«У Геннадія закінчився термін перебування [в колонії]. І його мали відпустити», – каже Ірина, дружина українського політв'язня Геннадія Лимешка. Чоловіка затримали співробітники ФСБ РФ в окупованому Криму у серпні 2017 року.
Майже за рік, у травні 2018-го, російський окупаційний суд засудив його до восьми років колонії загального режиму за нібито придбання та зберігання зброї, вибухових речовин, а також виготовлення вибухового пристрою. Російські силовики заявили, що Лимешко – «агент СБУ». У спецслужбі тоді заявили, що затримання Геннадія Лимешка – провокація, і він не їхній агент.
21 лютого 2025 року українця звільнили з колонії у Ставропольському краї РФ, але, каже дружина, затримали одразу ж на виході – приводом стали претензії до фото в паспорті. Геннадій повідомив, що його відправили до Центру тимчасового тримання іноземців. З 13 березня чоловік не виходить на зв'язок, його місцеперебування залишається невідомим. Ті, з ким він був у Центрі, сказали Ірині, що його забрали співробітники ФСБ.
- Що могло статися з Геннадієм Лимешком?
- Що відомо про Центр для іноземців, де його утримували?
- Чи існують механізми пошуку, які можна задіяти?
В ефірі Радіо Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) ситуацію коментували дружина Геннадія Лимешка Ірина та юристка громадської організації «Захист в'язнів України» Ганна Скрипка.
За що затримали і за що засудили Геннадія Лимешка
Геннадія Лимешка ФСБ РФ затримала у серпні 2017 року в Судаку в окупованому Криму. Російські силовики заявили, що Лимешко – агент СБУ. Чоловік нібито проходив службу у Збройних силах України як старший розвідник глибинної розвідки, а до окупованого Криму приїхав, щоб пошкодити лінії електропередач, викликати обвал гірських порід для перекриття траси, а також підпалити ліс у районі Судак – Рибаче – Алушта та звалище у Рибачому. Його, як стверджували у ФСБ, затримали під час спроби пошкодити ЛЕП.
У Міноборони України повідомили, що затриманий в анексованому Криму й оголошений ФСБ Росії «агентом СБУ» громадянин України Геннадій Лимешко служив у Збройних силах України за контрактом та був звільнений у травні 2017 року через службову невідповідність. У СБУ назвали «черговою провокацією» повідомлення ФСБ Росії про затримання українського «агента».
Чоловік визнав свою провину й уклав неформальну угоду зі слідством, яку до справи не додали.
Окупаційний суд врахував як обтяжливу обставину мотив «політичної ворожнечі» в зв’язку з окупацією Криму, через яку Лимешко нібито погодився на здійснення диверсій.
Обвинувачення запросило для українця вісім з половиною років позбавлення волі. У травні 2018 року його засудили до восьми років колонії загального режиму за звинуваченням у нібито придбанні та зберіганні зброї, вибухових речовин, а також виготовленні вибухового пристрою, – термін скоротили на пів року, оскільки у Геннадія малолітня донька.
Сім’я Геннадія Лимешка вважає, що він дав свідчення про нібито підготовку диверсій в Криму під тиском і тортурами ФСБ РФ. А його адвокат назвав вирок «таким, що не відповідає тяжкості злочину».
Зникнення після звільнення
Геннадій Лимешко мав вийти на волю 21 лютого 2025 року. Однак, як розповідає його дружина Ірина, через проблеми з паспортом чоловіка затримали на виході з колонії.
«21 лютого 2025 року у Геннадія закінчився термін перебування. І його мали відпустити, але через те, що в його паспорт було вклеєно фотографію, коли йому було 25 років, паспорт був недійсний. Тому силовики відправили його, наскільки нам відомо, до міста Георгієвськ (Ставропольський край, Росія – ред.), де розташований Центр тимчасового тримання іноземців», – сказала Ірина Лимешко.
Силовики відправили його, наскільки нам відомо, до міста ГеоргієвськІрина Лимешко
З її слів, Геннадій продовжував виходити на зв'язок до 13 березня. Тоді, як стверджують ті, з ким він був у цьому центрі, його забрали співробітники ФСБ. Відтоді немає жодних підтверджених даних про його місцеперебування.
З'явилася лише інформація, що він може перебувати у слідчому ізоляторі в Ставрополі, де йому нібито інкримінують нову статтю – екстремізм.
«Найгірше у цій ситуації – це те, що ми просто не знаємо, де він і що з ним. Ми не знаємо, чи справді йому інкримінують цю статтю. Ми не знаємо, де він взагалі перебуває, тому що адвоката, на жаль, у нас немає», – сказала Ірина Лимешко.
Найгірше у цій ситуації – це те, що ми просто не знаємо, де він і що з нимІрина Лимешко
Дружина також стверджує, що ще до закінчення терміну Геннадію надходили погрози від працівників колонії. За її словами, йому казали, що він не повернеться додому.
«Він говорив, що співробітники колонії йому погрожували. Вони говорили, що «ти додому не повернешся, і поки така ситуація між нашими країнами – ти перебуватимеш у нас», – розповіла Ірина Лимешко.
За словами жінки, за вісім років вона зверталася до МЗС, СБУ, Офісу омбудсмана, міжнародних правозахисних організацій та Червоного Хреста.
«На жаль, усе, що ми отримуємо, – це відписки про те, що ми працюємо над цим питанням, що Росія ніяк не реагує на звернення», – сказала вона.
Одна з останніх спроб українського МЗС вивезти Лимешка через третю країну також провалилася. Грузія, за словами Ірини, була готова допомогти у транзиті, проте російська сторона не доставила його до кордону.
Правовий вакуум та гуманітарна криза
Юристка громадської організації «Захист в'язнів України» Ганна Скрипка каже, що в таких центрах можуть перебувати як колишні в'язні, так і ті, хто відмовився від російського паспорта в Криму або був визнаний «небажаною особою».
«Центри іноземних громадян – це такі місця перебування після, наприклад, якщо ця особа була засуджена, то після звільнення її одразу затримують та поміщають у ці центри іноземних громадян», – пояснила Ганна Скрипка.
Згідно з російським законодавством, термін тримання в таких центрах не має перевищувати 90 днів. Після цього людину мають або депортувати, або звільнити. Проте, за словами юристки «Захисту в'язнів України», на практиці людей переводять до інших установ, найчастіше – у віддалені російські регіони.
«Так, це не поодинока історія. Коли ці три місяці закінчуються, їх переміщують до інших центрів. Їх перевозять, як правило, до інших місць, а там немає зв'язку. Чи це якась глушина, де немає інтернету, куди неможливо додзвонитися, чи їм не видають телефони. Там не надають медичної допомоги», – каже правозахисниця.
Ганна Скрипка зазначає, що кожен етап переміщення з Центру тимчасового тримання відбувається за рішенням суду, але отримати його правозахисникам вкрай складно. Після 90-денного терміну міграційні служби взагалі можуть перевести людину без повідомлення.
Коли ці три місяці закінчуються, їх переміщують до інших [міграційних] центрівГанна Скрипка
«У нас бували такі випадки. Так, з Волгограда 40 людей розвезли, ми їх розшукували. Також у нас була жінка у Ростовському центрі, і її перевезли до Смоленська», – наводить приклад правозахисниця.
За її словами, ймовірність порушення нової кримінальної справи проти вже звільненої та поміщеної в центр людини виключати не можна.
Міграційний глухий кут і нові загрози
Процес повернення українців із таких центрів став особливо складним після того, як Молдова закрила коридор, через який раніше проходила евакуація. Наразі громадяни України застрягають у буферній зоні на кордоні Росії та Грузії, де немає ні їжі, ні нормальних умов.
«Нині Молдова перекрила цей коридор, і тому таке скупчення людей. Вони перебувають у підвалі, у них не вистачає кисню, їжі, спальних місць», – розповіла правозахисниця.
Юристка також повідомила про випадки самогубств у таких центрах – через відсутність умов, невизначеність і розпач. Вона наголосила, що правозахисники працюють на межі, але без підтримки міжнародних організацій та тиску на Росію змінити ситуацію майже неможливо.
«Ми пишемо безліч звернень і до наших національних органів, і до міжнародних органів, і навіть до російських органів, звертається держава Україна з проханням повернути цих громадян, але, на жаль, нам дуже складно їх звідти витягнути», – сказала вона.
На жаль, нам дуже складно їх звідти витягнутиГанна Скрипка
За даними «Захисту в'язнів України», у буферній зоні перебуває близько 90 осіб, із них дев'ять жінок. Загалом, за оцінками організації, у російських Центрах тимчасового тримання може перебувати до 800 громадян України.
Правозахисники прогнозують: зважаючи на указ президента Росії, згідно з яким до 10 вересня 2025 року всі іноземні громадяни, включно з кримчанами без російського паспорта, мають бути депортовані, таких людей може побільшати.
