25 червня минає чотири роки, відколи режим Лукашенка ув'язнив журналіста Білоруської служби Радіо Свобода Ігоря Лосика, звинувативши його у і вніс до переліку терористів. Після п'ятимісячного судового процесу, який проходив за закритими дверима, Лосика визнали винним і засудили до 15 років ув'язнення в грудні 2021 року.
Також у грудні 2021 року, у бюро Радіо Свобода в Мінську було проведено обшук, у липні 2021 року – опечатано білоруськими силами безпеки. А Радіо Свобода було додано до білоруського реєстру «екстремістських організацій».
Білоруська редакція Радіо Свобода постійно намагалась отримати бодай якісь відомості про Ігоря Лосика. Та оскільки прямих контактів ні з родиною, ні з друзями не було дозволено, Радіо Свобода розшукало колишніх політв'язнів, які відсиділи термін у тій же в'язниці, де перебував Ігор, і часом бачили його. Далі – про те, що вдалося довідатись.
Хронологія звинувачення
Вранці 25 червня 2020 року в барановицьку квартиру Ігоря та Дар'ї Лосикових увірвалися дев'ятеро силовиків і двоє понятих. Вони показали ордер прокуратури на арешт Ігоря у кримінальному провадженні за статтею 342 Кримінального кодексу (Організація та участь у масових заворушеннях – ред.), силовики провели обшук, вилучили комп'ютери та телефони. Ігоря Лосика на сірому бусі «Мерседес» з Барановичів повезли до Мінська. Там його спочатку помістили в СІЗО на провулку Окрестіна, потім перевели в СІЗО № 1. А в серпні - в СІЗО міста Жодзіно.
Пізніше Ігорю Лосіку інкримінували ще дві статті – 293 та 130. На знак протесту журналіст оголосив безстрокове голодування.
Перед судом Ігоря етапували до гомельського СІЗО. 14 грудня 2021 року суддя Микола Доля на закритому суді в СІЗО засудив Лосіка до 15 років позбавлення волі.
За даними кількох близьких до Ігоря джерел, у червні 2020 року він відчув загрозу затримання і збирався покинути Білорусь 1 липня 2020 року. Цього ж дня було відновлено авіасполучення між Білоруссю та Грузією, припинене раніше через епідемію коронавірусу. Квитки на літак родина Лосиків вже мала.
«Розетки і дзеркало»
Штрафний ізолятор (ШІЗА) та приміщення камерного типу (ПКТ) у Новополоцькій колонії розташовані в окремій будівлі, куди заборонено входити усім, крім охорони. Всього 14 камер. З них 5 відведено під ПКТ: одна мала і 4 великих.
За словами колишніх в'язнів, у камері №5 постійно тримають Віктора Бабарику (колишній кандидат у президенти Білорусі і банкір, засуджений до 14 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму – ред.), він завжди сидить один. Ця камера маленька, вона єдина з лівого боку.
Згідно з тими ж свідченнями, Ігор Лосик зазвичай сидить у 4-й камері. Камера № 1 (велика, на 9 місць – ред.) призначена для звичайних ув'язнених, у 2-й камері перебувають звичайні в'язні та частина політв'язнів (за статтею 411, ті, кому продовжено термін за непокору адміністрації і які незабаром будуть переведені до критої в'язниці – ред.).
«Різниця між ШІЗА та ПКТ несуттєва. Всі камери облицьовані білою керамічною плиткою, стеля також біла. Зовні нібито гарно, але... Я потрапив туди в серпні, коли надворі було спекотно. А в камері влітку постійно прохолодно (15, максимум 18 градусів). Але в іншу пору року – холодно. Коли йдеш на прогулянку, після цього білого кольору важко зосередити зір на інших кольорах», – розповідає колишній в'язень Новополоцької колонії.
Біля нього, у ПКТ, на відміну від ізолятора, є розетки. Правда, працюють вони не постійно, а лише кілька годин на добу. Наприклад, електрочайником можна користуватися з 10 до 11 ранку, з 15 до 16 і з 18 до 19. Також в ПКТ є додаткові полички і дзеркало з нержавіючої сталі. З речей лише найнеобхідніше: зубна щітка, зубна паста, мило, рушник.
Він здебільшого сидить один і іноді йому не дають можливості купити найнеобхідніше. Це просто знущанняколишній політв'язень
Проносити на ПКТ продукти з передачі, привезеної родичами, забороняється. Теоретично ув'язненим дозволяється робити «атаварку» в тюремному магазині за 1 базову величину на місяць (з 1 січня 2024 року це 40 рублів – ред.).
«Ігор розповів, що на одну базову суму його змушували купувати ганчірки для чищення камери та миючі засоби. У колонії їх не видають, оплачувати їх ув'язнені мають із власних коштів. Вони спеціально довели до того, що в Ігоря не було туалетного паперу. Принаймні в січні 2024 року. Ну, він здебільшого сидить один і іноді йому не дають можливості купити найнеобхідніше. Це просто знущання», – каже колишній політв'язень Новополоцької колонії.
Останній лист батькам прийшов 20 лютого 2023 року
З 2017 року по березень 2023 року Новополоцькою колонією керував підполковник Андрій Пальчик. У дитинстві Ігор Лосик жив у тому ж будинку, що й Пальчик – у Північному районі Барановичів.
Усі адвокати Ігоря Лосика, а їх було щонайменше 4, були або змушені покинути країну, або втратили адвокатські ліцензії. Остання, п'ята захисниця з Новополоцького адвокатського бюро, сама запропонувала батькам Ігоря розірвати договір, коли дізналася, хто її підзахисний і який термін йому присудили. Зараз Ігор не має адвоката.
Відомо, що в колонії Ігор спочатку працював на так званій «промці», на ділянці з очищення дроту від старих кабелів та ізоляції.
Серед ув'язнених така робота вважається важкою і шкідливою. Після цього адміністрація почала карати Лосика, помістивши його в штрафний ізолятор та ПКТ. Останній лист від сина до батьків прийшов 20 лютого 2023 року. Відтоді зв'язку з ним немає.
«Зараз у нього, здається, четвертий термін у ПКТ»
Зрідка відомості про Ігоря Лосика надходять від колишніх в'язнів. За їхніми словами, він перебуває у приміщенні камерного типу «безвилазно». Про це Радіо Свобода розповів колишній політв'язень Георгій, якого цього травня звільнили з Новополоцької виправної колонії №1.
До Ігоря приходили міліціонери, хтось з армії, змушували написати зізнання, але він не погоджувавсяГеоргій
«Ігоря ніколи не «виводили в загін» (в загальну кімнату з іншими в'язнями – ред.). Випустять з ПКТ – і відразу ж за відмову чистити туалети знову туди садять. Зараз він, здається, четвертий термін у ПКТ. Ігор дуже засмучений ситуацією з донькою та дружиною (Дарина Лосик була засуджена за те, що дала інтерв'ю про Ігоря у 2022 році, вона перебуває в Гомельській жіночій колонії. Доньку Пауліну доглядають батьки Дар’ї – ред.). У нього важкий психологічний стан, він сильно схуд. Кажуть, йому дають антидепресанти. Його бачили (інші в'язні – ред.) «в коридорах» у другій половині квітня. Я знаю, що до Ігоря приходили міліціонери, хтось з армії, змушували його написати зізнання, але він не погоджувався», – розповідає колишній політв'язень Георгій.
«Думаєш про їжу, худнеш, висихаєш»
«Штрафникам», відправленим у ПКТ, дозволена одна прогулянка на день. Кожну камеру виводять окремо на 15-20 хвилин у закритий двір з «небом у камері». Харчування в ПКТ і ШІЗі набагато гірше, ніж у загоні, кажуть співрозмовники з числа колишніх в'язнів.
«У загоні одна норма, в «санчастині» трохи краще – дієтичне харчування, навіть масло дають. А в ПКТ і ШІЗі пайок зменшений вдвічі порівняно з загоном. Перші 10 днів ще терпиш, а потім важко...
Уявіть собі: перший прийом їжі в 6 ранку (пісна каша і чай), обід в 11:30 (суп і в основному капуста або макарони і компот), вечеря в 16:00 (рідке пюре з двох чашок) і все! Постійно думаєш про їжу і швидко худнеш, потім просто висихаєш», – згадує колишній в'язень.
Листи нібито дозволяють писати й отримувати. Але ніхто з політичних у ПКТ нічого не отримувавколишній політв'язень
У ПКТ ув'язнені не ходять на роботу, вони можуть читати. Але бібліотека там окрема, з обмеженим набором книг порівняно із загальною.
«Здебільшого там тільки російська класика на кшталт «Війни і миру», книг іноземних авторів немає взагалі. У листопаді забрали всі підручники іноземної мови, розмовники, білоруські книги.
Листи нібито дозволяють писати й отримувати. Але, наскільки я пам'ятаю, ніхто з політичних у ПКТ нічого не отримував», – каже колишній політв'язень.
- Журналіста і блогера, адміністратора телеграм-каналу «РБ головного мозга», медіаконсультанта Білоруської редакції Радіо Свобода Ігоря Лосика було затримано за звинуваченням у використанні свого телеграм-каналу для «підготовки масових заворушень» напередодні президентських виборів. Правозахисники вважають обвинувачення, висунуті Лосику, політично вмотивованими.
- Після арешту Лосик зазнав серйозного фізичного та психологічного тиску, а також провів тижні голодування на знак протесту проти свого затримання. Дружина Дарія Лосик ще до свого ув'язнення заявляла, що Ігорю «спеціально створюють такі умови, щоб зламати його і змусити обмовити себе й інших людей».
- Білоруська Асоціація журналістів і 40 засобів масової інформації, що діють в Білорусії, 23 червня 2020 року випустили спільну заяву з вимогою припинити «переслідування журналістів». У заяві міститься звинувачення на адресу білоруської влади в застосуванні насильства проти працівників ЗМІ.
- У березні 2023 року адміністратор телеграм-каналу «Білорусь головного мозку» та медіаконсультант білоруської служби Радіо Свобода Ігор Лосик оголосив голодування через переміщення його до штрафного ізолятора, після чого порізав руки та шию, повідомляв правозахисний центр «Вясна» з посиланням на кілька джерел. За даними правозахисників, Лосика вдалося врятувати.
- Робоча група ООН зі свавільних затримань визнала, що уряд Білорусі порушив міжнародне право в частині прав людини, ув’язнивши журналіста Ігоря Лосика. Відповідаючи на звернення правозахисної організації Freedom Now і міжнародної юридичної фірми Dechert LLP до суду, ООН дійшла висновку, що «арешт і затримання пана Лосіка ґрунтувалися виключно на його журналістській діяльності та реалізації ним свободи слова».
