В один із червневих вечорів у приміщенні з багатьма моніторами галасно – тривають останні приготування перед бойовими вильотами операторів ударних middle strike БПЛА 20-ї окремої бригади безпілотних систем «К-2» у складі Сил безпілотних систем ЗСУ.
Кількадесят чоловіків у місці, яке військові просять не розголошувати, запускають комп’ютери і відкривають банки із енергетиками – на них чекає чергова безсонна ніч і процес, який вони сьогодні повторять не один раз: віддалено злетіти на ударному БПЛА, подолати кілька десятків кілометрів вглиб окупованої території, знайти ціль і уразити її.
За одним зі столів з комп’ютерами сидить офіцер із позивним «Кот» – він тут за головного. Зараз здебільшого він лише спостерігає за тим, що відбувається у приміщенні та на моніторах. Але, як сам каже, довелося витратити півтора року на те, щоб робота одного з підрозділів бригади «К-2» стала налагодженою і ефективною.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поспілкувалися із «Котом» перед черговою серією нічних вильотів підрозділу – розпитали про кампанію ударів по російській логістиці, протидію з російського боку, а також цілі та емоції.
(Редакція не вказує прізвищ бійців з міркувань безпеки)
Початок кампанії ударів
– Роботи з налаштування бортів йшли десь з кінця лютого [2026 року]. Ми плідно працювали, щоб підготувати борти і підбудувати їх під Starlink. Тобто, кінець лютого – початок березня велися щільні роботи саме над бортами. Активна фаза саме по логістиці пішла приблизно в середині березня.
Вона різко зросла, коли ми налаштували засоби. Перші 20 бортів, які уже «вилизані» були і підготовлені – ми їх завезли на позиції. І з цих 20 вильотів, здається, було 18 чи 19 уражень.
Логістика, бензовози, «топляк», особовий склад, «Урали», які перевозять майно і людей. Це основне. Це те, що не доїжджає до фронту, до лінії бойового зіткнення. Це цілі, які ми можемо уражати нашою БЧ (бойовою частиною – ред.) на Це евеликі безпілотні літаки-камікадзе. Фактично – це FPV-дрон, але у вигляді літака замість звичної схеми коптерного типу..
Для мене це обитель зла. Для пі***ів
Вони (російські військові – ред.) були як нелякані. Коли ми починали працювати по логістиці, то було так: 20 хвилин – є ураження, 20 хвилин – є ураження. Така тенденція зберігалась, мабуть, тижні три-чотири. Тобто тоді навіть не думали про відстань більшу за 60 кілометрів. Від лінія бойового зіткнення це було 15-20 км. Вони нелякані там ходили і їздили як хотіли. Ну, а потім – все. Потім закрилась лавочка. Зараз уже почалася плідна праця хлопців, де треба шукати і вишукувати.
Зміни в ударах по логістиці за 3 місяці
– Давайте так – [уражаємо цілі на] 80 км і далі. Закрили ми навіть «Дартсом» 131 кілометр. І ураження було на 131-му кілометрі. Він летить, побачив ціль, уразив її. Для операторів це тільки час. Якщо раніше 20-30 хвилин забирав політ, то сьогодні це 40 хвилин, година, година і двадцять хвилин.
Але ж можна і викручуватись. Учні в них (в операторів дронів – ред.) є, які можуть вже злетіти, долетіти до Район, де може бути ціль для ураження. і передати керування більш досвідченим пілотам. Тобто для того, щоб зробити масові пуски, виходимо з ситуації, як можемо.
Плюс є технологічні питання, які вирішуються або вже вирішені, щоб літак самостійно міг летіти, а пілот підхоплював його в районі інтересу. Є такі можливості. На зараз вистачає того, що ми зараз робимо. Але напрацювання постійні є.
![«З кожним днем [протидія] нарощуються – ми відчуваємо, присутні збиття вже. Але ж хлопці у мене, у нас – не дурні»](https://gdb.rferl.org/bd7e06cc-9c1a-46b2-163e-08decd1d5d42_w250_r0_s.jpg)
Монотонно всім підрозділом ми йшли до цього. Починали один тип зв’язку – не пішло, другий тип зв’язку – не пішло. Третій – оп, трішечки краще стало. Почали щось уражати і тому подібне. Прийшли до цього. Крім зв’язку, ще є питання софту. Це одна з важливих речей: чим пілоту краще і зручніше працювати – тим більше він ефективності дасть.
Зверталися до хлопців, які тут програмують – давати їм замовлення: «нам треба ось так щоб воно працювало». І через деякий час ми вийшли на той рівень софту, що нас влаштовує на сьогоднішній день. Він постійно модернізується і це вже рівень – людям комфортно працювати.
Потихеньку така нормальна штучка вдається, наприклад, на рівні еплівських програм – навіть з телефону можу спостерігати інколи за своїми хлопцями, що вони роблять.
Для мене це обитель зла. Для під***ів. Я заходжу в обитель зла і робимо зло туди, на ту сторону.
Протидія з боку російської армії
– Ви повинні розуміти, якщо певний період часу ми показуємо ефективну роботу – вони (російські військові – ред.) змінюють маршрути, змінюють час. Ми починаємо їх шукати, підлаштовуватись. Думаю, на 20% порівняно з першими разами у нас зменшилась ефективність. Але ми все одно ефективні зараз – це однозначно. Хлопці роблять все для цього: планують місії заздалегідь, обговорюємо їх.
Відповідальність одна – ураження техніки або цілей, які ми їм ставимо під задачу
Ми ж працюємо над збиттям їхніх БПЛА. І точно так само в них є розрахунки. Вони виставляють мобільні вогневі пости, мобільні вогневі групи. З кожним днем [протидія] нарощується – ми відчуваємо, є збиття вже (українських дронів – ред.). Але ж хлопці у мене, у нас – не дурні.
Ми робимо командну роботу, обговорюємо кожний виліт, кожну втрату і змінюємо маршрути. Є специфіка, про яку ми не можемо казати в ефірі, для людей, але ми все робимо для того, щоб менше було збиттів.
Наш основний основний напрямок – район Донецька, Луганська. Присутність є і на Херсонському та на Кримському напрямку. Сказати, що просто [працювати] – не можна так робити. Тому що треба, щоб хлопці були в тонусі постійно. Однакові умови всюди. Може, трішечки десь менше збивають, але не буду лукавити.
Чи менше відповідальності? Ні. Відповідальність одна – ураження техніки або цілей, які ми їм ставимо під задачу.
Цілі й емоції
– Спочатку це радість, а потім ти розумієш, що треба працювати далі і тільки нарощувати. Нарощувати і нарощувати, бо на кожну дію є протидія. І рано чи пізно вона буде все більшою. Тобто не треба зупинятися – зараз не до емоцій.
Так, кожне ураження супроводжується ними, а якщо «жирна» ціль уражена – то так, хлопці аплодують, кричать і тому подібне. Кожен бере в цьому участь. Але ж це хвилинка емоцій – і [треба] працювати далі.
Гонка – це нормально. Це здорова конкуренція
Якось летіли хлопці на вільне полювання і зовсім трохи нам не пощастило працюючий «Град» «увалити». Ми його вразили, але вже, коли він вже відстрілявся, на жаль. Зовсім трохи не встигли, щоб виконати мрію комбрига (Кирила Вереса – ред.) – працюючий «увалити».
А було таке, що батарейка уже сідає – літаєш, а нічого немає. А так повертаєш на вуличку, а тут «Ураган» стоїть. «Чіназес» (радісні відчуття– ред.).
Хоч-не-хоч – я спостерігаю. Тому що потрібно робити аналіз кожного вильоту для себе, розуміти, де хтось помилку зробив. Щоб надалі не було цих помилок. Постійно спостерігаєш за новими екіпажами, які вчаться. На рутину воно не перетворюється, тому що кожен день різні ураження. Одне на одне воно не схоже.
Моє бачення – щоб вони (військові РФ – ред.) вже зовсім не розслаблялись. Пора збирати речі.
«Що більше – то краще»
– Не можна без плану працювати. Я ніколи не надіюсь – є монотонна робота, яку потрібно виконувати. От хлопці сьогодні вночі будуть її виконувати. Що більше, то краще. Є якісь певні норми, які ми виставляємо хлопцям. Так, щоб сказати, що ми їх сваримо, якщо не виконують – то ні. Але хлопці і так – у них жага працювати. Вони борються.
Знімати не можна (журналістам на камеру – ред.), але якщо подивитися на дошку, це їхні змагання. Оце змагання між екіпажами – хто більше знищив і підтвердив.
Відтестовуємо деякі засоби, які будуть далі, глибше і краще працювати
Підтвердження знищення ми самостійно робимо. Тобто один борт уразив, а другий підлітає і дивиться, що той уже накоїв. Ось це їхнє змагання – хто більше за місяць зробить. [Раніше] був один постійний лідер. Зараз змінюється – хлопці підтягуються, хтось «скіл» більше собі набиває, тобто навичку.
Колись працювали крок в крок, а зараз [планують] на кілька кроків уперед. Робиш якусь роботу постійно – підвищуєш свій рівень. Як у комп’ютерні ігри грають і підвищують свій level.
Як між екіпажами всередині підрозділу [змагаємося], так само і з іншими [підрозділами]. Хтось знайшов новий засіб або принцип роботи, і він у них працює. Ти дізнаєшся як, щоб скопіювати або ще й покращити, щоб у тебе [результату] було більше. Гонка – це нормально. Це здорова конкуренція. При чому в такій справі – це кількість вбитих, вибачте, під***ів, за день. А потім за місяць. Це статистика.
Технології на дронах
– Донаведення [на ціль] – це така штука, яка може виключити фізичну помилку пілота – припустимо, Йдеться про джойстик продовгуватої форми, яким керується борт смикнув, і літак пішов не по тій траєкторії. Якщо можливість і умови збіглися, щоб використовувати донаведення – використовують.
Хлопці досвіду набралися достатньо – погодні умови або місцевість не дозволяють використовувати його: дерева, ЛЕП, дроти чи стовпи. Досвідчені пілоти Можна уразити ціль за допомогою донаведення – тобто захопили ціль і борт в автоматичному режимі летить далі, а можна управляти ним вручну. і заходять руками. Зараз цього стає все більше і більше.
Хлопці більше почали вірити в себе. Ну і плюс, я ж казав, є дошка, змагання. Це їх підбадьорює і дає свої плоди.
Спочатку, звісно, були моменти, що я навіть сварив – в тому плані, що «на характері» хлопці намагалися [уразити ціль]. Давав два-три борти «на характері» зайти, а потім розумів, що треба дати прочухана, тому що десь загралися трішечки.
Це все-таки засоби, які повинні вбивати, а не для того, щоб гратися з ними.
Вплив Starlink на кампанію ударів
– Я прийшов у підрозділ і займався саме ударними дрони літакового типу. «Дартси» ми розвиваємо вже майже півтора року. Хлопцям не вистачало нормального, гарного зв'язку. На той момент, на березень, ми їм дали його і нормально «обльотаний» літак. І вони почали давати результати одразу. Тобто питання стояло не в навчених пілотах.
Є файна річ, яка працює на сьогоднішній день, але треба думати і наперед
Стабільний зв'язок, який знімає питання радіогоризонту – його у нас немає. Ми до нуля, до кінця заходу на ціль бачимо картинку. Ми бачимо, що робить літак. Оце і було найголовнішим для того, щоб нормально давати результат.
Це стабільна картинка без «відсипань», без перешкод якихось і тому подібне. Хлопці розуміють, де вони літають, на якій висоті, вони бачать, що коїться навколо них і тому подібне.
На більшості всіх літаків дальнього ураження – це Starlink на сьогоднішній день.
Із БПЛА не тільки «Дартс»
– Зараз ми відтестовуємо деякі засоби, які будуть далі, глибше і краще працювати. Детальніше говорити, напевно, зараз не буду. Але ворогу буде гаряче, так би мовити. Працюємо над тим, щоб зробити глибше і болючіше (противнику – ред.).
Я Hornet бачив на картинці, чесно кажучи – ми їх не отримували. Кажуть Hornet – хай Hornet. Хай називають, як хочуть. Головне – це кількість підтверджених уражень, які у нас є. І на кожне ураження я можу показати відео. І за наш підрозділ нам не соромно.
Як там під***си називають [Hornet]? «Марсіанин»? «Марсіанин-2»? Вони ж не відрізняють, «Дартс» прилетів розвалив машину і вона згоріла разом з ним, чи то Hornet прилетів. Яка різниця? Головне, що це ми, наша бригада робить це. А решта – це все балачки. Хай балакають, що хочуть.
Немає різниці, «Дартс» це робить, Hornet чи іще якийсь інший виробник. Дайте мені засіб, який літає. У нас є критерії: засіб повинен ось так літати; він повинен мати отакий зв'язок; отакий софт; отакі характеристики. Все. Мені без різниці, як він буде називатися. Хоч «Колобок».
У нас є загальні збори, на які можна приїхати і побачити засоби, які зробили виробники. Якщо виробник йде на контакт і прислухається до Сил оборони, що нам потрібно оце, оце і оце, і вони роблять так [як просимо], цей засіб приблизно за два-три місяці ми отримуємо і вже використовуємо або хоча б проводимо тести і кажемо: «Це працює і це працює. А це – ні. Доробляйте, будь ласка».
Не всі йдуть на контакт. Це загальна проблема, мабуть, більшості виробників, – це моя думка, суб'єктивна. Вони щось самі придумали, що воно так повинно працювати, не радячись із Силами оборони. У нас же є досвід користувачів. Ми використовуємо це. І бачимо, як воно правильно має працювати.
Це інколи буває таким каменем спотикання, що певний борт може до нас не потрапити. Бо виробників дуже багато.
Про подальший хід кампанії
– Є куди рости. Збільшити дальність ураження, як мінімум. Трохи змінювати засоби: вага БЧ, дальність польоту, цілі інші. Тут є загальна стратегія, яку треба виконувати, яку надає вище командування – є люди, які про це думають.
Ми на своєму рівні думаємо про засоби – чим ми це будемо уражати. Рости завжди є куди. Про себе скажу – я така людина, що на одному етапі не зупиняюсь ніколи. Є файна річ, яка працює на сьогоднішній день, але треба думати і наперед. Тому що протидія буде (з боку армії РФ – ред.). Рано чи пізно десь можемо впертися. І щоб не впертися, треба працювати і думати. Не скажу, в який бік, але вже думаємо.
Російська армія все більше потерпає від ударів Сил оборони України в оперативному тилу – middle strike – їхня глибина вже досягає 150 кілометрів і часом перевершує цю дистанцію. Під ударом шляхи сполучення на окупованій території. Особливо на Донбасі та в районі Криму.
Спалені вщент. Результати дронових ударів ЗСУ по логістиці армії РФ у фото
Форум