Маріуполець Костянтин Величко, який понад сто днів пробув у заручниках російських військових, подав скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У такий спосіб він хоче довести, що зазнав катувань від російських окупантів й добитися виплати компенсацій. У полоні його били, морили голодом, примушували сидіти навпочіпки з руками за головою – так довго, що аж чорніли ступні й він втрачав свідомість.
Костянтин Величко – волонтер із Маріуполя. Коли почалася повномасштабна війна Росії проти України, він, ризикуючи життям, на мікроавтобусі вивозив цивільних із «гарячих» точок вздовж узбережжя Азовського моря. Чоловік знав, що це небезпечно. Свою родину – матір, дружину, доньку – разом з родиною товариша він евакуював до Запоріжжя.
«На кожному етапі нас били»
28 березня на блокпосту біля Маріуполя його затримали російські військові.
«На той момент я вже був координатором різних волонтерських організацій для збору евакуйованих людей з Маріуполя й довколишніх населених пунктів. Ми змогли зібрати кошти на великий автобус, отримали всі необхідні документи. Автобус був обклеєних необхідною символікою. Але російські військові спинили нас, і під дулами автоматів примусили піти з ними», – розповідає Величко.
Після затримання, волонтерів спершу повезли до селища Нікольського на Донеччині. Формальним приводом була необхідність отримати дозвіл на в'їзд до Маріуполя, хоча у волонтерів були перепустки від Червоного Хреста. Далі їм влаштували допит з тортурами.
«Із цього моменту розпочалося етапування – кілька місць, від Нікольського до Оленівки. Старобешеве, Донецьк… На кожному етапі нас били. Хлопців, які були з нами, примушували копати собі могили, застосовували тортури електричним струмом, постійно клацали затворами автоматів. Перевозили з місця на місце нас із заклеєними скотчем руками й очима. Вантажили в автозаки, як оселедців у діжку. Ставлення було – як до терористів, як до диких тварин»
Їжа – хліб і вода, ліки – вода з йодом та сіллю
Умови утримання в неволі були жахливі, каже Величко. Бетонні кімнати з крихітними вікнами, які не відчинялися, металеві лавки й столи, постійно забитий туалет. Цілодобово увімкнене світло та музика, й постійні заклики «здаватися в полон» і «співпрацювати».
«Спершу годували – шматок хліба й склянка води. Навіть менш ніж склянка. Потім харчування дещо покращилося, запустили польові кухні. З’явилася «каша з сокири» і навіть овочевий суп. Іноді – чай. А раз на тиждень він бував солодким.
Щодо медицини – нічого: від усіх хвороб була вода з йодом та сіллю. Ми ними полоскали рот, ніс горло, всі хворіли, постійні інфекції в цих кам’яних мішках. Вже після двох тижнів в ізолятори ми лежали хворі, як трупи. До Оленівки ніяких особливих допитів не було. З нас просто знущалися й тиснули морально. Казали, що ми отримаємо по «десятці» – тут житимемо і тут зігниємо»
У полоні російських військових Костянтин пробув 107 днів. Каже: запам’ятав тих, хто його утримував і вже передав інформацію відповідним українським органам. Звільнили чоловіка, каже він, дивом – прийшло відповідне розпорядження з боку окупаційної «влади».
«Нас просто викинули за ворота колонії, без копійки грошей, з речей – шкарпетки, труси й черевики. Але, звісно, у нашому звільненні посприяли й українські органи, й волонтерські організації, і наші друзі та близькі, які писали запити, підіймали медіахвилю»
Понад 30 схожих випадків і виплати компенсацій
Костянтин Величко – один з понад трьох десятків водіїв-волонтерів, які вивозили людей з окупованого Маріуполя й опинилися в заручниках російських військових. Усі ці справи об’єднані в одну й розслідуються українськими правоохоронцями, розповіла Радіо Свобода юристка правозахисної групи «Січ» Юлія Полєхіна.
Вона каже: Костянтинові вже допомогли оформити необхідні документи для отримання одноразової виплати для відновлення від держави. Ці кошти – 100 тисяч гривень – Україна зобов’язалася надавати тим, хто побував у заручниках, після отримання ними відповідного статусу.
«Головна умова отримання цієї виплати – це отримання статусу особи, яка була затримана внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Рішення ухвалює Міжвідомча комісія Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Якщо рішення позитивне, через певний час отримує кошти на рахунок. Ніяких складнощів тут немає, якщо люди були звільнені офіційно, за обмінами полоненими. Але є такі випадки, коли людей звільняють поза обмінами. Це в основному цивільні. Про них може не бути відповідної інформації в СБУ та Національному інформаційному бюро»
Як подати скаргу до ЄСПЛ
Ще складнішою є процедура подання документів до Європейського суду з прав людини, каже юристка. В інтересах звільненого волонтера наразі до ЄСПЛ подали скаргу. Йдеться про порушення кількох статей Конвенції з прав людини – 3-ої (заборона катувань), 5-ої (незаконне затримання) і 13-ї (право на ефективний засіб юридичного захисту).
У ЄСПЛ є процедура – спершу вони перевіряють скаргу на прийнятність. Певні строки, правила. Якщо людина неякісно все пропише, вона може втратити шанс на розглядЮлія Полєхіна
«Подання до Європейського суду з прав людини вважається достатньо складною справою, адже людина має належно обґрунтувати – чому вона вважає, що в даному випадку були порушені права людини: прописати судову практику, обґрунтувати фактажем. Є у відкритому доступі відповідна форма, можна писати й самому. Але це треба зробити ретельно, адже в ЄСПЛ є процедура – спершу вони перевіряють скаргу на прийнятність. Певні строки, правила. Якщо людина неякісно все пропише, вона може втратити шанс на розгляд. Також треба врахувати, що на подання скарги дається певний термін. Це чотири місяці з моменту вичерпання заходів захисту прав на національному рівні»
За її словами, розгляд скарги в Європейському суді з прав людини може затягнутися на п’ять-шість років: суд завалений скаргами українців, які постраждали від збройної агресії Росії.
Ексзаручник: що далі?
Після повернення з неволі волонтер Костянтин Величко з родиною виїхав до Німеччини. Там планує лікувати хвороби, яких набув у колоніях та ізоляторах.
Поки ж бере участь у проукраїнських мітингах, допомагає збирати гроші для ЗСУ, допомагає українцям, чиї родичі також опинилися в руках російських військових.
Статистика
У жовтні 2022 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій прозвітувало про надання одноразової грошової допомоги в розмірі 100 тисяч гривень 96-ом українцям, яких звільнили з російського полону. Міжвідомча комісія визнала цих людей такими, що були позбавлені свободи внаслідок російської агресії. Відомство перерахувало на виплати 9,6 мільйона гривень.
7 жовтня ухвалила рішення про надання виплат ще 413 таким особам.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив 9 грудня, що заради звільнення українських цивільних заручників Кремля веде переговори з Тетяною Москальковою, російською уповноваженою з прав людини, про запуск нової платформи для повернення цивільних заручників. Прикладом роботи нового механізму Лубінець назвав повернення з російського полону в жовтні 108 жінок.
1 грудня президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна під час обмінів військовополоненими змогла повернути додому 1 319 людей.
