Територіальні центри комплектування України вже не відчувають на собі такого тиску з боку охочих мобілізуватись до лав Сил оборони, як це було на початку 2022 року. Але успішне ведення війни, що затягнулася на роки, потребує не тільки технологій, але і людей. Тим часом законопроєкт про мобілізацію і досі розглядають у профільному комітеті Верховної Ради.
Війна триває, і ситуація на полі бою показує – Збройним силам України терміново необхідне поповнення. Бо нестача людей на полі бою позначається на лінії фронту. Про це кажуть самі військові. Частково кадровий голод у ЗСУ втамовує рекрутинг. Але чи може він повністю замінити мобілізацію? Та що має принципово змінитись у підході держави до навчання новобранців?
Про головні проблеми мобілізації проєкт Радіо Свобода «Свобода.Live» поговорив із експертами в галузі. Своїми думками поділились:
- Олександр Ябчанка, командир роти «Гонор» 1-го окремого батальйону «Вовки Да Вінчі»;
- Владислав Грезєв, засновник та СЕО Lobby X;
- Вадим Івченко, народний депутат України, «Батьківщина», член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки;
- Олексій Бежевець, уповноважений Міністерства оборони України з питань рекрутингу.
У чому відмінність рекрутингу від мобілізації?
Рекрутинг – тільки спосіб, у який набирають людей у військо. Суттєва відмінність полягає у тому, що рекрутер є посередником між Силами оборони та цивільним, який хоче мобілізуватись або підписати контракт.
Найбільшими компаніями-рекрутерами в Україні, які працюють з Міноборони, є Lobby X, Work.ua, Robota.ua та «OLX Робота». Вони працюють в онлайн-форматі: людина на сайті обирає й дізнається інформацію про вакансії. А Міністерство оборони України відкрило рекрутинговий центр у Львові, куди людина, яка хоче мобілізуватись, може прийти і особисто запитати про умови несення служби в різних бригадах та про актуальні вакансії. Згодом обіцяють відкрити такий центр у найбільших обласних центрах країни.
Олексій Бежевець, уповноважений Міністерства оборони України з питань рекрутингу розповідає: «Ті люди, які чомусь бояться прийти до ТЦК та СП, які чомусь бояться звертатися до військових, можуть прийти в цивільну установу – у Львові це ЦНАП, і поспілкуватися в середовищі, де у них немає якихось опасінь, що їх будуть безпосередньо мобілізувати. Рекрутинг – це не про мобілізацію, рекрутинг – це про добровільне залучення».
Представник Міноборони також додає: усі способи залучити людей до війська вітаються, конкуренції між рекрутинговими центрами немає. Вони допомагають визначити спеціальність та посаду, на якій може служити людина. Також компанія бере на себе певні зобов’язання.
Як зазначив Владислав Грезєв, засновник та СЕО Lobby X, якщо в процесі підготовки в навчальному центрі людина бачить, що її будуть призначати «не туди, куди треба», вона завжди може звернутися до Lobby X, і компанія буде «це питання вирішувати».
«Якщо, умовно кажучи, у нас буде вакансія, де потрібно займатися дровами, і людина на неї відгукнулася, то вона буде займатися дровами. Вона буде займатися саме тим, що вона обрала», – зауважує Грезєв.
На закиди про те, що після мобілізації людину можуть відправити служити не за тою спеціальністю, яку вона обрала, уповноважений Міністерства оборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець не заперечує, що такі випадки можуть бути. Він пояснює – зараз існують правила пріоритетного комплектування військових частин. Є певний список військових частин, які держава визначає як такі, що мають комплектуватися у першу чергу, і таких частин справді багато.
«Відповідно, перед тим, як брати лист-згоду з військової частини, треба у цій військової частини уточнити, військова частина точно це знає: Чи перебуває вона у відповідному переліку пріоритетного комплектування? І якщо це так, то і для ТЦК та СП, і для навчального центру така людина з таким листом в обов'язковому порядку повинна, пройшовши всі процедури, зрештою потрапити до цієї військової частини», – зауважує Бежевець.
Також рекрутингом займаються і окремі бригади. Наприклад, у Києві, Дніпрі та Львові відкриті рекрутингові центри «3 окремої штурмової бригади». А в січні у Львові відкрили рекрутинговий центр батальйону «Вовки Да Вінчі», також у них є центр у Києві. Командир роти «Гонор» 1-го окремого батальйону «Вовки Да Вінчі» Олександр Ябчанка позитивно оцінює досвід рекрутингу. На його переконання, громадянин «сам може обирати, куди саме йти, щоб боронити власну країну».
Рекрутинг – це про право вибору вільної людиниОлександр Ябчанка
«Рекрутинг – це можливість самому обрати свою долю на фронті. Поруч з ким ти будеш воювати і в якій саме ти будеш воювати військовій частині. Що я маю на увазі?
От ти можеш разом з декількома друзями прийти в один рекрутинговий центр і потрапити не просто в одну бригаду або в один батальйон. Ви можете потрапити в один взвод, або навіть в одне відділення.
Іншими словами, рекрутинг вкрай необхідний для демократичної країни. Тому що рекрутинг – це про право вибору вільної людини», – каже Ябчанка.
Яких фахівців шукають?
За твердженням Олександра Ябчанки, найбільший запит не на конкретну спеціальність у людини, а на певні її якості. Ці якості – мотивація та готовність навчитись нового.
«Є багато людей, які приходять, питаючись про інновації. Які питаються: «Як я можу воювати новішими технологіями, як я можу воювати краще за супротивника?» Оце найбільше радує», – каже він.
Якщо ж говорити про попит на конкретні спеціальності, то, за словами Владислава Грезєва, в топі популярності на агенції Lobby X небойові посади:
- тилові, штабні посади;
- програмування;
- транспортування, водії;
- оператори БПЛА;
- посади у пресслужбах.
Люди аналізують весь контент, який є в інтернеті і дізнаються про культуру, про цінності підрозділівВладислав Грезєв
Але також одна із найпопулярніших спеціалізацій – розвідка. До них люди хочуть йти навіть на найбільш ризиковані посади. Lobby X плідно співпрацюють із Головним управлінням розвідки. Але таку популярність засновник рекрутингового агентства пов’язує із репутацією ГУР.
«Люди цікавляться, який підрозділ має кращу репутацію, де їм здається, що командири будуть, наприклад, більш фаховими і дбатимуть про їхнє життя і здоров'я в першу чергу. Де вони аналізують весь контент, який є в інтернеті, постять дописи в різних соцмережах, аналізують і дізнаються про культуру, про цінності підрозділів. Відчувають, чи там буде забезпечення кращим, гіршим. У ГУР, очевидно, є репутація підрозділу, який до зубів озброєний всіма сучасними засобами. І там фахові спецпризначенці командують особовим складом. Тому і такий відгук», – зазначає Владислав Грезєв.
На запитання про те, чому люди, коли приходять до агентств, й набагато більше цікавляться штабними посадами, аніж бойовими, Олексій Бежевець відповідає – це все одно успіх.
«Немає жодної вакансії насправді, на яку хоча б один відгук не прийшов. Про що це говорить? Про те, що наразі інтерес перевищує навіть попит військових частин. Наша задача – людям пояснити і зробити процес входження в армію максимально сервісно правильно налаштованим. Щоб людина могла прогнозовано себе знайти», – каже уповноважений Міністерства оборони України з питань рекрутингу.
Рекрутинг із/замість мобілізації?
Та навіть за умови, якщо більшість людей, які відгукуються на вакансії до Сил оборони, будуть працевлаштовуватись – чи зможе рекрутинг повністю замінити мобілізацію?
Владислав Грезєв впевнений, що ні. Але все залежить від багатьох обставин: потреб ЗСУ та того, як трансформується армія. Мовляв, є величезний сегмент людей, які готові теоретично долучились до лав Сил оборони, проте – за певних умов.
«Одні з ключових умов – це наочне спостереження якісних змін у лавах армії, більш прогресивних підходів і орієнтованості на фахових командирів, які, в першу чергу, будуть дбати про збереження життя особового складу», – пояснює засновник та СЕО Lobby X.
Уповноважений Міністерства оборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець також не вважає, що рекрутинг взагалі може замінити мобілізацію:
«У нас немає такої мети. Це два процеси, які доповнюють один одного, тому що слугують одній цілі – належне комплектування Збройних сил, – зазначає він. – Але це процеси паралельні, які доповнюють один одного, але зовсім ні в якому разі не скасовують, не виключають один одного».
Мобілізація – батіг, рекрутинг – медяник?
І поки популярність рекрутингу зростає, навколо звичного способу мобілізуватись через ТЦК з’являється все більше обговорень. Після скандалів із корупцією серед воєнкомів, випадків мобілізації «з вулиці» цивільні, які потенційно можуть мобілізуватись, не поспішають ставати до лав Сил оборони. Чи може новий законопроєкт про мобілізацію змінити такий склад речей?
Народний депутат від фракції «Батьківщина», член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Вадим Івченко повідомив Радіо Свобода, що вже з наступного тижня (з 11 березня) комітет розпочне розгляд правок у законопроєкт про мобілізацію, який вже проголосований у першому читанні. У законопроєкті є норми, які довго обговорюються народними депутатами:
- демобілізація;
- спосіб демобілізації – законом чи рішенням ставки;
- доглядачі – змінити умови надання відстрочки;
- електронний кабінет, повістка електронною поштою.
За словами депутата, у законопроєкті планують зняти норми про блокування рахунків ухилянтів, а також зняти обмеження на керування автотранспортом.
«Всі інші обмеження, наскільки я пам'ятаю, підтримані робочою групою, і зараз будуть розглядатися на комітеті. Ще ми не дійшли спільної згоди щодо обмеження консульських послуг для громадян, які перебувають за кордоном, тому що багато у нас було заробітчан, які живуть там по 10-15 років, а багато, звичайно, тих, хто поїхав вже під час повномасштабного вторгнення. Тому відбуваються відповідні дискусії», – розповідає Вадим Івченко.
Крім дискусій про те, кого можна мобілізувати, існує велика проблема із тим, як це зробити. Тобто у законі зараз не унормовані правила мобілізації таким чином, щоб механізм працював справно. Мова про те, щоб держава знала: кого, куди і коли можна мобілізувати. А ті громадяни, які ухиляються від мобілізації, дійсно отримали за це санкції.
Вадим Івченко підтверджує, що це є проблемою для Сил оборони.
«Багато людей, що стоять на військовому обліку, перебувають у розшуку. Приблизно половина. Багато тих, кого було «заброньовано», не виконали вимогу закону та не встали на облік у ТЦК. Багато і таких, хто виїхав за кордон, і лише десята частина з них стали на облік у консульстві.
Тобто багато тих, кого сьогодні можна призвати, вони підвішені десь у повітрі. Невідомо, куди надсилати повістку, чи треба надсилати її взагалі, бо людина може мати інвалідність чи бути обмежено придатною», – пояснює Івченко.
Два шляхи в одне місце?
Та незалежно від того, яким способом долучилась до лав Сил оборони людина, якщо вона не має військового досвіду, то після мобілізації чи підписання контракту людина потрапляє на вишкіл, так звану «учєбку». Місце, де новоприбулий має пройти бойову підготовку.
Журналіст і письменник Станіслав Асєєв, який добровільно мобілізувався до лав ЗСУ, у матеріалі для Української служби «Радіо Свобода» розповів про свій досвід перебування у навчальних центрах. Умови він порівнює із тубдиспансером та СІЗО, а процеси, які там існують, – бюрократичним пеклом та тотальним «совком». Він нарікає на відсутності підготовки до умов війни через бюрократію.
Олександр Ябчанка, командир роти «Гонор» 1-го окремого батальйону «Вовки Да Вінчі», сказав нам, що також чув про такі випадки, але не може оцінити реальну кількість таких ситуацій. Бо, за його словами, «бійці, які висловили бажання воювати у батальйоні «Вовки Да Вінчі», вони або тренуються, або оформлюються». Мовляв, з добробатами все інакше.
«Такого не може бути, щоб, наприклад, на полігоні бійці просто нічого не робили, або займалися якоюсь дурницею. Тому що є частина роботи, яку мусить робити частина підрозділу по забезпеченню усіх інших, а решта займається тим, для чого вони там перебувають. Звісно, вони тренуються», – зауважує Ябчанка.
Форум