Ексзаступник начальника кримського главку МВС України Микола Федорян пів року тому був затриманий українськими силовиками зі звинуваченням у державній зраді. Весь цей час він перебуває у СІЗО ‒ спочатку в Херсоні, а тепер у Києві, де зараз тривають судовий розгляд його справи. За цей час стали відомі подробиці про його зв'язки на материковій частині України, а сам він робив резонансні заяви на засіданнях суду. Кореспонденту Крим.Реалії вдалося поспілкуватися з Миколою Федоряном у залі суду 25 травня. Він розповів про умови утримання у СІЗО, а також чому заборонив рідним спілкуватися із журналістами.
- Микола Федорян до російської окупації Криму багато років працював заступником начальника кримського главку МВС України ‒ начальником міліції громадської безпеки.
- У 2011 році він звільнився в запас і влаштувався начальником управління транспорту в держпідприємство «Чорноморнафтогаз», де працював на момент захоплення півострова російськими військами у 2014 році.
- Після окупації Криму Росією Микола Федорян залишився працювати на цьому підприємстві, яке було «націоналізоване» підконтрольною Кремлю владою півострова.
- Наприкінці минулого року його затримали українські силовики на адмінкордоні між Кримом і материковою Україною. Слідство стверджує, що на службі в «Чорноморнафтогазі» Микола Федорян надавав ФСБ службовий транспорт, який використовувався під час обшуків та арештів кримчан.
- Захист Миколи Федоряна стверджує, що «про держзраду не йдеться». Сам Микола Федорян звинувачення заперечує. Весь час із моменту затримання він перебував у СІЗО.
- Торік у грудні Херсонський суд надав кримчанину можливість вийти під заставу у 21,1 мільйона гривень. Але він тоді оголосив, що й «за п'ять гривень» не залишить СІЗО, оскільки, за його словами, отримав погрозу, що «як тільки вийде на свободу, його усунуть». Хто йому погрожує, Микола Федорян не повідомляє.
- Тепер же його захист говорить, що запобіжний захід міг бути м'якшим, зазначаючи, що сума застави занадто висока для сім'ї Федорянів.
Микола Федорян каже, що перебування в ізоляторі негативно позначилося на його здоров'ї ‒ у нього «загострилися хронічні захворювання» й «почала руйнуватися сітківка ока». Але кваліфіковану медичну допомогу йому поки не надали, оскільки, як він стверджує, ця процедура «затягнута» й бюрократизована.
Справу Миколи Федоряна розглядає Голосіївський районний суд Києва. 25 травня йому продовжили термін утримання під вартою до 23 липня.
Кореспонденту Крим.Реалії Олександрі Шевченко вдалося у залі суду поспілкуватися із обвинуваченим у присутності його адвоката. Публікуємо розшифровку цієї розмови.
«Дві куртки одягав, всю ніч тремтів»
‒ Які умови утримання у СІЗО?
Навіть води не дають. У мене й зараз пересохло горло, немає ні ковтка води
– Я минулого разу (під час засідання суду ‒ ред.) потрапив у СІЗО о 21:00. Ми по судах збирали всіх інших (заарештованих, які утримуються в цьому ж СІЗО ‒ ред). Мене вранці о 6:00 вивозять із СІЗО і привозять о 21-22:00.
‒ Як вас годують у таких випадках?
‒ Ніяк. Навіть води не дають. У мене й зараз пересохло горло, немає ні ковтка води.
‒ Тобто ви з ранку нічого не їсте?
‒ Ні. У Херсоні, коли вивозили нас вранці в суд, видавався маленький пайок із бутербродами. Тут нічого не дають.
‒ Ви скаржилися на це?
‒ Я ніде не скаржився: ні тут, ні в Херсоні.
Плюс три-чотири градуси була температура в камері, холод собачий
– Як ви загалом оцінюєте умови свого утримання в СІЗО?
‒ Зараз нормально. У Херсоні було дуже погано, коли я на карантині був. Плюс три-чотири градуси була температура в камері, холод собачий.
Дві куртки одягав, бо неможливо було. Всю ніч тремтів.
Через два тижні мене перевели в загальну камеру. І коли пішла температура на вулиці мінус 12, у камері було плюс 6. Люди так і сиділи, опалення не було.
(Від редакції: на момент публікації цього інтерв'ю Крим.Реалії не мають офіційної позиції адміністрації СІЗО Херсона про сказане Миколою Федоряном. Ми надіслали у відомство інформаційний запит і готові оприлюднити відповідь, якщо отримаємо її).
‒ Після вашого затримання ми зателефонували вашій дружині Наталі, але вона не хоче спілкуватися зі ЗМІ.
‒ Правильно робить. Тому що хтось намагався у квартиру (в Сімферополі ‒ ред.) залізти під виглядом журналістів. Тому я сказав єдине ‒ здати зброю на зберігання у дозвільну систему і все. Щоб не було ніяких запитань. У мене була мисливська зброя, хоча я на полювання не ходжу. Але у мене три сини, нехай зброя буде. Може, вони будуть мисливцями.
‒ А як до вас намагалися, як ви говорите, «залізти у квартиру»?
‒ Нахабно дзвонили (у двері ‒ КР), називалися журналістами. Добре, що був старший син вдома. Тому я сказав дружині: ні з ким не спілкуватися, нікого у квартиру не впускати.
– На українському материку вас хтось підтримує зараз? Передають одяг, їжу?
‒ Раз на місяць щось передають. Мене влаштовує тюремна їжа. Єдине ‒ прошу адвоката, щоб передавали воду. Бо,на відміну від Херсона, де відмінна вода і її можна було пити з-під крана, тут воду так пити не можна. З огляду на те, що я перехворів на «ковід» і в мене почався тромбоз, мені потрібно пити багато рідини, щоб розріджувати кров.
«Рідним передаю привіти»
‒ Ви перехворіли на «ковід», де?
За два місяці я не зміг домогтися медичної допомоги. Скажу адвокату, що не треба вже домагатися
– У Криму, у серпні-вересні (2020 року ‒ КР), у важкій формі. У мене після цього й пішли тромби, які лопнули в очах і зруйнували сітківку. Мені перед від'їздом до батьків одне око «зашили». А тут зараз така ж картина з другим оком. І ось за два місяці я не зміг домогтися медичної допомоги. Скажу адвокату, що не треба вже домагатися. Що буде те й буде.
‒ Як ви підтримуєте зв'язок із рідними?
‒ Ніяк.
‒ Вам дають можливість телефонувати з СІЗО?
‒ Ні, звісно. Через адвоката, коли зустрічаємося, передаємо привіти. Потрапити до мене адвокату нелегко, тому що людей (заарештованих ‒ ред.) багато, а слідчих кімнат – мало.
‒ Скільки з вами зараз осіб у камері?
‒ Двоє. Ми обмежені в спілкуванні та пересуванні. На прогулянку нас виводить окремо оперативний працівник.
– Хто перебуває із вами в камері?
Мене не можуть утримувати з людьми, наприклад, звинуваченими у вбивстві, тому що я ‒ колишній співробітник міліції
– Люди з серйозними корупційними статтями. Мене не можуть утримувати з людьми, наприклад, звинуваченими у вбивстві, тому що я ‒ колишній співробітник міліції. Є вимога закону про те, що колишні співробітники міліції утримуються окремо.
‒ В Херсонському суді ви повідомили, що вам надійшла «погроза усунення» у разі виходу з СІЗО. Розкажіть про це.
‒ Навіщо? Я про це повідомив у суді. Ваші товариші (журналісти ‒ КР) писали, коли мені призначали заставу у 21 мільйон. У мене окрім пенсії прибутків немає і не було. У мене навіть квартира не приватизована, вона муніципальна. У мене немає дач, готелів. Тому що я весь час ставив на перше місце тільки роботу, а не збагачення. На відміну від інших.
‒ В одному із судів ви розповідали, що працювали в «Чорноморнафтогазі» і ваша зарплата становила 60 тисяч рублів.
‒ Ну, і скільки це ‒ 60 тисяч рублів? З огляду на те, що у мене син студент, якому я оплачую квартиру.
«Я не міг надати транспорт ФСБ»
‒ Слідство стверджує, що ви надавали ФСБ транспорт, який використовувався для обшуків та арештів кримчан. Є журналісти, у яких залишилося позитивне враження від вашої роботи на посаді заступника начальника кримської міліції, і вони припускають, що ви могли не добровільно надавати цей транспорт російським спецслужбам.
‒ Я не міг його надати, це не мій транспорт. Я начальник управління транспорту апарату управління. У мене немає транспорту. Те управління мені не підпорядковане.
‒ Звинувачення пояснює ваше перебування в СІЗО способом протидії можливому впливу на свідків справи. Ваш захист наполягає, що запобіжний захід занадто жорсткий. Однак ви ніколи не заперечували дружніх відносин із командувачем Нацгвардією України Миколою Баланом.
‒ Як це стосується цієї справи? Я перебуваю в СІЗО майже сім місяців. Може прокуратура, СБУ показати хоч один доказ, що я не те, що з ним, а хоча б з його оточенням намагався зв'язатися?
‒ У публічній сфері є скріни листування з ним нібито з вашого телефону й від вашого імені.
‒ Як ці скріни стали відомі, якщо є таємниця слідства? Як прокурор у Херсоні бере кримінальну справу, віддає журналістам, вони все це сканують і публікують?
‒ Ці скріни з'явилися на офіційних ресурсах слідства. ЗМІ їх переопублікували.
Не для того мене заарештовували, щоб відпускати
– Я до цього (запобіжний захід ‒ ред.) ставлюся нормально. Не для того мене заарештовували, щоб відпускати. Я знаю, що моя совість чиста. Я нікого не зраджував. А що кажуть журналісти та прокурор, мені глибоко по барабану. Я сплю спокійно.
(Від редакції: коли ім'я Миколи Балана було вперше публічно згадане у справі Миколи Федоряна, Крим.Реалії намагалися надати йому слово. У відомстві нам відповіли, що «надання будь-яких коментарів із питань, зазначених в інформзапиті, недоречне»).
‒ Раніше ви повідомляли, що готові бути обміняним на кримчан, утримуваних російською владою в Криму та Росії. Як ви зараз ставитеся до такої перспективи?
‒ А як ви думаєте? Звісно, позитивно. Я хочу повернутися додому.
На засіданні суду 25 травня Микола Федорян оголосив, що за результатами судових розглядів у своїй справі має намір звернутися до Європейського суду з прав людини й подякував стороні обвинувачення ‒ прокуратуру АРК ‒ за «допомогу у зборі якісного матеріалу» для цього.
Ми намагалися з'ясувати позицію наглядового відомства з приводу цієї заяви, але прокурори її поки залишили без відповіді.
