Росія може почати застосовувати проти України іранські балістичні ракети Fateh-110 і Zolfaghar вже у листопаді, очікує голова ГУР Кирило Буданов. Спікер командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат визнав, що Україна не зможе їм ефективно протидіяти.
Чому ці ракети важко перехопити, які особливості їхньої конструкції, як цю загрозу можна усунути? Радіо Донбас.Реалії розбирається із військовий експертом, оглядачем порталу Defence Express Олегом Катковим.
Fateh-110 і Zolfaghar – що про них відомо?
За останні 30 років Іран створив дев'ять балістичних ракет з поступовим збільшенням дальності. За основу для всіх них правлять дві радянські:
- Р-17 для ракетного комплексу «Ельбрус» (SCUD за класифікацією НАТО);
- 9М21 для ракетного комплексу «Луна-М».
Fateh-110 є наступницею іранської копії з китайської копії радянської ракети 9М21 для «Луна-М». Zolfaghar є покращеною версією Fateh-110. Обидві вони є ракетами малої дальності. Заявлені Тегераном ключові характеристики цих ракет такі:
- Fateh-110: дальність – 300 км, вага бойової частини (вибухівки) – до 650 кг;
- Zolfaghar: дальність – 700 км, вага бойової частини (вибухівки) – до 580 кг.
Для розуміння, потужність бойової частини Fateh-110 у 2-2,3 рази більша, ніж у російської крилатої ракети типу «Калібр».
Чому Fateh-110 і Zolfaghar такі небезпечні?
Головна проблема в тому, що Fateh-110 і Zolfaghar є балістичними ракетами, а їх в принципі вкрай важко перехопити. Представник ГУР МО Вадим Скибицький заявив, що у жовтні Росія запустила по Україні 25 так само балістичних ракет «Іскандер», з них сили ППО збили три. У випадку з іранськими ракетами відсоток може бути кращим, але навряд чи він перевищить 15-20% (оцінка Олега Каткова – ред).
Балістичні ракети летять по великій балістичній траєкторії, піднімаються на висоту до 40-50 км і після цього летять вертикально вниз під кутами приблизно 80-90 градусів.
А коли ракета вже високо в небі, якщо їй пошкодити двигун чи хвостове оперення, це не завадить їй впасти, причому майже вертикально. До того ж вони дуже швидкі. Орієнтовний час польоту ракети Fateh-110 на заявлену дальність оцінюється у 300-350 секунд.
Єдиний спосіб знешкодити балістичну ракету – це так зване кінетичне перехоплення, коли в неї врізається інша ракета. За рахунок величезних швидкостей і енергії, яка вивільняється під час зіткнення, бойова частина повністю знищується ще є у повітрі. І це задача систем ПРО, яких у України сильно бракує.
А як же IRIS-T, NASAMS та Aspide?
IRIS-T, NASAMS та Aspide вкрай важливі для України. Але вони належать до протиповітряної оборон (ППО), а не протиракетної (ПРО). Задачею ППО передусім має на меті перезнищення аеродинамічних цілей на кшталт крилатих ракет.
Відмінність від балістичної в тому, що якщо крилатій ракеті під час польоту пошкодити крило, двигун чи паливну систему, вона впаде. І впаде ще до цілі, тобто завдання буде виконано.
Так, системами ППО теж можна збивати балістичні ракети (що ЗСУ і роблять), але це вкрай важко. Потужності їхньої бойової частини здебільшого бракує, аби знешкодити балістичну – тому все ж таки це задача для систем ПРО.
Що можна зробити?
На озброєнні систем ПРО у світі, і в країнах НАТО зокрема, не так багато – бо це лише підстраховка. Навіть за наявності сучасних із них найбільш ефективним способом боротьби з загрозою удару балістичними ракетами лишається знищення пускових установок.
Тому Україні необхідно отримати далекобійні засоби ракетного ураження на дальності 300 км. Йдеться про ATACMS і, приміром, крилаті ракети повітряного базування, які можливо інтегрувати під крило ще радянських літаків. Не менш важливо для ЗСУ мати змогу їх використовувати – знявши «табу» на незавдання ударів по території Росії та Білорусі.
Хто і де в Україні може стати мішенню Fateh-110 і Zolfaghar?
Практично, всі і всюди. Якщо Росія запускатиме Fateh-110 зі своєї території, території Білорусі або окупованої України, ці ракети можуть вдарити майже у будь-якій точці України, окрім південно-західних районів.
У випадку Zolfaghar з дальністю 700 км два пускових райони – з території Білорусі і в окупованому Криму – дозволять повністю тримати під вогневим ураженням будь-який куточок України.
Враховуючи швидкість польоту, часу знайти безпечне місце майже не буде. Навіть за умови, що українські військові зафіксують їх запуск і включать повітряну тривогу практично одразу. А з урахуванням ще й сотень кілограмів вибухівки у ній, є всі підстави вважати, що Росія використає їх саме для ударів по містах.
Що відомо про передачу Іраном Fateh-110 і Zolfaghar РФ
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
