8 місяців Первомайська громада Миколаївщини була розділена лінією фронту. Села Благодатне і Максимівка були окуповані російськими військовими. Центр громади смт Первомайське та село Квітневе від березня і до листопада 2022-го були на лінії вогню. По Квітневому, розповідають тут, били важкою вогнементною системою.
«У людей світло на вулиці, інтернет проведений. Для них це просто було незрозуміло»
«З початку березня, як російська армія зайшла у село Максимівку, ну, через певних людей, з якими мені вдавалося зв’язуватися з Максимівкою, то вони казали, що ця армія називала себе «Максимівські дракони». Інша частина бригади їхньої, яка планувала захоплювати центр громади, вони себе ідентифікували як «військовослужбовці» «ДНР»/«ЛНР» (незаконні збройні угруповання, підконтрольні Росії – ред.), «которые пришли освобождать нас от нациков», – розповідає начальник Первомайської селищної військової адміністрації Максим Коровай.
Частину села так звані «Максимівські дракони», як тут демонструють, перетворили на справжній укріпрайон. Викопали мережу траншей, які вели безпосередньо в захоплені хати. Провели зв’язок. Окопи прикрили коробками від патронів та осколково-фугасних снарядів. Поблизу гаражів викопали капоніри для бронетехніки.
«І їх би українці б не вибили. Не вибили б. Вони, па*люки, таке нарили, г*ди. Хати позносили б. Вони просто пішли», – розмірковує житель Максимівки Віталій, який 8 місяців провів в окупації.
У людей світло на вулиці, у людей інтернет проведений. Для них це просто було незрозумілоМаксим Коровай
Відразу за хатами в Максимівці – знищена БМП. Її башта – за десятки метрів у полі. Зі слів Віталія, у березні дрон ЗСУ скинув снаряд на бронемашину. Чи не в кожній хаті, каже чоловік, в селі окопався підрозділ окупантів. Віталій показує будинок, в якому жили танкісти. Власницю житла, каже, російські військові вигнали на вулицю. Їх привабив надійний погріб у господарстві. Але сховатися від ЗСУ не вдалося. Артилеристи знищили російський Т-72, замаскований у подвір’ї.
Найбільше окупанти грабували хати, з яких виїхали люди у перші дні повномасштабного вторгнення – з них виносили геть усе, каже Віталій.
«Дуже багато вони позабирали оргтехніки і туалети ті ж самі, мікрохвилівки. Їх просто, знаєте, трішки з’їло із середини, що це може бути звичайне село. Звичайне, в якому там дві вулиці і 50 хат, але у людей туалет всередині. У людей світло на вулиці, у людей інтернет проведений. Для них це просто було незрозуміло», – розповідає Максим Коровай.
«Одному голову відірвало в мене на очах, біг без голови»
У Благодатному є люди, але немає будинків. Таких руйнувань, можливо, ми ще не бачили на півдні України. Раніше тут було 7 вулиць та 400 дворів, кажуть місцеві. За підрахунками Максима Коровая, село зруйноване на 80%.
«Сім місяців тут був фронт. Два села. Там українці стояли, тут росіяни були», – розповідає місцевий фермер Олександр Звіришин, його велике господарство зруйноване вщент.
За 8 місяців російські військові кілька разів заходили до Благодатного, але закріпитись не змогли. Жили у селі, а позиції облаштовували на околицях. У березні бої за Благодатне, зі слів місцевих, були найінтенсивнішими.
Центральна вулиця, і це найбільше вона постраждала. «Солнцепеком» по ній пройшлисяДмитро Гусаков
«Так бомбили, що було неможливо. Убило у мене на очах двох солдатів українських. Одному голову відірвало в мене на очах, біг без голови. А іншого розірвало на шмаття, то ми ось тут поховали. То приїжджали жінка з матір’ю, забрали останки», – пригадує батько Олександра Михайло Звіришин.
За підрахунками Михайла, за місяць повномасштабного вторгнення в Благодатному загинули шестеро цивільних. Що було потім, чоловік не знає, виїхав з села. За цей час обстріли знищили сімейний фермерський бізнес. Стартового капіталу, щоб розпочати все з нуля, немає, пояснюють Звіришини.
«У нас техніки шість МТЗ було, два Т 150 було, кран МАЗ згорів із причепом, ГАЗони погоріли, легкові погоріли, ось мій «Москвич» згорів. Прожив 50 років і в одежу вбився. І на старість залишився безхатьком. Ні хати, ні коло хати», – скаржиться Михайло Звіришин.
«Пішли пенсіонери обідати в кухню. Їх розірвало. Пряме влучання»
Вони просто хочуть зробити так, як це зараз у них в Росії. В їхніх селах. Що у них там немає нічогоДмитро Коровай
«Центральна вулиця, і це найбільше вона постраждала. «Солнцепеком» по ній пройшлися. Як сказали нам військові, то «Солнцепеком». Але тут і «Урагани» і що хочеш було. Тут саме лінія розмежування була. І таких сіл можна на пальцях перерахувати. Наші військові, то, звісно, працюють акуратно взагалі, а ці гатять куди завгодно», – розповідає житель Квітневого Дмитро Гусаков.
Після атаки важкої вогнеметної системи «Солнцепек» у березні родина Дмитра, розповідає він, залишилась без даху над головою. І додає: термобаричні снаряди за раз зруйнували 13 хат на головній вулиці Квітневого.
«Багато будинків вигоріло вщент. Для чого це вони робили, важко сказати. Але, аналізуючи ситуацію, просто розумієш, що вони просто хочуть зробити так, як це зараз у них, в Росії. В їхніх селах. Що у них там немає нічого, ніякої цивілізації, благ. Так само вони хочуть, щоб і у нас не було», – вважає начальник Первомайської селищної військової адміністрації Максим Коровай.
Удари «Ураганів» і «Градів», атаки гелікоптерів та авіаудари. Все це пережили люди в Квітневому після 24 лютого 2022 року. Але після 20 березня життя в селі стало остаточно нестерпним, кажуть місцеві жителі.
«Ми тут були. Пішли пенсіонери обідати в кухню. Їх розірвало. Пряме влучання у кухню. На шматки. На деревах збирали, так. По шматочках. Десь 20 березня, десь отак. Були арт-дуелі. Одну жінку теж в хаті прямо на шматочки. І цих двох пенсіонерів», – пригадує Світлана Гусакова з Квітневого.
Дмитро і Світлана Гусакови показують, що залишилося від їхнього будинку та господарства. Погріб, в якому сім'я ховалася від бомбардувань до 20 березня, не витримав і зруйнований. Гусакови приїжджають в рідне Квітневе розбирати завали і прибирати. Поки що не знають, як і за що все відбудувати.
Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних, попри наявність свідчень і доказів цього. Росія заперечує і причетність своїх військових до воєнних злочинів. Утім, в ООН уже підтвердили загибель 7155 цивільних людей в Україні через агресію Росії.
Офіс генпрокурора України, Міжнародний кримінальний суд у Гаазі та правозахисні організації ведуть облік та розслідування воєнних злочинів у ході війни Росії в Україні. Серед них – тортури та вбивства мирних жителів, сексуальне насильство, пограбування, жорстоке поводження з військовополоненими та викрадення людей, руйнування цивільної інфраструктури.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
