Керівництво Національного банку України виступило з ініціативою замінити копійку, як розмінну монету гривні, на шаг. Голова Нацбанку Андрій Пишний заявив, що копійка – монета російського походження, тож її варто позбутися в рамках політики деколонізації. Натомість шаг – це міра грошової лічби, яка була на українських землях в ХVІ–ХVІІ століттях, згадується в творах українських класиків. А в добу Української революції 1917–1921 років Михайло Грушевський запропонував розмінну монету назвати шагом. Тоді таких монет не було, але паперові грошові знаки «шаги» виготовили. Коли гривню запроваджували, то розмінну монету теж попервах пропонували назвати «шаг», але Верховна Рада в 1992 році затвердила назви «гривня» і «копійка». Тепер керівництво НБУ пропонує повернутися до початкової ідеї.

Справді, копійка – монета російського походження. У ХVІ столітті в Московії з’явилася монета, на якій був зображений вершник зі списом «копєйний єздєц». Монету називали «копєйная дєньга». На початку ХVІІІ століття з’явилася монета з написом «копєйка». У нумізматичних збірках найстаріша «копєйка» датується 1704 роком. Отже, можна сказати, що в копійки цьогоріч ювілей – 320 років.

З шагом не все так зрозуміло, як з копійкою. Як і коли функціонувала ця грошова одиниця «Історичній Свободі» розповів історик Ігор Живолуп.

– Перш ніж перейти до шага, може, розкажіть про копійку.

– Копійка – це попервах монета для окупованих Великим князівством Московським новгородської і псковської земель. В самій Московщині починається емісія копійки лише в 1595 році вже за царя Федора Івановича.

– Сина Івана Грозного.

– Так-так. І зображений на ній цар зі списом, який ніби погрожує своїм новим підданим. В документах вона йде, як «двудєнєжнік», себто дві «дєньгі» московські.

– Себто початково «копєйная дєньга» не була найменшим номіналом? Бо у нас копійка – це найменша монета.

– Не була. Монета-«московка» ділилася на дві полушки, а монета-«новгородка», яка невдовзі стала копійкою, ділилася на дві «дєньги-московки» або чотири полушки.

– Із копійкою та її походженням розібралися. А що відомо про шаг?

– Походження назви «шаг» незрозуміле. Є різні версії, якісь розвідки, з якої мови це прийшло і чому так називається, але напевно невідомо. Але точно відомо, що спочатку це українська назва польської монети номіналом в три гроші, карб якої починається в 1528 році. Такий вибір номіналу дуже легко підходив під лічбу. В одному золотому («злотому») 30 грошей. Тобто 10 тригрошових монет. Це дуже зручно рахувати. І монета авторитетна – з високопробного срібла.

З 1556 року починається також емісія тригрошовика в Литві. Різна монетна стопа в Литві і в Польщі була до 1578 року, коли відбулася монетна ординація. Тригрошовик був зручний як для польської, так і для литовської лічби. Рахували в Польщі на злоті, а в Литві рахували на копи. Копа – 60 грошей. Тобто прекрасно ділилося і на копу, і на золоті.

Таким чином, шаг завойовує ринок як дуже зручна для лічби монета. Її інтенсивне карбування починається за Сигізмунда ІІІ, наприкінці ХVІ століття, ще в більших кількостях вона карбується з 1620-их років. Як допоміжний розмінний номінал до тригрошовика, випускають монету півторак. Тобто два півторака – один шаг.

– А як називався номінал найменшої монети?

– Найменший номінал – пенязь чи то денарій. Це синоніми. Так само, як трояк і шаг – це також синоніми.

– Скільки пенязів становив шаг?

– Шаг – це 3 гроші, грош – це 3 шеляги, а шеляг – це 6 денаріїв. Тобто шаг – це 9 шелягів або 18 денаріїв-пенязів.

– Як довго ця монета була в обігу?

– Шаг карбу Сигізмунда ІІІ лишався в обігу понад більше 100 років. У нас його в скарбах знаходять зі срібними монетами російських монархів першої половини XVIII століття. Але в цей час шаг значно поступався в кількості півтораку і шелягові. Найцікавіше, що в тогочасних документах ці монети називають «старожитня монета малоросійська» або «добра малоросійська монета».

Упродовж ХVІІІ століття зменшується кількість шагу в обігу, хоча його продовжують карбувати. Найвідоміший по теперішніх часах – шаг Станіслава Августа, який карбували в 1760–1790-х роках. Це така красива пізньобарокова масивна монета з королівським портретом.

У ХІХ столітті шаг треба розглядати вже в контексті грошового обігу Російської імперії.

– Після трьох розподілів Речі Посполитої приходить Російська імперія, але шаг лишається?

– Шаг, тригрошовик лишається в обігу. Справа в тому, що Польське королівство чи то Царство Польське, як його називали росіяни, попервах мало широку автономію, зокрема і власну фінансову систему. В обігу залишалися злотий і дрібні монети, які нас у даному випадку цікавлять. Були срібні монети, починаючи від 10 злотих, і мідні монети – три гроша і один грош. Існував певний митний кордон, але монети польські і російські могли вільно ходити на ринках. Причому польські дрібні монети дуже широко поширилися на російському боці, бо там виникла потреба в дрібній монеті. Справа в тому, що в Російській імперії тривалий час не карбували фракцій копійки.

– Як це? А полушка була!

– Полушку (чверть копійки – ред.) припинили карбувати в 1810 році, «дєньгу» (половина копійки – ред.) – в 1828 році. І виникла ситуація, що фракцій копійки не карбували до 1839 року. Десять років взагалі не карбували дрібні номінали! Як викручувався російський ринок – не знаю. А на українських землях викручувалися за рахунок польських дрібних момент – грошика і шага, себто тригрошовика. Ці монети легко розмінювалися на російські гроші і курсували паралельно. Шаг коштував півтори копійки, а грош заміняв половину копійки.

Але далі починається фінансова реформа 1839–1843 років.

– На той час вже скасована автономія Царства Польського, після того, як у 1831 році придушили повстання.

– Фінансова система не була одразу скасована, але потихеньку підводилася під російську. Внаслідок цієї реформи на український і на польський ринки починає приходити російська мідна монета. Починається обмін старої монети на нову.

Нові номінали були добре продумані – від 3 копійок до однієї четвертої копійки, себто полушки. І ці монетки були покликані на те, щоб витіснити з обігу польські. Найцікавіше, що шаговик, який коштував за старим курсом півтори копійки, почав коштувати половину копійки. Емісію польських дрібних монет припинили в 1841 році. Їх почали потихеньку виводити з обігу, заміняючи на російські. І якраз зафіксований у народній пам’яті момент, коли шаг-тригрошовик став коштувати половину копійки, і шагом стали називати півкопійчану монету. Шаг-тригрошовик був виведений з обігу, а назва ця прилипла до пів копійки.

Хочу сказати, що будь-яка грошова реформа – це потрясіння для бідноти. І часто в народній пам’яті залишаються їхні обмінні курси. Даруйте, наведу приклад, як російська народна лічба зафіксувала ту реформу і обмінний курс. В одному з оповідань Горького йдеться, що на столі лежали «сліпшиєся сємішнікі». «Сємішніком» називали монету дві копійки. Тобто при обміні за 7 старих копійок давали 2 нових. Також була монета «грівєнний», не плутати з «гривеником», – це 3 копійки. Тобто за 10 копійок старими давали 3 копійки новими.

– Грошова реформа мала конфіскаційний характер, як кажуть у таких випадках.

– Так точно! І чим більше ти приносив старої монети здавати, тим менше тебе дурили, а чим менше здавав – тим більше «нажухували». Тобто в банку за велику суму монет тобі давали біль-менш повноцінну суму, а якщо ти приносив якийсь дріб’язок, то при прийомі суму округлювали у свій бік.

До речі, в ході тієї реформи були випущені нові монети для Польщі з подвійним позначенням номіналу, вже повністю пристосовані до російської системи. Одна мала подвійне позначення 25 копійок і 50 грошей, інша – 20 копійок і 40 грошей. Такі монети карбувалися до 1850 року, після чого остаточно було ліквідовано регіональну монету.

Російські монети «дєнєжка» і половина копійки. Половина копійки була в обігу з 1839-го до 1848 року, коли її замінили «дєнєжкой», яку в 1866 році знову замінили пів копійкою

– Отже, польський тригрошовик зник, але шаг лишився, ставши пів копійкою.

– І ця назва за пів копійкою протрималася аж до Першої світової війни, коли почали виводити металеві монети з обігу. Спочатку вивели золоту монету, потім срібну і в останню чергу мідну.

– Коли невдовзі постала УНР, то Михайло Грушевський запропонував зробити шаг найменшою розмінною монетою.

– Так. Тоді планували карбувати металеву монету на основі дореволюційного царського рубля. Але Грушевський запропонував зменшити російський рубль чи то карбованець, бо це така масивна срібна «шайба», вагою трохи більше 20 грам. Він запропонував зробити монету більш європейською, меншою і просто переполовинити її. Хочу звернутися до народної лічби, яку мав на увазі Грушевський. Станом на 1917 рік лишалася народна лічба, ще стародавнього походження.

Карбованець ділився на два коповика. Себто російський «полтинник» називався коповик. Коповик ділився на 50 шелягів, тобто копійок, а шеляг – на два шаги. Тобто в коповику було 100 шагів, 100 пів копійок.

Грушевський вирішив не вигадувати нову, а просто залишив стару народну назву, переполовинивши її.

Але це дещо легковажно. Вважаю, це була не зовсім вдала ідея.

– Чому?

– Тому що шаг ніколи не був самостійною платіжною одиницею. Це в корені своєму монета номіналом в три гроші, яка не була найменшим номіналом обігу.

– А яка ваша пропозиція в рамках запропонованого Нацбанком обговорення? Як назвати найменший номінал розмінної монети до гривні?

– У нас існують різні назви – і в народній пам’яті, і в історичній. Гадаю, до цього треба підійти більш виважено. Оскільки у нас основна платіжна одиниця – гривня, і ця назва вибрана невипадково і дуже вдало, то назва допоміжної платіжної одиниці також має бути історична і стосуватися епохи гривні.

– А саме?

– Було багато назв: ногата, куна, векша. Я зупинився би на назві куна.

– Куна – це була грошова одиниця Хорватії, поки там не ввели євро. А їхня розмінна монета «ліпа» називалася. Але ж «куна» – це ніби від хутра куниці походить назва?

– Ця поширена хибна версія не відповідає дійсності.

– А що тоді «куна»?

– Мені більше подобається думка видатного нумізмата Івана Спаського. Він сам родом із Ніжина, керував в Ермітажі, тоді ще в Ленінграді, відділом нумізматики. Він багато присвятив уваги історії грошового обігу України.

Спаський доводить, що назва «куна» виникла на ґрунті пізньої латини і наводить латинське слово «кунес» – виготовлений із металу, кутий. Як приклад, у сучасній англійській мові монета називається «койн». Тобто куна, як звірятко, і куна, як монета – це просто омоніми.