Гетьман Іван Мазепа закінчив своє життя в ніч з 21 на 22 вересня 1709 року в бессарабському селі Варниця, на березі Дністра, в околицях міста Бендери, де тоді був розташований шведський табір. Варниця на той час належала до складу Молдавського князівства, васала Османської імперії.

Звісна річ, що за часів належності цих земель до Туреччини, а від 1812 року Росії, не могло бути й мови про вшанування тут пам’яті померлого українського гетьмана. Історичну пам’ять про перебування у Варниці шведського короля Карла ХІІ змогли відновити тільки після того, як у 1918-му Бессарабія увійшла до складу Румунії, а вшанувати Івана Мазепу – лише після постання незалежної України та Молдови у 1991-му.

1925 року, на прохання шведського уряду, румунська влада дозволила встановити у Варниці невеличкий обеліск Карлові ХІІ поблизу фундаментів будинку, де у 1709 році був розташований шведсько-український військовий штаб, і де й помер Іван Мазепа.

А 1999 року, до 290-х роковин із дня смерті гетьмана, за ініціативи Спілки українців Молдови та Тираспольського українського товариства «Червона Калина» на чолі з Алісою Кохановою, за сприяння Посольства України у Республіці Молдова, встановлена пам’ятна стела з текстом українською мовою (архітектор О. Нарольський).

На стелі написано: «На цьому місці 22 вересня 1709 року помер гетьман України Іван Мазепа».

Майже одразу ця пам’ятна стела стала місцем пошани для місцевих українців. Треба нагадати, що під час сепаратистського конфлікту 1992 року, коли райони Молдови на лівому березі Дністра оголосили про створення «незалежного» Придністров’я, місто Бендери увійшло до складу сепаратистського утворення, а Варниця залишилася під владою офіційного Кишинева. Тим не менш, і влада невизнаного Придністров’я прихильно поставилася до увічнення пам’яті тих українців, що у 1709 році підтримали шведського короля.

На території бендерської фортеці було урочисто відкрито пам’ятник так званої «бендерської конституції» Пилипа Орлика.

А до 300-літніх роковин від дня смерті Мазепи мали відкрити й пам’ятник українському гетьману. Але проти виступила російська церква і російські організації Придністров’я, тож замість пам’ятника Іванові Мазепі придністровський керівник Ігор Смирнов змушений був відкривати лише пам’ятник класику української літератури Івану Котляревському, який у 1806 році, перебуваючи на службі в російській армії в ранзі штабс-капітана, брав участь у відвоюванні Бендер від турків.

Поховали ж гетьмана Мазепу в церкві святого Юрія в румунському місті Галац, який у добу Русі належав до Галицького князівства і називався Новий Галич.

Однак ця церква, де лежали кістки великого гетьмана, була знищена за часів комуністичного диктатора Румунії Ніколає Чаушеску, але район, де був розташований храм, і далі у народі мав назву «Мазепа», що згодом став офіційною назвою мікрорайону міста.

А 2004 року в місті Галаці було встановлено пам’ятник гетьману. Отож, як би не нищили пам’ять про Мазепу його вороги, але вона завжди відроджується. Мабуть, є на те Божа воля.

Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода