На четвертий рік повномасштабної війни «кілзона» – тобто зона майже суцільного враження всіх цілей – значно збільшилась. Насамперед через те, що в рази зросла кількість як українських, так і російських FPV-дронів.
Якщо раніше вона становила від 500 метрів до двох кілометрів, то зараз розширилась до п’яти, а на деяких ділянках фронту до 7-10 кілометрів. Зона ризику, тобто можливого ураження FPV-дронами, теж стала більшою – від 20 до 30 кілометрів.
Як це впливає на хід бойових дій – телепроєкт Української служби Радіо Свобода Донбас Реалії обговорив з українськими солдатами та офіцерами.
(Редакція не вказує прізвища бійців з огляду на потреби безпеки)
«Я вже не пам’ятаю, коли ми бачили танки на напрямку дій нашої бригади»
«На початку, коли ми тільки почали застосовувати FPV-дрони – у нас було на день всього по 10 вильотів, і це могли бути якісь близькі цілі – від 2 до 5 кілометрів. А зараз ми в цій темі настільки просунулись, що можемо залітати на відстань до 30 кілометрів, та в принципі наскільки вистачить батареї», – зазначає пілот FPV-дрона на псевдо «Вєня» підрозділу «Шершні Довбуша» 68-ї окремої єгерської бригади.
Спочатку FPV-дрони використовували переважно для ударів по піхоті і техніці, яка штурмувала українські позиції. Наразі, коли масштаби виробництва БПЛА та радіус їхньої дії зросли, FPV-дрони шукають і знищують цілі ще до того, як вони встигають дістатись точки призначення, кажуть бійці.
Танк – це зараз як особливий трофей. Противник не ризикує підставляти свою техніку«Лев»
«Я вже не пам'ятаю, коли ми бачили танки на напрямку дій нашої бригади на відстані не те, що пострілу з гранатомета, пострілу із «Джавеліна». Вони вже так близько не їздять. Танк – це зараз як особливий трофей, якщо його десь виявили – охочих його знищити чимало. Ледве не змагання починаються. І противник це розуміє, він не ризикує підставляти свою техніку», – сміється офіцер 25-ї окремої повітрянодесантної бригади на псевдо «Лев».
«Раніше ворог під’їжджав технікою настільки близько, що нам навіть вдавалось її затрофеїти. Якось вразили новенький російський танк Т-90, влучили FPV-дроном з кумулятивним снарядом. Він почав диміти, екіпаж вискочив, ми їх знищили, а танк майже цілий забрали. Хлопці-спеціалісти під'їхали, завели і відвезли до наших. Зараз таке майже неможливо», – розказує командир підрозділу «Шершні Довбуша» 68-ї окремої єгерської бригади на псевдо «Лютий».
Фактично ми їх зараз нищимо на відстані від 12 до 20 кілометрів«Вєня»
Окрім бронетехніки, продовжують розповідати військовослужбовці, українські FPV-дрони активно знищують будь-який транспорт противника та не дають можливості підвезти підкріплення, снаряди, воду, їжу.
«Вони на ділянці нашої бригади не можуть під'їхати навіть на 5 кілометрів до ЛБЗ (лінії бойового зіткнення – ред.). Фактично ми їх зараз нищимо на відстані від 12 до 20 кілометрів. Вони зараз постійно шукають нові дороги, щоб ми їх не діставали. Бо зі шляхів, якими вони їздили, ми вже зробили кладовище зі спалених машин. Є деякі відчайдушні, які ризикують і їдуть тими дорогами, але ми все одно їх там знаходимо і вражаємо», – зазначає «Вєня».
За місяць можемо напалити до 150 одиниць тільки легкої автомобільної техніки«Лютий»
«Наразі ми дуже гарно працюємо по їхніх логістичних шляхах. За місяць можемо напалити до 150 одиниць тільки легкої автомобільної техніки. І це всього декілька наших екіпажів FPV, які активно працюють. Наприклад, на виїзді з Селидового ми всі їхні транспортні засоби випалюємо вщент. Чуємо по перехопленнях, як вони жаліються, що доводиться ходити пішки понад 20 кілометрів, тому що можливості під'їхати немає», – каже «Лютий».
Коли планових цілей немає, українські пілоти FPV-дронів вилітають на вільне полювання.
«Просто взяв дрон, виніс, полетів і шукаєш сам собі ціль. Шукаєш там машину якусь, мотоцикл – та будь-яку техніку. Просто вибираєш собі маршрут і ним проходиш. Бо ми знаємо, де вони найчастіше їздять», – розповідає «Вєня».
Воду з калюж набирають – ми це чуємо по перехопленнях – це і є результат. Вони від нас насправді дуже страждають«Лютий»
«Коли ворог не може забезпечити ротацію, не може підвезти провізію – елементарно їжу та воду – вони з калюж її набирають – ми це чуємо по перехопленнях, ниють, щоб їм скинули води з дронів – це і є результат. Вони від нас насправді дуже страждають.
Та й взагалі піхотинець, який пройшов понад 5 кілометрів, він – вже не штурмовик, умовно. Йому треба час на перепочинок, тому що він йде в екіпіруванні, з амуніцією, БК, провізією. Після таких маршів йому вже складно виконувати штурмові дії і поставлені завдання», – зазначає «Лютий».
«Зараз хлопцям на позиціях безпечніше, ніж до них доїхати і виїхати»
Армія РФ досить швидко скопіювала у ЗСУ тактику застосування FPV-дронів, кажуть співрозмовники. При цьому, додають, запровадила власне ноу-хау – нечутливі до РЕБу дрони на оптоволокні, створивши для української логістики аналогічні проблеми.
Є в них така тактика – сідають на дорогах і очікують висування автомобіля«Лев»
«Візьмемо дрон на оптоволокні з котушкою, умовно, на 20 кілометрів. Зрозуміло, що противник не буде його запускати прямо з ЛБЗ, а на якійсь певній відстані від неї і з укриття. Умовно, з п’яти кілометрів. Тобто в нашому напрямку він може летіти на 15 кілометрів. Плюс різні кути, він же не по прямій буде летіти.
Вони, як правило, перекривають основні логістичні шляхи. Наприклад, асфальтні дороги. Є в них така тактика – сідають на дорогах і очікують висування автомобіля. В мене був такий випадок – слава Богу, водій вчасно його помітив, зміг зманеврувати, екіпаж спішився, автомобіль знищений, але люди цілі. Це найголовніше», – згадує «Лев».
Ще два роки тому на авто можна було заїхати майже на передові позиції. На відстань до одного кілометра від ЛБЗ. І далі пройтись пішки. Зараз – зась.
Зараз за 10 кілометрів від ЛБЗ вже кожен звук слухаєш«Лютий»
«Російських навіть розвідувальних БПЛА було мало. Навіть якщо під мінометний вогонь потрапиш – поки він пристріляється, ти вже знайдеш укриття. А зараз за 10 кілометрів від ЛБЗ вже кожен звук слухаєш, дивишся небо, спостерігаєш, включаєш засоби радіоелектронної боротьби, шукаєш про всяк випадок якісь місця, де можна перестояти, перечекати», – розповідає «Лютий».
Рутинні раніше доставка боєприпасів, провізії, а також ротації на позиції, сьогодні, кажуть бійці, – повноцінна окрема операція.
«Зараз це має бути або погана погода – дощ, вітер сильний – в напрямку противника бажано, не в нашому напрямку. І тоді можна добратись, а в інших випадках – іноді доводиться пішки йти і на собі все нести», – пояснює «Лев».
«І час підбираємо, і засоби протидії всі потрібні маємо – РЕБи, а в першу чергу – детектори, які перехоплюють відеокартинку і дають можливість спостерігати те саме, що й оператор ворожого дрона. Зараз хлопцям на позиціях безпечніше, ніж до них доїхати і виїхати. Застосування ворожих БПЛА на дуже на високому рівні», – підкреслює «Лютий».
«Він лежав на дроні, ноги та голова сховані. Дрон взяв весь удар на себе»
Закрити всю, умовно, тилову зону на 30-40 кілометрів углиб стаціонарними РЕБами нереально – їх просто не вистачить, кажуть військові експерти. Та й мобільні засоби радіоелектронного захисту, які встановлюють безпосередньо на транспорт, вже не гарантують необхідний ступінь захисту як для ЗСУ, так і для армії РФ.
«В умовах технологічної війни постійно доводиться видумувати щось нове – частоти на відео, частоти на керування. Загалом нам не сильно наразі заважає їхній РЕБ. Бувають, звичайно, випадки. На танках в них дуже потужні РЕБи стоять. Один постійно виїжджав, відпрацьовував, і ми ніяк не могли його знищити, бо сигнал глушило. На той час в нас ще не було оптоволокна, щоб його дістати.
Я бачу, як він їде, і не можу нічого зробити – пролітаю над ним і мені відразу глушить керування – зносить на пів кілометра і лише потім відпускає. Але такі РЕБи вони на якусь серйозну, коштовну техніку ставлять. А на звичайні авто… Вони ж здебільшого їздять на крадених машинах з окупованої території. Повідкривали гаражі, пообрізали двері, розібрали дах і на тих машинах катаються. Переважно – це буханки і легкові авто», – пояснює «Вєня».
Коли логістичні шляхи під постійними ударами, чимале значення мають наземні дрони. З явних плюсів – їх важче помітити через розміри, керувати можна дистанційно, перебуваючи у відносній безпеці, і вони перевозять на собі набагато більше вантажу, ніж повітряні БПЛА.
«Коли FPVшка йде на ураження наземного дрона, в неї в більшості випадків вже відпадає або відео, або керування. І вона вже летить по траєкторії, куди цілилась. Ти просто бачиш її на екрані, розгортаєшся – можна назад, можна зупинитись, і вона просто пролетить повз і вдарить поряд. Якщо в наземний дрон немає прямого влучання – йому нічого не буде.
У нас був наземний дрон, який підірвався на кумулятивному снаряді. Там була велика диряха, але він їхав, він доїхав і він зробив свою роботу. Інший наїхав на «Пелюсток» (протипіхотна міна – ред.) і поїхав собі далі. Навіть якщо в нього відпадає одне, друге, навіть третє колесо – він на одному може доїхати» – пояснює пілот наземного дрона Микола з 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
А ще наземні дрони незамінні на полі бою під час евакуації поранених. До більшості бійців за нинішніх умов дістатися навіть на броньованій техніці практично нереально.
«Один мій дрон наїхав на протипіхотну міну. В цей момент він вивозив на собі нашого пораненого хлопця. Але його не зачепило. Він лежав на дроні, ноги та голова сховані. Дрон взяв весь удар на себе. Його броню важко таким пробити. Треба потужний снаряд, яким дороги, зазвичай не мінують. Або мінують щось спеціальне. Але на таке випадково наїхати дуже важко» – резюмує Микола.
«Ми за тиждень на 1 квадратному кілометрі поклали понад 700 окупантів»
Вслід за Україною армія країни-агресора заявила про створення Сил безпілотних систем як окремого роду військ. Про це 12 червня заявив очільник Росії Володимир Путін. Втім, окремі елітні російські підрозділи БПЛА – наприклад «Рубікон», не перший день досить ефективно воюють на російсько-українському фронті.
«На мою думку – основна задача «Рубікона» на дальніх відстанях не стільки враження, як наведення паніки в Сили оборони України, щоб люди боялись їхати тими дорогами. Поясню чому. Не завжди радіогоризонт дозволяє влучити прямо в ціль. В них вже є дрони-матки, які долітають до певної відстані і випускають FPV.
Але через насиченість РЕБів, не всі ці матки можуть долетіти куди треба. Плюс FPV-перехоплювачі, які збивають все, що несанкціоновано перетинає ЛБЗ. Тому в більшості випадків, вони встановлюють десь на териконах потужні ретранслятори і намагаються долетіти куди треба, все одно часто втрачаючи якість сигналу» – пояснює «Лев».
FPV-дрони сьогодні відбивають штурми, знищують логістику, командні пункти, склади боєприпасів вже на відстані до 30 кілометрів углиб оборони. Відповідно пілоти дронів-камікадзе – це тепер пріоритетні цілі як для ЗСУ, так і для армії РФ.
«У нас був період, коли ми за тиждень на 1 квадратному кілометрі поклали понад 700 окупантів. І вони почали нас активно шукати. Палити посадки, викурювати, все по нас летіло – а пілоту ж багато не треба – розбив йому обладнання – вже потрібен час, щоб резервне виставити, або взагалі нове підвезти» – зазначає «Лютий».
Тож як глобально протидіяти далекобійним FPV? Експерти кажуть, що в ідеалі – знаходити їх заздалегідь та повідомляти військових та цивільних. Наприклад, за допомогою світлофорів, які повідомляють – чи чисте небо, чи є загроза і краще перечекати в укритті. Подібні пристрої вже тестують у прифронтовій зоні.
Наразі поява далекобійних FPV ставить під постійну загрозу будь-яке пересування техніки чи людей до лінії фронту. Ударні дрони стали основним елементом війни. І той, хто першим створить ефективну протидію – той і отримає суттєву перевагу в нинішній війні.
Форум