Вірус став агресивнішим, зараз госпіталізують цілими сім’ями – лікарка ковідного відділення

Палати переповнені, доводиться класти пацієнтів в коридорах, а госпіталізують цілими родинами. Так характеризує нинішню ситуацію із захворюваністю через коронавірус лікарка ковідного відділення Київської міської клінічної лікарні №3 Аріана Мохаммад. За її словами, вакцинованих у лікарні не більше 3 відсотків, відтак зізнається, що марш антивакцинаторів для неї «розрив свідомості і душі!».

Що робити, якщо ви відчули перші симптоми коронавірусу, як допомогти собі при легкому перебігу захворювання і чого робити не можна в жодному разі? Як довго може триматися постковідна субфебрильна температура? Які аналізи крові потрібно здавати при COVID-19 і в чому небезпека самопризначення гормонів? Кому протипоказана вакцинація? На ці та інші запитання лікарка Київської міської клінічної лікарні №3 Аріана Мохаммад відповіла в «Суботньому інтерв’ю» для Радіо Свобода.

Інна Кузнецова: У вас таке незвичне для українців ім’я. Що воно означає?

– Моє ім’я означає «сильна».

– Ваш тато родом з Афганістану.

– Так. Це дуже старе ім’я. На кшталт нашого Параска, Меланка. І воно не актуальне на території Афганістану. Але батьки вирішили все-таки зупинитися на ньому.

– Вони, очевидно, правильно зробили. Зважаючи на те, чим ви займаєтеся зараз, маєте бути сильною. Адже ви вже майже 2 роки лікуєте хворих на COVID. Чи можете ви сказати, що зараз пік захворюваності, чи ще немає?

– Так, ми знаходимося на піку захворюваності. Процент заповнення ліжок в Києві досяг апогею. Пацієнтам не вистачає ліжок в палатах, необхідно класти у коридорах. Зараз дійсно дуже високий процент госпіталізації важких і середньої тяжкості пацієнтів.

– На початку був один штам, зараз штам «Дельта» набирає великих обертів. І кажуть, що він більш смертоносний. На ваш погляд, наскільки змінився COVID за ці 2 роки?

– Змінився. Він став агресивніший, він швидше призводить до госпіталізації. Ми госпіталізуємо зазвичай цілі сім’ї. Він протікає більш агресивно в тому плані, що пацієнти швидше стають залежними від кисневої терапії, більш агресивний в плані ускладнень, таких, наприклад, як тромбоемболія, агресивніші ушкодження легень, пацієнти швидше «ввалюються» у пневмонію. І, звісно ж, очікуємо нових ускладнень.

– Як ви визначаєте, який штам у захворілого?

– В нашій лікарні немає якогось спеціального аналізатора, який ідентифікував би штам. Але ми це можемо за клінічними симптомами ідентифікувати. Все-таки у «Альфи» були трішечки інші симптоми. Ті ж зникнення смаку, нюху, більш специфічні для «Альфи». При «Дельті» ми цього не бачимо. І, звісно ж, на теренах країни зараз вирує «Дельта».

– Вакцинованих у вас зараз багато у відділенні?

– Навіть по всій лікарні, не у відділенні, можливо, 3%. Як правило, це пацієнти, які пішли на першу дозу, мали вже якісь катаральні явища. Є пацієнти, які після дози CoronaVac. Але вони вакцинувалися як сумлінні пацієнти, на початку, як він тільки з’явився. Зараз госпіталізовані. Вони в легкій формі хворіють. Вони не кисневі. У них немає якихось таких серйозних ускладнень. І вони зазвичай виписуються через 3-5 днів після госпіталізації.

– У випадку, якщо зараз люди стоять в чергах, може бути сплеск, і будуть говорити, що вони вакциновані і захворіли.

– Коли ми змушені активно вакцинувати населення, єдиний вихід – це бути в масках. Якщо ви стоїте 2-3 години – будь ласка, не забувайте змінювати маску. Ніхто не скасовував правила користування засобами індивідуального захисту. Звісно ж, не стійте, будь ласка, і не дмухайте один одному у потилицю – дистанціюйтеся. Тоді ми зможемо не розповсюджувати вірус у цих скупченнях пацієнтів.

– Говорили раніше, що можна 6 місяців після хвороби не робити вакцинацію, зараз говорять про три. А міністр охорони здоров’я взагалі казав: перехворіли – відразу йдіть вакцинуйтеся.

– Ні. Звісно, три місяці наш імунітет після перенесеної хвороби достатньо активний. Всі клітинки нашого імунітету працюють, як дуже злий сторожовий собака. Тому потреби додавати ще вакцинальний імунітет немає. А ось після трьох місяців – звісно. Титр антитіл падає. І нам необхідно його знову стимулювати.

– Зараз Україна на третьому місці в Європі за смертністю. У вас у відділенні наскільки вона зросла у порівнянні з попередньою хвилею і чому?

– Смертність зросла. Якщо раніше це, як правило, були пацієнти вже старшого віку – 70-75+, у яких була достатня кількість ще соматичних патологій, то зараз ми бачимо, що летальність невпинно молодшає не тільки в нашому відділенні, а й взагалі по лікарні, і по Києву, і по всій Україні. І пацієнти вмирають швидше, оскільки набагато швидше прогресує пневмонія. Дихальна недостатність дуже агресивна.

– Як її попередити?

– Першочергово, якщо пацієнти ще знаходяться вдома на амбулаторному етапі лікування, прислухатися до себе. До речі, у дуже багатьох пацієнтів за цей час з’явилися такі девайси, як пульсоксиметри...

– А якщо пульсоксиметра немає?

– Відчуваємо задишку? Якщо задишка була при навантаженні і навантаження це було в межах нашої квартири, тому що ми ізольовані, тобто ми готуємо їсти і відчуваємо задишку, то це одне. Якщо здійнялися з ліжка і починаєте задихатися і не можете відновитися, звісно, це вже потрібно «бити у набат», треба викликати швидку допомогу. І якщо пацієнт взагалі у спокої починає задихатися, це вже ознака того, що пневмонія прогресує і йому необхідно госпіталізуватися.

– І поки він чекає на швидку допомогу, йому потрібно лягти на живіт.

– Абсолютно вірно. Увесь світ рятується цією прон-позицією. Оскільки неможливо самостійно роздихати. Лише позиція на животі сприяє специфічному тиску в плевральній порожнині, виправленню діафрагми і, звісно ж, вентиляції тих відділів. Чому ми за них так боремося? Тому що там найбільше відбувається газообмін.

– То це така проста дія, яка може врятувати...

– Банальна, яку виконають абсолютно всі.

– Коли хворі на кисні, їх навіть іноді доводиться прив’язувати до ліжка?

– Пацієнт в достатньо серйозній гіпоксемії – звісно ж, клітинки головного мозку страждають. Тому є пацієнти, у яких розвивається дуже серйозно психомоторне збудження, тобто вони не усвідомлюють, що вони роблять, вони можуть нашкодити собі, іншим пацієнтам. Тому ми даємо спеціальні седативні препарати для того, щоб вберегти пацієнта, вберегти персонал у тому числі, тому що бувають дуже різні випадки. Звісно ж, забезпечуємо безперебійну подачу кисню для цього пацієнта. І деякий час для того, щоб банально крапельницю він з себе не зірвав, не зірвав маску з киснем, він фіксується.

Потім, коли це психомоторне збудження пригнічується, пацієнт стає абсолютно адекватний, звісно, це все нівелюється. Тобто немає такого, що взяли, прив’язали, в реанімації такі коновали.

– Які аналізи крові потрібно здати людині, якщо вона хворіє вдома і в неї висока температура впродовж 5-7 днів? Коли потрібно здавати ці аналізи?

– 5-7-ма доба. І, звісно ж, відштовхуючись від цифр температури. Якщо 39 і вища, а зараз для пацієнтів, на жаль, характерна така висока гіпертермія, але вона добре збивається, немає ознак задишки, то обов’язково загальний аналіз крові з формулою. Нам потрібно подивитися, по-перше, гемоглобін, по-друге, стан лейкоцитарний, тобто нашого імунітету безпосередньо, що з ним таке. І вже відповідно фракція цих клітинок, які відповідають або за приєднання бактеріальної інфекції, це все добре видно і чітко, або ми бачимо, що це дійсно прогресія якоїсь вірусної інфекції, і нічого з цим не робимо.

Далі здаємо С-реактивний пептид, феритин, інтерлейкін 6, якщо ми бачимо, що в пацієнта поступово проявляються якісь епізоди задишки, температура не спадає, важко збивається і так далі. Звісно ж прокальцитонін.

Зараз дуже велика проблема з поліпрагмазією (одночасне використання декількох медпрепаратів – ред.) і взагалі з некоректним призначенням антибіотиків.

– У постковідних чатах вони пишуть: «Дивіться на прокальцитонін. Якщо не в нормі, відразу коліть антибіотик!». Наскільки це має право на життя?

– Ще важливо зважувати, чи є у нас в загальному аналізі крові зрушення, які свідчать також про бактеріальну інфекцію. Якщо ми бачимо наростаючий лейкоцитоз, паличкоядерний зсув (лікарі зрозуміють, трошечки такого професійного сленгу), і ми бачимо, що прокальцитонін починає підвищуватися, то так, це час для приєднання антибіотиків. Це абсолютно регламентовано протоколом лікування коронавірусної інфекції МОЗ. І ми слідкуємо за цим.

Буває таке, що потрібно зважувати, чи це прокальцитонін росте через приєднання бактеріальної інфекції під час пневмонії, або у вас є ще якесь джерело інфекції, на яке ви просто не звертаєте увагу. А таких може бути багато. Наприклад, пацієнт самостійно робив собі якісь внутрішньом’язові ін’єкції вдома. У нього формується післяін’єкційний інфільтрат, який є джерелом бактеріальної інфекції. І починає зростати прокальцитонін.

– У будь-якому разі треба радитися з лікарем. Усі ці результати потрібно показати лікарю.

– Ці аналізи повинен інтерпретувати в першу чергу лікар, не пацієнт по референтних значеннях. І лише з ним вирішувати питання про подальше призначення ліків.

– Ми ще не згадали D-димер.

– Звісно, D-димер – це дуже важливий також фактор. Це фактор, який показує згортальну систему крові, тобто в рідкому чи ні стані і чи є тромби в нашому організмі. Тому його обов’язково відстежувати.

– І ось ці аналізи крові допоможуть не бігти на комп’ютерну томографію.

– Звісно. Взагалі комп’ютерна томограма і її нераціональне використання – це проблема нашого сьогодення. Був період, коли всі бігли на КТ задля того, щоб візуалізувати свої 3% пневмонії і сказати: в мене COVID, все, ґвалт, треба терміново до шпиталю!

По-перше, комп’ютерна томограма необхідна лише за призначенням лікаря. Всі забули, що метод КТ – це метод дослідження, який є не настільки безпечним. 3 хвилини, коли ви знаходитеся в томографі, то це дорівнює 40 проведеним рентгенам. Уявляєте яке величезне радіаційне навантаження ви отримуєте під час, так би мовити, дуже швидкої, класної і деталізуючої процедури!

По-друге. Ми не можемо відстежити динаміку змін в легенях, якщо в пацієнта першочергово було виконане КТ. Все одно необхідно робити УЗД легень. Це абсолютно безпечний, інформативний метод, який дозволяє нам відстежувати, які зміни в певних сегментах легень і на який процент, які там зміни відбуваються, хоч щодня.

Рентген теж необхідно робити. Оскільки завдяки рентгену (це не так небезпечно) ми теж відстежуємо динаміку розрішення або погіршання картини з приводу пневмонії.

– Багато пишуть і говорять про так званий цитокіновий шторм. Давайте людям пояснимо, чому його треба боятися?

– Цитокіновий шторм – це процес, коли наша імунна відповідь виходить з-під контролю. Коли всі протизапальні медіатори, а медіатори – це речовини, які відповідають за атаку нашого організму. Під час будь-якої інфекції, у тому числі коронавірусної, виділяються так звані інтерлейкіни і інші медіатори запалення. Що вони роблять? Вони з ходом кровотоку знищують все на своєму шляху. Першим органом-мішенню, звісно ж, є судини легень. Звідти все починається. Як правило, коли цитокіновий шторм вже починає розвиватися, то це ми вже можемо співставити з появою вираженої гіпоксемії у пацієнта.

– Кажуть іноді: такий здоровий чоловік, спортом займався, а захворів і дуже швидко згорів. Це і є цитокіновий шторм і імунна система “зірвалася”?

– Абсолютно вірно. Це і є той момент, коли невчасне надання медичної допомоги – згорає пацієнт. Коли максимальний пік неконтрольованої атаки нашого організму просто спалює легені.

– Наскільки розповсюдженими є випадки тромбозів у вашому відділенні?

– Тромбози взагалі досить серйозна тема як ускладнення від COVID. На даний момент за місяць роботи нашого відділення, оскільки відразу пацієнти потрапляють у стаціонар і отримують препарати для профілактики тромбоутворення, якихось таких значущих венозних або артеріальних тромбозів у нас немає.

Але ж ніхто не скасовує інфаркти, інсульти і інші тромбоускладнення. Наприклад, пацієнти з тромбоемболією гілок легеневої артерії, які першочергово потрапляють у стаціонар, наприклад, для лікування інфаркту, а потім вже виявляється COVID. Ось буває така ситуація.

– А буває таке, що вам привозять пацієнтів вже з тромбоемболією?

– Буває.

– Що тоді?

– Відповідно до протоколів, лікуємо і COVID, і тромбоемболію. Зазвичай тромбоемболія лікується препаратами антикоагулянтами, які і так входять в перелік препаратів, якими ми лікуємо COVID. Просто коригуємо дозу, відповідно до стану, до уражень. От тоді, звісно ж, пацієнти потребують КТ.

– Як вберегтися, коли ти лікуєшся в домашніх умовах, від такої ситуації?

– Як вберегтися? По-перше, водний баланс. Якщо ми беремо середній сегмент нашого населення, наприклад, від 40 до 60 років. Нібито я – гіпертонік, але ще пігулки не приймаю. Будь ласка, пийте достатню кількість води, не перенавантажуйтеся. Якщо у вас є якісь супутні захворювання, наприклад, варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, порадьтеся з вашим лікарем, чи є зараз сенс додавати препарати, які розчиняють тромби. Хоча би «Аспірин». Якщо у вас є діабет, також давайте розглянемо можливість, якщо ви до цього не приймали препарат «Аспірин», додати з метою тромбопрофілактики.

– Якщо людина захворіла, вона подзвонила сімейному лікарю. Він каже: все гаразд, я вам лікарняний відкрив, ліками не зловживайте, пийте водичку, вітаміни. Цього скільки днів достатньо?

– Як правило, якщо розглядати дану хвилю, цього вистачає до 5-7 днів. Далі пацієнти або одужують і дійсно закривається лікарняний та пацієнт реабілітується і виходить вже до праці, або він потрапляє до лікарні.

– Як йому на цей 5-7 день розібратися...?

– Річ у тому, що організм сам диктує нам умови. Якщо стан погіршується, пацієнти просто починають банально задихатися. Задихатися навіть в стані спокою. Тому всі «б’ють в набат» і викликають швидку допомогу.

– Деякі не викликають швидку допомогу, бо бояться і починають лікуватися по телефону. Одна моя знайома ухвалила самостійно рішення про прийом гормонів.

– На жаль, маємо таку практику. І все частіше і частіше зустрічаємо таких пацієнтів, які починають собі навіть самостійно призначати або за порадою сімейних лікарів (також є таке), навіть не вимірюючи рівень сатурації, не оцінюючи рівень дихальної недостатності, починають приймати гормони.

Наші пацієнти, на жаль, забули, що гормони, «Дексаметазон» у тому числі – це насправді досить серйозна ситуація, «Дексаметазон» – що це? Це синтетичний гормон кори наднирників, який впливає на дуже багато ланок, на роботу взагалі нашого організму. І якщо пацієнт, який, наприклад, хворіє п’яту добу, у нього навіть є пульсоксиметр, у нього сатурація 95-96, при інтенсивному навантаженні спускається до 94, сам собі вирішує, «щоб мені було легше», призначає собі «Дексаметазон» в дозі стільки-то, одна ампула чи одна таблетка.

Вони не оцінюють того, що на такому етапі захворювання «Дексаметазон» чинить навпаки – імуносупресивну дію. Тобто він вже завідомо погіршує прогноз пацієнта, який міг би одужати без призначення гормонів. І це зараз стало прямо пошестю! Наші пацієнти приймали вдома достатньо немаленькі дози гормонів, вони їх поступово починають збільшувати, хоча у них ще не наступив цитокіновий шторм, у них немає гіпоксемії, у них немає проявів дихальної недостатності. І вони приїжджають до стаціонару, вже будучи на певному проміжку часу прийому гормонів. І от тоді вони являються більш слабкими відповідачами на ту терапію, яку ми даємо їм у стаціонарі. Тому що вони пригнічують імунну відповідь.

– У вас були такі випадки, коли хворого втрачали саме через це?

– Були. Для всього нашого відділення, це, звісно, була трагедія. Оскільки пацієнт молодий, 43 роки, який спочатку лікувався з сімейним лікарем по телефону і якісь там рекомендації приватних клінік, лікували вдома, лікували і антибіотиками, і гормонами, і антикоагулянтами, тобто все, все, все. І вітаміни приймав. І різко стан погіршується. Пацієнт госпіталізується до нас вже в палату інтенсивної терапії з сатурацією 62.

Звісно ж, ми відразу розпочинаємо CPAP-терапію. Тобто це достатньо агресивний метод оксигенотерапії задля того, щоб пацієнта «роздихати». Є таке сленгове слово. І ось пацієнт знаходиться на CPAP, на такому виді кисневої підтримки у нас 12 днів. Є динаміка, все добре, стан покращується. Ми його знімаємо. Переводимо на звичайну кисневу терапію. Пацієнт дає позитивну динаміку, починає реабілітуватися, він не настільки кисневий, все добре.

Тут різкий обвал – у пацієнта стається тромбоемболія легеневої артерії. Ми починаємо лікувати тромбоемболію. Все успішно. Ще 2 тижні. Він поборов цей шлях. Все добре. Ми готуємо пацієнта на виписку і за день до того... він помирає. Інколи мікротромби можуть спричинити раптову серцеву смерть.

– Як довго, до речі, може триматися підвищена температура вже після того, як людина перехворіла на COVID, 37-37, 3? І що з цим робити?

– Так званий постковідний синдром – це взагалі зараз проблема. Отака невеличка температура, так звана субфебрильна, може триматися навіть до трьох місяців. Але завдання – не лікувати температуру, а спостерігати, чи це наслідки постковідного синдрому, коли імунна відповідь знаходиться ще на достатньо агресивному рівні і наші клітинки, так би мовити, на сторожі.

Але не треба забувати про інші захворювання, при приєднання бактеріальної інфекції. Тому, якщо ви температурите, то, будь ласка, здайте загальний аналіз крові. Дивіться в динаміці, порадьтеся з лікарем, можливо потрібно зробити ехокардіографію. Оскільки одним з дуже розповсюджених ускладнень від COVID є міокардити у будь-якому віці. І вони також можуть давати ось таку субфебрильну температуру.

Є пацієнти, які спостерігають за своїми даними, за всіма об’єктивними показниками, але є просто температура. Її збивати не потрібно. Просто приймати вітаміни і достатній баланс рідини, не більше.

– Головні болі – це так само постковідний синдром. Деякі люди кажуть, що у них настільки сильні головні болі, що вони не можуть нічого робити.

– Так. Ми також зіткнулися з такою проблемою. Ми – кардіологічне відділення. А на поверх вище ми маємо перепрофільоване неврологічне відділення, яке займається такою самою проблемою. І ми з ними радимося, якщо у нас є такі пацієнти. Буває таке, що призначаємо дуже агресивну дійсно терапію нестероїдними протизапальними препаратами, достатньо сильними знеболюючими, якщо пацієнт знаходиться в стаціонарі, а дані на виписку.

Але досі немає якихось досліджень, ґенезу, як відбувається цей патомеханізм утворення головного болю, він не вписується у жодну класифікацію головного болю. Так само як зникнення нюху та смаку. Наша наукова спільнота ще розбирається у цьому.

– Оля Комардіна (це в чаті до нас пишуть): «Які хвороби найчастіше загострюються після перенесеного COVID, навіть якщо COVID був у легкій формі?».

– Як правило, дестабілізація цукрового діабету. Оскільки пацієнти приймають гормони, вони провокують підвищення цукру. Тому на це дуже треба звертати увагу і радитися зі своїм ендокринологом після виписки задля того, щоб коригувати цукрознижувальну терапію.

Звісно ж, мій профіль – це серцево-судинні захворювання у вигляді дестабілізації цифр артеріального тиску, появи аритмій, ті ж самі міокардити як ускладнення коронавірусної хвороби, варикозне розширення вен нижніх кінцівок треба теж дуже уважно динамічно спостерігати.

– Динамічно спостерігати – це що саме робити?

– Зв'язок зі своїм сімейним лікарем. Якщо ви бачите, що у вас, наприклад, з’явилися якісь симптоми, під коліном тягне, болить, нога збільшилася в об’ємі, вона гаряча – негайно доплер судин нижніх кінцівок, негайна консультація хірурга і вирішення подальшої тактики.

– Чи вам доводилося зустрічатися з випадками, коли сиропи від кашлю сприяли розмноженню вірусу в організмі?

– Це такий міф, який гуляє теренами інтернету. Сироп від кашлю не сприяє розмноженню вірусу. Тому що вірус циркулює в крові, проникає через альвеолокапілярну мембрану та слизову ротоглотки. Він ніяк не може на це повпливати.

Інша річ у тому, що якщо ви збільшуєте секрецію мокроти, якої так замало на початкових етапах розвитку пневмонії при COVID, ви просто провокуєте те, що пацієнт захлинається непотрібною мокротою, і йому ще важче дихати.

– Як правило, люди старшого віку побоюються вакцинації. Тому що є багато супутніх хвороб. Кажуть: от є в мене небезпека – і те, і те, і інше.

– Як правило, небезпека у наших вікових пацієнтів – це (найбільший відсоток) тромбоускладнення. Тому, якщо ви йдете на вакцинацію, якщо у вас є супутні проблеми з серцем, проблеми з судинами, наприклад, у вас перенесений інфаркт або інсульт, діабет і є таке порушення ритму, як фібриляція передсердь, то ви ж до цього приймали препарати, ту ж ацетилсаліцилову кислоту, яка розріджує кров, сприяє зменшенню тромбоутворення. Будь ласка, продовжуйте приймати ці препарати.

Якщо необхідно, ваш лікар, можливо в кооперації з кардіологом, кардіологом-інфекціоністом або ще кимось порадить додати на певний період, коли, ми знаємо, можливі будуть тромбоутворення у даної групи пацієнтів, додати до звичайного аспірину препарати антикоагулянти в різних формах – або це ін’єкції, або це нові пероральні антикоагулянти.

– «В’єтонг» запитує: «Чи є розсіяний склероз протипоказанням для вакцинації?».

– Розсіяний склероз як такий не має протипоказання. Єдине протипоказання до вакцинації – це алергія і розвиток шоку на компоненти вакцини. Будь-яке автоімунне захворювання і взагалі демієлінізуюче, яким є розсіяний склероз, не може бути протипоказом. Навпаки, у нас були пацієнти, які госпіталізувалися з розсіяним склерозом. І, на жаль, вихід був печальним.

– Наталка запитує: «Чи є онкологія протипоказанням для вакцинації?».

– Онкологія – це наше дуже актуальне питання. Якщо пацієнт знаходиться зараз в активній фазі, тобто проходить хіміо, радіотерапію, пройшло небагато часу після якогось хірургічного втручання, звісно ж, вакцинація не показана жодним чином. У нас є термін 3 місяці.

Беремо середньостатистичну жінку за 60, яка перенесла рак молочної залози, яку прооперували, яка отримувала спеціальне гормональне та радіолікування, і пройшло вже 4-5 років, вона в стадії ремісії, спостерігається у свого лікаря-онколога. Це не є протипоказом до вакцинації. Навпаки, пацієнти, які пережили будь-які імуносупресивні втручання, такі як радіо, хіміотерапія, хворіють набагато агресивніше і важче, ніж пацієнти, які мали онкологію і вакциновані.

– МОЗ стверджує, що протипоказання проти вакцинації має 1% населення. Як вберегтися тим людям, які не можуть вакцинуватися? Що їм робити?

– Звісно, це проблема. І тут хотілося би, підвищити колективний імунітет. Звісно ж, приймати вітаміни, звісно ж, пити і засоби індивідуального захисту – мити руки, уникати масових скупчень людей, вдягайте респіратори.

– Але от я їхала в таксі і водій каже: «Я «уколотий дважди». Навіщо мені маска?».

– Тому що ти можеш заразити людину, яка не вакцинована, в якої є протипокази на даний момент. Можливо, поряд з тобою їде жінка, яка зараз лікується хіміотерапією, або чоловік, який переніс інфаркт і їде додому після стентування або аортокоронарного шунтування. Дуже важливо донести у свідомість таких громадян, що ти можеш заразити.

– Дмитро Павлик запитує: «Вам не боляче дивитися на мітинги «антивакцинаторів», які відбуваються без масок, соціальної дистанції і це тоді, коли сотні українців помирають, задихаючись?».

– Вчорашні події (розмова записувалась наступного дня після акції проти вакцинування – ред.) – це взагалі розрив моєї свідомості і душі! Тому що я розумію, що через деякий час ті, хто були там, опиняться в наших київських лікарнях. І вони також будуть займати ліжкомісце!

– «Біб» запитує: «Які зміни трапилися в медичній сфері з минулої хвилі? Чи була підготовлена медична сфера до цієї?».

– Якщо ми кажемо про персонал, то ми морально і фізично були готові. Ми здобули якісь навички, ми почали розуміти перебіг хвороби і, звісно, вже розуміти, що і коли потрібно додавати в лікуванні пацієнтів.

Якщо брати приклад моєї лікарні, то так, ми були готові. Наша лікарня розгорнута на 320 ліжкомісць, які віддані під лікування інфекційних пацієнтів. У нас немає проблем (дякую департаменту, дякую взагалі МОЗ) з киснем. Наші пацієнти не задихаються і цього не відчувають. У нас немає проблем з препаратами. Всі препарати, які є в нацпереліку і в переліку лікування коронавірусної хвороби, наші пацієнти отримують. У тому числі, наприклад, це такі дороговартісні препарати, коли пацієнт дуже критичний, необхідно давати щось більш серйозне, такі як моноклональні антитіла і так далі. Це все є.

– Зараз скажуть у деяких регіонах: «А ми все купували!».

– Є таке. На жаль... І навіть в передмісті Києва таке є. Напевне, це проблема координації місцевої влади, яка не продумала, скільки потрібно виділити місцевих коштів для того, щоб забезпечити ті ж «Ремдесивіри», «Актемри» і так далі, те, що практикується у відділеннях інтенсивну задля того, щоб рятувати людей.

– Оксана Доліжанська цікавиться: «Чи отримують лікарі обіцяні «ковідні» доплати у повному обсязі?. І чи отримують взагалі вчасно зарплату?».

– Отримуємо. Нічого не можу сказати. Зараз нас не образили ні в якому разі. Так як і було обумовлено всіма ЗМІ і регламентом міністерства – 300%.

– Хто несе відповідальність за загострення хронічних хвороб і алергічний шок після вакцинації? І де можна пройти повне обстеження, щоб бути впевненим у відсутності критичних для життя наслідків після вакцинації?

– Що таке «загострення хронічних хвороб»? Це ви в кооперації зі своїм сімейним лікарем спостерігаєте, якщо у вас є якісь хронічні захворювання, діабет, серцево-судинні, неврологічні і так далі, ви проходите банальне обстеження у свого сімейного лікаря. Якщо йому щось не подобається, він посилає в тій чи в іншій ситуації вас на певне дообстеження, нехай навіть у якихось комерційних структурах, якщо треба зробити ту ж ехокардіограму, або у приватній лабораторії здати більш якийсь детальний аналіз, якого немає в амбулаторіях сімейної медицини.

З приводу шоку. Це така реакція, яка виникає раптово. І попередити її, просто дивлячись на пацієнта, неможливо. Якщо пацієнт до нас приходить і каже: у мене була анафілактична реакція, наприклад, на таку-то вакцину. Відразу ми задумуємося: а чи може бути такий же ж анафілактичний шок у пацієнта, в якого він вже ставався? Тому ми піднімаємо документацію, дивимося, на який тип вакцини, і відтерміновуємо вакцинацію або забороняємо вакцинувати, наприклад, від COVID.

– «Токі» запитує: «Як повинен діяти лікар у разі надходження пацієнта з сертифікатом у COVID-відділення, а насправді пацієнт не вакцинувався? Чи протокол лікування однаковий, чи ні?».

– Протокол лікування пацієнтів з COVID абсолютно для всіх однаковий. І все залежить від тяжкості стану під час госпіталізації.

– Чи зізнаються такі хворі у відсутності вакцинації?

– Коли вони задихаються, коли їх під’єднуєш до точки кисню, і в момент перекладання з каталки на каталку, наші пацієнти з нами спілкуються, наче на сповіді. Тому зізнаються.

– Зараз дозволили вакцинувати дітей після 12-ти років. Наскільки це необхідно?

– Необхідно. Чим «Дельта» відрізняється від попередніх штамів, вона вражає діток. І при чому дітки зараз (я, звісно, не педіатр), але я знаю, що інфекційні стаціонари, ми спілкуємося з колегами, вони вже теж переповнені. Діти мають пневмонії, вони мають достатньо серйозні відсотки ураження легень, вони гіпоксемічні, у них дуже серйозні інтоксикаційні синдроми.

Тому я просто дуже рада за раду FDA, яка нарешті видала цей указ. І я сподіваюся, що МОЗ найближчим часом на це відгукнеться.

– Кажуть так: в реанімації не дуже порозпитуєш людей. Але є лікарі, які приходять у відділення і зранку запитують у своїх пацієнтів, з якими хорошими думками вони лягали спати. Наскільки психологічне налаштування сприяє одужанню?

– Ви знаєте, взагалі аура, яка вирує в палаті, в палаті інтенсивної терапії, дуже важлива для наших пацієнтів. Вони настільки психоемоційно лабільні, тобто вони піддатливі, вони знесилені. Є люди, які лежать на кисні по 7, по 10 і більше днів, а ще до цього 10 днів хворіли і температурили більше 39-ти, майже під 40 градусів. Вони настільки виснажені психоемоційно, що лікарі нашого відділення, я знаю, що і колеги з других лікарень, якщо ми приходимо на обхід навіть в інтенсивні, якщо у пацієнта CPAP-маска, щільно прилягає до обличчя, його майже не чутно, то в нашій практиці – хваліться, скажіть щось хороше, чим сьогодні похвалитеся.

І ви знаєте, це дуже впливає на психосоматичний стан пацієнта. Тобто хочеться з ними жартувати, хочеться їх підбадьорювати. Дуже добре, що зараз є засоби зв’язку у пацієнтів. Вони можуть спілкуватися по вайберу, по інших месенджерах зі своєю сім’єю. Оскільки, ви уявляєте, лежить 10 чоловік в масках, всі ходять в амуніції, крім очей ніхто нічого не бачить, щось там тихенько або голосно перемовляються, і рідних же ж не пускають. І ось це їх дуже сильно знесилює психоемоційно. Тому єдині, хто є – це ми. І дуже багато залежить від нас.