Федеральна служба безпеки Росії (ФСБ) заявила, що затримала 106 «прихильників неонацистського угруповання «М.К.У.» у 37 регіонах Росії. За повідомленням ФСБ, вони готували серію терактів на 14 грудня, серед іншого на освітні установи. Саме угруповання ФСБ називає «українським» .
За повідомленнями «М.К.У.» створив громадянин України, уродженець Дніпра Єгор Краснов. Його зв'язок із будь-якими спецслужбами наразі не підтверджено, а сам він каже, що керує осередками руху самостійно. З початку 2020 року Краснов утримується у СІЗО «Дніпровський централ» за звинуваченнями у нападах із застосуванням холодної зброї. У ФСБ стверджують, що Краснов діє «під заступництвом українських спецслужб».
У Службі безпеки України це твердження назвали хибними. А в Росії уже давно затримують прихильників «М.К.У.», причому деякі із затриманих також входили в «Російський корпус» – рух, що пропагує збереження «російських та слов'янських традицій, перевагу білої раси», та відновлення Російської імперії.
Телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» провів журналістське розслідування діяльності угруповання «М.К.У.»
Ганна Гриценко, дослідниця праворадикальних рухів, розповіла телеканалу «Настоящее время»:
- що відомо про Єгора Краснова?
- чи був він членом якогось помітного українського націоналістичного руху?
- що відомо про «М.К.У.», яку ФСБ Росії називає мережею «українських спецслужб»?
- чи міг Краснов із СІЗО організувати розгалужену мережу прихильників у Росії?
– Справді є такий житель Дніпра Єгор Краснов, 2000 року народження, який разом зі своїми напарниками скоїв напади на різних людей – людей неукраїнського походження, бездомних людей, звичайних людей – з метою розбою.
Зараз він перебуває в СІЗО, йому висунуто звинувачення за кількома епізодами у скоєнні розбійних нападах та спробі вбивства. Справді, він викладав якісь відео в мережу – частково не свої, але частково таки свої.
Загалом це більш-менш вся історія з української сторони.
В якихось українських неонацистських групах його не знають чи не визнають за свого, він не фігурує як як учасник якогось націоналістичного руху. Ця група «М.К.У.» не існує як якась політична освіта, чи як якась частина політичного життя. В Україні ця історія пройшла просто, як дрібний кримінал.
– Як могла ця українська невелика спільнота у соцмережах, якщо її особливо навіть не знають в Україні, знайти стільки прихильників у Росії? Там повідомлялося про затримання у Геленджику, у Воронежі, у Ярославлі. Ви взагалі вірите, що це все реальність?
– Наскільки я пам'ятаю із російських ЗМІ, затримані у Воронежі заперечують заперечують будь-яку причетність до «М.К.У.», вони себе вважають просто російськими націоналістами, які до українців не мають жодного стосунку.
Я не думаю, що всі ці люди були членами якоїсь розгалуженої мережі, навіть якщо вони десь у якихось спільних чатах переписувалися. Із СІЗО створити таку дуже розгалужену мережу дуже складно.
– Як ви вважаєте, чи могли б ці люди в Росії чи в Україні готувати теракти?
– Я дуже сумніваюся. Для того, щоб підготувати теракт, потрібно набагато більше підготовки і потрібно набагато більше доказів того, що це був якийсь теракт, ніж просто якісь листування в якихось чатах, перегляди якихось хейтерських відео.
– «М.К.У.» почали згадувати у російських медіа після початку січневих протестів – після затримання Олексія Навального. На Пушкінській площі, де 31 січня мала відбутися чергова акція протесту, силовики нібито виявили розклеєні флаєри із символікою «М.К.У.».
Наразі ці повідомлення про затримання прихильників українських неонацистів надходять на тлі військової напруженості на українському кордоні. Як ви вважаєте, ці повідомлення про затримання неонацистів випадково з'являються від імені російської ФСБ саме в такі моменти?
– Думаю, що невипадково. Тут кілька днів тому була спроба провокації із українським кораблем, який нібито зайшов не у ті води, але вона не вдалася. Тепер витягли неонацистів.
Я дуже сумніваюся, що всі ці 106 затриманих, саме зараз і у такому масштабі почали готувати якісь теракти. Незрозуміло, чому це все може бути пов'язане, окрім як роздмухування якоїсь істерики.
– Наскільки масовою могла бути підтримка цього руху в Україні?
– Насправді, хтось там у якихось чатах спілкувався, якісь відео дивився, але після моменту затримання Єгора Краснова ця історія ніяк не продовжилася. Ніхто не почав за нього «вписуватись» як за свого соратника, ніхто не почав йому якось допомагати.
Ходили чутки, що він нібито скоїв спробу суїциду у СІЗО.
За великим рахунком, в Україні це нікому не цікаво, крім якихось дуже вузьких субкультурних груп у якихось чатах. Навіть у місцевих ЗМІ про Краснова та «М.К.У.» дуже мало проходило [інформації], переважно в регіональних якихось.
– Чи було вам відомо про прихильників цього «М.К.У.» у Росії до того, як їх почали затримувати та повідомляти про це у ФСБ?
– Лише про якісь невеликі контакти [була інформація], не те що про прихильників. Були контакти із серії «Ой, це якась просто дурна молодь, вони несправжні неонацисти» – і таке інше. Хтось із ними контактував, виявилося, що вони несправжні, «не трушні»( сленгове слово від англійського truth – відповідність, правда – ред.)
