«Росії буде досить важко доводити ці звинувачення». Іван Ліщина – про позов проти України в ЄСПЛ

Росія має намір судитися з Україною. Москва подала скаргу на Україну до Європейського суду з прав людини, в якій звинувачує Україну в порушенні Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод. Росія звинувачує Україну в катастрофі літака «Малайзійських авіаліній» MH17, «дискримінації» російськомовних, а також російських компаній, «переслідуванні інакодумців», «заохоченні націоналістів», «позбавленні жителів південного сходу України можливості брати участь у виборах». Які в Росії шанси на перемогу, в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповів заступник міністра юстиції України Іван Ліщина.

– Іване, як ви оцінюєте шанси Росії на перемогу?

– Давайте будемо обережними. Я заяви ще не бачив. Все, що я бачив, це оголошення на сайтах Генеральної прокуратури і Міністерства закордонних справ Російської Федерації. Тобто поки ми не бачили всі документи, нам в Міністерстві юстиції України поки важкувато заздалегідь щось сказати. Але те, як сформульовані описи цих заяв на сайтах, мені здається, Російській Федерації буде досить важко доводити ті звинувачення, які вона висуває.

– Ну ось, наприклад, конкретно звучить звинувачення, щодо малайзійського «Боїнга», який був збитий з російського «Бука», головне звинувачення – в тому, що Україна не закрила повітряний простір. Яка позиція української держави з цього питання?

– Знову ж таки, ми поки заяви не бачили. Це те, що просто заявляють піарники Генпрокуратури. Але, з іншого боку, цікавий момент: у цій історії є передісторія. У 2017 році була подана заява від групи громадян ФРН, яких представляв німецький адвокат, який, випадково так збіглося, також працює на «Газпром». У цій заяві Україну не звинувачували в тому, що вона збила «Боїнг». Але її звинувачували в такому ж формулюванні, що Україна не закрила простір, і таким чином це призвело до відомої катастрофи. Тобто цю позицію ніби сама Російська Федерація ніколи не висловлювала, а тепер, значить, вирішила висловити.

І тут, звичайно, багато питань і в причинно-наслідковому зв’язку між діями України і тим, що дійсно, як ви правильно говорите, російським «Буком» російські військові збили літак. І питання, пов’язане з шестимісячним терміном, який повинен відраховуватися від моменту вичерпання національних засобів. І які тут Росія буде вказувати національні засоби – абсолютно незрозуміло. А якщо немає національних засобів, то, швидше за все, вона буде говорити: «То тоді шестимісячний термін настає з моменту події», тобто він минув уже дуже-дуже давно. Тобто ніби особливих шансів у цієї заяви, напевно, немає, але, знову ж таки, будемо дивитися.

– Я тут, швидше, по суті хотіла б почути вашу відповідь. Чому Україна не закрила небо?

– З цього приводу ніхто взагалі ніколи не закривав повністю небо. Навіть за часів сирійських бомбардувань збройними силами США і союзників у Сирії небо над Сирією не було закрите. Україна закрила небо в межах дії відомих їй засобів ППО у терористів «ДНР» і «ЛНР». На той момент найбільш просунутий засіб, про який ми знали, у них був – це були стріли. І, відповідно, небо було закрите на певній, якщо чесно, з ходу вже не пам’ятаю, висоті. Більше того, були розіслані відповідні попередження авіакомпаніям про те, що ведуться бойові дії. І багато авіакомпаній змінили маршрути. А ось, відповідно, «Малайзійські авіалінії» не змінили маршрут, і їх збили засобом ППО, про існування якого в руках терористів Україна не знала. Тобто, в принципі, я не думаю, що навіть якщо Європейський суд розглядатиме по суті, хоча не думаю, що він взагалі буде розглядати цей аргумент по суті, але якщо буде, то в цьому випадку буде визнана вина України.

– Іване, як вам здається, взагалі чому цю скаргу подали зараз?

– Мені теж цікаво, чому її подали зараз. Тобто ми займаємося цією історією, моя команда займається цією історією з 2016 року. До цього частина цієї команди працювала в Мін’юсті ще раніше, з 2014 року. Тобто ми цим займаємося постійно, багато років. І ми всі думали, а чому ж, власне кажучи, Росія ... тобто позиція Росії в Європейському суді щодо українських заяв переважно зводилася до позиції «сам дурень», «тобто ви нас в чомусь звинувачуєте, а у вас там теж все погано». І ми думали: «Давайте подавайте зустрічну заяву або окрему». І ось нарешті через 7 років після початку всіх подій Російська Федерація вирішила все-таки подати. Можливо, тут є певний зв’язок з тим, що функціонал щодо представництва РФ в ЄСПЛ був переданий від Мін’юсту до Генеральної прокуратури. Я не знаю, це прямий чи непрямий зв'язок, але це якось збіглося, ці дві події збіглися.

Коментар Офісу президента

Як заявив в коментарі Радіо Свобода радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк, у міждержавній скарзі Росії проти України до Європейського суду з прав людини немає жодної юридичної перспективи: «Керівництво Росії вирішило скористатися інструментом ЄСПЛ після того, як на конституційному рівні забезпечило собі ж абсолютну можливість не виконувати будь-яке рішення ЄСПЛ. Тобто ЄСПЛ для самої РФ в юридичному сенсі – ніщо, а от у пропагандистському – все. Якщо комусь був потрібен еталон політичного цинізму – ось він у вигляді подібних дій Росії».

За його словами, у цієї скарги Росії до ЄСПЛ немає жодної юридичної перспективи та практичного сенсу, окрім суто пропагандистського: «З кожного телеприймача в РФ тепер щоденно істерично лунатиме перелік «звинувачень», «доказів», поданих ЄСПЛ. Парадокс в тому, що РФ вигідна будь-яка істерія, в цьому випадку негативне рішення проти РФ дозволить їм розпочати іншу пропагандистську кампанію – вже по дискредитації самого ЄСПЛ. Україна, і це ключове, точно не може відповідати за наслідки військових дій, розпочатих Росією. Це було би проти здорового глузду та міжнародно визнаних юридичних позицій».

Він додав, що Росія як визнана Україною держава-окупант, яка контролює захоплені території, відповідальна повністю за ситуацію на цих територіях – від порушення прав людини до пограбунку економічного потенціалу: «До речі, в обґрунтуванні «скарги» Росії вказується також і те, що Північно-Кримський канал нібито є основним джерелом прісної води для мешканців Криму. Якщо за більш ніж сім років окупації Криму в Генпрокуратурі Росії так і не змогли зрозуміти, які джерела прісної води в Криму основні, то залишається лише констатувати повну деградацію цієї російської інституції. Абсолютно абсурдно також і те, що Росія намагається пропхати через ЄСПЛ типову рейдерську схему: ще до розгляду скарги по суті – отримати вигоду через заходи забезпечення. Ще, напевно, ніхто не намагався використовувати ЄСПЛ саме для такої рейдерської схеми. Впевнені, це вразить європейців, але не дасть жодного шансу Росії».