Ерік Земмур – телегенний популіст, який підпалив президентську гонку у Франції ще до того, як вона розпочалася належним чином. Незважаючи на те, що його нещодавнє зростання в опитуваннях змусило нервувати як традиційних консерваторів, так і прапороносця більш крайніх правих Марін Ле Пен, його сходження також повинно хвилювати президента Емманюеля Макрона, Європейський союз та усі країни у Західних Балканах та на схід від блоку, які прагнуть одного дня стати членами ЄС.
Справедливо сказати, що Франція знайшла свого Дональда Трампа в Еріку Земмурі. І це пов’язано не тільки з кількістю жінок, які виступають зі скаргами на його нібито неприйнятну сексуальну поведінку. Подібно до колишнього президента США, його прихильники стверджують, що він «говорить так, як є» і б’є кувалдою по «політичній коректності», яка, на їхню думку, домінує на політичній та медійній сцені. І на цьому схожість не закінчується. Активний у твітері і відомий як досвідчений телевізійний експерт, Земмур не стримується зі суперечливими зауваженнями щодо ісламу, імміграції, фемінізму та уявного політичного та морального занепаду Франції.
Двічі був засуджений за мову ворожнечі та підбурювання до расового насильства, а інші судові справи досі тривають
Земмур вже двічі був засуджений за мову ворожнечі та підбурювання до расового насильства, а інші судові справи проти нього досі тривають. Його численні дуже суперечливі зауваження на сьогоднішній день включають його твердження, що діти-мігранти з Африки та Близького Сходу без супроводу є «вбивцями, ґвалтівниками та злодіями», що зростання мусульманського населення Франції, яке сьогодні становить близько 8%, призведе до громадянської війни та його просування теорії змови про те, що європейців поступово замінюють іммігранти.
Він також різко критикував те, що він назвав «фемінізацією суспільства» та «пропагандою ЛГБТ». Земмур стверджував, що жінки прагнуть домінування чоловіків, запропонував усім дітям, які народилися у Франції, давати католицькі імена, і помилково заявив, що підтримуваний нацистами режим Віші у Франції захищав євреїв під час Другої світової війни...
Проте є й суттєві розбіжності з Трампом. Батьки Земмура були берберськими євреями, які переїхали з Алжиру до Франції під час французько-алжирської війни в 1950-х роках, що ускладнювало критикам назвати його як недбалого білого французького расиста. Це людина, яка зобов’язана усім сама собі, яка закінчила престижний університет Sciences Po і довгий час працювала журналістом у поважній газеті Le Figaro. Що ще важливіше, він володіє ораторськими здібностями та інтелектуальним фоном, яких французька громадськість очікує від своїх політичних лідерів.
Минулого місяця в Google було в 16 разів більше пошуків Земмур, ніж Ле Пен
Він є автором кількох книг, у тому числі бестселера Le Suicide Francais (Французьке самогубство), який закохав тих, хто ностальгує за Францією минулого. І його багаторічна робота у CNews – правій французькій телевізійній мережі, схожій на американську Fox News, переконали багатьох його шанувальників, що він може протистояти будь-кому в політичному спарингу.
І це може бути вирішальною перевагою. Марін Ле Пен, яка останні кілька років пом’якшувала свої крайні популістські висловлювання, була збентежена, коли зіткнулася з Макроном на президентських дебатах у 2017 році. Потім він завдав їй поразку, набравши 66% голосів на виборах 2017 року. Донедавна вона очікувала повторного поєдинку в квітні 2022 року, але зараз це далеко не певно.
Минулого місяця в Google було в 16 разів більше пошуків Земмур, ніж Ле Пен, і останні опитування громадської думки показали, що він зрівнявся з її 17 відсотками підтримки, а Макрон лідирував із приблизно 24%.
Вже можна уявити, що Земмур, який ще не оголосив про свою кандидатуру, може обійти Ле Пен і стати головним суперником Макрона навесні. Зараз опитування кажуть, що Макрон переможе будь-кого з них у другому турі, але його відрив від перемоги, як очікується, складе лише близько 10%. А до початку виборів залишилося кілька місяців.
Деякі коментатори вважають, що зірка Земмура може згаснути, оскільки його не підтримує сильна політична партія. Але сам Макрон довів, що це не було необхідною передумовою його власної перемоги у 2017 році.
Хоча Макрон по суті знищив усталених політичних лівих в країні (теперішній лідер соціалістів Енн Ідальго має 5%), Земмур може вдарити в подібний передсмертний дзвін по старій правоцентристській Республіці.
Хоча Німеччина досягла дуже стійких результатів на своїх федеральних виборах на початку цього року зі зменшенням підтримки крайніх правих і крайніх лівих, за прогнозами, у квітні 2022 року понад 40% французів голосуватимуть за різних популістів. Уже ясно, що Макрон рухається вправо і жорстко говорить про імміграцію та безпеку, щоб зрівнятися зі своїми правими конкурентами.
Брюссель, затамувавши подих, спостерігатиме, як одна з двох її незамінних держав-членів балансує на прірві
Це матиме наслідки і для ширшої Європи. Уже під час свого першого терміну Макрон підтримував шанси Північної Македонії почати переговори про вступ до ЄС, заперечував лібералізацію візового режиму з Косово, скептично говорив про шанси інших західнобалканських країн приєднатися до ЄС, «розбавляв» формулу розширення в різних деклараціях ЄС, ставив під сумнів приєднання у майбутньому до ЄС таких країн, як Грузія, Молдова та Україна, і прагнув до більш тісних відносин з путінською Росією – навіть пропонуючи послабити санкції ЄС, запроваджені проти Москви після окупації Криму в 2014 році.
Оскільки президентські вибори у Франції відбудуться, коли в першій половині наступного року Париж головуватиме в ЄС під час піврічної ротації, Макрон хоче якомога менше сюрпризів.
Брюссель, затамувавши подих, спостерігатиме, як одна з двох її незамінних держав-членів балансує на прірві. Але навіть якщо Макрон утримає гарні шанси на перемогу, не очікуйте, що він буде особливо щедрим до всіх тих країн, які прагнуть одного дня приєднатися до ЄС, оскільки земмурійські привиди все ще ховаються в тіні.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
