Напруга між Францією та Туреччиною щодня лише зростає. На перший погляд може здатись, що конфлікт почався через карикатури та різкі вислови президентів. Проте справа, швидше, у протистоянні світоглядів і цивілізацій. І в тому, як співіснувати мирно, якщо ви дуже різні.
Франція стривожена, посилює охорону шкіл і культових споруд. Вулиці патрулюватимуть від 3 до 7 тисяч військових. Після скоєного в Ніцці теракту 29 жовтня вся країна мобілізувалась. Тоді мешканець Тунісу скоїв напад біля місцевої церкви: троє загинули, ще кілька отримали поранення. Він вигукував «Аллах акбар», що у перекладі з арабської означає «Господь великий». Прибув до Франції потайки в середині жовтня, його мотиви поки не повідомляються. Злочин розслідують як теракт.
Мер Ніцци Крістіан Естрозі описав напад як «ісламо-фашистську атаку». Президент Емманюель Макрон розцінив його як терор у відповідь на французькі цінності і свободу. І пообіцяв боротись за мир, адже це лише один із нещодавніх терактів.
Незабаром після нападу в Ніцці поліцейські застрелили чоловіка, який погрожував перехожим вогнепальною зброєю в іншому французькому місті Монфаве, повідомляє Reuters з посиланням на французьку поліцію. Радіостанція Europe 1 повідомила, що він також кричав «Аллах акбар».
У Саудівській Аравії напали з ножем на охоронця французької дипломатичної установи. Чоловіку вдалося вижити.
Та найбільш резонансним стало вбивство 16 жовтня французького шкільного вчителя історії Самюеля Паті, який показував карикатури на шанованого в ісламі пророка Магомета. Справа відбувалась під час уроку громадянської освіти в 4 і 5 класах. Паті спершу попередив, щоб із класу вийшли ті, кого це може образити. Проте відео заняття потрапило в мережу і обурило багатьох. Згодом після уроків на нього вже чекав убивця. Самюелю Паті відтяли голову ножем під вигуки «Аллах акбар», які чули перехожі.
Схід проти Заходу, традиції проти свободи
Тоді тисячі французів вийшли на вулиці. Макрон теж висловився, і досить категорично. Він назвав загиблого викладача «тихим героєм», а сам напад – «ісламістським терактом».
Макрон додав, що іслам перебуває в стані кризи, і закликав до захисту світських цінностей Французької республіки від радикального ісламу.
Європа висловлювала співчуття Франції. А от ісламський світ лютував через дії вчителя і слова Макрона. Іран, Саудівська Аравія, Чеченська республіка РФ, Туреччина: позиція Франції неприпустима, лунали їх заяви. Ісламісти здійснили атаки на десятки французьких сайтів. Так Макрон перетворився на ворога багатомільйонної спільноти, об’єднаної вірою і традиціями.
Найактивніше критикував Макрона президент Туреччини Реджеп Ердоган. Він звинуватив французького колегу в розпалюванні антиісламської ненависті в Європі. А ще порадив йому «обстежитися щодо психічного стану» і «пролікувати психіку». У відповідь на це Франція вперше за період сучасної історії відкликала посла з Туреччини.
Європа теж відреагувала: Німеччина, Нідерланди, Австрія, Італія, Данія, Литва, Греція та інші країни засудила заяви Ердогана. У відповідь Туреччина порадила Євросоюзу докладати більше зусиль для боротьби з «ісламофобією».
«У західних країнах стає все важче бути мусульманином і вести ісламський спосіб життя» , – сказав президент Туреччини.
Реджеп Ердоган пішов навіть далі і закликав 83-мільйонний турецький народ бойкотувати французькі бренди. За даними статистичного інституту Туреччини, Франція входить в десятку найбільших імпортерів товарів і сьомим за величиною ринком для експорту турецьких товарів. Це призвело до зниження курсу ліри.
Чи те, що робить Макрон гірше, ніж помістити в табори 3 мільйони уйгурів, які сповідують іслам? Чи може щоб виступати проти Франції треба менше сміливості, ніж проти Китаю?Рафаель Глюксман
Низка інших мусульманських країн підтримали бойкот. У ЄС же заявили: турецький бойкот лише відстрочує переговори Брюсселю з Анкарою про надання членства.
«Досі чекаю, коли Туреччина, Катар, Кувейт або Пакистан оголосять бойкот китайським товарам. Чи те, що робить Макрон, на їхню думку, гірше, ніж помістити в табори 3 мільйони уйгурів, які сповідують іслам? Чи, може, щоб виступати проти Франції треба менше сміливості, ніж проти Китаю і геноциду?» – написав у твіттері французький журналіст і документаліст Рафаель Глюксман.
Нова карикатура
На тлі цієї і так напруженої ситуації – нова карикатура в Charlie Hebdo. Французький журнал 28 жовтня зобразив президента Туреччини в самій лише майці та спідньому. Однією рукою карикатурний Ердоган тримає напій, а іншою підіймає поділ жінці в ісламському вбранні і вигукує: «Ох, Пророк!» Підпис до карикатури є таким: «Ердоган у приватному житті дуже грайливий».
Туреччина відреагувала миттєво: це виходить «далеко за межі свободи слова». Проти журналу готують позов, а прокуратура Анкари відкрила провадження.
Проте Франція не відступає від своїх переконань, попри лютування Ердогана. Макрон заявив, що не планує диктувати незалежним медіа що малювати.
Що стоїть за конфліктом
Карикатури, гострі висловлювання, образи особистості і релігійних переконань –це причини конфлікту, які лежать на поверхні. Проте напруга між Макроном та Ердоганом визрівала і в інших питаннях.
Макрон ще в лютому заявив, що Франція хоче взяти під контроль вплив, який мають інші держави на французьких мусульман.
«Наразі у нас у Франції є триста іноземних імамів», – сказав Макрон, і додав, що з них 150 – турецькі, 120 алжирські і 30 марокканські.
Йдеться про приїжджих духовних наставників, які керують молитвою в мечеті і очолюють духовну громаду. І вплив в цьому питанні Туреччини, судячи з цифр, значний. Тоді в лютому Макрон анонсував поступову відмову від такої практики –упродовж чотирьох років. Природньо, Ердогану це не сподобалось.
А потім ще конфілкт позицій під час загострення в Нагірному Карабасі. Франція закликала Туреччину «не підливати масла в вогонь». І заявляла про докази, що Туреччина переправляє через свою територію сирійських бойовиків в Азербайджан.
Та схоже, що конфлікт Ердогана-Макрона є, певним чином, навіть вигідним для обох сторін у політичному сенсі. Туреччина конфронтує з більшістю країн, що лежать уздовж її кордонів, пише Bloomberg.
Реджеп Ердоган пройшов різні етапи відносин із Євросоюзом. Спершу дуже прагнув долучити країну до переліку країн-членів. Потім заявляв, що Туреччина вже не потребує членства. Далі знову ініціював переговори про вступ, підкреслюючи потужність Туреччини і її місце в європейській компанії.
Залежно від цього змінювалась і його риторика про європейців, спрямована на внутрішню аудиторію. Зараз же Ердоган отримав в обличчі Франції зовнішнього ворога, на тлі протистоянні з яким зможе гуртувати турків під потрібними йому гаслами.
Окрім того в цьому конфлікті Ердоган проявляє себе й на світовому рівні. Він захищає іслам та його цінності. А за цим стоїться величезна спільнота і багато впливових країн світу, з якими краще якщо не дружити, то мати в союзниках.
Емманюель Макрон же, відстоюючи свободу слова, показує себе як відданого демократії президента. ЄС запевнив його у підтримці, а французи згуртувались у протистоянні тероризму.
