Напередодні Дня пам'яті жертв голодоморів засновник першого в Україні ветеранського видавництва «Видавництво Марка Мельника» Марко Мельник написав на своїй сторінці у мережі Facebook пост, у якому висловив претензії до директорки Музею Голодомору Олесі Стасюк. Пост стосується виданої у співпраці з Музеєм книги «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань». Оскільки конфлікт зачіпає і тему Голодомору, Радіо Свобода наводить тези обох опонентів.
Марко Мельник оприлюднив свій пост по 21-й годині 24 листопада і тегнув Музей Голодомору I Holodomor Museum.
У цьому дописі Марко Мельник зокрема написав, що «кожний наведений в дописі факт потребує належного вивчення і дослідження з метою доведення чи спростування компетентними правоохоронними органами, подана інформація є оціночним судженням».
Тези видавця Марка Мельника:
- «Нещодавно мене кинули на 100 тисяч гривень»
- «Під загрозою національні інтереси України і пам'ять про мільйони убитих голодом українців під час Голодоморів»
- «У цій історії присутні бюджетні мільйони, величезні кошти від діаспори, масштабна корупція та антиукраїнські спецслужби»
- «Мені запропонував співпрацю Національний Музей Голодомору. За кілька років цієї співпраці побачили світ видання, які (як я вважав) допомагали українському суспільству та світу сформувати правдиву картину геноциду українців».
- «На зустрічі з директоркою Музею Голодомору побачив людину, що поводилась там як керівник, хоча не мала ніякої посади – Миколу Герасименка... працював у КГБ під час радянської окупації і мав звання генерал-лейтенанта в СБУ»
- «Останнім проектом, який я допомагав реалізувати музею, була книга «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань»
- «Саме до підготовки книги «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» був залучений Микола Герасименко і саме він вилучав з обігу весь наклад з наміром перетворити на туалетний папір. Він неодноразово озвучував цей намір при свідках. Мене змусили повернути партію книг з США, але раніше Герасименко і Стасюк гарантували, що компенсують моєму партнеру в Чикаго вартість повернення вантажу. Проте, витрачених на пересилку (з України до Америки і назад) грошей нам не повернули. Пересилка такого вантажу за океан і назад разом з розшиванням, передруком і зшиванням цілого накладу книг склали разом понад 100 тисяч гривень збитків для мене».
- «Під керівництвом Герасименка макет видання був повністю перероблений, викинуті логотипи мого видавництва».
- «Почалося поширення фальшивої книги, до підготовки якої я не був залучений взагалі ніяк. Саме цю книгу роздавали під час міжнародного форуму «Масові штучні голоди», що відбувся в Києві 7 вересня. Там же Герасименко зробив камінг-аут і зізнався, що був працівником КГБ СССР».
- «Перероблене «чекістом» видання мало на меті просувати тезу про те, що жертвами Голодомору 1932-1933 року стали рівно 10,5 мільйонів українців. Ви запитаєте – для чого це роблять? Для того, щоб автори цієї книги (яка є центральним елементом в темі просування цифри 10,5 мільйонів), у тому числі Герасименко та Стасюк, виглядали героїчними дослідниками в очах загалу»
Тези директорки Музею Голодомору Олесі Стасюк:
- «Музей кілька разів замовляв друк книг у ФОП «Видавництво Марка Мельника». В угодах із видавництвом дозволів на продаж чи додрук книг не було».
- «Усі книжки видаються на кошти меценатів і згідно зі Статутом Музей може лише передавати їх безкоштовно, або розповсюджувати виключно через крамничку Музею».
- «Вчергове ми замовили друк видання «Чорні дошки «Чернігівська область», яку Музей видавав спільно з Українським інститутом національної пам'яті».
- «Спільно з УІНП ми виявили, що в порушення договору, Марко Мельник продає книгу у багатьох книжкових магазинах та на сайті. Він продає всюди всі книги, які ми у нього видали».
- «Мало того, пан Мельник незаконно забирав права на видання книг, ставивши копірайти «виключні права на видання Мельник М.Ю.» і не вказував кількість накладу».
- «Нами був надісланий лист до пана Мельника із вимогою надати пояснення, але відповіді не отримали».
- «Нами був підготовлений лист у податкову та відповідно у поліцію щодо неправомірних дій ФОП М. Мельника».
- «У відповідь Марко Мельник пригрозив, що в разі продовження мною «таких дій», він спільно із колишньою працівницею Музею, яка і привела Марка як «професійного видавця», обіцяють мене «знищити», бо мають дуже велике коло знайомих і друзів, а також ботів у фейсбуці».
- «Генерал-лейтенант СБУ Микола Герасименко, був керівником слідства у кримінальній справі проти організаторів Голодомору у 2009 році, яке довело причетність Сталіна та інших членів компартійної верхівки СРСР до організації штучного голоду. Незважаючи на труднощі у січні 2010 року слідство під керівництвом Герасименка довело факт геноциду, передало справу до суду і Україна отримала рішення суду по Голодомору».
- «У 2019 році СБУ відкрила кримінальне провадження щодо виконавців Голодомору. В рамках цього провадження слідчим було визначено низку експертів. Одним із експерті був Герасименко».
Після публікації
Після того, як цей матеріал був опублікований, до редакції надійшов електронний лист від видавця Марка Мельника, в якому він називає слова директорки Музею Голодомору-геноциду Олесі Стасюк «наклепом і неправдивою інформацією».
Марко Мельник запевняє, що «на кожну видану у видавництві книгу є ліцензійний договір, який за законом передбачає публікацію і поширення книги». Книги, за словами Марка Мельника, «поширювались не з метою отримання прибутку, але з метою популяризації теми Голодомору».
«Пані Стасюк понесе відповідальність згідно закону за псування ділової репутації видавництва і наклеп», – написав у листі до редакції Радіо Свобода Марко Мельник.
Директорка Музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, в свою чергу, заявила, що відкидає усі звинувачення Марка Мельника і вважає їх частиною «спеціально організованої у переддень річниці Дня вшанування пам'яті жертв голодоморів кампанією проти встановлення чисельності жертв».
«Ми будемо звертатися до суду», – сказала Олеся Стасюк.
Слідство по Голодомору і цифра у 10 мільйонів
Цифра у 10 мільйонів загальних втрат (не цифра порахованих по наявних радянських документах жертв голоду) дослідниками Голодомору 1932-33 років називається уже майже 15 років.
Ось фрагмент розмови в ефірі програми «Вечірня свобода» від 10 листопада 2008 року Романа Скрипіна із доктором історичних наук, дослідником голодоморів Василем Марочком:
Василь Марочко: Ми маємо в Україні територію Голодомору 22,4 мільйона.
Роман Скрипін: Виходить, що половина фактично була знищена...
Василь Марочко: Так. Романе, 22,4 мільйона. У доповідних записках ГПУ 1932–1933 років (це дуже достеменне джерело) є цифри, відсотки вірогідності смертності в районах: 30%, 50% і 80%. Звичайно, можна там середнє арифметичне або можна піти просто сумарним і ми виходимо вже за 10 мільйонів...
- 13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав радянських керівників на чолі з Йосипом Сталіним винними в геноциді українців у 1932-33 роках.
Кримінальну справу про знищення голодом українських селян розслідувала СБУ. Керівником слідства був Микола Герасименко. Як зазначив тогочасний голова СБУ Валентин Наливайченко, «внаслідок Голодомору Україна втратила понад 10 мільйонів осіб, із них близько 4 мільйонів померли безпосередньо від голоду, решту складають ненароджені».
«Суд визнав факт геноциду, суд розкрив злочинний механізм вчинення злочину-геноциду на території України. Крім того, суд чітко назвав організаторів злочину. Поіменно. Сталін (справжнє прізвище Джугашвілі), Молотов (справжнє прізвище Скрябін), Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич. Всі вони організували та вчинили злочин з метою придушення національно-визвольного руху в Україні. З тим, щоб не допустити побудови незалежної української держави», – наголосив Валентин Наливайченко.
Цифри, які називають дослідники залежать від методів їхнього дослідження і джерел, якими вони користуються.
- 20 листопада 2013 року в Київському національному університеті імені Шевченка пройшла міжнародна наукова конференція з участю провідних дослідників з Канади, Великобританії, Росії та України. Був представлений науково-дослідний проєкт Гарвардського університету, над яким працює відомий демограф Олег Валовина. Дослідники оперували даними переписів 1926 і 1937 років, а також деякими джерелами із особистих фондів відомих дослідників 30-х років – демографів та медиків. Дослідники наголосили, що у своїй роботі схиляються до цифри у 4,9 та 5,5 мільйона втрат від Голодомору.
- 26 листопада 2015 року Інститут демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи НАН України оприлюднив дані, що жертвами Голодомору у 1932–1934 роках стали 3,9 мільйона українців, що становить 13% від загальної кількості населення.
«Згідно з отриманими розрахунками, втрати через надсмертність становлять 3,9 мільйона осіб. Втрати через надсмертність – це не всі померлі, а їх частина, це надлишок померлих, тобто це ті, хто не помер би, якби не було голоду. У процесі обчислень з’ясувалося, що підвищення рівня смерті спостерігалося не лише в 1932 і 1933 роках, але і в 1934 році, тому ми провели оцінку для трирічного періоду», – тоді зазначила провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Наталія Левчук.
- У жовтні 2016 року у Київському національному університеті імені Шевченка пройшла міжнародна наукова конференція дослідників Голодомору.
На ній виступав професор Володимир Сергійчук. Він піддав сумніву те, що експерти Інституту демографії мають підстави наполягати на остаточності оприлюднених ними результатів – 3 мільйони 942,5 тисячі жертв Голодомору.
«У першу чергу викликають сумніви використані ними за основу базові дані, взяті з матеріалів, сфальсифікованих всесоюзних переписів 1937 і 1939 років, а також відправна цифра населення УСРР станом на 1 січня 1932 року в кількості 31,7 мільйона осіб, що вже є заниженим майже на один мільйон», – зазначив Володимир Сергійчук.
За його підрахунками реальні втрати в УСРР становлять щонайменше 7 мільйонів, а за її межами – 3 мільйони, що разом складає 10 мільйонів загальних втрат українців від штучного голоду. До аналогічного висновку дійшов провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України, доктор історичних наук Василь Марочко, який зокрема опрацював документи «Особой папки» Кремля.
- У листопаді 2021 року Інститут демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України повторив свої висновки, що жертвами Голодомору у 1932–1934 роках втрати в Україні через надсмертність склали 3,9 мільйона, а дефіцит народжень близько 600 тисяч.
Загальні демографічні втрати, пояснила доктор економічних наук Наталія Левчук, складаються з втрат через надсмертність (різниця між загальною кількістю смертей під час голоду і їх очікуваною кількістю, яка могла бути за умови відсутності голоду) і втрат ненародженими (дефіцит народжень).
- 26 листопада 2021 року голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук 25 листопада вкотре назвав цифру у 10,5 мільйонів загальних втрат і повідомив про сім комплексних досудових експертиз, які підтвердили її.
Матеріали цих досліджень і лягли в основу книги «Геноцид українців 1932–1933», через яку виник конфлікт між видавцем Марком Мельником і Музеєм Голодомору.
«Відтак із урахуванням комплексної історико-криміналістичної експертизи, смертність українців у 1932–1933 роках становить 10 мільйонів 500 тисяч. Ця цифра буде уточнюватись, але коли беремо перепис 1926 року, то бачимо, що на теренах РФ українцями визнали себе 7 мільйонів людей. У межах Краснодарського краю, колишнього, зафіксовано переписом 1926 року 1 мільйон 583 тисячі українців, тобто вони після Денікінських зашпорів не побоялись сказати, що вони українці. На Кубані були ті ж самі репресії і виселення», – зазначив дослідник.
«Кількість вбитих не є критерієм для юридичної оцінки злочину. Тому суперечки про цифри не мають стосунку до реалізації нашої головної цілі в цьому питанні – добитися визнання Голодомору геноцидом. Але коли стають надто гарячими і далекими від наукових, вони руйнують вкрай потрібну нашу єдність», – зазначив колишній директор Галузевого державного архіву CБУ, колишній керівник УІНП, історик і політичний діяч Володимир В'ятрович.
«Ми як українське суспільство не повинні боротися за цифри жертв геноциду. Це не є тема, мета і завдання. Ми маємо боротися за правду, вона і так складна. Докопатися до історичних фактів, першоджерел надзвичайно складно, особливо в тих умовах, коли ці джерела приховані й поховані. Можуть бути переглянуті цифри, знайдені нові дані, але результати мають бути верифіковані в нормальній академічній дискусії. Неприпустимо, коли якась група чи спільнота каже, мовляв, це питання не можна дискутувати та святотатством є сумніватися в якихось цифрах. Не існує святих цифр і непогрішимих істин», – наголосив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович 18 листопада 2021 року на науковій конференції «Демографічні втрати України внаслідок Голодомору: наука VS інструменталізація історії в минулому і сьогоденні».
