Радіо Свобода спільно з українським проєктом Frontelligence Insight і групою волонтерів проаналізувало понад сто супутникових знімків і з’ясувало, що шкода від українських ударів по російській енергетиці за останні пів року становила щонайменше 60 мільярдів рублів, або 658 мільйонів доларів (за менш консервативними оцінками – майже 80 мільярдів). Крім того, за цей же період були пошкоджені або повністю знищені десятки російських військових об’єктів.
Реальна шкода російській енергетиці та економіці загалом може бути вищою, зазначають експерти: підрахунок є мінімальною оцінкою, що ґрунтується на даних, які можна верифікувати, головним чином на супутникових знімках, а також на відео з місць ударів і в тих випадках, коли російська сторона сама підтвердила шкоду.
Під час оцінки шкоди, завданої українськими ударами військовим об’єктам, команда Frontelligence Insight аналізувала атаки з точки зору їхнього впливу на перебіг бойових дій, а не вартості знищеного обладнання або боєприпасів.
На основі наданих проєктом GeoConfirmed (він займається геолокацією різних інцидентів під час російсько-української війни) даних ми склали свою базу, що охоплює атаки на російські або окуповані РФ території з 1 вересня 2024 року до 12 лютого 2025 року.
Щонайменше 67 відсотків українських ударів були успішними, в інших випадках результат атак залишається невідомим або ж довести причетність до них України неможливо. До категорії «невідомо» також входять відео з українськими дронами, що пролітають над територією Росії, мета яких невідома (невідомо також, чи долетіли вони до цілі, чи їх збили).
Аналіз практично повністю заснований на ударах, верифікованих сервісом GeoConfirmed. Реальна кількість ударів за вказаний період може бути більшою.
Найбільшу кількість успішних ударів по об’єктах усередині Росії та на окупованих територіях зафіксували в листопаді 2024 року.
Якщо на початку аналізованого Радіо Свобода періоду українські удари частіше припадали на військові об’єкти (здебільшого йдеться про склади боєприпасів), то поступово вектор зміщувався на нафтові або газові сховища, а також нафто- або нафтогазопереробні заводи: у січні дві третини від усіх верифікованих ударів припало саме на них.
Найчастіше українські дрони або ракети вражали цілі на відстанях у діапазоні 100-150 кілометрів. Трохи менше ударів було завдано в діапазонах 150-200 і 50-100 кілометрів. Це свідчить про те, що ударів найчастіше завдають по цілях, розташованих відносно недалеко від російсько-українського кордону або лінії фронту. Ще рідше трапляються удари в діапазоні 450-500 кілометрів (у цій зоні досить багато російських НПЗ, що діють, і військових складів).
У діапазоні дальності 850-900 кілометрів було всього чотири удари, три з яких сталися в Чечні: там були пошкоджені будівлі Університету спецпризначенців імені Володимира Путіна і казарми місцевого ОМОНу. Ще один удар у цьому діапазоні припав на Ленінградську область, на порт Усть-Луга. Кілька дронів успішно подолали відстань понад 1000 кілометрів.
У більшості випадків середня відстань до цілі не перевищує 650 кілометрів. Вибір цілей для ударів ближче до кордону може пояснюватися кількома факторами. Щоб дрон пролетів більшу відстань, йому потрібно більше палива, за рахунок цього може знижуватися розмір бойової частини дрона і потенційна завдана об’єкту шкода.
Військовий аналітик і засновник проєкту Frontelligence Insight, який пише в соціальній мережі X під ніком Tatarigami_UA, зазначає, що чим більшу відстань дрону необхідно подолати, тим більше шансів, що його збиватимуть, оскільки на своєму шляху він зустрічатиме більше систем ППО. При цьому в радіусі 650 кілометрів від українського кордону все ще є велика кількість цікавих для ЗСУ цілей.
Тисячі тонн боєприпасів і знищені штаби. Військова інфраструктура: оцінка шкоди
Команда Frontelligence Insight проаналізувала українські удари по російських військових об’єктах. У період з вересня 2024 року до лютого 2025 року Україна застосовувала дедалі ширший спектр озброєнь, включно з різними типами безпілотників, крилатими і балістичними ракетами.
Нижче ми даємо короткий переказ висновків, яких дійшли аналітики Frontelligence Insight. Повний матеріал доступний за посиланням.
Вересень 2024 року став місяцем найуспішніших ударів по російській військовій інфраструктурі, зазначають аналітики. Саме тоді були знищені два стратегічні склади боєприпасів у Торопці та Тихорецьку, які, як зазначає команда Frontelligence Insight, відігравали ключову роль у постачанні російським військам 120-мм і 82-мм мінометних снарядів, ракет, а також боєприпасів до стрілецької зброї та вибухових речовин. Тихорецьк, зокрема, був ключовим складом для артилерійських боєприпасів, які постачалися з Північної Кореї.
За різними оцінками, внаслідок удару по складу в Торопці були знищені від 30 до 160 тисяч тонн боєприпасів, що завдало відчутного удару по прифронтових ланцюжках поставок, зазначають аналітики.
За оцінкою аналітиків Frontelligence Insight, більш ніж половина ударів у період з вересня по лютий мали низький коефіцієнт впливу. На це міг вплинути відносно невеликий розмір боєголовки в деяких українських безпілотниках великої дальності.
«Хоча на відеозаписах, особливо знятих вночі, часто можна побачити стовпи полум’я, які вражають своїми розмірами, ці візуальні наслідки можуть бути оманливими. Ефект часто посилюється через те, що під час удару об поверхню паливо, що знаходиться всередині безпілотника, запалюється. Реальний структурний збиток при цьому досить обмежений, якщо за цими стовпами полум’я не слідують тривалі пожежі або вторинні вибухи», – пояснюють аналітики.
На думку Майкла Кофмана, старшого наукового співробітника Фонду Карнегі, вплив українських ударів по російських військових об’єктах потрібно оцінювати в контексті ведення бойових дій.
Ефект на полі бою був найпомітнішим у тих випадках, коли Україна атакувала склади боєприпасів і органи управління військамиМайкл Кофман
«Ефект на полі бою був найпомітнішим у тих випадках, коли Україна атакувала склади боєприпасів і органи управління військами (штаби різних рівнів). Ударні кампанії із застосуванням крилатих ракет і ракет ATACMS при цьому часто не збігалися за часом із проведенням бойових операцій ЗСУ. Рішення західних партнерів про надання ракет, їхню кількість і обмеження на їхнє використання ускладнювали проведення українською армією великих наступальних або оборонних операцій. Удари ЗСУ були важливою ланкою ланцюга, що впливала на дії російських військ, але не ключовою, і самі по собі не могли розв’язати проблеми, які спостерігаються на полі бою», – вважає Кофман.
Аналітики FI вважають, що перерозподіл цілей на користь інфраструктурних об’єктів, починаючи з листопада 2024 року, пов’язаний не з низькою ефективністю ударів по військових цілях, а з усвідомленою тактикою українського командування.
Чорне золото, що горить. Оцінка збитків за резервуарами
За підрахунками Радіо Свобода, за пів року, що розглядаються в цьому дослідженні, українські дрони завдали ударів по нафтогазових виробництвах і місцях зберігання природних ресурсів щонайменше 27 разів.
Комплекси перекачування нафти або нафтоперекачувальні станції (НПС) є логістичними перевалочними пунктами, і удари по них можуть бути особливо болючими для Росії. Один із таких пунктів, НПС «Андреаполь» у Тверській області (важлива частина Балтійської трубопровідної системи-2), останнім часом був двічі атакований українськими дронами: у січні та лютому.
Незважаючи на те, що на свіжих супутникових знімках станція візуально не пошкоджена, а знімки в період після січневого удару дуже поганої якості, НПС, як пише Bloomberg, через ушкодження на якийсь період припиняла перекачування нафти до балтійського порту Усть-Луга – важливого хабу російського експорту нафтопродуктів.
Газопереробні заводи (зокрема, атакований у лютому Астраханський ГПЗ) призначені для переробки природного газу і газового конденсату, виділення цінних вуглеводневих фракцій, а також виробництва газової сірки.
Газосховища, порівняно з нафтосховищами, практично не зазнавали атак: це, найімовірніше, пояснюється низькою вартістю газу. Єдиний удар по газовому сховищу – Казанській кущовій базі скраплених газів – у січні 2025 року, за нашими підрахунками, знищив три газгольдери і пошкодив ще два з максимальним об’ємом 170 кубічних метрів кожен (сама ємність розрахована на 200 кубометрів, але граничний обсяг продукції, що зберігається всередині, зазвичай не перевищує 85%), при цьому завдані збитки можна оцінити загалом у максимум 74 тисячі доларів, або 6,5 мільйонів рублів – переважно за рахунок вартості обладнання, а не згорілого газу. Схожа за обсягом знищеної продукції (465 кубометрів) атака на нафтосховище в Осенцях (Пермський край) завдала майже вчетверо більшої шкоди – її можна оцінити в 250 тисяч доларів.
Всього в результаті українських ударів, за підрахунками Радіо Свобода, за останні пів року були знищені 50 резервуарів, ще 47 були пошкоджені. Для оцінки ми використовували три моделі: всі знищені резервуари були заповнені повністю (тобто на 90% від загального об'єму), наполовину (45%) або на одну шосту частину (15%). За замовчуванням ми вважали, що в резервуарах зберігалася нафта марки URALS і оцінювали її за ціною на 12 лютого 2025 року – 70,01$ за барель.
До вартості всієї потенційно знищеної нафти ми додали вартість відновлення знищених резервуарів. Наприклад, за оцінкою російських спеціалістів нафтогазової галузі, які попросили не згадувати їхні імена, вартість будівництва вертикального сталевого резервуара об’ємом 5000 м³ становить приблизно 67 мільйонів рублів, або 747 тисяч доларів.
Найбільший за сукупним збитком удар по нафтосховищу стався 7 жовтня. У Феодосії (анексований Крим) було знищено 11 резервуарів загальним об’ємом 69 тисяч кубічних метрів. Максимальний збиток (вартість нафти та будівництва резервуарів), за нашими оцінками, міг перевищити 37,5 мільйонів доларів, або 3,3 мільярда рублів.
У переважній більшості випадків не тільки знищені резервуари, але й візуально лише пошкоджені (інколи незначно) так і не були відновлені після ударів.
Єдиним винятком є резервуар у порту Усть-Луга в Ленінградській області, пошкоджений унаслідок січневої атаки: незначно пошкоджену покрівлю резервуара РВС-30000 відремонтували протягом місяця.
Економічний оглядач Радіо Свобода Максим Блант припускає, що російські компанії не поспішають відновлювати резервуари в очікуванні завершення війни в Україні.
Інші експерти нафтової галузі, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, підтверджують, що російські нафтові компанії можуть побоюватися повторних ударів по об’єктах. На їхню думку, відновленню також можуть заважати санкції, перевантаженість виробництв і нестача робочої сили.
Будівництво нових резервуарів може затягнутися на місяці, але й відновлення пошкоджених також є доволі трудомістким процесом. Зрештою, у відновленні ємностей може просто не бути необхідності. Як зазначають експерти, російські нафтопереробні заводи навмисно знижують виробництво продукції через українські удари, а готова продукція майже одразу перерозподіляється або відправляється на нафтові танкери.
«Загалом, якби [росіяни] дійсно хотіли ремонтувати резервуари, вони могли б це зробити. Але це було б марною витратою матеріалів, виробничих потужностей і кваліфікованої робочої сили», – вважає анонімний співробітник однієї з європейських організацій з експортного контролю.
Якщо вважати всі пошкоджені сховища (окрім відновленого в Усть-Лузі) знищеними, завдані збитки значно зростають, згідно з підрахунками Радіо Свобода.
«Критична межа». Які збитки НПЗ небезпечні для російської економіки
Оцінити загальне зниження продуктивності російської нафтової промисловості внаслідок останніх українських атак поки складно, але три наших співрозмовники, які тривалий час займаються аналітикою нафтової галузі, зазначають, що зниження виробничих потужностей російських НПЗ хоча б на 15% завдає значного удару по російській економіці – вони називають цю цифру «критичною межею».
Про це говорить і досвід 2023 року: тоді, за оцінками джерел Reuters у НАТО, внаслідок серії українських атак потужності російських НПЗ скоротилися на 15% (14%, за оцінками Bloomberg), через що у березні 2024 року російська влада запровадила заборону на експорт бензину «для захисту внутрішнього ринку». Фактично, як зазначають наші співрозмовники, це означало, що обсягів виробленого бензину вистачало лише для внутрішнього споживання, оскільки, за даними за 2023 рік, більша частина російського бензину вироблялася для внутрішнього ринку (87%), а решта 13% йшла на експорт. Таким чином зниження виробничих потужностей на 14% зробило неможливим продаж пального за кордон.
У березні 2024 року, як писало Financial Times, влада США звернулася до України з проханням припинити удари по російських НПЗ, щоб уникнути зростання світових цін на нафту та можливих відповідних заходів з боку Москви.
Після тимчасового припинення ембарго з 20 травня до кінця липня 2024 року російський уряд знову повернув заборону на експорт у серпні, дозволивши з грудня вивозити паливо лише виробникам. У зв’язку з останніми атаками, як зазначають наші співрозмовники, паливне ембарго було продовжене до кінця літа 2025 року.
Співрозмовники Радіо Свобода зазначають, що навіть у разі зниження виробничих потужностей на 30% російська влада зможе задіяти для переробки нафти «запасні аеродроми» у вигляді білоруських НПЗ, здатних переробляти значні обсяги нафти: там розташовані два великих заводи – Мозирський і Новополоцький, які сумарно можуть переробляти близько 24 мільйонів тонн нафти.
Локальні дефіцити пального – це тактичний військовий ефект, але загальне скорочення потужностей – це прямий удар по грошовому валютному потокуВілл Тіль
«Локальні дефіцити пального – це тактичний військовий ефект, але загальне скорочення потужностей – це прямий удар по грошовому валютному потоку. Обидва фактори можуть мати значення. Останній може бути особливо важливим, якщо Україна посилить удари по логістичних нафтових хабах, з яких експортується нафта. Наприклад, портах», – говорить Вілл Тіль, інженер-хімік з 32-річним досвідом роботи в галузі переробки.
Економічний оглядач Максим Блант зазначає, що нафтопереробні потужності в Росії є взаємозамінними, і зупинка одного або кількох підприємств дозволяє завантажувати інші потужності (зокрема, білоруські НПЗ, які недовантажені через міжнародні санкції). Перенаправлення сировини для переробки підвищує витрати, створює додаткове навантаження на транспортну інфраструктуру (яка в Росії й без того перевантажена), однак дозволяє уникнути дефіциту та різкого зростання цін.
Як зазначають наші співрозмовники з нафтовидобувної сфери, взаємозамінність підприємств, про яку говорить Максим Блант, може бути порушена або принаймні ускладнена у разі пошкодження на хоча б кількох російських НПЗ установок каталітичного крекінгу, що виробляють високооктановий бензин, а також установок гідроочищення, які використовуються для виробництва пального з низьким вмістом сірки, зокрема авіаційного пального, через їх дефіцитність і високу цінність для виробництва нафтопродуктів, а також складнощі з їх ремонтом в умовах західних санкцій.
Скорочення можливостей зберігання нафти через руйнування резервуарів також призводить до проблем, зазначає головний аналітик Badon Hill Group, директор з контенту американського видання Malcontent News і автор подкасту про російсько-українську війну Девід Обельц. Зазвичай загальна заповнюваність сховищ становить 50-70%. Через надмірне виробництво нафти Росія і так стикається з проблемами зберігання готової продукції, а українські удари лише ускладнюють їх, вважає Обельц. Про нестачу потужностей для зберігання свідчить використання Росією старих радянських однотипних танкерів у Чорному морі. За даними Goldman Sachs, на якірних танкерах може бути до 17 мільйонів барелів сирої нафти, оскільки інші резервуари для зберігання переповнені, а виробництво значно перевищує попит. Без скорочення виробництва це значення може зрости до 50 мільйонів барелів, вважають аналітики американського видання Malcontent News.
Максим Блант вважає, що українські удари поки не завдали суттєвої шкоди російській економіці: говорити про серйозні зміни можна буде в разі прискореного зростання цін на пальне всередині Росії та дефіциті пального в регіонах, де атаки українських безпілотників були найефективнішими. Поки що, на його думку, дефіциту чи подорожчання, яке виходить за межі сезонних коливань, немає. При цьому він зазначає, що повною мірою оцінити ефект можна буде лише по завершенню посівної кампанії, яка зазвичай супроводжується підвищеним попитом на пальне.
На сьогодні, підсумовує експерт, навіть верхня величина «діапазону» підрахованих фінансових втрат – 80 мільярдів рублів – в масштабах російського нафтового та газового секторів не виглядає критичною.
Мілов зазначає, що, незважаючи на українські удари по російських НПЗ, в 2024 році вони мали непостійний характер: пік припав на зиму-весну, після чого до кінця року спостерігалося відносне затишшя.
Для посилення ефекту ударів українські війська повинні проводити регулярні атаки на великі унікальні крекінгові установки на сучасних російських НПЗ, які просто неможливо замінити в умовах санкцій, а висока регулярність ударів ускладнювала б їх ремонт, вважає Мілов.
При цьому наслідки ударів по застарілих НПЗ в південній частині Росії, що розташовані недалеко від кордону з Україною і виробляють переважно бітум, мазут і дизель, Мілов називає незначними для російської економіки: у відповідь на зниження виробничих потужностей російські компанії можуть просто почати експортувати більше сирої нафти, що і відбувається, судячи з останніх даних Міжнародного енергетичного агентства. Так, за даними МЕА, експорт російської сирої нафти у лютому збільшився на 90 тисяч барелів на добу, а експорт нафтопродуктів упав на 190 тисяч барелів на добу в порівнянні з січневими показниками і на 420 тисяч у порівнянні з минулорічними показниками за цей період.
Мілов також зазначає, що для більшого ефекту від ударів, окрім вибору рідкісних і критичних для нафтової переробки цілей у вигляді сучасних НПЗ, повинна постійно розширюватися і географія українських ударів, щоб порушити загальну «взаємозамінність» російських підприємств, про яку говорив Максим Блант, інакше макроекономічний ефект від українських ударів залишатиметься непомітним і керованим з російського боку.
Українські удари по російських нафтопереробних заводах посилилися на початку 2025 року і тривають досі: здається, що українські дрони дійсно намагаються вражати складні установки на сучасних НПЗ. За останні тижні на РязанськомуНПЗ була пошкоджена установка гідроочищення авіаційного пального, на Волгоградському НПЗ під удар потрапила установка первинної обробки нафти, що призвело до зниження продуктивності підприємства до 50-60%, а також установка з переробки стабільного газового конденсату на Астраханському ГПЗ, пошкодження якої може призвести до повної або часткової зупинки роботи підприємства до літа 2025 року.
Вже поза періодом спостережень Радіо Свобода, в середині лютого, був знову атакований НПЗ в Рязані (була пошкоджена установка первинної переробки нафти), НПЗ в Сизрані (в лютому і березні, в результаті останнього удару була також пошкоджена установка первинної обробки) і Уфа (там могла бути пошкоджена установка Л-24-7, призначена для гідроочищення нафтових дистилятів, а також знищені два магістральних трубопроводи подачі сировини і три резервуари).
Вілл Тіль зазначає, що українська армія сьогодні прагне наносити удари по всіх трьох основних ланках російської нафтопереробної промисловості: самих НПЗ, транспортних хабах (НПС) і російських портах, тобто по «експортному ланцюгу». Українські удари, на думку аналітика, переслідують дві конкретні цілі: скоротити фінансові потоки в Росію і створити локальні короткострокові логістичні проблеми, які можуть вплинути на ситуацію на фронті. На сьогодні оцінити успішність нової кампанії українських атак на російські нафтогазові виробництва, з точки зору цих двох цілей, ще не можна, як і судити про їх глобальний вплив на російську економіку.
Удари на тлі переговорів щодо припинення вогню
Після телефонної розмови 18 березня між президентами США та Росії Дональдом Трампом та Володимиром Путіним стало відомо, що президент Росії погодився на 30 днів відмовитися від ударів по енергетичній інфраструктурі України. Через кілька годин після розмови, однак, російські військовослужбовці завдали удару по критичній енергетичній інфраструктурі Слов’янська на Донеччині, знеструмивши половину міста. У ніч проти 19 березня російська армія також атакувала енергосистему залізниць Дніпропетровської області.
Україна ж вдарила по нафтобазі поряд зі станицею Кавказька у Краснодарському краї. Російське Міноборони у своєму пресрелізі звинуватило Україну у спробі «зірвати мирні ініціативи США», промовчавши про власні удари по українському енергетичному сектору. У заяві також сказано, що в момент отримання наказу від Путіна про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі в російському небі перебувало 7 безпілотників, які нібито прямували до об'єктів української енергетики, але їх збили російські системи ППО. Незалежного підтвердження цієї інформації немає.
Після телефонної розмови 19 березня із Трампом президент України Володимир Зеленський погодився на 30-денне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. При цьому в ніч на 20 березня під час нальоту безпілотників на Саратівську область внаслідок падіння уламків сталася пожежа на нафтобазі в Енгельсі. Невідомо, чи була нафтобаза метою атаки, чи пожежа стала наслідком роботи російської ППО.
Пізніше внаслідок удару була пошкоджена й газовимірювальна станція «Суджа» в Курській області. Через цю станцію російський газ постачався до Європи, поки 31 грудня 2024 року відповідний контракт не минув, а Україна не стала його продовжувати. Росія та Україна взаємно звинуватили одна одну в ударі по станції. Станом на 21 березня, тобто в день атаки, вона була під контролем українських військ.
Експерти з нафтогазової галузі зазначають, що навіть якщо дотримуватимуться впродовж місяця тимчасового припинення ударів по об’єктах енергетики, російські компанії не встигнуть за цей час відновити попередні пошкодження. При цьому співрозмовники Радіо Свобода вважають, що це припинення вогню більше грає на руку Росії, а не Україні.
Українські удари по російській енергетичній інфраструктурі набагато ефективніші, ніж російські атаки на інфраструктуру енергопостачання УкраїниВілл Тіль
«Українські удари по російській енергетичній інфраструктурі, на мою думку, набагато ефективніші, ніж російські атаки на інфраструктуру енергопостачання України. Грошовий потік від нафти – король Росії, і ми бачимо, що атаки на НПЗ, НПС та хаби перекачування і експорту газу та сирої нафти працювали, з фінансової точки зору», – вважає Вілл Тіль.
Команда Frontelligence Insight зазначає, що хоча кількість українських ударів по військових об’єктах за ці пів року може бути недостатньою для того, щоб переламати хід війни на користь України, їх частота та ефективність значно вищі, ніж у 2022 і 2023 роках. Можливості України в нанесенні ударів по російських енергетичних об’єктах також значно зросли в порівнянні з попередніми роками, відзначають аналітики.
Аналітики FI не виключають, що якщо війна триватиме, кількість українських ударів по російських військових і енергетичних об'єктах, а також їх ефективність, можуть зростати. Розвиток можливостей України в сфері виробництва та застосування безпілотних систем ще не досяг піку.
При цьому в Frontelligence Insight вважають, що перешкодити розвитку безпілотних систем або принаймні уповільнити його можуть швидка адаптація сторін конфлікту до нових тактик противника, а також можливе припинення передачі розвідувальної інформації з боку США, яка особливо гостро необхідна у випадку з дальніми ударами вглиб Росії.
