Комрат, Молдова. У морозний день 18 березня Ніколай Дудогло, колишній мер Комрату, а нині кандидат на посаду башкана (голови) автономного регіону Молдови Гагаузія, перервав своє привітання з прихильниками, щоб відповісти на запитання Радіо Свобода.
«Нічого не змінилося», – сказав він Радіо Свобода, відповідаючи на запитання, чи вплинуло на суспільство вторгнення Росії до України.
«Гагаузія завжди підтримувала і завжди буде підтримувати Росію», – сказав він, а потім додав: «Ми проти війни. Ми любимо Україну, але не можемо визнати, що Росія є агресором».
Це очевидне протиріччя, здається, широко поширене в Гагаузії. З одного боку, тут спостерігається величезна підтримка українців, які тікають від російського вторгнення, а з іншого – надзвичайно високою залишається підтримка Росії.
Ганна Статова була однією з багатьох гагаузів, які допомагали українським біженцям у лютому та березні 2022 року. Після того, як доньки підприємиці намалювали табличку з пропозицією «допомога біженцям», у перші дні повномасштабного російського вторгнення до України на подвір’я маєтку Ганни Статової ринули сотні українців. Людям тут надавали місця для ночівлі безкоштовно.
«Ми падали від виснаження, – згадує Ганна Статова. Вона та її дочки увімкнули обігрівачі та приступили до роботи над плитами, що, зрештою, обійдеться їм у кілька тисяч євро тільки за газ.
«Щойно одна група [українських біженців] сідала в машину, щоб виїхати, інші одразу приходили на їхнє місце», – каже жінка.
Ганна Статова засуджує російське вторгнення в Україну, але водночас продовжує твердо підтримувати Росію.
«Кажуть, тут [у Гагаузії] у кожній другій хаті хтось має родича в Росії. Як ми можемо бути проти Росії в цій ситуації?» – пояснює жінка.
Гагаузія – автономний регіон на півдні Молдови, в якому проживає 160 тисяч людей, більшість з яких – православні християни тюркського походження. Гагаузи уникли переслідувань з боку османських турків-мусульман і переселилися на територію сучасної Молдови – тоді частини царської Російської імперії — на початку 1800-х років.
Гагаузи розмовляють російською і, меншою мірою, своєю рідною – тюркською мовою.
У 1990 році цей регіон став гарячою точкою. Радянський Союз розпадався й місцеві гагаузькі депутати проголосили незалежність, подібне відбулося і в іншому регіоні Молдови – Придністровʼї.
Після того, як тисячі молдовських націоналістів-волонтерів вирушили до регіону (пізніше ця подія стала відомою під назвою «Похід на Гагаузію»), – виникло протистояння.
Після того, як радянська бронетехніка увійшла в Комрат з метою припинити протистояння, – як повідомляли, за наказом місцевого радянського командира і без відома Москви, – Кишинів був фактично змушений розпочати переговори із місцевими сепаратистами.
Зрештою досягли компромісу, згідно з яким Гагаузія отримала автономію та право вийти зі складу незалежної Молдови, якщо Кишинів колись приєднається до Румунії.
Після повномасштабного російського вторгнення в Україну позитивне ставлення до Росії в усьому світі різко впало, але опитування в Гагаузії в лютому 2023 року показало, що 93 відсотки респондентів все ще виступають за більш тісні відносини з Росією.
Натомість, нещодавнє загальнонаціональне опитування у Молдові показало, що майже половина всіх молдаван вважають «дії Росії» джерелом небезпеки та найсерйознішою проблемою країни після інфляції.
Міхаіл Сіркелі, журналіст і менеджер сайту новин nokta.md, орієнтованого на Гагаузію, сказав Радіо Свобода, що триваюча підтримка з боку Гагаузії Кремля на тлі фізичного спустошення України є результатом «насамперед російської пропаганди», додавши, що «[гагаузи] піддаються цьому з 1944 року. Спочатку це була радянська пропаганда, потім російська».
Сіркелі каже, що прагнення до гагаузької автономії було представлено у 1990-х роках «як інструмент збереження гагаузької мови та культури». «Саме так воно сприймалося в Кишиневі та міжнародним співтовариством, але в Гагаузії воно сприймалося зовсім інакше – як спосіб зберегти фрагмент Радянського Союзу»,– зазначає журналіст.
У своєму гостьовому будинку, оточеному традиційною гагаузькою архітектурою та тканинами, Ганна Статова прагне відійти від теми політики. Вона каже, що була госпіталізована через стрес і все ще приймає ліки, оскільки зіткнулася із розчулюючими історіями українських біженців, яким вона надала прихисток.
«Я просто з нетерпінням чекаю, коли люди прийдуть сюди відпочити, а не поплакати», – каже вона.
