулась у Севастополі 9 березня 2014 року. Шиптура звільнили у травні 2023 року. Радіо Свобода розпитало майданівця про пережите.

101 троянда прикрашає помешкання Шиптурів в Івано-Франківську. Цей букет Микола подарував своїй дружині, ступивши на українську землю і обійнявши рідних людей. Цієї миті чекав дев’ять років.

«101 троянда, щоб разом прожити стільки років. Пережив 9 втрачених днів народжень сина і дружини, Днів матері, Днів сина, Різдво і Великдень. Зараз я дуже багато зобов’язаний своїй сім’ї. Буду старатись і намагатись, щоб якось компенсувати те, що в мене вкрала Росія», – говорить Микола Шиптур.

Своє 45-ти річчя зустрів уже в родинному колі.

«Я найбільше переживав і сумував протягом цих 9 років саме у день народження тата. Розумів, що він сам, не з тими людьми, з ким хоче бути, що татові важко без нас і мамі важко, тоді мені було найважче все це пережити. Зараз тато – з нами», – каже 19-річний Сергій Шиптур.

Крим перед анексією

25 травня цього року Микола Шиптур повернувся додому, де не був від січня 2014 року. Тоді вдруге поїхав на Майдан і охороняв КМДА. Вже у березні активісти збирались додому, серед них і Микола. Але його і ще трьох майданівців попросили поїхати в Крим, де 9 березня була запланована санкціонована акція з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Майданівці мали охороняти учасників заходу і, при потребі, надати медичну допомогу, а ще розклеювати листівки з поясненням, до чого може призвести «псевдореферендум».

Вони приїхали і зразу почалось: образливі слова, плювали в наш бік, кидали у натовп недопалки

Микола Шиптур

«Там уже була важка ситуація: провокатори на вулицях, люди з триколорами, георгіївськими стрічками і їх ставало більше. Я розумів, що Крим може відійти. Тому були потрібні люди, щоб підтримати акцію у ролі охорони. Вже у потягу довідався, що їдемо у Севастополь і що це небезпечне для нас місто, тому що багато там прихильників Росії.

Мітинг був без жодної політики, ніякого розпалювання ворожнечі, як потім мені пред’явили звинувачення. Жінки, в основному, у вишиваних сорочках, синьо-жовті прапори, розказували вірші, співали українських пісень. Це тривало годину. Не було ніяких причин, мотивів, звичайне свято.

Доки не з’явились провокатори. Вони приїхали і зразу почалось: образливі слова, плювали в наш бік, кидали у натовп недопалки. Казали, що ми приїхали сюди за смертю і не виїдемо. Почалось зі словесної перепалки, потім вони нас оточили. Їх було багато. Почалась штовханина, перейшло на кулаки. Міліція спостерігала неподалік.

Початок окупації Криму: проукраїнські акції, «казачкі» і потурання міліції

1/68 Співробітник МВС стоїть біля будівлі кримського парламенту в Сімферополі, який захопили невідомі озброєні люди

2/68 Група проросійських активістів біля будівлі Верховної Ради Криму. 27 лютого 2014 року

3/68 Російські військовослужбовці на військово-морській базі в Севастополі. 27 лютого 2014 року

4/68 Проросійські активісти знімають український прапор біля міськради Сімферополя. 27 лютого 2014 року

5/68 Розлючений натовп під будівлею Верховної Ради Криму. 27 лютого 2014 року

6/68 Також був заблокований аеропорт Бельбек, що поряд із Севастополем. 28 лютого 2014 року

7/68 Між материковою Україною і півостровом були виставлені блокпости. Колишній співробітник «Беркуту», озброєний автоматом Калашникова, стоїть неподалік від міста Армянск. 28 лютого 2014 року

8/68 Українську прикордонну базу в Балаклаві оточили. 28 лютого 2014 року

9/68 Петро Порошенко прилетів до Сімферополя для проведення переговорів із владою автономії. Група проросійських активістів не пустила його в будівлю парламенту Кримської автономії. 28 лютого 2014 року

10/68 Озброєні військовослужбовці очікують в російських армійських автомобілях у Балаклаві, 1 березня 2015 року

11/68 «Зелені чоловічки» захопили і кримську поромну переправу, 3 березня 2014 року

12/68 Українські військові частини на території Криму були заблоковані російськими військами. Український солдат із частини в Перевальному визирає з-за паркану, 3 березня 2014 року

У селищі Любимівка українські військовослужбовці збираються на території військової частини. Їхні родичі сидять біля паркану, щоб не допустити збройних зіткнень, 3 березня 2014 року<br />
<br /> — 13/68 У селищі Любимівка українські військовослужбовці збираються на території військової частини. Їхні родичі сидять біля паркану, щоб не допустити збройних зіткнень, 3 березня 2014 року

14/68 Дружини українських солдат вийшли на акцію протесту біля військової частини неподалік аеропорту Бальбек. 3 березня 2014 року

15/68 Жінка просить російського військового піти з української землі, 3 березня 2014 року

16/68 Російські військові відмовлялися визнавати, солдатами чиєї армії вони є

17/68 Російський солдат лежить біля українських винищувачів, 4 березня 2014 року

18/68 Російський солдат на Керченській поромній переправі, 4 березня 2014 року

19/68 Військовослужбовці бригади тактичної авіації у Бельбеку та український військовий льотчик 1-го класу, полковник Повітряних сил України, командир 204-ї бригади тактичної авіації Юлій Мамчур. 4 березня 2014 року

20/68 4 березня українські військові провели «психологічну атаку» – без зброї, під бойовим радянським прапором Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна та Державним прапором України, виконуючи гімн України, вони рушили в бік російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків, які блокували їм дорогу до військової частини. При цьому російські солдати стріляли під ноги українським військовослужбовцям і в повітря. У результаті переговорів протягом дня вдалося частково повернути військову частину під український контроль. 4 березня 2014 року

21/68 Російський військові часто прикривалися цивільними активістами, 4 березня 2014 року

22/68 Українські солдати на борту військового корабля Славутич стоять на варті. 5 березня 2014 року

23/68 У Сімферополі в середу 5 березня група молодих дівчат провела пікет на підтримку військовослужбовців Збройних сил України біля штабу військ берегової оборони Військово-морських сил України. На них напали проросійські активісти

24/68 Чоловіки штовхали жінок на проїжджу частину, рвали їхні плакати

25/68 У Бахчисараї також пройшов пікет проти вторгнення російських військ до Криму, 5 березня 2014 року

26/68 Протести проти окупації відбувалися у всьому Криму практично щодня. Жителі Криму виходили під українськими прапорами із закликами до миру, 6 березня 2014 року

27/68 Проросійські активісти під будівлею Верховної Ради Криму, 6 березня 2014 року

28/68 Полковник Олег Подавалов разом із солдатами військової частини А 45-15 в селищі Бельбек, 6 березня 2014 року

29/68 Члени самооборони блокують активістку руху Femen, яка бере участь у антивоєнній акції протесту біля будівлі кримського парламенту в Сімферополі, 6 березня 2014 року

30/68 Списаний великий протичовновий корабель «Очаков», затоплений напередодні ввечері біля входу в бухту озера Донузлав у селищі Мирний для того, щоб блокувати кораблі українського флоту, дислоковані в Новоозерному, 6 березня 2014 року

31/68 Військові спостерігачі від ОБСЄ, які були заблоковані в Криму, 6 березня здійснили другу спробу вийти в Чорне море. Російський військовий вертоліт Мі-24 пролітає над російським кораблем «Генерал Рябіков», який стоїть в гавані Севастополя, 7 березня 2014 року

32/68 Проукраїнські демонстранти під час антивоєнної акції біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Сімферополі, 7 березня 2014 року

33/68 Сім'я кримських татар їде з окупованого російськими військами Криму до Львова, 7 березня 2014 року

34/68 Жінки на мітингу проти війни та окупації, за мир і єдність України, Сімферополь, 8 березня 2014 року

35/68 Російські «казаки» стоять біля будівлі Ради міністрів Криму в Сімферополі, 9 березня 2014 року

36/68 Мітинг в окупованому Сімферополі, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, 9 березня 2014 року

37/68 10 березня Сергій Аксьонов прийняв присягу самооборонівців, які вирішили вступити в кримську армію. Найдивнішим у церемонії було те, що новобранці соромилися показувати свої обличчя й приймали присягу в балаклавах, що викликало подив у світових ЗМІ

38/68 Одна з акцій протесту кримських татар, що проходили у всьому Криму, проти військової агресії Росії, околиця Сімферополя, 10 березня 2014 року

39/68 Людину обшукують проросійські сепаратисти на виставленому ними ж кордоні між материковою Україною та півостровом неподалік від Чонгара, 10 березня 2014 року

40/68 Проукраїнські демонстранти на акції протесту проти російської агресії біля пам'ятника Шевченку в Сімферополі, 10 березня 2014 року

41/68 На вокзалах цілодобово чергували представники так званої самооборони, перевіряли паспорти пасажирів й оглядали особисті речі. Залізничний вокзал у Сімферополі, 11 березня 2014 року

42/68 У всіх містах Криму були розвішені білборди з рекламою незаконного «референдуму» про статус автономії. Жителів півострова російська влада намагалися залякати «фашистами та бандерівцями», яких вигадали й розтиражували їх телеканали. Пропаганда в ЗМІ зашкалювала в Криму, адже всі українські канали та радіостанції були вимкнені, щоб люди не могли дізнатися правди

43/68 Незважаючи на заяви кримських чиновників-сепаратистів про те, що українські солдати масово зраджують присязі, російські військові були змушені продовжувати блокувати військову частину в Перевальному, де залишалися українські військові, 12 березня 2014 року

44/68 Учасниці акції, представниці руху «Жінки Криму за МИР», провели в Сімферополі мовчазну акцію на підтримку свободи слова. Дівчата заклеїли собі роти синьою стрічкою, а в руках тримали чисті плакати без єдиної літери. 13 березня 2015 року

45/68 Севастополь у той час відокремився від усього Криму. На фотографії, зробленій 13 березня, автобус проїжджає через КПП біля міста; КПП охороняє невідомий озброєний чоловік у балаклаві.

46/68 У різних частинах Криму вздовж основних доріг пройшли мирні акції у формі пікетів проти референдуму, призначеного на 16 березня. Біля села Ескісарай, під Сімферополем, 14 березня 2014 року

47/68 Усе ще невідома точна кількість російських військових, які прибули до Криму. На фотографії російські солдати патрулюють військову частину в Перевальному, яку українські військові відмовляються віддавати, 14 березня 2014 року

48/68 Учасник українського мітингу в Бахчисараї 14 березня 2014 року

49/68 Учасники так званої кримської самооборони шикуються на площі перед пам'ятником Леніну в Сімферополі, 14 березня 2014 року

50/68 Член виборчої комісії продемонструвала бюлетень для майбутнього «референдуму» на виборчій дільниці в Сімферополі, 15 березня. Жителям Криму не надали шансу залишити все як є.

51/68 Російська влада заявила, що в АРК 96,77% людей проголосували за приєднання Криму до Росії за явки 83,1%. При цьому варто враховувати, що в той день журналісти заявляли про масові порушення, фальсифікації та дивну поведінку виборчих комісій, які могли порахувати за 10 хвилин всі бюлетені відразу на двох ділянках

52/68 Українські прикордонники в Херсонській області спостерігають за російським військовим гелікоптером, 16 березня 2014 року

53/68 Навіть після проведення «референдуму» в Криму Росія не вивела своїх військових із вулиць Сімферополя, 17 березня 2014 року

54/68 У сімферопольському кафе транслюють звернення президента Росії Володимира Путіна 18 березня 2014 року до обох палат Федеральних зборів Російської Федерації у зв'язку з пропозицією Державної ради Республіки Крим про прийняття її до складу Російської Федерації

55/68 Похорон Решата Аметова. Тіло 36-річного кримського татарина Решата Аметова з численними слідами тортур було знайдено 15 березня в Білогірському районі. Він був вивезений невідомими особами від будівлі Радміну Криму, куди вийшов на одиночний пікет і висловлював особистий мовчазний протест. Цвинтар Абдал, Сімферополь, 18 березня 2014 року

56/68 Жінка передає їжу заблокованим українським військовим під наглядом російських солдатів, 18 березня 2014 року

57/68 Російські військові заарештовують українських офіцерів, 18 березня 2014 року

58/68 Український морський офіцер проходить повз російських солдат, виходячи зі штабу ВМФ у Севастополі, 19 березня 2014 року

59/68 Проросійські активісти займають український штаб ВМФ у Севастополі, 19 березня 2014 року

60/68 Військову частину в селі Перeвальне продовжують блокувати російські солдати. Українські військові відмовляються зраджувати присязі, 19 березня 2014 року

61/68 Український офіцер залишає базу південної штаб-квартири військово-морського флоту в Новоозерному після того, як вона була захоплена російськими військами, 19 березня 2014 року

62/68 Російські війська будують захисний бар'єр на контрольно-пропускному пункті в Генічеському районі, на дорозі біля протоки Чонгар, однією з двох доріг, що зв'язують Крим з Україною, 21 березня 2014 року

63/68 Український пілот несе свої речі, залишаючи базу Бельбек, 21 березня 2014 року

64/68 Проросійський протестувальник скидає український прапор під час штурму української військово-повітряної бази в Новофедорівці, 22 березня 2014 року

65/68 Церемонія прощання з прапорщиком Сергієм Кокуриним. Він загинув 18 березня 2014 року, виконуючи службовий обов'язок на спостережній вежі під час штурму 13-го фотограмметричного центру Центрального управління військово-топографічного та навігації Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України в місті Сімферополь, 22 березня 2014 року

66/68 Українські морські піхотинці залишають військову базу в Феодосії та направляються до кордону між Кримом і Україною. Їхня база була захоплена вранці російськими силами, 24 березня 2014 року

67/68 Український морський піхотинець спілкується зі своєю дружиною після того, як залишив військову базу в Феодосії, 27 березня 2014 року

68/68 У Бахчисараї відбулася друга сесія 6-го Курултаю кримськотатарського народу. Делегати Курултаю після обговорення підтримали постанову «Про реалізацію кримськотатарським народом права на самовизначення на своїй історичній території – у Криму», а також звернулися до міжнародних організацій із закликом підтримати право кримських татар на самовизначення. 29 березня 2014 року

Прийшли «казаки» і почалось масове побиття. Хто виїжджав машинами, били кулаками по вікнах. Якось це закінчилось і ми сіли у тролейбус. Моєму колезі зламали ребро і пробили легеню. Це провокували місцеві ополченці, учасники партії «Русский блок». Вони заявляли, що допомагають міліції з правопорядком у місті.

Ми добрались до квартири, в якій тимчасово проживали, але подзвонила активістка, яка з нами приїхала з Києва, щоб ми вийшли. З нею були «севастопольські самооборонці». Вони хотіли зайти у квартиру. Йшли позаду мене. Там був сквер і я зрозумів, що можу відірватись. Їх четверо побігли за мною. Фізично з ними я б не дав ради, дістав пістолет і почав стріляти в землю. Іншого виходу не мав, хотів таким чином відлякати.

Троє з них зупинились, а четвертий біг далі. Коли я вистрілив всі кулі, він поставив підніжку і я впав. Тоді прибігли інші і почали бити, приїхали ще ополченці. Зв’язали руки з ногами і почались тортури. Вони хотіли знати, де штаб, сховок зброї, хто прислав нас. Це все було у сквері. У мене був зламаний палець, електрошокер прикладали до шиї. Міліція приїхала пізніше. Мене забрали у відділок», – каже Микола Шиптур.

У цей час «зелені чоловічки» вже два тижні були у Криму, був викрадений кримськотатарський активіст Решат Аметов, якого знайшли мертвим. Численні антиукраїнські акції, які відбувались у різних містах півострова передували анексії Криму у лютому-березні 2014 році. Їх організовували проросійські та російські силами, підрозділи російської армії захоплювали стратегічні об’єкти, зокрема військові частин. Російська спецслужба створювала «загони самооборони Криму».

Арешт

Протягом року Микола Шиптур перебував у слідчому ізоляторі в Севастополі. 28 квітня 2015 року Гагаринський районний суд Севастополя виніс рішення про засудження громадянина України Миколи Шиптура до 10 років колонії суворого режиму за вчинення злочинів, передбачених статтею 222 (незаконне перевезення зброї), статтями 30 і 105 (замах на вбивство особи у зв’язку зі здійсненням цією особою службової діяльності або виконанням громадського обов’язку, здійснене суспільно небезпечним способом) Кримінального кодексу Російської Федерації. 16 червня Севастопольський міський суд при розгляді апеляції зняв обвинувачення в незаконному перевезенні зброї і зменшив покарання за звинуваченнями у замаху на вбивство – до 9 років.

Микола Шиптур відбував покарання у виправній колонії №102 ( росіяни перейменували в №1) у Сімферополі, у жахливих антисанітарних умовах, годували, за його словами, щоб не помер. До нього застосовували тортури, щоб змусити свідчити проти себе.

Це була колонія суворого режиму, у мене особливо була важка стаття

Микола Шиптур

«28 березня вже була Росія у Криму. Міліції не було часу, все міняли і перемінювали. «Бандера», «фашист» говорили до мене, а по прізвищу не називали. Коли прибув у 2015 році у колонію, то там якраз почалась ротація працівників. Почали з’являтись співробітники, старший склад і звичайні інспектори з Росії. Вони були з Томська, Саратова, Челябінська, Ростова, Архангельська.

Це були цілком інші люди, ніж ті, які працювали в колонії до анексії української території. Траплялись провокації, але зрідка, на кшталт, «Бандера». У мене висів синьо-жовтий прапор, який лишив при звільненні один із засуджених, то зривали, але потім віддавали.

Це була колонія суворого режиму, у мене особливо була важка стаття. Там і рецидивісти були. Відділення до 100 чоловік. Побутові умови – незадовільні: грибки росли, шпарини у вікнах, харчування – навіть не хочу говорити – щоб засуджені не вмерли з голоду», – розповідає Микола Шиптур.

Микола Шиптур відмовився будувати нові приміщення, в яких мали утримувати громадян, затриманих ФСБ РФ. Адже розумів, що це будуть українці. За відмову отримав покарання – ізолятор на 15 днів.

Родина підтримувала

Дружина засудженого Миколи Шиптура – Юлія – дізналась, що чоловік у Криму і перебуває за ґратами, від адвоката 11 березня 2014 року. Протягом усього часу жінка боролась, щоб звільнити Миколу. Їхньому синові Сергію тоді було 10 років.

Ми знаходили и знайомих і передавала гроші, а вони купували їжу і приносили в колонію

Юлія Шиптур

«Ми тримали контакт через адвоката. Я знала, що маю допомогти чоловікові бодай фінансово, щоб йому могли купити продукти і передати. Ми знаходили и знайомих і передавала гроші, а вони купували їжу і приносили в колонію. Коли почалась повномасштабна війна, стало з цим складно. Ми вже передавали гроші через знайомих за кордоном. Важко було в Криму перевести в готівку. Але я трималась, знала, що чекаю, що маю сина і йому потрібно допомогти», – розповідає Юлія Шиптур.

«Звістку про рідних отримував і від близьких, знайомих, родичів засуджених, які сиділи поруч. Серед них були люди, які вболівали за Україну. Їх декілька, а більшість не думає, просто слухає і виконує», ‒ каже Микола Шиптур.

У 2020 році Юлія і Микола Шиптури перший раз за весь час ув’язнення побачились. Тоді Юлії вдалося потрапити у Крим і провідати чоловіка. Він дуже схуд і змарнів.

Найважчим днем під час перебування в колонії суворого режиму для Миколи Шиптура було 24 лютого 2022 року. Від новини про те, Росія почала повномасштабний напад, у нього був шок і відчуття безсилля, що нічим не може допомогти ані рідним, ані країні.

Росіяни не мають меж: всі методи катувань застосовують, використовують шокери, відрізають і виривають частини тіла

Микола Шиптур

«По російському телебаченню розказували, що Україна ‒ все, нема. Бачив, як падають ракети і впізнав місце, де це сталось в Івано-Франківську. Це поруч, де мешкає мама. Було дуже важко, я нервувався, не знав, де взяти інформацію, якої не було. Доходила неофіційна інформація, що йде активний спротив українців. Тривога не зникала. Серце стиснуло і воно не відпускало рік і три місяці. Стан стресу і тривоги не зникав.

Від засуджених чув, що в Криму все більше починають розуміти, куди попали. Я їм казав: «Ви будете ще за Україну!». Мені емоційно стало легше, коли почув вибухи у Сімферополі. О! Тоді серед працівників колонії був сильний ажіотаж, вони тремтіли, ховались. Деякі повтікали, пішли у відпустки, а хтось взяв валізу і попрямував у напрямку Росії.

До слова, у приміщенні, що збудували в колонії, утримували українських полонених. Їх ефесбешники вивозили вночі і зранку привозили. Людей катували. Там все було супер таємно з цим відділенням, ніхто не знав, скільки там чоловік і що там. Бачили лише, як виїжджає і заїжджає машина. А зранку, що туди побіг лікар.

Допомогти чимось нашим хлопцям було неможливо. Ніякої інформації, як ми не намагались дізнатись. Росіяни не мають меж: всі методи катувань застосовують, використовують, відрізають, виривають частини тіла», ‒ говорить Микола Шиптур.

Повернення додому

7 березня 2023 року Микола Шиптур був звільнений з ув’язнення, оскільки закінчився термін позбавлення волі. З колонії його забирали представники міграційної служби РФ і відвезли у Ростовську область у Центр тимчасового утримання іноземних громадян. Адже між Росією та Україною не існує консульських зв’язків, тому він і перебував у спеціальному центрі.

Сиділи у кімнаті з ґратами на дверях, вікнах, колючим дротом

Микола Шиптур

«Українців везуть переважно у Ростовську область. Бо ми ‒ злісні порушники режиму, небажані елементи на території РФ. Цей центр ‒ спеціальний, там жорсткіші правила, але при тому, що ми звільнені, сиділи у кімнаті з ґратами на дверях, вікнах, колючим дротом.

Там все, як у колонії, і навіть гірше. Виходили з кімнати тільки на сніданок, обід вечерю. Лише коротка прогулянка і знову в кімнату. Але було дозволено користуватись телефоном. Через знайомих мені передала дружина телефон і я міг вже знати новини і говорити з рідними.

Я був гордий за ці новини, тому що у колонії телевізор не дивився, обходив, не хотів аби мені це вкладали в голову. знав, що все не так, що українські воїни діють і наступають.

У Херсонській області переважно воювали кримські у складі російської армії і коли українська армія почали їх гнати, вони повертались у Крим, у лікарні і розповідали своїм рідним про все, до нас у в’язницю це доходило, як вони втікали і кулі та снаряди їх доганяли. Я розумів, що не все так, як у російському телевізорі кажуть», ‒ розповідає Микола Шиптур.

З Центру для депортованих його звільнили 18 травня. Микола Шиптур повертався в Україну через Грузію та Вірменію. Сьогодні старається відновити здоров’я: за час перебування в неволі не лише втратив вагу, послабився зір, є й інші проблеми.

Найбільше підтримує і є опорою та порятунком ‒ сім’я, яка так чекала повернення чоловіка, тата, сина. Думка про те, що вдома чекають, тримала всі 9 років ув’язнення.

«Все менше згадую колонію і все пережите. Зараз злість на Росію, тому що гинуть українці, діти. Як це балістичними ракетами вбивати людей? Як можна вбити дитину? Скільки замучено українців у Криму…9 років крала Росія і хотілося б їй це повернути. Можливо, наберусь сил і віддам. Ще не стою міцно на ногах», ‒ сказав Микола Шиптур.

Решат Аметов, кримськотатарський активіст

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Галина Терещук

В ефірі Радіо Свобода – з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Маю досвід роботи на телебаченні і в газеті.

Крим Реалії

«У катуваннях не мають меж»: майданівець Микола Шиптур розповів про 9 років ув’язнення в окупованому Криму

Крим перед анексією

Початок окупації Криму: проукраїнські акції, «казачкі» і потурання міліції

Арешт

Родина підтримувала

Повернення додому

Перша жертва окупації Криму і воєнний злочин Путіна

Після російського полону почав розмовляти тільки українською мовою ‒ розповідь азовця

«Ніби людина загинула, але потім ми її звільняємо з полону»: Олег Котенко про пошук зниклих безвісти військових

«Тримайся, Друже!» В Україні закликають звільнити журналіста Владислава Єсипенка

Галина Терещук

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

Засуджений у Севастополі «майданівець» Микола Шиптур вийшов на волю – активісти

«Ми підтримували українських військових, виходили на акції. Нам кричали: бандьори!». Спогади кримчан про початок окупації

Засудженому «майданівцю» загрожує ШІЗО за відмову працювати на будівництві в’язниці в Криму – рідні

Доступність посилання

Крим Реалії

ДОЛУЧАЙСЯ!

«У катуваннях не мають меж»: майданівець Микола Шиптур розповів про 9 років ув’язнення в окупованому Криму

Крим перед анексією

Початок окупації Криму: проукраїнські акції, «казачкі» і потурання міліції

Арешт

Родина підтримувала

Повернення додому

Перша жертва окупації Криму і воєнний злочин Путіна

Після російського полону почав розмовляти тільки українською мовою ‒ розповідь азовця

«Ніби людина загинула, але потім ми її звільняємо з полону»: Олег Котенко про пошук зниклих безвісти військових

«Тримайся, Друже!» В Україні закликають звільнити журналіста Владислава Єсипенка

Галина Терещук

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

Засуджений у Севастополі «майданівець» Микола Шиптур вийшов на волю – активісти

«Ми підтримували українських військових, виходили на акції. Нам кричали: бандьори!». Спогади кримчан про початок окупації

Засудженому «майданівцю» загрожує ШІЗО за відмову працювати на будівництві в’язниці в Криму – рідні