Артем Лаптієв
У травні 2018 року засуджений у Росії український режисер, кримчанин Олег Сенцов оголосив голодування без кінцевого терміну. Він вимагав звільнити всіх українських політв’язнів, які перебувають у російських в’язницях. Через 145 днів Сенцов припинив голодування через загрозу насильницького годування.
Крим.Реалії згадують про події річної давності і наслідки рішення Сенцова.
Оголошення голодування
14 травня засуджений російським судом до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терористичній діяльності на території Криму Олег Сенцов оголосив голодування без кінцевого терміну. Умовою для його припинення він назвав звільнення всіх українських політв’язнів, які перебували в російських в’язницях. Про це він повідомив свого російського адвоката Дмитра Дінзе листом із колонії в Лабитнангі (Росія).
«Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом, перебуваю в колонії міста Лабитнангі, оголосив голодування без кінцевого терміну з 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які перебувають на території Росії. Разом і до кінця. Слава Україні!» ‒ мовиться в тексті листа Сенцова.
Мати Олега Людмила Сенцова дізналася про таке рішення свого сина телефоном. За її словами, раніше він не поділяв такого методу впливу, як голодування.
«Мені зателефонувала з Києва його сестра Наталя (Наталія Каплан ‒ ред.) і сказала, що він оголосив голодування. Він раніше говорив, що голодування ‒ це не метод. А зараз, я думаю, його довели до останнього», ‒ сказала Людмила Сенцова.
Дмитро Дінзе згадує, що тоді Сенцов був упевнений у своїй позиції, і вплинути на його рішення було неможливо.
Говорити, що його хтось міг умовити не починати, ‒ не доводитьсяДмитро Дінзе
«Коли Олег оголосив голодування, то відразу позначив свою позицію: що він його ні за яких обставин не припинятиме, і вмовляти його не треба. Відповідно, такий діалог у нас відразу відбувся. Тому говорити, що його хтось міг умовити не починати, ‒ не доводиться», ‒ розповів Дмитро Дінзе.
Лідер кримськотатарського народу, дисидент і правозахисник Мустафа Джемілєв, який за радянських часів 303 дні тримав голодування в омській в’язниці, вважає виправданим рішення Сенцова.
За радянської влади голодування було більш обґрунтованеМустафа Джемілєв
«Його ідея ‒ благородна справа. Звісно, голодування ‒ це не задоволення, а тортури для організму. Людина поставила собі мету, але, на жаль… Хоча я маю сказати, що за радянської влади голодування було більш обґрунтоване. Не було іншої можливості повідомити громадськості, що відбувається. Зараз є можливість вибрати, але все ж воно залишається ефективним», ‒ вважає Джемілєв.
Досягнення мети
Досягнути головної мети Олегу Сенцову так і не вдалося ‒ українські політв’язні продовжили відбувати призначені російськими судами покарання. Але, зазначає представниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, йому вдалося домогтися міжнародної уваги.
Питання українських заручників Кремля було в «топі» майже в усіх міжнародних новинахОльга Скрипник
«Він вибрав певний час, коли Росія планувала провести багато міжнародних заходів для свого іміджу. Але тоді вони перетворилися на те, що тепер цю країну пов’язують із незаконним позбавленням волі українців і взагалі людей, які не згодні з Кремлем. Тому в цьому сенсі результат був досить істотний. Питання українських заручників Кремля було в «топі» майже в усіх міжнародних новинах, на всіх міжнародних майданчиках», ‒ вважає вона.
Мустафа Джемілєв каже, що завдяки голодуванню українського режисера про дії Росії дізналися в усьому світі.
«Політичне голодування має мету ‒ привернути увагу громадськості. В цьому плані Олегові Сенцову все вдалося. Завдяки його голодуванню про репресії російських окупантів дізналися значно більше людей. Особливо те, що людина дбала не про себе, а про політв’язнів. На цю тему було багато публікацій…» ‒ сказав Джемілєв.
Рік по тому
Через понад 140 днів із моменту оголошення голодування Сенцов повідомив про його припинення, починаючи з 6 листопада 2018 року. У листі Сенцова, датованому 5 листопада, йдеться про те, що таке рішення було ухвалене тому, що стосовно нього планувалося застосування примусового годування.
Нібито я вже не в змозі адекватно оцінювати рівень здоров’я і небезпеки, яка мені загрожуєОлег Сенцов
«У зв’язку з критичним станом мого здоров’я, а також початком патологічних змін у внутрішніх органах найближчим часом до мене заплановане застосування примусового годування. Моя думка при цьому вже не враховується. Нібито я вже не в змозі адекватно оцінювати рівень здоров’я і небезпеки, яка мені загрожує. Насильницьке годування проводитиметься в межах реанімаційних заходів для порятунку життя пацієнта. У цих умовах я змушений припинити своє голодування із завтрашнього дня, тобто з 6.10.18. 145 днів боротьби, мінус 20 кг ваги, плюс надірваний організм, але мета так і не досягнута…» ‒ написав тоді Сенцов.
Дмитро Дінзе і сестра Сенцова Наталія Каплан повідомляли, що у засудженого режисера почала розкладатись печінка й можуть відмовити нирки. На думку російських лікарів, Сенцов міг не пережити вихід із голодування. Станом на травень 2019 року, запевняє Дінзе, незважаючи на невтішні прогнози, життю Сенцова нічого не загрожує.
Зараз він поправився до 90 кілограмів і почуває себе відмінноДмитро Дінзе
«Психологічний стан у нього відмінний завдяки тому, що він постійно займається чимось творчим. Що стосується фізичного стану, то вже зараз не доводиться турбуватися. Зараз він поправився до 90 кілограмів і почуває себе чудово. Єдине, що в нього є хронічні захворювання, які дають періодично себе знати», ‒ каже адвокат.
При цьому Дінзе додав, що реабілітація Олега пройшла успішно завдяки індивідуальним особливостям його організму і що йому «пощастило вийти з голодування живим».
Представниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник вважає головним те, що Сенцов зміг зберегти собі життя.
Важливо, щоб всі політв’язні повернулися живимиОльга Скрипник
«Якби він не припинив голодування, то закономірним результатом цього могла бути просто смерть або дуже серйозні зміни в здоров’ї, і він би міг отримати на все життя інвалідність. Як ті, кому не все одно щодо долі наших людей, ми підтримували, щоб він почав їсти і зберіг життя. Важливо, щоб всі політв’язні повернулися живими», ‒ вважає вона.
Справа Сенцова і Кольченка
Кримського режисера Олега Сенцова й анархіста Олександра Кольченка затримали представники російських спецслужб у Криму в травні 2014 року за звинуваченням в організації терактів на півострові. У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону в сусідній Росії засудив Сенцова до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терористичній діяльності на території Криму. Кольченко отримав 10 років колонії. Обидва свою провину не визнали.
Олег Сенцов відбуває покарання в місті Лабитнангі на півночі Росії. Олександр Кольченко перебуває в колонії міста Копейськ на російському Уралі.
Після 145 днів голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, які перебувають у російських в’язницях, Сенцов «письмово погодився на споживання їжі». Він назвав це «вимушеним заходом через загрозу насильницького годування». Amnesty International оголосила, що примусове годування є катуванням. 25 жовтня 2018 року Сенцову присудили премію Європарламенту «За свободу думки» імені Сахарова.
Правозахисний центр «Меморіал» у Росії вніс Сенцова та Кольченка до списку політв’язнів. Петицію на сайті Білого дому США із закликом врятувати засудженого в Росії Олега Сенцова підписали понад 100 тисяч осіб.
