Чорнобильська зона відчуження за 35 років стала магнітом не лише для туристів, а й для нелегальних відвідувачів – сталкерів. Разом із тим зона відчуження і досі є небезпечною територією для людини, попри ті дивовижні речі, які відбувають із відновленням природи.
- Ми звернулися до популярних блогерів, які ходять нелегально до зони відчуження. Їхні відео набирають мільйони переглядів.
Олександра Крюкова, відомого як KREOSAN, ми запитали про те, що його приваблює у цій місцевості та навіщо він із друзями катався по зоні на дрезині.
Стас Малалян, відомий як блогер Полесский, розповів про свої мотиви відвідин зони відчуження та про ремонти, які він робить ув приміщеннях закинутих будівель.
Чому ці люди йдуть на свідоме порушення закону? Що їх туди тягне? І чим вони ризикують?
- Радіо Свобода вирушило до Чорнобильської зони відчуження, щоб знайти відповіді на ці питання. Компанію нам склав сталкер Антон Арестович, який погодився розповісти про те, чому він повертається сюди – знову і знову.
- Також Радіо Свобода поспілкувалося із ученими, які досліджують зону і знають про специфіку і небезпеку цього місця. Саме вони розповіли, чому кишеньковий дозиметр не є надійним запобіжником від небезпеки.
- Наразі, у Верховній Раді чекає на розгляд законопроєкт, який у разі ухвалення, посилить покарання за порушення правил відвідування зони відчуження, аж до кримінальної відповідальності.
Про все це – у відеопроєкті «Інший Чорнобиль»:
Скільки нелегальних відвідувачів потрапляють в руки поліції?
Працівниками поліції задокументовано 371 правопорушення за 2018 рік, 586 – за 2019 рік, 579 – за 2020 і за три місяці 2021 року затримано 129 правопорушників.
Інформацію надав, начальник відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Ян Обжелянський.
Скільки офіційних відвідувачів в зоні відчуження?
Рекордним був 2019 рік – Чорнобильську зону відвідали 124 тисячі туристів.
У 2020 році через пандемію коронавірусу кількість туристів зменшилася до 34 тисяч. Із них 20–25 тисяч – громадяни України.
«Ми вводимо постійно нові маршрути – можна поїхати автобусом, є піші маршрути, є веломаршрути, і по річках можна на все подивитися. Кількість цих маршрутів зростає, і це ті маршрути, яким люди можуть безпечно проїхатися і побачити всю красу цієї території. І це безпечно, адже перед цим фахівці проходять по всій зоні, передивляються маршрути, роблять заміри радіоактивного випромінювання», – запевняє голова Державного агентства з управління зоною відчуження Сергій Костюк.
Що нового у радіаційному заповіднику?
У Чорнобильському екологічному радіаційному заповіднику скоро можуть з’явитися зубри.
«Ми ведемо перемовини з різними організаціями (урядовими і неурядовими), і є інтерес серед міжнародних організацій екологічних, щоб забезпечити трансфер зубрів до Зони відчуження. Створити там такий адаптаційний центр, з якого зубри вже вийдуть на волю і це, після коня Пржевальськог, буде друга вільна популяція», – завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський.
Коли зона відчуження очиститься?
Для того, щоб забруднення, спричинене аварією на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), зникло – потрібно 10 періодів напіврозпаду радіонуклідів. На сьогодні в зоні відчуження залишилися радіонукліди із тривалим періодом розпаду.
- Цезій 137 і стронцій 90 мають періоди напіврозпаду 30 років і 28 років.
Вони геохімічні аналоги калію і кальцію, тому вони циркулюють у навколишньому середовищі: з лісової підстилки до мінеральної частини ґрунтів, потім до кореневої системи рослин, потім знову у якесь дерево чи траву. Такий кругообіг цих радіонуклідів. Один період напіврозпаду вже відбувся, тож радіоактивного цезію і стронцію стало в два рази менше.
- Плутоній 239 має період напіврозпаду 24 тисячі років.
Ці радіонукліди не мають геохімічних аналогів, тому вони не вступають у зв’язки із природними елементами.
Однак, вони за своєю фізичною суттю мають інший тип випромінювання –альфа–випромінювання, яке має дуже велику іонізуючу здатність. Від цього опромінення можна захиститися спецодягом і маскою. Бо, якщо вони потрапляють через органи дихання в організм, то це велика проблема.
- Ще одна проблема – викиди плутонію 241 із бетта-випроміненням. В нього період напіврозпаду 14 років. Але він переходить в америцій 241 (альфа-випромінювач), в якого період напіврозпаду 483 роки.
- Тобто на фоні зменшення цезію і стронцію відбувається збільшення альфа-випромінюючих радіонуклідів і максимум цього випромінювання припаде за розрахунками на 2056 рік.
Інформація надана генеральним директором ДП «Екоцентр» Сергієм Кірєєвим.
Що відбувається під металевою аркою?
Учені досліджують те ядерне паливо, яке за 10 днів аварії розплавило перекриття і протекло вниз на 4 поверхи, а потім там застигло.
Поступово відбувається деградація цих матеріалів і вони можуть перетворитися на дрібнодисперсну пилюку, проти якої усі засоби захисту дихальних органів будуть недієвими. Ці матеріали треба ізолювати. Учені Інституту проблем безпеки АЕС НАНУ досліджують ці процеси і дають рекомендації, як з ними поводитися.
«Звичайно, виникнуть ризики із вилученням цих матеріалів з об’єкту «Укриття». Ми маємо перевести ці всі радіоактивно небезпечні матеріали в контрольований стан. Велике питання виникає із тим, як вилучати ці матеріали: надзвичайно небезпечні радіаційні умови, надзвичайно ускладнений доступ до цих матеріалів і тому це потребує розвитку технологій і, звичайно, необхідно знати, що собою являють ці матеріали і які для них потрібні упаковки – як їх зберігати, в чому. На ці питання можуть відповісти тільки науковці, які досліджують ці матеріали», – зазначає заступник директора Інституту проблем безпеки АЕС НАНУ Сергій Паскевич.
«Але навіть зараз, коли намагалися відібрати науковці зразки шляхом наклеювання на паливовмісні матеріали (разплавлене і застигле ядерне паливо – ред.) таких липких субстанцій, то вони віддираються із шматочками цих матеріалів, хоча ще 35 років назад вони були у вигляді такого скла. Тобто це були оскловані матеріали, які були досить міцні», – додає науковець.
На думку вчених є ще 50 років для того, щоб вилучити ці матеріали без ризику утворення дрібнодисперсного пилу і надійно ізолювати їх.