Результат війни в Україні залежатиме не стільки від протистояння на фронті, скільки від битви в американській політиці. Про це в інтерв'ю Радіо Свобода сказав один із відомих сучасних політологів і філософів Френсіс Фукуяма. У інтерв’ю для Радіо Свобода він проаналізував, чи зможуть демократи таки «продавити» фінансування для України у Конгресі, а також пояснив, що змушує ультраправих та ультралівих в Америці «розуміти Путіна».
– Ми чуємо, що Дональд Трамп, найбільш ймовірний кандидат від Республіканської партії в президенти, робить заяви проти надання допомоги Україні (після запису цього інтерв’ю Трамп заявив, що надавав би Україні допомогу «у кредит» – ред.). І, очевидно, певна частина його виборців має такі погляди. Чи завжди там були ці американці, які, можливо, проти допомоги Україні і тільки зараз почали піднімати голову в контексті виборів? Чи ці погляди нещодавно виникли?
– Я думаю, що це справді розвинулося за останні півтора року, коли почалося повномасштабне вторгнення. Тоді республіканці підтримали цю допомогу. А Дональд Трамп завжди був антиукраїнським і проросійським (Дональд Трамп раніше заявляв, що Росія ніколи б не напала на Україну за його президентства; закінчити війну він може «дуже швидко», до того ж, спілкується з Путіним та добре знає як Путіна, так і Зеленського; ще раніше Трамп не виключав визнання Криму російським – ред.). І коли він почав наближатися до номінації кандидатом від Республіканської партії, я думаю, що він залучив на свій бік все більше республіканців.
Ці люди складають лише меншість як у Сенаті, так і в Палаті представників. І, на жаль, враховуючи інституційні правила в Конгресі США, вони мають повноваження фактично зупиняти будь-які закони, які їм не подобаються, тому що Республіканська партія фактично визначила для себе, що вони не можуть співпрацювати з демократами. Ви знаєте, що Сенат ухвалив цей окремий проєкт щодо України 70 голосами проти 30. Це була досить серйозна демонстрація сили. Але, на жаль, у нашій системі є багато можливостей для вето, і Палата представників може заблокувати це, незважаючи на те, що більшість членів Палати проти цього.
Я думаю, що зсув проти України і в бік Росії формувався давно. Є багато крайніх консерваторів, які чомусь захоплюються Путіним як сильною людиною і насправді віддають перевагу Росії, а не Україні. І це, ймовірно, не стосується більш ніж, скажімо, 30% американських виборців. Але це відчуття зростає в правій частині політичного спектра вже кілька років.
– Але що, на вашу думку, зрештою станеться у Конгресі? Тому що ми знаємо, що федеральний бюджет теж має бути найближчим часом затверджений. І ми бачимо тупикову ситуацію в Палаті представників. Чим, на вашу думку, закінчиться ця ситуація?
– Наскільки я розумію, існує такий маневр, як запит про зняття з розгляду, коли демократи можуть залучити до себе невелику кількість республіканців Палати представників, і тоді вони можуть обійти спікера Палати представників Майка Джонсона і змусити Палату в цілому проголосувати за цю допомогу Україні. І якби вся палата могла вільно голосувати, то я думаю, що законопроєкт був би ухвалений.
Але це складний маневр. І прямо зараз Дональд Трамп атакує будь-якого члена Палати представників, який підтримує Україну. І для них це дуже важко, тому що їхні виборці налаштовані проти України. Тому ми не знаємо, спрацює цей маневр чи ні.
|
Фінансування США для поставок зброї в Україну залишається невизначеним через спротив колишнього президента Дональда Трампа і його союзників-республіканців у Конгресі.
Сенат США на нічному засіданні 13 лютого підтримав законопроєкт, який передбачає допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню на суму 95 мільярдів доларів, 60 мільярдів із яких призначаються Києву.
Тепер законопроєкт має схвалити Палата представників американського Конгресу, де більшість мають республіканці. Значна частина з них орієнтується на колишнього президента Дональда Трампа, який критично висловлювався про цей законопроєкт. Президент США Джо Байден закликав Палату представників якнайшвидше схвалити законопроєкт, що, серед іншого, передбачає допомогу Україні. Він наголосив, що «ціна бездіяльності зростає з кожним днем, особливо в Україні, вже зараз є повідомлення про те, що в українських військ закінчуються боєприпаси на лінії фронту, в той час як російські війська продовжують наступати». Однак Палата представників розійшлася до 28 лютого, після чого розпочнеться бюджетний процес, і лише потім, не раніше від першого тижня березня, конгресмени можуть повернутися до питання допомоги Україні. |
– І, говорячи про це небажання надавати допомогу Україні, ви понад рік тому казали, що підтримка України з боку Заходу багато в чому залежатиме від успіху української армії. І коли ви це говорили, то Україна фактично наступала на півдні, і це був час, коли Збройні сили України звільнили Херсон. Але відтоді, вже понад рік, Збройні сили України не мають суттєвого прогресу, принаймні на землі. То чи справедливо вважати, що підтримка Заходу зараз дуже-дуже сумнівна? Не тільки в Конгресі, а взагалі?
– Є певна кількість людей, які не є антиукраїнськими, але їхній аргумент полягає в тому, що продовження підтримки коштує життя українців, що це марна трата грошей. І тому, що вони вважають, що Україна не може виграти цю війну, вони проти. І для цієї групи людей, я думаю, саме успіх на полі бою матиме значення.
Аргументи змінилися, порівняно з тими, що були рік тому
Але я думаю, що аргументація вже почала змінюватися, тому що справді адвокація в інтересах України тепер має бути зосереджена навколо того, що станеться з Україною, якщо Росія виграє війну. Ви матимете мільйони переміщених людей, люди будуть заарештовані, відправлені у в’язниці, багато хто втече з України. І це виглядатиме як виведення американських солдатів з Афганістану. І я думаю, можливо переконати людей, що Сполученим Штатам дійсно варто уникнути поразки одного з наших союзників. Тож у цьому плані аргументи змінилися, порівняно з тими, що були рік тому.
– Чи могли б ви зараз перерахувати фактори, які впливатимуть на те, як закінчиться війна? Які тут чинники?
Очевидно, що ситуація на полі бою матиме велике значення
– Ну, знаєте, це дуже важко сказати. Очевидно, що ситуація на полі бою матиме велике значення. Якщо Україна зможе продовжувати атакувати російські війська і якщо вони отримають достатньо далекобійної зброї та вироблятимуть її самі, я думаю, що це чинитиме тиск на Росію. Наскільки я розумію, українські військові щойно потопили ще один великий російський військовий корабель.
– Так, щойно це було підтверджено (інтерв’ю було записане 14 лютого – ред.).
– Так. І це покращить позицію України. На жаль, я думаю, що багато в чому це залежить від того, що відбувається в американській політиці, тому що якщо Трамп переможе на наступних виборах, я вважаю, що це дуже погано. Я не бачу жодного хорошого сценарію у такому випадку. Якщо Байден втримається і якщо демократи продемонструють хороший результат, я думаю, що ще не пізно змінити ситуацію. І в цей момент Росія знову може бути в обороні. Але, на жаль, зараз не стільки поле битви в Україні, скільки поле битви на американських виборах (цього року – ред.), я думаю, визначатиме долю України.
|
Дональд Трамп нещодавно заявив, що зробить для захисту України більше, ніж Джо Байден.
Раніше він заявляв, що у разі свого переобрання на посаду президента США він зупинить війну в Україні впродовж 24 годин. За його словами, він збере у своєму кабінеті президентів України і Росії Володимира Зеленського і Володимира Путіна, а з кабінету вони вийдуть уже з мирною угодою. Деталей цього плану Трамп не розкриває.
– А що буде, якщо переможе Дональд Трамп? Може, поговорімо загалом, що буде, якщо американська допомога Україні припиниться? – Я думаю, що наслідки будуть набагато ширшими, не лише для України. Я думаю, що Путіну це додасть впевненості. Ви бачите, що вже в своїх останніх заявах у цьому інтерв’ю, яке він дав Такеру Карлсону, він стверджував, що не зацікавлений у нападі на такі країни НАТО, як Польща та Литва, але він не згадав Естонію. І тому я думаю, що ви, напевно, побачите, якщо Україна зазнає поразки, то Росія не збирається зупинятися на досягнутому. Я думаю, що вони збираються тиснути на Естонію, а потім на інші країни Балтії, Польщу та інші країни. Трамп фактично заохотив Путіна атакувати країни НАТО на минулих вихідних. І, знаєте, він так і зробить. Він сприйме це як сигнал про те, що навіть якщо Сполучені Штати залишаться в альянсі НАТО, то сам Трамп не збирається санкціонувати військову допомогу, відповідно до п’ятої статті. І тому наслідки для Європи в цілому будуть дуже-дуже серйозними.
– Звичайно. Знаєте, європейці не здають своїх позицій, як США. Там придумали, як обійти угорську опозицію для допомоги Україні. І я думаю, що їхня підтримка продовжуватиме бути суттєвою. І я вважаю, що Україна має ще багато ресурсів, щоб захищатися. Але імпульс однозначно зміститься в бік Росії. І це, я вважаю, небезпечно для всіх у Європі. – Поговоримо про роль термінології, яку західні ЗМІ з 2014 року використовували для опису конфлікту в Україні та як це могло вплинути на плани Росії. Ми знаємо, що західні ЗМІ та інституції неохоче називали це війною Росії, а замість цього вони говорили про «українську кризу», наприклад, «сепаратистів», «підконтрольні Росії групи» та «повстанців». Саме таку термінологію ми бачили в західних ЗМІ, в тому числі ліберальних. Як ви вважаєте, чи вплинула ця термінологія на плани Росії в Україні? Чи було їм легше будувати свої амбітні плани завдяки цьому? – По-перше, я не думаю, що ця термінологія була широко сприйнята мейнстрімними ЗМІ на Заході. Я думаю, що завжди були окремі особи та групи, які симпатизували Путіну. Насправді проблема всередині Республіканської партії полягає в тому, що Трамп і його союзники поглинули Республіканську партію. І нема значення, якою термінологією послуговувалися ЗМІ, вони просто проти України і підтримують Росію. Вони ніби міняють сторону в цьому конфлікті. І це, я вважаю, набагато важливіше, ніж будь-яка мова, яка використовувалася, тому що на початку війни протягом перших півтора року війни я вважаю, що рівень підтримки України в США був справді вражаючим. Це було дуже сильно. І я думаю, що конкретні терміни, які використовували, не сильно вплинули на це. Що сталося, так це те, що меншість у Республіканській партії обернулася проти України, і вони мають владу заблокувати прагнення більшості підтримати Україну. І це справді те, на чому потрібно зосередитися. – Але, можливо, на Захід термінологія вплинула не сильно, але, ймовірно, Кремль відчував, що вони змогли ввести в оману деяких західних журналістів, можливо, деяких західних політиків, необов’язково в США? Ми знаємо, що Україні та українському уряду особливо важко було пояснити західним ЗМІ, що це не сепаратисти, контрольовані Росією, а це, наприклад, російські регулярні війська. Це лише один із прикладів. Як це могло вплинути на відчуття в Кремлі того, на що вони здатні? – Я думаю, що Росія намагалася використати свою пропаганду, щоб вибудувати свій кейс. Я думаю, що більш потужним аргументом у них був аргумент про розширення НАТО. І тому такі експерти, як Джон Міршаймер, цей професор у Чикаго, постійно розповідають про те, як «розширення НАТО спровокувало російську агресію». І я думаю, що є певна частина американської громадськості, особливо ті прогресивні ліві, які були відкриті до таких аргументів. Тоді Трамп почав свій підйом у Республіканській партії. І я думаю, що Путін у той момент зрозумів, що Трамп є найбільшим активом Росії для підтримки своєї позиції. Відтоді вони робили все можливе, щоб підтримати Трампа, підтримати його рух MAGA тощо. Тому, знову ж таки, я думаю, що це набагато важливіші фактори, які впливають на те, як Росія розуміє свої інтереси. – Але якщо говорити про ЗМІ, то нас як журналістів особливо цікавить, чому ЗМІ підхопили таку термінологію. Знову ж таки, ми говоримо про ліберальні ЗМІ, ті, хто пишається своєю незалежністю, своїми стандартами та неупередженістю. Чи вони також були відкриті до таких наративів ще до початку війни? – Я думаю, що серед журналістів багато хто не дуже уважно стежив за цим питанням, і вони були готові прийняти частину цієї термінології. Але я думаю, що в перший рік війни це було досить незначне питання. Велика армія великої держави перетинає міжнародний кордон, намагаючись повалити уряд сусідньої країни. І я не думаю, що будь-яка термінологія про «фашистів» чи «неонацистів», яку намагався використовувати Кремль, справді когось переконала в тому, що Росія переслідує справедливі цілі. Думаю, всі зрозуміли, що це була справді велика агресія. Навіть зараз я думаю, що люди, які виступають проти допомоги Україні, деякі з них можуть прийняти російську мову про українських «фашистів», але насправді є більш важливий ідеологічний зсув. Багато людей з правою ідеологією вважають, що Путін є християнином, що він представляє християнські цінності та що він виступає проти «ідеології ЛГБТК». І це насправді те, про що ця війна. У цьому плані, до речі, таку лінію проводить сам Путін. І я думаю, що це було набагато ефективніше, ніж говорити про «неонацистів» і тому подібне. |
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум