Хоча швидкого українського прориву фронту, на який було багато сподівань, не відбулося, скептикам варто стримати песимізм, каже генерал армії США у відставці Девід Петреус. Він висловив переконання, що контрнаступ досі перебуває на ранньому етапі і ЗСУ ще можуть здивувати.
У статті для видання The Washington Post генерал армії США у відставці Девід Петреус та директор проєкту критичних загроз Американського інституту підприємництва Фредерік Каган зазначають, що останнім часом у пресі почастішали похмурі прогнози щодо контрнаступу ЗСУ з посиланням на оцінки аналітиків і розвіддані. А втім, як пишуть Петреус та Каган, «оглядачам було б мудро стримати свій песимізм».
Експерти наголошують, що війна не просувається лінійно. І хоча росіяни здатні тримати оборону протягом тривалого часу, в якийсь момент її можна раптово і швидко здолати.
«Українці прагнуть створити саме такий ефект – і є підстави вважати, що вони це можуть», – зазначають Петреус та Каган.
Будь-який український прорив існуючих ліній буде важко швидко закрити. Це те, на що робить ставку УкраїнаДевід Петреус і Фредерік Каган
На їхню думку, російські війська, які перебувають на першій лінії оборони, ймовірно, втомлені або вже виснажені. Адже їхню ротацію не проводили щонайменше від початку контрнаступу 4 червня. Крім того, за даними експертів, незрозуміло також, наскільки сильно заміновані та укомплектовані вторинні оборонні лінії росіян.
«Найважливішим є те, що Росії бракує великих оперативних резервів. Це означає, що будь-який український прорив існуючих ліній буде важко швидко закрити. Це те, на що робить ставку Україна», – йдеться у статті у Washington Post.
Водночас Девід Петреус та Фредерік Каган зауважують, що російська армія зайняла гнучку оборону, за якої її війська спочатку відступають, а потім контратакують, коли ЗСУ зазнають втрат і починають втомлюватися. Тож, наголошують автори, хоча український контрнаступ є надзвичайно складним, ЗСУ демонструють успіхи.
Простіше кажучи, Україна тисне на опонента доти, доки щось не зламається, тоді вони кинуть резерви й завдадуть ударуДевід Петреус і Фредерік Каган
Зокрема, просуваються на двох ключових напрямках: в районі Роботиного в напрямку Токмака і Мелітополя та на південь від Великої Новосілки в бік Бердянська. Тож військові експерти вважають, що, найімовірніше, українці пробили принаймні першу лінію російських мінних полів та оборонних укріплень в обох районах, і їхнє просування в районі Роботиного має шанси на прискорення.
Такі поступові досягнення України є частиною більших зусиль, наголошують аналітики: «Простіше кажучи, Україна тисне на опонента доти, доки щось не зламається, тоді вони кинуть резерви й завдадуть удару».
Проникати в серйозну оборону, таку як росіяни створили в Україні – важке завдання для будь-якої армії, пишуть Девід Петреус та Фредерік Каган та зазначають, що схожі операції США проводили в Іраку, але при цьому вони мали повне панування в повітрі, на відміну від українських військових.
Тож автори статті закликають не критикувати контрнаступ, а натомість прискорити надання ЗСУ винищувачів F-16, а також ракетних систем ATACMS та касетних боєприпасів.
З цими думками погодився колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес. На своїй сторінці в мережі Х (раніше – твіттер) він назвав опубліковану статтю чудовим аналізом.
«Пентагон багато говорить про багатодоменні операції. ЗСУ справді цим займаються. Наземний штурм є лише частиною контрнаступу», – написав Годжес.
Своєю чергою голова Об'єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі сказав 24 серпня, що Україна, ймовірно, незабаром отримає винищувачі F-16, і заявив, що контрнаступ ЗСУ йде повільно, але має частковий успіх.
Міністерство оборони США оголосило 24 cерпня, що Сполучені Штати незабаром розпочнуть навчання українських пілотів керувати винищувачами F-16. Очікується, що льотна підготовка розпочнеться в жовтні на базі Національної гвардії Морріс у Тусоні, штат Арізона.
Газета New York Times вважає, що це оголошення свідчить про зміну позиції США, які раніше говорили про те, що підключаться до підготовки українських пілотів лише, якщо закінчаться можливості європейських партнерів, а тепер говорять, що «роблять усе можливе», щоб прискорити програму підготовки.
