Заступник голови Управління із зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря) у фейсбуці 2 грудня повідомив, що Свято-Успенську Києво-Печерську лавру офіційно зареєстровано як монастир у складі Православної церкви України (ПЦУ). Він додав, що «митрополит Епіфаній призначений очолювати монастир як юридичну особу», згідно з рішенням Синоду.
2 грудня президент Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 1 грудня про санкції щодо афілійованих з центрами впливу в Росії релігійних організацій. За рішенням самого РНБО, уряд у двомісячний термін має внести на розгляд Верховної Ради відповідний законопроєкт про унеможливлення діяльності в Україні таких релігійних організацій.
Останніми днями СБУ проводить на об’єктах УПЦ (МП) по всій Україні обшуки. У результаті слідчих дій, серед іншого, правоохоронці виявляли «велику кількість антиукраїнських матеріалів», а також документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур.
В УПЦ (МП) раніше закликали «не розпалювати внутрішню війну», а звинувачення у колабораційній діяльності на адресу деяких священників є «недоведеними та безпідставними».
Хто або що стало драйвером цих процесів? Ось що в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live» розповів релігієзнавець Ігор Козловський.
– Пане Козловський, чи є вас припущення, хто або що стало драйвером цих процесів? Тому що до повномасштабної війни УПЦ (МП), здається, ані владу, ані силовиків особливо не турбувала. І навіть після вторгнення буквально до осені 2022 року тема співпраці представників УПЦ (МП) на окупованих територіях з російськими силами теж особливо не висвітлювалася українськими силовиками. Проте жовтень-листопад – ситуація кардинально міняється. Що сталося?
Це вже трохи запізно, треба було починати ще з 2014. Багато випадків і колаборацій, і співпраці з окупантами
– Я думаю, що події, які зараз відбуваються в Україні... Зрозуміло, що це вже трохи запізно, треба було починати ще з 2014 року. Ми знаємо багато випадків і колаборацій, і співпраці з окупантами. Про це говорило і громадянське суспільство, і журналісти порушували це питання. Але воно дійсно було поза увагою спецслужб. Це не значить, що вони не знали. Вони знали. Тому що їх інформували і фахівці, і стосовно того, що їх церковні крамниці заповнені літературою «русского мира», про проповіді говорили, про мову ворожнечі, яка вже стала практично частиною цієї проповідницької діяльності УПЦ (МП). Але ж ніяких зрушень не було.
Я думаю, що все ж таки події війни і зростання отих випадків колаборацій, відкритої фактично підтримки окупантів, а також, зрозуміло, надходила інформація і не тільки від СБУ, але й від нашої розвідки, від інших структур, знову ж таки, громадянське суспільство порушувало це питання. Це поступово поставило перед фактом і очільника нашої держави, президента України. І він був вимушений звернутися до фахівців. Йому фактично дали повну картину того, чим є насправді УПЦ (МП). І це простимулювало фактично і ось ці заходи наших правоохоронців, які ми називаємо обшуками, вилученням і літератури, зафіксована вже велика кількість фактів співпраці з нашими ворогом. Все це так чи інакше вже поставило серйозне питання перед державою і перед РНБО, і перед президентом.
– До речі, РНБО доручила Державній службі з етнополітики і свободи совісті провести релігієзнавчу експертизу статуту про управління УПЦ. Там хочуть з’ясувати, чи дійсно існують якісь наявні церковно-канонічні зв’язки з Московським патріархатом. Поки ми чекаємо цю експертизу. А як би ви описали зв'язок наразі УПЦ (МП) з Москвою? Тому що, наприклад, УПЦ (МП) щоразу стверджує, і тепер, і до цього, що вони незалежні від Москви. Що ви скажете?
– По-перше, поняття незалежності має декілька вимірів. Є незалежність юридична, є незалежність організаційна і є незалежність канонічна. Церква – це структура, яка працює в канонічному правовому полі. Не тільки в правовому полі української держави, але і у своєму канонічному просторі. І, згідно канонів, є декілька таких форм існування незалежності, відносної незалежності або повної. Це екзархат, це автономія і це автокефалія.
УПЦ (МП) немає в переліку канонічних православних церков, які визнані у православному світі, як ПЦУ. Заявити про свою незалежність – це може бути просто гібридна форма
УПЦ (МП) не є екзархатом, вона не є автономною і вона не є автокефальною. Її немає в диптиху. Тобто в переліку тих канонічних православних церков, які визнані у всьому православному світі, як, наприклад, ПЦУ. Вона є в диптиху. І заявити про свою незалежність – це може бути просто така гібридна форма. Організаційно вони сказали, що вони начебто незалежні.
Але ми знаємо з вами, що такої незалежності не визнає сама Москва, по-перше. По-друге, ми знаємо, що в своєму статуті вони записали, що їх незалежність підтверджується грамотою Олексія ІІ, московського патріарха, у 1992 році, в якій чітко записано, що вони існують як канонічна структура тільки як частина Московського патріархату і з’єднуються зі світовим православ’ям через Московський патріархат. Тобто їх немає в диптиху. І вони повинні бути частиною світового православ’я як фактично ті, що канонічно доєднуються до Московського патріархату. Тому говорити, що у них повна незалежність – це неправда.
– Щоразу після обшуків в храмах УПЦ (МП) в Кремлі згадують про ризики сутичок в українському суспільстві, мовляв, на релігійному ґрунті. Скажіть, будь ласка, чи бачите ви ризики, що через обшуки або через якісь інші процеси, які, можливо, ще будуть запущені і з руки РНБО, говорити про якісь сутички на релігійному ґрунті в Україні?
– Якщо їх не спровокувати ззовні, а саме на це натякає Росія, вона використовували це довгий час як інструмент свого впливу, якщо цей інструмент зникає, то що їм залишається? Це створювати таку небезпечну ситуацію.
Два місяці будуть формувати, Кабмін, законопроєкт, вони будуть подавати до суду, будемо бачити ще довгий процес
Ми розуміємо, що для самого єпископату це смертельно. Якщо вони підуть на такий крок, то це фактично перейти на позицію політичного православ’я. Зараз у них складна ситуація. Зрозуміло, у них є ще час. І час зазначений якраз в цьому рішенні РНБО. Це два місяці, коли будуть формувати за дорученням РНБО, Кабмін, законопроєкт відповідний, який повинен прописати всі ці особливості обмеження їх діяльності. А далі він повинен бути ухвалений Верховною Радою. А далі, зрозуміло, вони будуть подавати до суду, що це незаконно. Тобто ми з вами будемо бачити ще довгий процес.
І це дійсно для них є такий простір часу, який вони можуть використати як завгодно. Наприклад, вони можуть зрозуміти, що це остаточно, і піти на діалог як з українською державою, так і з ПЦУ, з Вселенським патріархатом, повністю розірвати свої зв’язки з Москвою, канонічні у тому числі. А для того, щоб стати частиною канонічного простору, повинні вступати в діалог і об’єднуватися з ПЦУ. Але вони можуть взяти іншу лінію і сказати, що вони є «церквою, яка переживає гоніння», «церква-мучениця». А це означає, що вона, відповідно до християнської традиції, якщо вас, як Христос говорив, «будуть гнати за ім’я моє», і вони будуть говорити, що їх «гонять за Христа», на цьому маніпулювати свідомістю людей і виводити людей.
Можуть зрозуміти, що це остаточно, і піти на діалог як з українською державою, так і з ПЦУ, можуть взяти іншу лінію і сказати, що вони є «церква-мучениця». На цьому маніпулювати свідомістю людей і виводити людей
Така небезпека, безумовно, є, але вона не дуже велика, я сказав би так. Тому що сама УПЦ (МП) неоднорідна. Там є і проукраїнські священники, і проукраїнські віряни, які тільки зараз ще думають, як їм далі бути. Є й ті, хто зорієнтований на Росію, зрозуміло.
– Там є різні люди. Про це вже неодноразово сказано.
Володимир Зеленський також оголосив про те, що будуть запроваджені персональні санкції щодо окремих представників УПЦ (МП). І сьогодні вже українські медіа з посиланням на свої джерела повідомляли, що санкції вже нібито запроваджені проти колишнього народного депутата і палкого прихильника цієї церкви Вадима Новинського, а також проти намісника лаври Павла.
Скажіть, будь ласка, можливо, ви ще можете назвати, чи підозрюєте, якісь прізвища людей, проти кого можуть бути ще запроваджені персональні санкції, хто, можливо, має дуже великий вплив в церкві і прослідковуються його зв’язки з Москвою?
– Я думаю, що це стосується деяких ієрархів церкви. Наприклад, того ж запорізького митрополита, який постійно був в різних скандалах з такою підкресленою антиукраїнською позицією. Зараз він веде себе досить тихо, але ж у нього є певна така минула історія. Є, зрозуміло, і в тій самій Одесі, наприклад. Тобто зараз по кожній фігурі будуть проведені певні розслідування і будуть вже вноситися в цей санкційний список.
