Сибір.Реалії
«Неконтрольована епідемія» – так експерти називають ситуацію з гепатитами В і С та ВІЛ у російській армії. Тисячі військових РФ, маючи підтверджені діагнози, воюють проти України. Редакція Сибір.Реалії (проєкт російської служби Радіо Свобода) поспілкувалася з кількома такими російськими військовими і з’ясувала, що шляхи зараження були різними – від самостійних ін’єкцій наркотика до багаторазового використання шприців під час знеболювання у госпіталях. Однак виявлених хворих серед солдат не комісують, їх і далі тримають у частинах та на фронті в Україні – попри те, що наказ Міноборони РФ прямо це забороняє.
Станом на 31 грудня 2024 року в Російській Федерації проживало 1 215 145 росіян із лабораторно підтвердженим діагнозом ВІЛ-інфекції. За весь період спостереження зареєстровано 534 778 випадків смерті серед хворих (30,6 %). Показник поширеності ВІЛ-інфекції склав 831,8 на 100 тис. населення Росії.
«Тут ціла купа з гепатитом С та ВІЛ»
У четвертому кварталі 2023 року число зареєстрованих випадків ВІЛ серед військових РФ зросло у 20 разів порівняно з довоєнними показниками (даних за 2024 рік поки немає). Про це повідомляє російське видання «Вёрстка» з посиланням на наукову статтю у «Військово-медичному журналі».
Абсолютні значення захворюваності ВІЛ серед військових автори статті не наводять, проте розкривають динаміку зростання. Якщо взяти за одиницю число нововиявлених випадків ВІЛ в армії у І кварталі 2022 року, то до осені 2022 року їх число зросло у 5 разів, до кінця 2022 року – у 13 разів, а на початку 2023 року зафіксовано пік зростання зареєстрованих випадків захворювання – більш ніж у 40 разів.
Наприкінці 2023 року серед військовослужбовців РФ ВІЛ виявляли приблизно в 20 разів частіше, ніж до початку повномасштабного вторгнення в Україну.
У статті йдеться, що у 2023 році абсолютна більшість людей із діагнозом ВІЛ серед них – контрактники (99,8 % від загальної кількості військовослужбовців). Майже всі вони – солдати та матроси, решта – офіцери, прапорщики та мічмани, а також курсанти.
Відповідно до наказу Міноборони РФ, і ВІЛ, і гепатити С та B належать до захворювань, «за наявності яких громадянин не може бути прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили Російської Федерації в період мобілізації, під час воєнного стану та у воєнний час». Тим не менш солдати з підтвердженим ВІЛ та гепатитом С продовжують залишатися на війні проти України. Так, зокрема, сталося з мешканцем Челябінської області РФ, пише 74.ru.
Навесні 2023 року він вирішив підписати контракт. Через пів року служби у штурмовому загоні цей російський військовий опинився в госпіталі окупованого Луганська. Спочатку він був без свідомості, а коли прийшов до тями, йому поставили діагноз «контузія». Невеликі осколкові поранення були на голові та тілі. Після здачі крові з’ясувалося, що пацієнт заразився ВІЛ-інфекцією та двома видами гепатитів – А і B.
«Де саме він міг заразитися, я не скажу. Але те, що там є хворі на все це, він мені розповідав, – розповіла дружина російського військового. – Вони намагалися якось виділяти для них посуд окремо, щоб було менше контактів. Бо у всіх є рани і треба знизити ризик зараження. Але коли вони йшли в бій, вони йшли всі разом. Інакше ніяк».
Попри поставлені діагнози, цей челябінець знову опинився на війні проти України.
«Він минулого разу там пробув сім чи вісім місяців – і постійно на «передку». Але тоді у нього не було цього діагнозу, у нього були сили, він міг бігати тощо. А зараз у нього постійно температура, і куди його хочуть відправити, я не знаю. Не можна виключати, що їх зараз всіх з діагнозами зберуть і закинуть на «передок», – каже його дружина.
Тим часом російські військові, заражені ВІЛ, які погодилися поговорити з редакцією Сибір.Реалії, розповідають, що командування частини погрожувало їм «обнуленням» за інтерв’ю ЗМІ з зазначенням деталей зараження.
«Якби це була «нормальна» хвороба, я б назвав ім’я відкрито. Мене не комісують, хоча за законом мали б із таким зараженням. Розголос допоміг би. Ні, я не боюся зіпсованої репутації, я боюся «обнулення». Бо мені погрожували, коли я почав писати заяви до військової прокуратури, і мої рідні почали писати в мережах», – розповідає молодший сержант ЗС РФ Ігор (ім’я змінено на його прохання), мобілізований у 2022 році з регіону Центральної Росії.
«Я впевнений, що заразився у польовому госпіталі, куди мене принесли після поранення під Бахмутом. Я був без свідомості, і операцію мені робили наживо, як потім казали медсестри. Але потім кололи знеболювальні. І ставили з того самого шприца кільком солдатам одразу – я думаю, або так заразили, або під час операції. Там така мішанина, стерильності ніякої – намети та розкладачки всі в землі. На запитання – що це за багаторазовий одноразовий [шприц], медсестра мене просто послала. Сказала: «Ну так закупи нам, а потім довези сюди! На вас усіх лише на добу треба 200 шприців, де я тобі їх візьму?!», – розповідає він свою версію, як заразився.
Сам діагноз Ігорю підтвердили вже у військовому госпіталі у Воронезькій області РФ. Каже, коли розповів дружині, вона наполягла, щоб він добивався покарання для медиків, сама писала до прокуратури.
«Тоді мене раніше часу забрали назад у частину. ВЛК провели, але демобілізувати відмовляються, просто затягують передачу документів, – каже Ігор. – Я кілька місяців був без лікування, зараз терапія [антиретровірусна] хоча б є. Погрожують, що якщо я знову почну галас піднімати – позбавлять терапії і відправлять назад на «передок». А там або на штурм кинуть, або самі «обнулять».
Контрактник із тяжким пораненням із іншої частини Олексій (ім’я змінено) каже, що у його частині «мінімум половина із заражених – ВІЛ-інфіковані та гепатитники».
«Тут ціла купа з гепатитом С та ВІЛ. Хтось наркоман, каже, що заразився ще у цивільному житті або взагалі на «зоні», вийшов звідти прямо на «СВО» (так російська влада називає війну Росії проти України – ред.). Хтось на фронті одним шприцом колов знеболювальне з групи морфій – перший препарат із групи сильнодіючих наркотичних анальгетиків із зараженим товаришем по службі, а той сам не знав [що заражений]. Там дефіцит усього – і знеболювального, і шприців. Нам впарюють, що причина – повії, наркотики і знеболювальне. А по суті, дефіцит усього – і одноразових шприців, і стерильного інструменту [у госпіталях]», – розповідає Олексій.
І додає, що на збірному пункті «реально кожен другий або з гепатитом, або з ВІЛ».
За словами військових армії РФ, з якими говорили Сибір.Реалії, через незахищені сексуальні контакти заражається, за їхніми спостереженнями, менша частина солдатів.
Вибухове зростання
Експерти підтверджують припущення військових, зазначаючи, що подібне вибухове зростання заражень можливе саме парентеральним шляхом – тобто через кров та її компоненти.
«Якщо таке вибухове виявлення [у 20 разів частіше] дійсно має місце, то це однозначно механізми передачі, пов’язані з кров’ю! Жодним сексом такий вибуховий ріст пояснити неможливо. Таке трапляється лише в разі масового використання нестерильного медичного інструментарію. Наприклад, один шприц на багато людей. Таке трапляється за відсутності одноразових шприців у популяції споживачів наркотиків», – пояснює експерт-епідеміолог (ім’я не зазначено на його прохання).
За словами експерта, хоча наукових досліджень саме стосовно військових РФ, які беруть участь у бойових діях на війні проти України, небагато, журналістські матеріали та аналізи на основі військових медичних даних – досить серйозні.
«Особливо це стосується ВІЛ: там зростання виявлень дійсно багатократне. Що стосується гепатиту C – інформація базується на журналістських розслідуваннях та свідченнях, які говорять про реальну проблему і її ігнорування з боку військової медицини. Таке описувалося в наших роботах щодо використання «ханки» (саморобний опіоїд – ред.), але не героїну, бо під час споживання «ханки» у шприці використовується кров для зменшення токсичного ефекту. Всі інші наявні проблеми вторинні. Що ми у підсумку отримуємо – значить, завезення «ханки» йде широко і, можливо, взагалі не переривається через стан бійців на фронті», – підсумовує він.
Опитані експерти, спираючись на дані статистики, називають ситуацію в російській армії «епідемією», яку влада не в змозі контролювати.
Міжнародний консультант з профілактики ВІЛ Олексій Лахов переказує статтю в журналі «ВІЛ-інфекція та імуносупресії», де йдеться про те, що з березня 2022 року до вересня 2024 року з діагнозом «ВІЛ-інфекція» у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі лікувалися 107 пацієнтів.
А у 2020 році військові фахівці писали, що «оцінка фактичної ураженості контингентів ЗС РФ ВІЛ-інфекцією на сучасному етапі не проводилася. Є підстави вважати, що вона базується на занижених цифрах офіційної реєстрації випадків захворювання».
«У будь-якому разі і в 2024 році військові медики зазначають наявність проблем у системі обліку, діагностики та реєстрації нових випадків ВІЛ в умовах «спеціальної військової операції». Також зафіксовано, що не менше 2,2% чоловічого населення мобілізаційного віку можуть бути інфіковані ВІЛ (а це вже схоже на епідемію), тож не дивно, що в умовах часткової мобілізації, масового вербування ув’язнених та кампанії з залучення до служби за контрактом кількість військовослужбовців значно зросла, а разом із нею зросла й кількість виявлених «болячок», – каже Лахов.
Він також наводить слова академіка Російської академії наук (РАН) Вадима Покровського, який казав, що на початку повномасштабного вторгнення в Україну під час мобілізації та масового набору військовослужбовців могли бути порушення. Зокрема, частина потрапляла на службу без обов’язкового тестування на ВІЛ, а хтось пред’являв у військкоматах підроблені медичні довідки.
Лахов зазначає також, що світова багаторічна статистика завжди відносила військових до групи підвищеного ризику зараження різними інфекціями. У воєнний час ці ризики зростають у рази.
«За даними Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу, у мирний час ризики зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, у військовослужбовців у 2–5 разів вищі, ніж у цивільного населення. А в період воєнних конфліктів ця різниця може зростати багаторазово. Це може бути пов’язано із спільним вживанням ін’єкційних наркотиків, гомосексуальними контактами, контактами з працівницями комерційного сексу, купівлею або примусом до сексу цивільного населення, зараженням через нестерильний медичний інструментарій у польових умовах», – пояснює він.
Тим часом у Росії з кожним роком стає все менше відкритих даних, пише російський проєкт «Якщо бути точним». У лютому 2023 року Держдума РФ дозволила уряду не публікувати статистику – чинна практика була закріплена законом. Це вже дає перші результати: зокрема, проєкту «Здравресурс» відмовили у доступі до статистики смертності від ВІЛ у РФ.
Повну версію матеріалу читайте за посиланням.
