Наступного року, як очікується, у Туреччині нарешті буде запущена перша в країні АЕС «Аккую», яку будує «Росатом». Її спорудження супроводжувалося скандалами: турецька опозиція говорила про потрапляння в енергетичну залежність від Росії, турецькі підрядники заявляли про порушення своїх прав, робітники страйкували, а газета The Wall Street Journal з’ясувала, що Москва використала кредити для будівництва АЕС як спосіб створити в Туреччині захищену від санкцій «заначку» валюти.
Радіо Свобода виявило серед співробітників компанії, відповідальної за будівництво станції, колишнього офіцера Підрозділу психологічних операцій Головного розвідувального управління Генштабу Росії (ГРУ) – який до цього встиг попрацювати начальником відділу в Комітеті із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга. Саме звідти почав свій шлях до президенства ініціатор агресії проти України, незмінний протягом чверті століття очільник Росії Володимир Путін.
Трохи більше ніж тиждень тому, 28 жовтня, стало відомо, що на атомну електростанцію «Аккую», яка добудовується у Туреччині, доставлено обладнання автоматизованої системи управління технологічними процесами. Це дозволить російському «Росатому» впритул наблизитися до холодно-гарячої обкатки реакторів, ключового етапу введення АЕС в експлуатацію.
Міністр енергетики Туреччини Альпарслан Байрактар заявив, що «співпраця Туреччини та Росії в атомній енергетиці не обмежується проєктом АЕС», а перший заступник гендиректора «Росатома»Кирило Комаров – що проєкт будівництва АЕС «Аккую» «сприяє зміцненню партнерства між двома країнами та енергобезпеці, сталому економічному розвитку Туреччини».
«Москва може навіть направити туди військових»
- Російсько-турецька міжурядова угода про будівництво в Мерсіні на березі Середземного моря першої в Туреччині атомної електростанції вартістю 20 мільярдів доларів була підписана в далекому вже 2010 році тодішнім президентом Росії Дмитром Медведєвим і незмінним очільником Турецької республіки Реджепом Ердоганом.
- У 2015 році, після того, як Туреччина збила російський винищувач, що порушив її повітряний простір, з’явилися чутки про заморожування будівництва АЕС і заміну «Росатома» на іншого підрядника.
- Проєкт АЕС «Аккую» і раніше зазнавав у Туреччині критики, насамперед через схему, згідно з якою «Росатому» дозволили споруджувати станцію за новим принципом «будуй-володій-експлуатуй», із фіксованою на 25 років вартістю продажу електроенергії.
«1 кіловат-година електроенергії, яка сьогодні продається приблизно за 4 центи, продаватиметься нам АЕС «Аккую» за 12,35 цента. Таким чином, вартість найдорожчої у світі електроенергії оплачуватиметься з кишень наших людей», – говорила у 2018 році заступниця голови опозиційної турецької Республіканської народної партії Бічер Караджа.
Загалом, за оцінками експертів, АЕС «Аккую» покриватиме приблизно 10% потреб Туреччини в електриці.
«АЕС «Аккую» була представлена Ердоганом як проєкт, покликаний зменшити енергетичну залежність Туреччини, особливо від Росії. Однак угода за моделлю «будуй–володій–експлуатуй» замість того, щоб скоротити залежність від Росії, робить Туреччину ще більш залежною від неї на найближчі сто років.
Росія отримає прямий контроль над стратегічною інфраструктурою країни – члена НАТО – на сто роківГенюль Тол
Щоб захистити проєкт від внутрішнього політичного тиску, Ердоган підписав із Путіним міжурядову угоду, яка фактично унеможливлює для будь-якого наступного уряду оскарження будівництва «Аккую» на конституційному рівні.
Це означає, що «Росія, відома використанням енергетики як геополітичної зброї, отримає прямий контроль над стратегічною інфраструктурою країни – члена НАТО – на сто років, незалежно від того, хто буде при владі», – писала у серпні 2024 року Генюль Тол, засновниця та директорка Програми по Туреччині при Інституті Близького Сходу.
Тол зазначала, що АЕС«Аккую» розташована порівняно недалеко від авіабази «Інджирлік», де розміщена американська ядерна зброя, а також поряд із радіолокаційною станцією «Кюреджик», створеною НАТО для раннього попередження про балістичні ракетні атаки.
«Угода «будуй–володій–експлуатуй» дозволяє російському персоналу розміститися в безпосередній близькості від цих ключових об’єктів НАТО. Туреччина може побудувати ще один радар для захисту АЕС «Аккую». Військові аналітики та представники оборонного відомства побоюються, що, оскільки АЕС «Аккую» належить Росії, Москва може керувати цим радаром і навіть направити військових під приводом забезпечення безпеки», – вважає експертка.
Чинних російських військових до Туреччини поки що ніхто не відправив і уявити собі згоду Анкари на такий крок під час війни Росії проти України складно.
Однак, як з’ясувало Радіо Свобода, одним із керівних співробітників компанії, що будує АЕС «Аккую», кілька років був колишній офіцер Підрозділу психологічних операцій ГРУ (нині – Головного управління Генштабу ЗС РФ). До цього він довго працював начальником одного з відділів у Комітеті із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга – того самого, який у 90-ті роки очолював Володимир Путін перед тим, як піти на посаду директора ФСБ, а потім на чверть століття стати незмінним правителем Росії.
Майже головний «псих» Санкт-Петербурга
Олександр Балабанов народився у 1984 році в Курську і не пізніше 2009 року опинився на службі в одній із «психологічних» військових частин ГРУ в Санкт-Петербурзі.
Його кар’єру визначило навчання: за даними профілю Балабанова в LinkedIn, з 2002 по 2007 рік майбутній фахівець із психологічних операцій навчався у Військовому університеті Міноборони, де здобув ступінь магістра лінгвістики.
Цієї спеціальності навчають на факультеті іноземних мов та військової інформації (10-му факультеті) Військового університету, який вважається основним постачальником кадрів для «психічних» підрозділів російської військової розвідки, військовослужбовців яких у російській армії називають просто «психами».
Згідно з даними витоків, у Петербурзі Балабанов служив у в/ч 03126, розташованій у селищі Сертолово-2 (з філією прямо на Палацовій площі навпроти Ермітажу – в історичній будівлі Генерального штабу).
Ця частина – так звана група психологічних операцій Західного військового округу. Згідно зі структурою підрозділів ГРУ, що займаються психологічними операціями, такі групи є в кожному з російських військових округів і включають по два загони психологічних операцій, відділення інформаційно-комп’ютерних технологій, відділення розробки й тиражування спеціальних матеріалів та допоміжні підрозділи. Групи психологічних операцій підпорядковані військовій розвідці свого округу та московському Центру закордонної військової інформації та комунікації ГРУ (також відомий як 72-й центр спеціальної служби ГРУ або в/ч 54777).
Що таке ППсО?
Підрозділи психологічної боротьби та дезінформації за радянських часів були підпорядковані ГоловПУРу (Головному політичному управлінню), а на початку 1990-х перейшли під управління ГРУ – тоді ж було сформовано в/ч 54777, яка розмістилася у штаб-квартирі ГРУ на Хорошевському шосе в Москві.
За даними журналістських розслідувань, військові «психи» провели безліч операцій із дезінформації: вони поширювали фейки про коронавірусну пандемію, про військові конфлікти в Чечні, Грузії, Сирії, на Донбасі та анексію Криму.
Співробітником 72-го центрувиявився видворений із Молдови у 2023 році голова місцевого підрозділу російського пропагандистського медіа Sputnik.
Російські військові «психи» активно беруть участь у вторгненні в Україну, де вони використовують широкий набір інструментів пропаганди та дезінформації, від листівок і поширення звукових та радіосигналів до публікацій у соцмережах та кібератак.
ЖЖ-блогер «Секретар Шойгу», який вивчив у 2020 році фотографії, опубліковані в соцмережах солдатами-строковиками, що проходили службу у військовій частині 03126, з’ясував, що на її озброєнні стоять, наприклад, БТР-80 з установками ЗС-88 «Дєлітєль», а також МЗС-83 «Грім» на базі МТЛБ.
Фактично, це потужні мобільні динаміки, здатні поширювати спрямований звук на кілька кілометрів. У розташуванні частини в Сертолово-2 також є обладнана студія для виробництва відео.
Серед матеріалів, що опинилися в розслідувачів – графік нарядів в/ч 03126 на травень 2011 року, в якому значиться й Балабанов – тоді ще у званні старшого лейтенанта.
Кар’єра Балабанова
Із витоків випливає, що за майже десять років служби в частині 03126 Балабанов кілька разів міняв посаду й щонайменше одного разу був підвищений у званні.
Як посаду у 2009 році він вказував «старший редактор», у 2012 році – «офіцер відділення», у 2014 році – «інженер-конструктор». В опублікованих у 2022 році документах (до якого періоду вони належать – неясно) Балабанов вказаний як капітан, причому з усього списку військовослужбовців, він другий за старшинством після підполковника Дмитра Дєлягіна.
Як одну з адрес у Санкт-Петербурзі, Балабанов вказував будинок 31 по Галерній вулиці. Тут розташована інша частина ГРУ, під номером 20697 – її точне структурне підпорядкування невідоме.
Як встановили журналісти «Телебачення Торонто», у цій частині служили люди, які в цивільному житті представляються політологами, фахівцями з міжнародних відносин, психологами й навіть ведучими езотеричних практик.
Деякі з них так само мають відношення до в/ч 03126, у якій формально служив Балабанов. Один із службовців в/ч 20697 офіційно представлявся як провідний спеціаліст у галузі інформаційної протидії.
Несподівано «пішов» з ГУР
У даних витоків остання згадка про Олександра Балабанова як військовослужбовця в/ч 03126 стосується серпня 2017 року, коли розвідник отримав чергові автомобільні права.
Не пізніше жовтня того ж 2017 року Балабанов несподівано змінив роботу на цивільну, причому досить специфічну: він, принаймні, формально, став співробітником «Інпредсервісу» – державної компанії, що займається обслуговуванням іноземних представництв у Санкт-Петербурзі.
Ця фірма надає співробітникам розташованих у Петербурзі консульств та інших офіційних представництв в оренду квартири, котеджі, нежитлову нерухомість, а також проводить семінари – наприклад, з етикету. У своєму LinkedIn Балабанов вказував, що з жовтня 2017 року вже працював і в Комітеті зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга, тому самому, де починав свою політичну кар’єру в 1990-ті роки Володимир Путін, який повернувся з Німеччини.
Кар’єра Балабанова в КЗЗ була публічною, його можна знайти на фотографіях із заходів, які організовував комітет, і в документах цієї структури. За даними витоків, формально Балабанов перейшов з «Інпредсервісу» до КЗЗ лише в листопаді 2019 року, але насправді вже у вересні 2018 він згадується як головний спеціаліст інформаційно-аналітичного відділу КЗЗ. За даними офіційної декларації, у 2019 році Балабанов пішов на підвищення і став начальником відділу зв’язків із міжнародними організаціями. На цій посаді він і пропрацював щонайменше до 1 березня 2022 року, а невдовзі покинув комітет.
У серпні 2018 року, вже працюючи в мерії, Балабанов виклав на особистій сторінці у «Фейсбуці» постер із написом «Слова убивают войны» («Words kill wars»). Це зображення було створено як одна з ілюстрацій до петиції із закликом до лідерів Росії та України «зупинитися і задуматися».
«Якщо всі люди відмовляться воювати зі своїми сусідами, якщо всі люди візьмуть до рук мегафони й прокричать про це з дахів будинків, нікому буде тримати рушниці», – йдеться в тексті петиції, опублікованої британським благодійним фондом ADOT навесні 2014 року (петицію підтримали 48 осіб).
За час роботи в петербурзькій мерії Балабанов взяв участь у безлічі міжнародних зустрічей, наприклад – із дипломатами з Південної Кореї або з дослідниками з Малайзії.
Інші зустрічі були позначені в особистому Google-календарі Балабанова, до якого він залишив публічний доступ. Цей календар фахівець із психологічних операцій вів нерегулярно, але лише за кілька місяців 2019 року він вніс до нього зустрічі зі:
- шведським політиком Магнусом Бернтсонном,
- представником Всесвітньої туристичної організації Лі Юном, регіональним директором UNICEFАфшат Хан,
- філіппінською конгресвумен і колишньою президенткою країни Глорією Агапагал-Аройо,
- послом ЄС у Росії Маркусом Едерером,
- головою Європейської економічної комісії ООН Ольгою Алгаєровою.
Про те, що під час роботи в КЗЗ Балабанов щонайменше не втрачав особистих зв’язків у ГРУ, можна судити з «лайків» та коментарів, які залишав у його фейсбуці колишній командир в/ч 03126 Володимир Жаворонков (його ім’я вказано на графіку нарядів цієї частини 2011 року, в якому є й сам Балабанов), а також зі списку днів народження, які Балабанов протягом кількох років після переходу до мерії відзначав у своєму гугл-календарі.
Наприклад, це колишній начальник одного з відділів в/ч 03126 Іван Михайлович Сизранцев, а також Ніколай Ернестович Берзейтіс.
Берзейтіс – не безпосередній товариш по службі Балабанова, а старший колега по ГРУ: уже на початку нульових він поширював дезінформацію про втрати російської армії в Чечні як заступник командувача об’єднаного угруповання військ з інформаційної політики, служив у складі миротворчої місії ООН у Західній Сахарі, а пізніше очолював відділ закордонної інформації (один із «психологічних» відділів ГРУ) Ленінградського військового округу.
За даними витоків, у телефонній книзі Балабанова містилося щонайменше десять телефонних номерів офіцерів ГРУ з в/ч 03126, 20697 та інших підрозділів.
Атомна кар’єра
Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення в Україну Балабанов покинув і Комітет із зовнішніх зв’язків, і Росію.
У квітні 2022 року він влаштувався в московське представництво АТ «Аккую Нуклеар» як сумісник, а за три тижні остаточно звільнився з пітерської мерії.
Позиція Балабанова в російському офісі «Аккую» називалася «головний спеціаліст центру комунікацій», але паралельно він був оформлений у турецьку юридичну особу компанії, JSC Akkuyu Nuklear.
22 червня 2022 року Олександр Балабанов вилетів із Москви до Туреччини, де, з невеликими перервами, прожив разом із дружиною та дочкою приблизно до кінця літа 2023 року.
Весь цей час проєкт АЕС «Аккую» не припиняв бути в центрі скандалів у Туреччині, які «Росатом» намагався як міг гасити за допомогою дипломатичних зусиль.
У 2022 році «Росатом» несподівано усунув від робіт на станції основного підрядника – спільне російсько-турецьке підприємство Titan-2 IC Ictas, і, всупереч рішенню турецького суду, замінив його на компанію TSM Enerji зі 100% російською участю.
Як писало російське видання The Insider, цей крок був спробою Росії змусити Туреччину придбати 49% акцій у проєкті АЕС «Аккую», взявши на себе таким чином частину його фінансування. У підсумку Ердогану нібито вдалося умовити Путіна залишити все як є – але з умовою, що турецькі підрядники будуть відсунуті від спорудження станції.
Після цього, як писало видання Nordic Monitor, Росія все одно намагалася (і намагається далі) продати 49% акцій проєкту, щоб за рахунок отриманих коштів фінансувати будівництво другої турецької АЕС у Сінопі – за тією ж схемою «будуй-володій-експлуатуй», яку критикує турецька опозиція.
Терміни введення в експлуатацію перших енергоблоків АЕС «Аккую» постійно зсувалися: спочатку це планувалося зробити у 2023 році до століття Турецької республіки, потім новою датою був призначений жовтень 2024 року, але через введені щодо Росії санкції їй довелося в терміновому порядку шукати заміну закладеному в проєкті західному обладнанню, зокрема, виробленому німецькою компанією Siemens.
У 2023 році свої побоювання у зв’язку з будівництвом АЕС висловили екологи, зазначаючи, що температура води в Середземному морі в районі Мерсіна, де будується станція, перевищує допустиму межу, необхідну для ефективного охолодження реакторів.
Скандал
Найгучніший скандал, пов’язаний із будівництвом АЕС «Аккую», стався у лютому 2025 року.
Газета The Wall Street Journal опублікувала розслідування про те, як після введення країнами Заходу санкцій проти Росії у зв’язку з повномасштабним вторгненням в Україну Москва використовувала проєкт будівництва АЕС у Туреччині для їх обходу.
У публікаціїстверджувалося, що Росії вдалося за посередництва двох американських банків – JPMorgan і Citigroup – перевести на рахунок у найбільшому турецькому банку «Зіраат», офіційно як кредит для будівництва АЕС «Аккую», понад 5 мільярдів доларів.
Черговий платіж у 2 мільярди банк JPMorgan не пропустив за наполяганням Мін’юсту США, яке відтоді продовжує розслідувати цю схему. В американському відомстві, за даними джерел WSJ, упевнені, що гроші прямували на рахунок у Туреччині не для будівництва АЕС, а як «офшорний доларовий резерв» для фінансування проєктів російської влади в умовах заморожування коштів Центробанку й інших західних санкцій.
У розробці схеми, як стверджується, відігравали роль найвищі російські керівники, включно з головою Центробанку Ельвірою Набіулліною.
Стимулом для Туреччини, як стверджує видання, був приплив доларів до її фінансової системи. Можна також згадати, що одним із найближчих соратників і радників Путіна, першим заступником керівника адміністрації президента, вже 10 років є Сергій Кирієнко, який до цього 11 років очолював «Росатом».
Можливо, саме з платежем у 2 мільярди доларів, що не відбувся, пов’язане те, що зовсім нещодавно, у липні 2025 року, турецькі, а слідом за ними й російські будівельники АЕС оголосили страйк і влаштували акцію протесту через невиплату зарплат, перекривши одну з доріг, що ведуть до будівництва.
У «Росатомі» пояснили затримки виплат «зовнішньополітичним тиском» і підступами держав, «які конкурують із Росією в атомній сфері», уточнивши, що йдеться про «блокування суттєвого обсягу коштів внаслідок впливу третіх сторін».
Шанси, що після всіх цих скандалів Москву допустять до реалізації проєкту другої турецької АЕС «Сіноп», і так були невеликі, але восени 2025 року вони знизилися ще більше після візиту Реджепа Ердогана до Вашингтона та його зустрічі 26 вересня з Дональдом Трампом. 2 жовтня міністр енергетики Туреччини оголосив, що до переговорів щодо проєкту АЕС «Сіноп» приєдналися США та Південна Корея. В інтерв’ю CNN Türk Альпарслан Байрактар сказав, що Анкара розглядає тристоронню модель співпраці з Вашингтоном і Сеулом, і що Туреччина зацікавлена в доступі до ядерних технологій цих країн і в конкурентоспроможних цінах на енергію. Байрактар додав, що США можуть зробити свій внесок у диверсифікацію турецької енергетики як у будівництві великих реакторів, так і у вигляді розробника малих реакторів модульного типу.
Невдовзі може вирішитися і ще один турецько-американський конфлікт, що затягнувся, пов’язаний із Росією – навколо нереалізованої купівлі Анкарою винищувачів F-35, які США відмовляються продавати Туреччині через те, що у 2017 році країна придбала в Росії ЗРК С-400. Зараз, за даними численних джерел, Туреччина веде з Росією переговори про їхній зворотний викуп, який відкриє перед нею двері для повернення до американської програми постачання винищувачів.
Щодо побоювань з приводу того, що Росія за допомогою «Росатома» та схеми «будуй-володій-експлуатуй» може намагатися впливати на політику інших країн, то вони висловлюються не лише в Туреччині. Залучити Росію до будівництва АЕС планують влада Казахстану – лідера з видобутку урану у світі. «Держава, яка проштовхує свій атомний реактор іншій державі, розраховує прив’язати свого партнера на довгі роки різними зобов’язаннями: готувати фахівців лише в Росії, закуповувати лише російську техніку та здійснювати багаторічне техніко-сервісне обслуговування лише за участю Росії», – вважає казахстанський політолог Досим Сатпаєв.
Протести проти будівництва Росією атомних електростанцій або реакторів відбувалися і в інших країнах. Так, у 2021 році, після організованого ГРУ вибуху на складі боєприпасів у Врбетице, Чехія виключила«Росатом» із-поміж учасників конкурсу на будівництво нового енергоблоку АЕС «Дуковани». У Болгарії після багаторічних суперечок, зокрема про можливий російський вплив, було вирішено відмовитися від добудови «Росатомом» АЕС «Бєлєнє». У травні 2022 року Фінляндія розірвала контракт із «Росатомом» на будівництво одноблокової АЕС «Ханхіківі-1».
Восени 2023 року Олександр Балабанов знову змінив роботу: він отримав посаду заступника директора департаменту комунікацій фонду «Талант и Успех» – організації, що управляє одним із улюблених проєктів Путіна, освітнім центром «Сіріус» у Сочі. Місяцем пізніше Балабанов став заступником директора з розвитку «Медіадому «Сіріуса» – організації, яка займається зовнішніми комунікаціями освітнього центру, у програмах якого навчається безліч іноземних дітей та підлітків. На цій позиції колишній розвідник працює і зараз. На надіслані електронною поштою запитання «Радіо Свобода» Балабанов не відповів.
