Харків – Єдиний в Україні Центр реабілітації рукокрилих у Харкові продовжує працювати і під час війни. Не перший рік його працівники та волонтери рятують кажанів (лиликів) у зимовий період. За цей час у Центрі може перебувати до 6 тисяч тварин. Їх тут годують, лікують та вкладають спати, щоб випустити весною у природу. Чому цим займаються і під час війни та ще й в одному із міст, яке найбільше обстрілюється російською армією?

Щодня у приміщенні Центру реабілітації рукокрилих Харкова збираються волонтери. Вони допомагають годувати кажанів, які ще не мають необхідної ваги, щоб змогти заснути під час зими.

Зараз на вигодовуванні в Центрі дві сотні кажанів. Загальна ж кількість рукокрилих, які перебувають на реабілітації у Харкові, складає понад 3, 5 тисячі особин.

Врятувати і вивчити

Кажанів до Харкова доставляють із різних міст України.

Найбільш розповсюджений вид – руда вечірниця. Вони живуть у містах. Тож не дивно, що місця для зимування колонії часто облаштовують поряд з людиною.

Кажанів виявляють під час заміни вікон, у щілинах, під обшивкою балконів та фасадів будинків. Перервана зимівля може призвести до загибелі тваринок.

Взимку їм загрожують холод та голод – кажани харчуються комахами, яких у цей період немає.

У Центрі реабілітації кажанів рятують від неминучої смерті. Найчастіше тут приймають цілі колонії. Цього року одна з найбільших – з Дніпра. Понад 1800 кажанів вилучили з балкона

На жаль, 360 особин із цієї колонії не доїхали до місця реабілітації. Тваринки загинули через неправильне транспортування: їх склали у коробки один на одного, через що кажанчики задихнулися.

У Центрі реабілітації кажанів обстежують на наявність травм. Їх заміряють, зважують та кільцюють. Усі дані робітники центру фіксують. Адже окрім порятунку Центр ще й займається вивченням рукокрилих.

Рудих вечірниць, які важать менше 27-ми грамів, залишають догодовувати. Такі кажани їдять раз на день калорійну їжу – личинок зоофобоса, допоки доберуть необхідних грамів.

Годувати кажанів робітникам центру допомагають волонтери. Щодня сюди приходить з десяток небайдужих. Протягом двох годин вони годують кажанів.

Діана у центрі – вперше. Побачила заклик про допомогу у соцмережах. Каже, має досвід порятунку пташок, тож вирішила допомогти і тут.

«З першого разу все виходить. І вони милі такі, теплі. Це об’єднує нас, на всіх фронтах допомагаєш, щось робиш», – каже волонтерка. І попри постійні атаки на Харків та загрози обстрілів, Діана планує приходити годувати кажанів ще.

Тоді їх поміщають на контрольовану зимівлю.

Зимувати у центрі кажани можуть у холодильниках у спеціальних мішечках за температури від одного до +6 градусів тепла. Або ж у кімнаті з кліматконтролем у клітках.

Протягом зимівлі робітники Центру відстежують вагу своїх підопічних. Тих, хто спить у холодильниках, раз на місяць перезважують і, за необхідності, догодовують.

Дуже тендітні створіння

У Центрі опікуються і хворими кажанами. Кажанячі ветеринари лікують абсцеси, забої та навіть перелами крил. Такі травми тварини найчастіше отримують під час неправильного вилучення їх з місць зимівлі.

Кажани – дуже тендітні створіння. І, аби зламати їм крило, не треба докладати багато зусиль.

В таких випадках ветеринари центру накладають на крила маленькі гіпсики – лангети.

«Деякі з цих лангет погризені. Їм, звичайно, не подобається, бо вони відчувають, що є щось незвичайне в них на крилах і вони хочуть це з себе зняти рефлекторно», – розповідає фахівчиня центру Альона Шуленко.

Лангети кажани носять протягом місяця. Їх годують, напувають необхідними ліками - антибіотиками та препаратами з кальцієм для швидшого загоєння.

«Ці переломи насправді критичні для таких тварин, тому що це перелом крила. І від того, як заросте це крило, залежить, чи зможуть вони повернутися в природу», – каже Альона Шуленко.

Після того, як лангети знімають, починається процес реабілітації. Кажанів саджають у невеличкі вольєри, де вони можуть розправити крила та знову спробувати відчути їхню силу.

Якщо перелом зрісся вдало, весною тваринок випускають у природу. Якщо ж ні, то кажани залишаться у центрі на пожиттєву реабілітацію.

Чому порятунок кажанів – це важливо?

Усі види кажанів України занесені у Червону книгу, та оберігаються законом.

Рукокрилі – чудові природні санітари. Їхній раціон складають комахи, серед яких багато шкідників і переносщиків хвороб.

Зниження популяції кажанів може призвести до суттєвих наслідків.

Наскільки це небезпечно для самої людини, продемонстрували американські вчені. У вересні 2024 року у журналі Science вони опублікували дослідження, яке проявляє неочевидний зв’язок між скороченням популяції кажанів та дитячою смертністю.

Із 2006-го року в США почав розповсюджуватися так званий синдром білого носа – захворювання, яке призводить до голодної смерті кажанів у більш ніж 70% випадків.

Кажани знищували комах-шкідників на полях. Тож значне скорочення їхньої популяції змусило фермерів збільшити використання пестицидів.

У свою чергу це призвело до підвищення дитячої смертності на 7,8% саме на цих територіях.

«Кажани – дуже вразливі істоти і їхня вразливість напряму залежить від людської діяльності. Тому що ми знищуємо ліси, освоюємо печери, обробляємо поля пестицидами, будуємо вітряки і все це напряму впливає на кажанів і робить їх вразливими і збільшує їх смертність в природі», – пояснює Альона Шуленко.

Тож в українському Центрі реабілітації рукокрилих, попри війну, продовжують опікуватися кажанами. Щовесни повертаючи їх у природу.

Працівники Харківського центру мріють, що після завершення війни в українських містах будуть створені дружні середовища для рукокрилих.