Херсон пережив понад вісім місяців російської окупації, і вже три роки – вільний, але агресор не дає йому спокою. Силам оборони не вдалось форсувати Дніпро і відтіснити російських солдатів на лівому березі. Річка стала лінією бойового зіткнення, а місто і його жителі – мішенню для ударів російської армії. Як зараз живе Херсон – у репортажі онлайн-мережі «Настоящее время», створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.
Двері, мабуть, найвідомішої кав’ярні Херсона відчинені з самого ранку. Від кавомашини Олексія до російських позицій усього півтора кілометра. Це вже «червона зона» – найнебезпечніша частина міста.
Кав’ярня працювала під час окупації. Розповідають, що тоді замість рублів тут приймали гривні. А після звільнення міста вона першою знову відчинила двері. Тут же розмістили волонтерський штаб. Тоді, три роки тому, в місті не було ні світла, ні води. Так за цим місцем і закріпилося звання кав’ярні зі справжнім херсонським характером.
За останні три роки в місті багато змінилося. Три роки тому Херсон святкував. На головній площі було дуже багато людей, які зустрічали українських військових. Зараз же на головній площі міста людей практично немає. А не так давно російська армія кількома авіабомбами розбила і будівлю міськради. Усе життя в Херсоні відсунулося від прибережних районів кудись подалі, де безпечніше.
Однак за останні місяці безпечних районів у місті геть не залишилося. Це знають і в дитячій обласній лікарні. Тиждень тому Вікторія привела сюди своїх синів на діагностику. «Прилетіло. Одразу пил, уламки. Дуже страшно», – згадує вона.
Це був танковий снаряд. Він потрапив у кімнату, де перебував айтівець Денис: «Пам’ятаю вибух. Зрозумів, що влучило в колону біля мене. У мене зламане ребро. Уламки. Купа дірок».
«Нас просто хочуть залякати. Психологічний тиск. Після останнього обстрілу лікарні російські пабліки написали, що ми «законна військова ціль». У нас лікуються діти», – розповідає головлікарка дитячої обласної лікарні Інна Холодняк.
Це вже 16-й обстріл лікарні – головлікарка веде рахунок. І збирає уламки з прильотів. За останній рік, кажуть, російська армія перестала обирати цілі. Російські дрони і снаряди б’ють по автобусах, тролейбусах, зупинках. Уламків у місті так багато, що до річниці звільнення з них зробили цілу виставку в музеї.
«Коли почалася деокупація, таких обстрілів не було. Зараз вони просто нас видавлюють звідси. Але ми працюємо так, ніби війни немає. Це наш спротив», – каже директорка краєзнавчого музею Ольга Гончарова.
Три роки поспіль жителі Херсона на річницю звільнення загадують бажання, яке у 2022-му здавалося дуже близькою реальністю.
«Дуже хотілося вірити в хороший кінець, що це дуже швидко закінчиться. Але так не склалося», – зазначає Інна Холодняк.
Із довоєнних 300 тисяч жителів у Херсоні залишилося близько 60 тисяч. Після третьої години дня навіть віддалені від берега райони міста завмирають. Крамнички зачиняються. Зачиняється і найвідоміша кав’ярня в Херсоні. Назавжди.
День звільнення міста – останній робочий день Олексія в Херсоні. Кав’ярню перевезуть до Івано-Франківська. Однак Олексій сподівається повернутися: «У всіх є надія, що звільнять лівий берег і Херсон буде як фенікс, який повстав із попелу».
Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські регіони.
Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
