За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), військові витрати України досягли історичного максимуму. Вони становлять 84,1 мільярда доларів – це близько 40 відсотків ВВП країни. На оборону сьогодні йде 63 відсотки всіх державних видатків України.
Як поводиться економіка в епоху воєн, санкцій та протекціонізму, коли під впливом потужних катаклізмів змінюються основні параметри сучасного світу, і як війна позначиться на економічному розвитку Росії, України та США?
Російська служба Радіо Свобода поговорила про це з економістом, професором Чиказького університету Костянтином Соніним. І ось що він розповів.
– Завдяки чому зараз виживає і на чому тримається економіка України, яка витрачає на війну понад 40 відсотків свого ВВП?
– За час війни я провів кілька місяців у Києві – викладав в університеті, щоб допомогти українським колегам і студентам під час війни. У двох словах трохи важко описати, що відбувається в Україні. З одного боку, я бачу країну, яка живе й розвивається, і в деяких секторах, особливо у військово-промисловому комплексі, дійсно зростає. Більше того, там фактично є полігон для тестування різних нових технологій.
Тобто те, що вважалося передовою технологією, було поставлено Україні, застосовано українськими солдатами для захисту на фронті, і виявилося, що це не така вже й хороша технологія. Це запас знань та умінь надзвичайної важливості. Мені здається, що вже зараз у Києві немає вільних приміщень, тому що нові підприємства створюються так швидко, що для них важко знайти робочу силу. І це найбільш висококваліфікована робоча сила та робочі місця, які дійсно будуть лідерами в майбутньому, коли війна закінчиться.
– Себто, можна сказати, що Україна в цьому сенсі є не лише військово-орієнтованою, а й загалом високотехнологічною точкою зростання. Чи усвідомлює це Євросоюз і Захід загалом?
– Мені здається, що, як це завжди буває, бізнес усвідомив це раніше. Тобто, я не впевнений, що американська адміністрація розуміє це на високому рівні. Але бізнесмени – і великі, і середні – лідери IT-технологій, чудово розуміють, де розвиваються технології і де зароблятимуть гроші.
Я також чув, що це добре розуміють американські військові, військові професіонали. І якими б не були політичні мотиви в адміністрації США, вони знають, наскільки важливою є та інформація, ті знання, які зараз здобувають і накопичують українські військові.
– Це саме ринковий сектор, і українська економіка за ці роки не зробила перекосу в бік держрегулювання, принаймні держзамовлення?
– Це дивовижна історія, яка ще буде розказана. Я сподіваюся, коли ті молоді люди, які зараз очолюють український уряд, вийдуть на пенсію, вони напишуть мемуари про те, що відбувалося у військово-промисловому секторі України. Це приклад його роздержавлення.
Щоб дати можливість усім цим технологіям розвиватися, щоб дати можливість іноземним інвесторам легко приходити, вкладати гроші, приймати технології, будувати виробництво, потрібно було фактично в абсолютно авральному режимі ухвалити потрібні закони, знизити держрегулювання, зменшити навантаження.
Донедавна я думав, що в Україні є повний фундамент для швидкого економічного зростання, яке відбуватиметься за зразком італійського зростання після Другої світової війни, за зразком польського економічного дива після розпаду радянського блоку. Але мені здавалося, що умовою для цього є припинення війни.
А зараз я думаю, що, можливо, дійсно тут усе може бути як в Ізраїлі, хоча Україна в багатьох аспектах абсолютно не схожа на Ізраїль. Зараз там є сильна держава, яка здатна на мобілізацію економіки, на її розумне роздержавлення і на багато чого іншого. Вона здатна боротися з корупцією всередині себе більше, ніж у багатьох інших країнах. Це все допомагатиме розвитку України після війни.
По суті, і США, і Європа здатні зробити для України щось більше, ніж «план Маршалла» – це не дуже дорого, гроші на це є. Я впевнений, що вони будуть виділені. Більше того, в Україну продовжуватимуть вкладатися найбільші американські бізнесмени, як-от Ерік Шмідт, і туди піде величезна кількість грошей. Коли країна росте і є можливість отримувати прибуток, у це місце течуть гроші. Тобто мені якраз здається, що проблема з «планом Маршалла» в тому, що потрібно зупинити війну. Зупиниться війна – буде Офіційно американська програма допомоги Європі після Другої світової війни називалася European Recovery Program (ERP) («Європейська програма відновлення»). «Планом Маршалла» програму назвали на честь її головного автора. Програма охопила 16 країн, включно із Західною Німеччиною, які отримали допомоги на 13 мільярдів доларів. Із 1948-го і до 1951 року, коли «План Маршалла» закінчився, економіка Західної Європи зростала небувалими темпами.. А можливо, буде стільки приватних грошей, що й ніякий «план Маршалла» не знадобиться.
– Не забуваймо, що зараз великою мірою Україна тримається і за рахунок Ілона Маска та терміналів Starlink…
– Треба сказати, про те, хто платить за термінали Starlink, відомо небагато. Це не виглядає як чиста благодійність. Я впевнений, українці вдячні Ілону Маску за Starlink і за те, що він бере участь у його обмеженнях для Росії. Але я так розумію, що він не втрачає на цьому грошей.
Я також упевнений, що коли Ерік Шмідт приходить в Україну, коли IT-корпорація Palantir приходить в Україну, це тому, що вони хороші люди і хочуть допомогти жертві агресії. Але також вони мають на увазі, що у них будуть і фабрики, і заводи, і технології, і вони братимуть участь у цьому майбутньому зростанні економіки.
– Якщо перейти від Америки до Європи – наскільки ключовими зараз є для України, її виживання та можливостей розвитку виділені їй ЄС 90 мільярдів євро?
– Це великі гроші. Вони допомагають українському уряду фінансувати й не знижувати соціальні витрати. Я можу підтвердити те, що бачив на власні очі. Україна – це країна, в якій під час війни дивовижно добре працюють багато державних служб. Крім того, з цих грошей оплачується те озброєння, яке Україна отримує ззовні, і оплачуватиметься далі. Тому ці гроші дуже важливі.
Але річ у тім, що, на відміну від Америки, Європа значною мірою платить Україні за свою безпеку. Можливо, це не вимовляється вголос, але це дійсно гроші, які платяться для того, щоб захистити себе. У цьому сенсі ці гроші важливі, але треба розуміти, що для Європи це не благодійність.
– Давайте подивимося на економіку Росії. Там ширяться чутки про відставку прем'єр-міністра Михайла Мішустіна і про те, що російська економіка готується до якогось нового етапу…
– Мені здається, що економіка Росії вже досить мобілізаційна, але можливості завжди є. Поки в країні є якась приватна власність, її можна вилучити, можна посадити людину в тюрму, забрати її бізнес, роздерибанити, віддати своїм соратникам, а якусь частину з цього витратити на військові потреби.
Я не вірю заявам російської влади, що перші чотири роки війни з Україною російська економіка зростала. Прямо скажемо, я не бачу цього в тій статистиці, яка публікується. У нас там ВВП зріс на 3%, це означає, що ми провели на 3% більше товарів. Але реального зростання немає.
У жодних споживчих секторах немає жодного більшого виробництва. Люди не споживають більше, люди не живуть краще. Тих товарів, які були до війни, не стало на відповідну кількість відсотків більше. Я думаю, що за 5 років у економіки відібрали 10–15% зростання. Звісно, для виробництва ракет і дронів цього вистачило. Тож це не зростання економіки, а військовий перерозподіл. Як це можна побачити в статистиці? Статистику важко інтерпретувати навіть у мирний час, а у воєнний час усе стає ще складніше.
- Кремль систематично маніпулює економічною статистикою, щоб змусити західних союзників України повірити, що російська економіка витримала тиск санкцій і військових витрат. Про це в квітні 2026 року в інтерв’ю Financial Times заявив голова військової розвідки Швеції Томас Нільсон, посилаючись на розвіддані. За його словами, Росія занижує дефіцит бюджету на 30 мільярдів доларів, а Центробанк недооцінює інфляцію. Цей показник, за даними розвідки Швеції, ближчий до ключової процентної ставки в 15%, ніж до офіційних 5,86%.
- Як зазначає Financial Times, не всі поділяють оцінки Швеції щодо стану російської економіки. Міжнародні прогнози загалом збігаються із прогнозом самого Центробанку РФ, згідно з яким інфляція сповільниться приблизно до 5% до кінця 2026 року.
- На нараді з економічних питань, що відбулася 15 квітня, російський керманич Володимир Путін вимагав від уряду та Центробанку пояснити причини відставання макроекономічних показників від очікувань. Сам він пов’язав падіння ВВП Росії, яке спостерігається в останні місяці, із «сезонними факторами».
- Депутат Державної думи РФ від Новосибірської області (фракція КПРФ) Ренат Сулейманов заявив у травні в інтерв’ю виданню «Континент Сибір» про необхідність «швидшого завершення» російсько-української війни, оскільки економіка РФ «не витримає тривалого продовження СВО» («спеціальна військова операція», офіційна російська назва для позначення повномасштабного вторгнення в Україну – ред.).
