В п’ятницю сім’я сенатора повідомила, що Джон Маккейн вирішив припинити лікування від раку мозку. Вшановуючи служіння Маккейна США і його видатний внесок до розбудови військових сил, Сухопутні сили США вирішили назвати на честь сенатора новий центр з військової модернізації в Техасі, створення якого ініціював Маккейн, повідомляє ABC news.
Постать Маккейна є однією з небагатьох непересічних, величних постатей, які залишились в американській політиці, пише американський журналіст Тодд Пудрум.
Розмірковуючи над тим, яким Маккейна запам'ятають в США, Пудрум звертається до особистісних якостей сенатора. В статті для The Atlantic під назовлю «Дао Джона Маккейна» журналіст згадує про свою роботу з сенатором і відзначає його чесність та самокритичність.
Маккейн часто відкидав сучасні методи самопрезентації і був дуже прямолінійним, нагадує Пудрум. «Хочу, щоб витрати на охорону здоров’я були низькими доки я не захворію, потім мені буде все одно», - говорив сенатор виступаючи перед бізнесменами в США. А після новини про звинувачення актора Уеслі Снайпса у податковому шахрайстві, Маккейн виголосв: «Всі герої нашого дитинства – зруйновані!» - згадує журналіст.
Пудрум згадує, що політичні реалії інколи змушували Маккейна йти на компроміси. Під час внутрішньопартійних виборів кандидата в президента 2000 року, Маккейн спочатку розкритикував прапор конфедератів як символ рабства та расизму, а коли його радники запротестували, він зачитав заяву, де йшлося: «я розумію обидві сторони».
«Коли мене вчертверте чи вп’яте запитали, - написав Маккейн в мемуарах, - я міг відповісти напам’ять. Однак продовжував театрально розгортати папірець і зачитувати з нього немов читаючи заяву заручника. Я хотів надіслати знак репортерам, що я насправді не підтримую підняття цього прапора, але політичні імперативи вимагають від мене гнучкості. Я хотів, щоб вони знали, що я чесна людина, яка просто була змушена дещо поступитись, щоб стати чесним президентом. Думаю сталось ще гірше ... або маєш сили говорити всю правду, або ні».
Покажіть мені будь-якого політика, який в 21-му сторіччі ще так говорить, або буде говорити, закликає журналіст. Маккейн ставився до політики не як до вистави, а як до серйозної справи, де йдеться про мільйони життів і долю країни. Як і його герой Роберт Джордан з книги Хемігуея «По кому дзвонить дзвін», Маккейнн завжди вважав, що «світ є гарним місцем, за яке варто боротись», йдеться в статті.
Бойовий дух став взначальним в характері Маккейна. Він був практично єдиним серед сенаторів-республіканців, який опонував Трампу в вирішальному голосуванні про скасування медичної реформ Обами і відкрито критикував Трампа за його нерішучість у переговорах з Путіним.
Під час полону у В’єтнамі Маккейн пережив більше болю, ніж більшість людей може уявити. Поранення так і не дозволили йому підіймати руки вище плечей, він не міг самостійно зачесатись гребінцем.
Одного разу, згадує журналіст, Маккейн готувався виходити з невеликого літака в Вермонті і намагався вдягнути піджак. «Я на хвильку відвернувся і побачив, який він засмучений. Він відчував, що комірець не розправлено і між іншим попросив мене його випростати. Це була маленька деталь, але я ніколи не забуду миттєвого болісного відчуття, яке мене охопило, коли я побачив як Маккейн спускається сходами», – я стояв за дуже величною людиною.
