Останнім часом відбуваються дуже гострі бої за містечко Гуляйполе Запорізької області. За даними спеціалізованих воєнних сайтів, центр міста – це вже «сіра зона». І російські війська здійснюють спроби штурмів. Але чому Гуляйполе – це важливе місце для української історії? Та тому, що це була столиці «вільної республіки» Нестора Махна. Гуляйполе, за словами істориків, – це символ свободи. А щодо самої постаті батька Махна – то Москва давно не полишає спроби «приватизувати його» для російської історії, вкравши в України. Проте Махно був українцем і є постаттю саме української історії.

Ситуація в Гуляйполі надзвичайно складна. Місто, яке до широкомасштабної війни налічувало 13 тисяч жителів, фактично перебуває у статусі «сірої зони». Про це днями повідомив речник Сил оборони Півдня.

«Хлопці наші б'ються за Гуляйполе, б'ються як чорти. От, і тут в Запоріжжі теж всі переживають за Гуляйполе. Розумієте, Гуляйполе – це ще один з символів Запоріжжя нашого. Гуляйполе – це історичне місце, історичне місто. Як центр махновського руху, завдяки подіям історичним, центром яких воно стало, і воно отримало всесвітню відомість», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Володимир Чоп, доцент кафедри українознавства Національного університету «Запорізька політехніка».

«От буквально: Махно, Гуляйполе – це символи лібертаризму, це символи боротьби з тоталітаризмом у всесвітньому масштабі. А представники сучасного тоталітаризму, – а саме так я ідентифікую російську армію – буквально намагаються захопити цей символ свободи для вільнолюбних людей нашої планети. І це символ не лише в нашому обмеженому українському масштабі, а й символ для всіх вільнолюбних людей, внесок наш у світову історію», – додає Чоп, який написав з десяток монографій про Нестора Махна і махновщину.

Спроби Росії знищити Гуляйполе

Треба сказати, що російські війська просунулися у напрямку Гуляйполя, що в сотні кілометрах на південний схід від Запоріжжя, ще в перші місяці війни.

Українські музейники зрозуміли небезпеку і почали поступово евакуацію артефактів з Гуляйполя до Запоріжжя, пов’язаних з Нестором Махном і махновськими часами, – а це 1917-1921 роки.

Як у воду дивились! Чи то російськими дронами, чи КАБами було знищено будівлю Гуляйпільського краєзнавчого музею, було знищено будівлю музею-садиби родини Махна, був навіть знищений пам’ятник легендарному отаману – йому відірвало голову.

А прямий артилерійський удар знищив будівлю краєзнавчого музею повністю – вигоріли навіть стіни – сталося це в ніч на 24 серпня 2024 року – на День Незалежності України.

«Зараз це суцільно стерті села і містечка довкола Гуляйполя і з самим Гуляйполем – та ж історія. Боляче, дуже боляче», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода історик Сергій Звілінський, голова громадської організації «Гуляйпільські старожитності».

Чимала частина експозицій з Гуляйполя була перевезена до Запорізького краєзнавчого музею.

«Махно – це постать, безумовно, історична. Ми пишаємось тим, що він був з нашого регіону, жив тут у нас. Але, на жаль, зараз і Музей в Гуляйполі постраждав, і хата постраждала. І Музею вже немає, і хати Махна вже немає», – бідкається директорка Запорізького краєзнавчого музею Вікторія Водоп’ян.

Махно і традиції Січі

Історики давно вже зауважили, що не випадково Гуляйполе було столицею махновщини і ставкою Нестора Махна, адже географічно лежить на територіях Запорізького козацтва, – а саме Кальміуської паланки.

Та й з сама махновщина – це була така собі перенесена в буремні часи початку 20-го століття традиція Запорізької Січі.

Але які паралелі?

По-перше, саме найменування Нестора Махна (роки життя 1888-1934) – «Батько Махно». Цікаво, що «батьком» Махна називали як його прихильники, так і вороги.

«Це ж не просто так з бухти-барахти називали Махна «батьком». Батьком в Запорізькій Січі називали курінного отамана. Бо курінь – це наче сім'я. А батько хто? Батько – курінний отаман. Це все запорозька традиція. Взагалі, стиль життя цих махновських повстанців, костюми, звичаї, ставлення до освіти, алкоголю, жінок – там просто були величезні запозичення з фольклору українського», – пояснює історик Володимир Чоп.

Або взяти сам прапор чорний. Чоп в каталозі Запорізького низового війська 17-18 століть з пів сотні прапорів запорожців нарахував вісім чорних прапорів, або прапорів на основі чорного кольору.

«В місцевій традиції це колір свіжозораної землі, тобто це символ вільної праці. Це не символ темряви, не символ погибелі, не символ смерті. Це символ свіжозораної землі», – пояснює Чоп.

Цікаво, що раніше один з підрозділів української територіальної оборони виготовив махновський прапор і воює з ним і з прапором України.

Махновський прапор був чорного кольору і на основному прапорі білими літерами було написано: «Жити вільно або загинути у боротьбі». «Для нас все це актуально і зараз», – пояснює Чоп.

Також як і в запорожців, головним засобом війни були кінна армія і в махновців. Тут треба згадати по махновське «ноу-хау», – а саме на Гуляйпільщині махновці вигадали тачанку, коли на швидкий запряжений кіньми віз ставили кулемет.

Також виборність командирів – як і на Січі обирали кошового отамана і курінних – так і в махновській армії (а вона на піку нараховувала 80-100 тисяч вояків) командирів обирали.

Далі – на Січі рівномірно ділили здобуту в боях здобич, так і махновці звалювали все до купи, а потім по справедливості ділили.

Так само й назва – Вольності Війська Запорізького Низового, а в Махна – Вільний район Революційної повстанської армії України.

Так як і козаки-січовики, Махно і махновці були українською силою, але часом провадили занадто самостійну політику або були «багатовекторні».

Стосунки Махна з українським рухом і Центральною Радою були непростими. Часом вони були ворогами, але принаймні двічі Махно підписувався угоди з УНР.

Воював отаман з білогвардійцями-денікінцями, був часом союзником, а часом запеклим ворогом більшовиків.

Історики в проблемах між Махном та УНР бачать ті самі труднощі, які також подекуди існували між Запорізькою Січчю та Гетьманщиною.

«Махновщина – це певне продовження отієї концепції Степу, цього фронтиру, козацької вольниці, отієї козацької свободи цього регіону. Бо саме фронтир, оце пограниччя породжує подібні рухи отаких свободолюбних персонажів і людей», – каже Радіо Свобода Сергій Звілінський.

Чому Махно важливий для України?

Махно, не дивлячись на непрості взаємини з УНР, був все ж діячем українського революційного руху і без махновщини важко уявити період української Революції і національного становлення тих часів.

Цікаво, коли він змушений був під натиском більшовиків залишити Україну, то пішов з рештками війська до Румунії, а потім поселився у Польщі, перебравшись згодом до Парижу, де він працював на кіностудії та в Паризький опері на допоміжних роботах, не цураючись будь-якої праці.

Але перед Парижем Махно написав листа президенту Чехословаччини Томашу Гаріку Масарику, в якому є нотка бідкання на несправедливу долю українського народу, якому не вдалося зберегти державність.

«Чеський народ, який, як і український, багато століть перебував під гнітом чужинської окупації, мав більше щастя. Є вже вільним, має демократичну владу і може вільно працювати на своїй батьківщині. Інакше склалася доля українського народу; чотири роки поливаються українські степи кров'ю його синів у боротьбі за соціальну і національну незалежність і за право бути господарем у своїй батьківщині», – писав Махно президенту Чехословаччини.

І з цього можна зробити висновок, що радянську Україну Махно не вважав омріяною незалежною українською державністю.

Цікаві в цьому руслі постійні претензії Росії на Махна. Тут не лише відома пісня російської групи «Любэ» «Батька Махно», де першим рядком є «Батька Махно смотрит в окно». Тут і ширші спроби російської історіографії вписати Махна в російський контекст.

«Не виходять прямо і не говорять, що Махно – росіянин і явище російської історії, але через ЗМІ, белетристику постійно хочуть Махна приватизувати. Спекулюють на тому, що в Махна були конфлікти з тогочасною новітньою українською державністю. Так, вони були, але вони не носили критичного характеру. У нього були і прямі угоди воєнно-політичного характеру з УНР. Махновщина – це явище українського національного життя», – пояснює історик Чоп.

Історик-гуляйполець Сергій Звілінський категорично не погоджується коли Махна як анархіста називають недержавним чи неукраїнським елементом. «Це максимально нерозумно, бо Махно без сумніву діяч Української революції. Тобто українець, який бачив ідеали ось в такому ракурсі», – каже він.

«Росія вже давно робила спроби привласнення цього персонажу. Нібито це «революціонер Юга Росії». Росія активно перетягувала Махна до себе, щоб тим самим посилити тезу про «російський» південь України, про «Новоросію» і таке подібне. А Махно був українцем, позитивним діячем Української Революції, керівником її анархічного крила, яке було потужне», – додає Звілінський.

Виходить так, що Росія націлена на «привласнення» Нестора Махна, а російська армія нищить його малу батьківщину, його музеї і пам’ятники.

До речі в царській Росії Махно провів 9 років в Бутирській в’язниці і його могли стратити. Так що в Махна були свої «рахунки» з Росією.

«Розумієте, Махно – це була така постать, яка наче була перекинута в історію XX століття з козацьких часів. Персонаж середньовічної історії, який потрапив в XX століття. І прекрасно тут себе почував, до речі. Чому Махно народний герой? Критерій є цілком показовий – це наявність фольклору про цю історичну персону.

Так от, Нестор Махно – це чемпіон України XX століття по кількості історичного фольклору. Легенд, переказів, народних оповідань, прислів’їв, приказок, пісеньок і так далі. Чемпіон номер один, на першому місці. Ні Бандера, ні Петлюра не можуть з ним зрівнятися, розумієте? І це перша ознака того, що махновщина є обов'язковим елементом політичного, соціального і культурного життя України XX століття», – пояснює Володимир Чоп.

Що цікаво – фольклор про Махна твориться і донині. Були дуже популярні фестивалі в Гуляйполі до війни, про Махна пишуть і досі книжки, і складають пісні.

Ось хоча б уривок з пісні «Соловей-розбійник», яка популярна на Гуляйпільщині:

Свиснеш із дуба – чуть на три віки,

Скрізь мої краяни, махновці козаки.

Ех, розлита воля – гірша із отрут,

Соловей-розбійник народився тут.

Ех, недарма хлопці мед-горілку п'ють

Соловей-розбійник народився тут.

Також постать Нестора Махна захоплює багатьох молодих українців, а саме в студентський вік серед молоді дещо популярні анархічні ідеї.

«Знаєте, у Махна була своя думка. І це урок для молоді – мати свою думку і відстоювати її. І молодь не повинна боятися. Та українська молодь і не боїться», – каже інтерв’ю Вікторія Водоп’ян, нагадуючи про роль української молоді і в Революції на граніті, і в Помаранчевій Революції, і в Революції Гідності і навіть в Картонкових протестах.

«Молодь може міняти ситуацію аби мати право жити як хочуть і робити те, що люблять і вважають за потрібне. А Махно для них – це символ волі, символ свободи, символ боротьби».