Складна процедура легалізації та працевлаштування іноземних громадян в Україні стала справжнім випробуванням для білорусів, які тікають з Білорусі від кримінального переслідування за свою політичну активність, зазначає Білоруська служба Радіо Свобода.
Щоб заробляти на життя в іншій країні, більшість білорусів змушена працювати нелегально, сподіваючись на добросовісність роботодавців або їхні обіцянки щодо подальшого офіційного працевлаштування.
Білоруська служба Радіо Свобода поспілкувалася з Катериною Стецькою, яка вимушена була працювати нелегально, і в результаті втратила зарплату і постраждала від фізичного насильства з боку одного з власників української компанії.
Катерина має вищу освіту і працювала в Білорусі мікробіологом на підприємстві «Белмедпрепарати» у Ліді. Відразу після початку протестів вона почала агітувати своїх колег за страйк, але в результаті змушена була сама звільнитися і потім втікати з Білорусі.
Штраф за салют на честь Вітольда Ашурка
«Мене затримали в Ліді за привітання з п’ятдесятиліттям Вітольда Ашурка. Я його знала, і коли йому виповнилося 50, ми та інші активісти вирішили його привітати – влаштували на його честь феєрверк біля ізолятора, щоб він міг бачити його хоча б з вікна. За нами вже стежили, і щойно ми запустили феєрверк, з усіх боків збіглися кати і всіх затримали».
Катерина розповідає, що провела день у слідчому ізоляторі перед судом, який оштрафував її на 405 рублів за статтею 17.1 (дрібне хуліганство).
«Я вирішив втікати не тільки тому, що вирішила не працювати і не платити податки режиму. А і щоб не потрапити знову за ґрати, адже стало зрозуміло, що можливий не тільки штраф, а й криміналька. І заради власної безпеки я вирішила виїхати».
Отримала вид на проживання, працювала нелегально
Катерина виїхала в Україну в грудні 2020 року – майже в останні дні, коли ще можна було вільно виїжджати за межі країни, маючи медичну страховку та квиток. Як і більшість білорусів-втікачів, вона була впевнена, що виїжджає ненадовго і повернеться додому через один чи кілька місяців.
«Коли стало зрозуміло, що я скоро не зможу повернутися, я почала думати про те, як легалізуватись і влаштуватися на роботу. Єдиним способом була легалізація через волонтерство, але все одно потрібно було заплатити гроші, щоб зробити це швидше, тому що волонтерських організацій, які приймають білорусів, не так багато, як білорусів, які виїжджають з країни».
Катерина не уточнила, скільки доведеться заплатити, щоб отримати дозвіл на тимчасове проживання в Україні. Отримання дозволу на постійне проживання можливе лише на одній підставі – шляхом отримання дозволу на імміграцію. Такий дозвіл видається на основі квот, щороку затверджуваних урядом України стосовно тих високопрофесійних спеціалістів, яких потребує національна економіка. Усі інші іноземці можуть отримати посвідку на тимчасове проживання – на один рік. Цей документ не дає права на працевлаштування в Україні, хоча отримати його дуже важко.
«Теоретично можна офіційно влаштуватися на роботу, але це дуже важко і дорого для роботодавців, і вони не хочуть з цим зв’язуватися, бо треба платити податок та велику зарплату іноземному громадянину. Тому, звісно, найняти українців простіше і дешевше», – каже Катерина.
Дівчина зізнається, що шукала будь-яку роботу. «Це не було принциповим – працювати за фахом чи ні. Важливо, щоб робота більш-менш подобалася і добре оплачувалась. Довго не могла знайти роботу – і ніхто не хотів брати іноземицю, бо це теж тяганина з документами. Простіше взяти без оформлення українця, тут така форма роботи дуже поширена. Довгий час я займалася невеликими підробітками – роздавала рекламні оголошення, листівки... А потім я знайшла оголошення, що набирають із навчанням кухарів-сушистів, не вимагаючи досвіду та освіти, але з офіційною домовленістю».
«Штрафували за запізнення та використання телефону»
Катерина пройшла співбесіду, де їй пообіцяли офіційну роботу після навчання і гідну зарплату в залежності від кількості змін.
«Перший місяць роботи – 500 гривень за зміну, другий – 600, а починаючи з третього місяця – 700 гривень. Також запропонували хороший графік – з 9-ї ранку до 6-ї вечора, з обідньою перервою на годину, і всі перепрацювання обіцяли оплачувати додатково».
За її словами, коли мова зайшла про офіційну реєстрацію, виявилося, що роботодавці не знають, як це зробити, і запропонували відкласти вирішення цього питання.
«Тоді мені запропонували працювати не на місці обслуговування клієнтів, а в магазині, щоб жодна перевірка не запитувала про мої документи. Я погодилася, бо умови пообіцяли також привабливі. Але з перших же днів ці умови не виконувалися. Насправді виявилося, що наша зарплата нарахована не так, як обіцяли, а загалом її виплачували частинами, без розрахунків і з затримками. Перепрацювання взагалі не оплачувалися, хоча часто змушували працювати після 18-ї. Ще і штрафували – за спізнення на роботу на кілька хвилин, за користування телефоном тощо. І так зробили не тільки зі мною, а й з усіма працівниками».
Катерина працювала з серпня до середини жовтня, а потім вирішила піти з цієї роботи через невиконання обіцянок. «Мені не заплатили 17 тисяч гривень – 14 тисяч за зміни і 3 тисячі за перепрацювання. Це за моїми підрахунками, тому що зараз роботодавці стверджують, що я у них ніколи не працювала і вони мені нічого не винні».
«Заламав руки, тягнув за волосся»
Катерина каже, що попередила старшого зміни про небажання продовжувати працювати в таких умовах.
«Спочатку я повідомила про своє рішення по телефону, а коли прийшла поговорити з керівництвом і сказала, що більше не хочу так працювати, мені сказали, що я ніколи не працювала у них і можу піти на ... (непристойний текст з трьох літер), і що ніяких грошей вони мені не віддадуть. Коли я повідомила, що нікуди не піду, поки мені не віддадуть зароблені гроші, чоловік керівниці (він працює в тій же фірмі чи керівником постачання, чи складу, а раніше працював у патрульній службі київської поліції) схопив за руки і почав тягнути з кімнати. Коли я почала чинити опір, він мені заламав руки і почав тягнути за волосся, зрештою викинув мене з приміщення і зачинив двері».
Катерина викликала поліцію і заодно звернулася по допомогу до білорусів, які відразу ж приїхали і спробували поговорити з керівництвом компанії. «Але адекватної розмови не вийшло. Вони все одно казали, що я там ніколи не працювала».
«Поліція прибула через 10-15 хвилин. Я сказала, що до мене застосували фізичну силу. Двоє поліцейських разом зі мною знову пішли до керівництва, але їм також сказали, що я там ніколи не працювала, лише три дні стажувалася».
Багато людей приїжджає в Україну, щоб потім поїхати до Литви, Польщі чи інших європейських країн, бо в Україні дуже важко знайти роботу та легалізуватись. Це можливо, але потрібно платити гроші. Але ті, хто тут залишається, частіше працюють неофіційно, ризикуючи тим, що їх можуть «кинути» на гроші»Катерина Стецька
Катерина не знає, чи проводить поліція якесь розслідування. «Я ходила наступного дня. Мені сказали, що поки нічого невідомо, і якщо щось ще знадобиться, мені зателефонують».
Незважаючи на такі труднощі з легалізацією та роботою, Катерина планує залишитися в Україні.
«Це справді проблема для білорусів. Багато людей приїжджає в Україну, щоб потім поїхати до Литви, Польщі чи інших європейських країн, бо в Україні дуже важко знайти роботу та легалізуватись. Це можливо, але потрібно платити гроші. Але ті, хто тут залишається, частіше працюють неофіційно, ризикуючи тим, що їх можуть «кинути» на гроші».
Чому таке стало можливим
Україна підтримала білорусів, які вийшли на масові акції протесту проти фальсифікації результатів президентських виборів у серпні 2020 року, та пообіцяла підтримувати білорусів-втікачів.
Але спрощена процедура легалізації стосується лише однієї категорії громадян Білорусі – представників IT-галузі. Усі інші змушені звертатися до міграційних органів з проханням про вид на проживання як волонтери.
Минулого року український уряд також продовжив термін перебування білорусів на українській території з 90 до 180 днів. Але це рішення втратить чинність наприкінці 2021 року, і невідомо, чи продовжать його.
Засновниця білоруської організації в Україні «Білоруський хаб» Настя Базар, також утікачка, переконана, що випадкам, подібним до історії Катерини Стецької, можна було б запобігти, якби українська влада спростила легалізацію для білорусів-втікачів.
Якщо визнати, що зараз у Білорусі відбувається гуманітарна катастрофа, білоруси та білоруски зможуть отримати тимчасовий захист в Україні. І це дозволить нам офіційно працюватиНастя Базар
«Коли ми матимемо можливість отримати вид на проживання з політичних причин, і це можливо, тому що в українському законодавстві є таке формулювання, як гуманітарна катастрофа. Якщо визнати, що зараз у Білорусі відбувається гуманітарна катастрофа, білоруси та білоруски зможуть отримати тимчасовий захист в Україні. І це дозволить нам офіційно працювати. Такого поки немає, і немає алгоритму застосування цієї законодавчої норми», – пояснила Наста Базар.
Активістка стверджує, що історія Катерини Стецької не єдина, але не всі готові оприлюднити такі факти. «У цій історії дуже важливо наступне. Я розумію, що в Україні часто так працюють, але проблема в тому, що в українців є вибір і можливість вибору – працювати нелегально чи офіційно, а білоруси такої можливості не мають», – сказала вона.
Вид на проживання, отриманий на підставі волонтерства, не дає права працювати, а щоб легально працювати, потрібно отримати дозвіл, який отримати практично неможливоНастя Базар
«Виходить, що вид на проживання, отриманий на підставі волонтерства, не дає права працювати, а щоб легально працювати, потрібно отримати дозвіл, який отримати практично неможливо. І виходить, що ми потрапляємо в не дуже вдалу ситуацію – ми приходимо на роботу, нам кажуть, що нам потрібне стажування, треба побачити, як людина працюватиме, і тоді це стає дуже зручним інструментом для шахраїв, тому що вони беруть на стажування, а потім не дають ніякого дозволу на роботу, і люди залишаються ні з чим».
Настя Базар додала, що ще однією проблемою для білорусів-втікачів, які звертаються за посвідкою на проживання в Україні, є пошук адреси для реєстрації.
«Легалізацію слід спростити. Ми багато зробили, але майже нічого не досягли за рік.
Легалізацію слід спроститиНастя Базар
Зрозуміло, що людям, які приїжджають в Україну без контактів, без друзів, без родичів, дуже важко знайти того, хто може «прописати». І це теж потрібно змінити. І найголовніше – ми приїхали в Україну не волонтерити, а тому, що не можемо бути вдома. Якщо спростити легалізацію, то такі випадки зникнуть», – переконана Наста Базар.
