Замість звичайної бакалаврської роботи студентки 4-го курсу вирішили випустити книжку. Певно, це і не дивина для сучасних студентів. Утім, тематика цього видання виявилася настільки серйозною, що може і стати в нагоді майбутнім українським дослідникам, і зацікавити більш широку публіку.
Олена Тищук і Валентина Пасічна – студентки Інституту журналістики вже п’ятого курсу КНУ імені Тараса Шевченка. За підтримки своїх викладачів вони для бакалаврського проекту обрали створення книжки.
Їхня праця присвячена діяльності Ґарета Джонса (його ім’я також часто наводять як Ґарет Джоунз), журналіста, який відіграв визначну роль у тому, щоб світ дізнався про Голодомор в Україні.
Студентки не мають проблем із англійською, тож вирішили перекласти статті відомого британського журналіста і зробити збірку його публікацій українською. Тим більше, що цього року сповнюються 85-і роковини Голодомору.
Ґарета Джонса знайшли вбитим 12 серпня 1935 року. Деталі його смерті бездоганно сплутані й скидаються на елементи старого шпигунського кіно: японські солдати, візи за один долар, бандити на дорогах Маньчжурської імперії та нескінченні теорії змовКнижка «Журналіст Ґарет Джонс»
Авторки книжки зв’язалися із двоюрідним онуком Ґарета Джонса, який присвятив своє життя збиранню інформації про нього. Найджел Колі радо дозволив використання зібраних ним матеріалів, запропонував співпрацю, але невдовзі після цього помер.
Та Олена із Валентиною не полишають ідеї відправити свою роботу у Великобританію, аби долучити до загального онлайн-архіву інформації про відомого журналіста.
Чим більше вони пізнавали Ґарета Джонса, тим більше дивувались та захоплювалися.
«Нас особисто вразило те, що Ґарет Джонс помер у віці 29 років, його було вбито. І скільки він встиг зробити за цей відносно невеликий період часу! Він мав надзвичайно насичене життя: він встиг побувати в Китаї, в Японії, політати з Гітлером на його літаку, взяти інтерв’ю у вдови Леніна. Його ровесники в нашій сучасності в очі не бачили такого бурхливого і активного життя, яке прожив Ґарет Джонс», – розповідає Валентина Пасічна для Радіо Свобода.
Можу лише привітати Міністерство закордонних справ Радянського Союзу з умінням приховувати правдиву ситуацію в СРСР. Москва – це не вся Росія, але вигляд вгодованих людей там приховує справжню картинуҐарет Джонс
Перекладали текст студентки самостійно. Із труднощів – специфічні слова того часу, які не мають відповідників.
«Треба розуміти, що тоді не розрізняли Україну, Росію та Радянський Союз, це були взаємозамінні слова дуже часто. Коли в тексті траплялося слово «Russia», а мова йшла чи то про Харків, чи про Донецьк, зрозуміло, що треба було щось із тим робити», – згадує авторка Валентина Пасічна.
Поки що купити книжку буде неможливо, хоча авторки думають над тим, як це реалізувати. 15 листопада книжка вийшла накладом у 20 примірників: більша частина їх залишиться в університеті, кілька потраплять до Інституту національної пам’яті та Музею Голодомору.
Потяг зупинявся на кожній малій станції. На одній з таких зупинок до мене підійшов чоловік і німецькою прошепотів: «Скажи в Англії, що ми помираємо від голоду і що ми опухаємарет Джонс
Для масового друку необхідно знайти спонсорів. Замислюються Олена із Валентиною і над тим, щоб викласти матеріал у вільний доступ в електронному варіанті.
«Це може бути цікаво навіть працівникам медійного простору, які потребують фахового або етичного натхнення для журналістської діяльності, бо Ґарет Джонс все із ризиком для життя робив, і всі його поїздки до Радянського Союзу мали екстремальну активність, коли він просто вистрибував з поїзда між містами, ходив по селах, спілкувався з людьми, бо він знав російську мову», – вважає авторка.
Я вирішив зійти з потяга і пройтися селами. Я накинув рюкзака на плечі. Молодий комуніст сказав мені: «Будь обережний. Україна у відчаї»Ґарет Джонс
В Україні є чимало перекладених статей Ґарета Джонса, пояснює Валентина Пасічна, але окремої збірки, систематизованої за періодами, коли він їздив в Радянський союз, немає.
Авторки сподіваються, що студенти й далі продовжать вивчати діяльність Ґарета Джонса і видавати збірки його робіт, адже у їхню книжку увійшли далеко не всі статті.
