14 січня минає два роки з дня ракетного удару по одному з багатоквартирних будинків у Дніпрі. Тоді на Набережній Перемоги, 118 загинули, за офіційними даними, 46 людей, зокрема шестеро дітей, десятки були поранені. Кілька людей і досі вважаються зниклими безвісти. Російська ракета влучила у висотку у вихідний, коли багато мешканців були вдома. Рятувальники згадують, що пошукова операція тривала 70 годин, до неї були залучені понад 2 тисячі людей – як фахівців, так і волонтерів, а також кінологи з собаками.
Руїни завершили розбирати тільки у вересні минулого року. Зараз на місці будинку – пустир. Місцеві жителі пропонують поставити меморіальний знак або капличку з іменами загиблих.
Що згадують про той день очевидці події й рятувальники, як пережили ці два роки після трагедії ті, хто вцілів, та що відомо про хід розслідування?
40-річна Ольга Кореновська через ракетний удар по будинку в Дніпрі втратила чоловіка. Михайло Кореновський був відомим спортсменом, заслуженим тренером із боксу.
Того дня, 14 січня, згадує Ольга, вони з чоловіком і двома доньками мали їхати до друзів відзначати старий Новий рік. Михайло прийшов зі змагань і обідав. Ольга з дітьми вийшли прогулятися.
Коли стався вибух, вона побачила – влучило прямо в їхніх будинок, усе палає. Одразу почала телефонувати чоловікові – номер не відповідав...
Я щодня проїжджаю це місце, коли їду на роботу. Я б могла їхати іншою дорогою. Але – ні…Ольга Кореновська
Михайла Коренковського поховали на цвинтарі в Дніпрі, і все ж, зазначає Ольга, вона потім часто приходила на місце, де була висотка, – приносила жовті квіти.
«І на могилу, і сюди я приносила жовті троянди або хризантеми. І так – до року, поки не розібрали конструкції. Мабуть, тому що в мене кухня була жовтою… Зараз я щодня проїжджаю це місце, коли їду на роботу. Я б могла їхати іншою дорогою. Але – ні… душа болить: був дім – і немає дому. Порожнеча. Ти дивишся на це порожнє місце – і ти бачиш те життя, 10 років ми тут прожили з Мішею. На стіні будинку лишився синьо-жовтий прапор, його малював Міша», – розповідає Ольга.
Через два роки після загибелі чоловіка, каже дніпрянка, вона отримала компенсацію за зруйноване житло й купила квартиру неподалік, у цьому ж районі. Занурилася в роботу й турботу про доньок, зізнається, аби переживати горе.
Я туди збираю всі його речі. Пам’ять є, для мене це важливоОльга Кореновська
«Працюю щодня, але в суботу та неділю я – мама. І по вечорах, звісно. Старшій доньці – 15 з половиною, молодшій – 7 з половиною. Я одразу ж записала їх на різні заняття, на гуртки, аби вони відволікалися. Сімейні фотосесії з дітьми – обов’язково, це те, що в нас було з Мішею. Свята – ми збираємося разом, готую якісь страви, які любив Міша. Воджу дітей до церкви в неділю, як ми це робили з Мішею. З розбитої квартири ми змогли забрати посуд, духовку, фотографії, які я виклала у вигляді серця на холодильнику, нагороди Мішині, чашку його. Ручка відпала, але в мене є окрема коробочка – я туди збираю всі його речі. Пам’ять є, для мене це важливо», – говорить вона.
«Зараз коли лунає тривога – у мене сильне серцебиття, у мене страх. Страх – знову втратити. Втратити рідних, втратити житло», – додає жінка.
У пам’ять про чоловіка, говорить Ольга, наразі проводять турніри з боксу. Її запрошують як почесну гостю.
«Ось зараз я приїхала з такого турніру в Одесі – пам’яті Михайла Кореновського. Наступні змагання – у березні, чекаю, що будуть. Мені дуже важко бути присутньою, бо там фотографії Міші, наші родинні фотографії, футболки з фотографіями Міші. Коли хлопці виграють бій, вони цілують цю футболку – у мене «ком» стоїть у горлі. Але я дуже вдячна цим хлопцям», – говорить дружина загиблого тренера.
Вона також зазначає, що хотіла б, аби на місці зруйнованого будинку встановили пам’ятний знак із прізвищами загиблих. Міська влада, каже, також обіцяє назвати один зі скверів Дніпра іменем її чоловіка.
Рятувально-пошукова операція тривала 70 годин – Корінний
Заступник начальника управління з реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Сергій Корінний – один з надзвичайників, які працювали на місці атаки 14 січня. Загалом, говорить, пошуково-рятувальна операція тоді тривала близько 70 годин, до неї було залучено понад 2 тисячі людей – як фахівців-рятувальників, силовиків та комунальників, так і волонтерів, а також 360 спецмашин.
Основна маса людей була врятована в перші три годиниСергій Корінний
Згадує: перші дзвінки про трагедію почали надходити до відомства о 15:43. Коли рятувальники прибули на місце, будинок палав. На бетонних конструкціях та балконах перебували люди, вони просили про допомогу. Мешканців будинку спускали донизу як за допомогою ручних пожежних драбин, так і за допомогою спецтехніки, розповідає рятувальник.
«Основна маса людей була врятована в перші три години. Загалом було врятовано 39 людей, з них шестеро дітей. Я був начальником штабу, оперативно створеного за участі органів влади. Вся спецтехніка, яка була потрібна, була додатково залучена комунальними службами. Навіть у нас була така ситуація, що один кранівник, небайдужа людина, на 35-тоннику запропонував свою допомогу й майже всю першу добу працював із нами», – каже Сергій Корінний.
За його словами, рятувально-пошукову операцію ускладнювала погода – був мороз, а також те, що це був вихідний день: фахівці достеменно не знали кількість людей, які могли перебувати під завалами.
«Ми не знали достеменно – хто був вдома, хто прийшов, можливо, у гості, а хто виїхав на якийсь час. Прізвища врятованих людей дізнавалися у лікарні. Не було 100-відсоткової впевненості, що під завалами немає когось, про кого ми не знаємо. Потрібно було повністю розбирати завали, «під нуль». Було постійне задимлення – тривало тління під уламками конструкцій. Розбираємо завали – починається тління спіднизу. Також була постійна небезпека – нависаючі конструкції, які загрожували впасти», – говорить він.
Через 19 годин 45 хвилин на рівні четвертого поверху ми відшукали потерпілу, вже навіть не сподіваючись, що ми когось знайдемоСергій Корінний
Як розповів Корінний, під час операції щодвадцять хвилин-пів години застосовували так звані хвилини тиші: паузи в роботі, коли спецтехніку спиняли, мотори глушили, аби почути голоси постраждалих з-під завалів. Відтоді, каже, це стало всеукраїнською практикою.
«Через 19 годин 45 хвилин на рівні четвертого поверху ми відшукали потерпілу, вже навіть не сподіваючись, що ми когось знайдемо. Це була дівчина, яка увесь цей час лежала в одній з квартир, періодично втрачаючи свідомість. Коли її витягли, у неї було переохолодження – але це, звісно, маленьке диво. Таке піднесення, нові сили! Кожне врятоване життя надає сили рятувальникам», – зауважив він.
Це була наймасштабніша рятувально-пошукова операція в Дніпропетровській областіСергій Корінний
Найбільше його вразила під час рятувально-пошукової операції згуртованість людей: волонтери допомагали в усьому – від розбирання завалів у перші години до розгортання понад 20 наметів з одягом, взуттям та їжею.
«Це була наймасштабніша рятувально-пошукова операція в Дніпропетровській області», – додав він.
Компенсації, допомога, демонтаж
За інформацією начальниці управління соцзахисту міськради Дніпра Ірини Максименко, за два роки після трагедії кожен із 63 власників втраченого житла отримав по 2 мільйони гривень від обласної та міської влади. Окрім того, коштом міського бюджету відремонтували вікна та двері у вцілілих під’їздах, каже вона.
Мешканці пошкоджених квартир також отримали гроші на ремонти, з міського бюджету на це виділили 2,8 мільйона гривень.
«Зруйновані під’їзди було вирішено не відновлювати, остаточно знести їх та закріпити сам будинок. Для проведення капітального ремонту 28 квартир були відселені, і цим мешканцям місто надавало матеріальну допомогу на оренду житла. Основні ремонтні роботи тривали з грудня по червень 2023 року. Місто виплачувало допомогу мешканцям однокімнатних квартир – по 9 тисяч гривень щомісячно, двокімнатних – по 13 тисяч гривень, трикімнатних – 15 тисяч гривень. Тобто люди були забезпечені на всіх етапах реконструкції будинку», – сказала посадовиця.
У вересні 2024 року на місці ракетної атаки завершили розбирати конструкції двох під’їздів зруйнованого будинку. За даними компанії-підрядника, демонтаж тривав майже півтора року. Фахівці розібрали й вивезли понад тисячу бетонних секцій – це два під’їзди, пошкоджені внаслідок удару.
Руїни будинку завершили розбирати тільки у вересні минулого року. Що буде на місці знесених під’їздів, міська влада поки не вирішила. Місцеві жителі запропонували поставити меморіальний знак або капличку, де можна було б вшанувати пам’ять загиблих.
Що відомо про розслідування справи
Через ракетну атаку по Дніпру 14 січня 2023 року Головне слідче управління Служби безпеки України розслідує справу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України, за фактом порушення політичним і військовим керівництвом РФ законів та звичаїв війни. За даними слідства, удар було здійснено із застосуванням дальньої авіації РФ крилатою ракетою Х-22/Х-32 по цивільному об’єкту.
За даними з СБУ, у ході слідства отримали докази причетності до вчинення воєнного злочину командира 52-го важкого бомбардувального авіаційного полку дальньої авіації Військово-повітряних сил Повітряно-космічних сил Збройних сил Російської Федерації полковника Олега Тимошина, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України.
У січні 2024 року стало відомо про його загибель унаслідок удару по Льгову у Курській області Росії.
СБУ також заявила, що ідентифікувала особи ще п’ятьох російських військових, які причетні до ракетного удару по житловому будинку у Дніпрі.
За даними слідства, унаслідок злочину загинули 46 цивільних осіб, 81 людина отримала тілесні ушкодження різного ступню тяжкості, п’ятеро безвісти зникли, серед них – одна дитина.
Дніпро: 40 днів за загиблими внаслідок ракетного удару по багатоповерхівці
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум