Чи війна Росії проти України є геноцидною, тобто спрямованою на навмисне знищення українців? Чи продовжує Путін цілеспрямовано те, що колись робив Сталін щодо України? Це обговорювали аналітики Інституту Харрімана – центру досліджень Росії та Євразії, що входить до структури Колумбійського університету,повідомляє «Голос Америки»
Експерти і дослідники геноцидів, які вивчали воєнні злочини російської армії в Україні, спільно Центром Валленберга з прав людини та Інститутом Нью-Лайнз оприлюднили «Незалежний юридичний аналіз порушень Російською Федерацією Конвенції про геноцид в Україні та завдань щодо їх запобігання».
Висновок очевидний, кажуть аналітики, Путін хоче знищити українців. Докази геноцидних намірів Кремля і геноцидних практик Росії проти українців обговорювали в Інституті Харрімана у Нью-Йорку
Ад'юнкт-професор із міжнародних відносин Інституту Харрімана Таня Домі (Tanya Domi), яка спеціалізується на тематиці прав людини, гендерної та сексуальної ідентичності та торгівлі людьми, на початку обговорення воєнних злочинів Росії в Україні, нагадала, що Конвенція про попередження злочинів геноциду та покарання за нього (CPPCG) (далі Конвенція про геноцид) є першим міжнародним договором, що кодифікував геноцид як злочин. Конвенція була ухвалена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1948 році та набула чинності у 1951 році. Станом на 2022 рік її учасниками є 152 держави.
Висновки незаперечні
«Геноцид – це масові вбивства, – сказав д-р Азім Ібрахім. – Але принципово важливо й те, що це систематичні вбивства відповідно до плану та політики тієї влади, яка його провадить. Я б назвав п'ять ознак геноциду – вбивства, заподіяння фізичної шкоди людям, навмисне руйнування довкілля, стерилізація та насильницьке переселення дітей».
Д-р Ібрахім розповів, що у березні цього року на запрошення Міністерства охорони здоров'я України приїхав туди, щоб побачити на власні очі, які злочини вчиняють російські агресори, та вислухати свідчення очевидців.
Володимир Путін вважає, що України як держави ніколи не існувало, а українці не відбулися як народ
«Була сформована команда експертів, яка виконала велику роботу, – продовжував він. – Результатів став незаперечний висновок: Росія під час війни в Україні порушує Конвенцію про геноцид. І що дуже важливо, під жахливі злочини підводиться «наукова» та «історична» база. В одній минулорічній статті Володимир Путін обстоював думку, що України як держави ніколи не існувало, а українці не відбулися як народ.
Йому вторять депутати Держдуми, які відмовляють українцям у праві на національну ідентичність, власною мовою та власною культурою. У березні-квітні, як стало відомо, тисячі українських дітей були депортовані до Росії, де їх, ймовірно, розселяють так, щоб вони згодом повністю втратили національну ідентичність».
Ескалація ненависті. Зґвалтування
Аналітик Йона Даймонд (Yonah Diamond) критично оцінив ефективність існуючих міжнародних судових механізмів, які дозволили б карати геноцид і здійснювати виплату репарацій його жертвам.
«Я маю сказати, що геноцидні тенденції в заявах і діях російської влади щодо України різко посилилися порівняно з тим, що констатовано в нашій доповіді. Перші особи російської влади відкрито закликають до знищення українців, дегуманізують їх як націю.
Російські медіа ведуть розбещену пропаганду етнічної ненависті, тріумфують з приводу вбивства мирних жителів та руйнування енергетичної системи України, яку мріють залишити в зимові місяці повністю без світла та тепла. Помітно посилилася риторика із закликами скоєння зґвалтувань українських жінок та інших сексуальних злочинів».
«На окрему увагу заслуговують злочини на сексуальному ґрунті», – наголосила Таня Домі.
Є свідчення про масові зґвалтування українських жінок, що є одним із проявів геноциду. Ґвалтують і чоловіків
«Надходять свідчення про масові зґвалтування українських жінок, що відповідає одному із проявів геноциду. Крім того, зґвалтування та катувань через сексуальне насилля зазнають чоловіки. І тут можна провести аналогію зі злочинними ексцесами, що сталися під час війни у колишній Югославії. Але, як і тоді, сьогодні реєструється менше таких злочинів щодо чоловіків. Багато жертв мовчать про те, що сталося з ними, не вірячи, що можна домогтися справедливості в судах, а розголосу вони побоюються».
Історичні паралелі
Дослідник Крістофер Етвуд провів історичну паралель нинішньої війни з Голодомором, як із попереднім геноцидом українського народу. Тоді, у 1932-33 роках, внаслідок штучно створеного радянською владою дефіциту зерна та продуктів харчування, загинули, за різними підрахунками, від 3 до 5 мільйонів людей, ще мільйони не народилися.
«У листопаді відзначалося 6 місяців з моменту публікації нашої доповіді. А кілька днів тому зазначалася трагічна дата – 90 років Голодомору. Очевидно, що Росія продовжує прагнення (сталінського режиму – ред.) знищити українців як народ і як суверенну державу.
Ми звернулися до Конгресу США з вимогою ухвалити резолюцію про визнання російської агресії проти України геноцидом
Разом із моїми українськими колегами з організації Razom ми звернулися до Конгресу США з вимогою ухвалити резолюцію про визнання російської агресії проти України геноцидом».
Етвуд нагадав, що у 2018 році Сенат США ухвалив резолюцію про визнання Голодомору 1930-х років геноцидом українського народу.
«Сьогодні Україна героїчно бореться за право існувати, – наголосив він. – Америка дуже багато робить, щоб допомогти Україні у цій боротьбі. Ці зусилля мають нарощуватись, оскільки з боку Росії посилюються заклики до повного знищення українців, що в Росії називають «денацифікацією». Ця риторика, що підігрівається державними медіа, звучить дедалі голосніше з кожним днем. Знищення українців проголошується Москвою як мета «цивілізаційної битви». Буча, Ірпінь, Ізюм, Маріуполь – це не випадкові спалахи жорстокості окупантів, а кроки цілеспрямованої кампанії зі стирання національної ідентичності та фізичного знищення українців. Характерною є політика щодо українських дітей. Їх депортують у віддалені регіони Росії, забороняють українську мову, наражають на посилену індоктринацію».
Потрібні нові механізми
На думку д-ра Азіма Ібрахіма, спільна доповідь Центру Валленберга та Інституту Нью-Лайнз спрямована на вироблення конкретних механізмів щодо запобігання геноциду та покарання винних.
Збитки на 1 трильйон долларів. Росія має сплатити репарації
«Незаперечні докази вказують на те, що Путін веде геноцидну війну проти України, – наголосив він. – Неминучим є питання: коли війна закінчиться, хто платитиме за руйнування української інфраструктури? За найскромнішими підрахунками, вже завдані збитки Україні можна оцінити в 300 млрд доларів, хоча є оцінки, що сягають 1 трлн доларів. Тут є серйозна проблема. У міжнародній практиці немає прецеденту застосування репарацій щодо країни, яка нехай і програє війну, але не буде окупована і не втратить суверенності щодо прийняття рішень державної значимості.
Повинні бути створені міжнародні механізми, які дозволять застосовувати репарації щодо Росії, а також конфіскувати та перенаправляти на потреби зруйнованої України кошти Російської Федерації та путінських олігархів, заморожені у західних банках. Тут має бути велика правова робота.
Агресія в Україні незрівнянна з жодною війною на планеті після 1945 року
Ми змушені констатувати, що сьогодні не працюють ключові міжнародні механізми, починаючи з Ради Безпеки ООН, де два її члени, Росія і Китай, які мають ядерну зброю і право вето, йдуть антидемократичним шляхом і, безсумнівно, торпедуватимуть будь-які дії, які йдуть урозріз їхніми інтересами.
Агресія в Україні незрівнянна з жодною війною на планеті після 1945 року. Оскільки Росія поки що залишається членом Ради Безпеки ООН, традиційна модель репарацій по лінії ООН неминуче впирається у російське вето. Таким чином, світовій спільноті мають бути запропоновані нові механізми репарацій».
На думку дослідників геноцидних практик, невизначеність дефініцій, якими юристи-міжнародники описують геноцид, гальмує ухвалення конкретних рішень, які дозволяють притягувати до судової відповідальності винних у скоєнні тяжких військових злочинів.
Ключовими елементами ефективного переслідування відповідальних за геноцид проти українців, на думку дослідників і експертів мають бути:
- беззаперечне встановлення фактів за допомогою сучасних методів розслідування;
- чітке правове визначення складу злочинів;
- всебічний юридичний аналіз;
- і чіткі формулювання.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
