(Рубрика «Точка зору»)
Польський аналітичний центр Warsaw Enterprise Institute (WEI) опублікував аналіз, у якому порівнює і проводить паралелі між польською міграцією після вступу РП (Республіки Польща) до Європейського Союзу та нинішньою українською до Польщі.
Щоправда, у цьому тексті не врахований чинник російської повномасштабної війни проти України, через що мільйони українців були змушені покинути країну.
Так, хтось із тих, хто приїхав, вже раніше задумувався над пошуком кращої долі в більш заможних державах і для них війна стала стимулом здійснити свої плани.
Проте, більша частина біженців ніколи навіть не думали про міграцію, маючи цілком влаштоване життя в Україні. Вони вимушені були це зробити, тікаючи від російської армії. Вимушені виїхати та вивезти дітей у безпечні умови, нерідко втративши роботу, житло чи близьких.
І вже зараз очевидно, що навіть після завершення війни повернуться додому далеко не всі. А це величезною демографічною проблемою для України.
Від тимчасового захисту до міграції
Війна триває, тимчасом дедалі частіше з’являються відомості про чергове урізання фінансування допомоги цій категорії українців за кордоном, зокрема у Швейцарії, Чехії, Німеччині, Ірландії та Польщі.
Розроблені польським урядом нові зміни до «Спецзакону про допомогу громадянам України у звʼязку з війною у цій країні» загалом спрямовані на те, щоб стимулювати наших співвітчизників поступово залишити тимчасовий захист, обравши міграційний шлях та глибше інтегруватися у польське суспільство.
Хоча більшість біженців з України вже давно фактично і так живуть як мігранти, тобто працюють, сплачують внески до фондів соціального страхування, орендують квартири та відправляють дітей до польських шкіл.
Проте серед частини поляків досі поширені міфи, що українці в Польщі мають все задарма, масово користуючись недоступними для поляків соціальними благами. Ці настрої підживлюються як деякими політиками (наприклад, депутат від «Конфедерації» Станіслав Тишка заявляє, що «поляки офіційно та юридично дискримінуються у власній країні»), так і російською пропагандою.
Гостріше, ніж «волинське питання»?
Польський політолог, доцент кафедри польсько-українських студій Ягеллонського університету Матеуш Камьонка говорить, що зараз у Польщі дуже помітна антимігрантська кампанія, яка має переважно політичний характер, хоча антибіженські настрої є скрізь – у Європі чи США.
За його оцінкою, частину польського суспільства лякає сам факт значної кількості українців у Польщі, і таких людей не цікавить інформація про те, який внесок українці роблять у ВВП країни.
Частина громадян України, які виїхали до Польщі, є російськомовними та часом і налаштовані проросійськи
Частина населення боїться, що через допомогу, яку виділяє Польща, до них може прийти війна. Також зростає група людей, яка воліла б, щоб усе залишалося, як раніше – без іммігрантів чи біженців, щоб просто було спокійно.
Це психологічне питання відчуття комфорту, яке для багатьох порушилося після 2022 року. Зокрема і тому, що велика частина громадян України, які виїхали до Польщі, є російськомовними та часом і налаштовані проросійськи, наголошує Матеуш Камьонка.
На думку політолога, новою картою у внутрішньому та зовнішньополітичному спорі між Польщею й Україною невдовзі стане питання політики щодо біженців і мігрантів з України: «я вважаю, що це буде, якщо вже не є, більшим викликом для двосторонніх відносин, ніж «волинське питання».
«Польський сантехнік» як образ упереджень
У назві аналізу «Польський сантехнік показав нам приклад, як слід керувати міграцією» його автор – економіст та менеджер з багаторічним досвідом роботи у фінансовому секторі, директор з розвитку Warsaw Enterprise Institute Алєксандр Павляк згадав символічний образ дешевої робочої сили. Він набув поширення у Франції під час дискусії навколо референдуму щодо ухвалення Європейської конституції у 2005 році, після вступу Польщі до ЄС 1 травня 2004 року, коли рівень безробіття перевищував 19%.
Відсутність кар'єрних перспектив та відносно низька заробітна плата були основним стимулом для початку трудової міграції поляків у західні країни ЄС. Цей образ був «перехоплений» самою Польщею як відповідь на полонофобію, і тоді з'явився рекламний плакат для французьких туристів, де сантехнік французькою мовою закликає їх їхати в Польщу: «Я залишаюся в Польщі. Приїжджайте й Ви».
Нині Польща опинилася у зворотній ситуації: тепер до неї прагнуть іноземці, найбільша частина яких – це українці.
Але, застерігає автор статті, «замість того, щоб використовувати цей досвід для ефективної інтеграції – як культурно, так і економічно – працьовитих, легальних іммігрантів до Польщі, ми все більше потрапляємо у спіраль образи та будування упереджень».
Тоді як дуже важливими є численні довгострокові переваги відкритості та вільного потоку людей як для країни перебування (якою все більше стає Польща), так і для країни, яку вони покинули (якою Польща колись була).
Позитивний ефект міграції
Мігранти є зовнішніми інвесторами для своєї країни
Між 2004 і 2024 роками поляки, які проживають за кордоном, перерахували понад 225 мільярдів злотих до Польщі.
Це сума офіційних грошових переказів, які наповнюють сімейні рахунки, інвестиції, місцевий бізнес та повсякденне споживання у Польщі.
Для порівняння, за той самий період іммігранти, які працюють у Польщі, перерахували трохи менше 40 мільярдів злотих.
Позитивний вплив міграції на платіжний баланс Польщі очевидний. Він складає приблизно 185 мільярдів злотих.
До цього часу грошові перекази від емігрантів продовжують перевищувати ті, що іммігранти надсилають додому.
Згідно з даними Національного банку Польщі, цей профіцит становив понад 1 мільярд злотих у 2024 році та понад 28 мільярдів злотих за останні 5 років. Значна частина цих коштів надходить до державного бюджету через податки на споживання.
За даними НБУ, у 2024 році в Україну з усього світу було перераховано близько $9,6 млрд в еквіваленті, включаючи перекази через офіційні канали та неофіційні, зокрема, й шляхом передавання грошей із рук у руки. Хоча обсяг помітно зменшився на 17,2%, або на $2 млрд, порівняно із показником 2023 року ($11,6 млрд).
З часом мігранти починають заробляти більше
Залежно від методології обчислення, кількість поляків, які проживають за кордоном, коливається від 1,5 до 2,5 мільйонів.
Понад 90% з них залишаються в Європі – більшість у Німеччині, Великій Британії, Нідерландах та Ірландії.
Останні дані свідчать, що польські емігранти у Великій Британії вже заробляють більше, ніж середня місцева заробітна плата та більше представлені у висококваліфікованих галузях.
Для порівняння, наразі середня зарплата українців у Польщі коливається від 3 300 до 5 500 злотих нетто, помітно поступаючись середній винагороді поляків у понад 8 000 злотих.
Мігранти є джерелом податкових надходжень у країні перебування
В економічному контексті легальні мігранти – не просто працівники, які надсилають свої доходи додому. Вони також є споживачами, які активно беруть участь в економічному житті.
Поступове збільшення доходів у поєднанні зі зростанням асиміляції та меншою кількістю повернень на батьківщину означає збільшення споживання та, як наслідок, податкових надходжень.
Згідно з дослідженням Національного банку Польщі, вже зараз понад 80% українських мігрантів витрачають понад половину своїх заробітків у Польщі, а понад 20% витрачають тут понад 90% своїх доходів. Це збільшує прибутки місцевих компаній та податкові надходження до польського бюджету.
Діаспора збільшує інтенсивність економічних, логістичних та культурних зв'язків
Еміграція стала одним з головних рушійних сил розвитку регіональних аеропортів.
Аеропорти в Жешуві, Вроцлаві, Гданську та Любліні значною частиною своєї мережі завдячують польським родинам, розкиданим по всій Європі. Пасажиропотік включає логістику сімейних і ділових контактів.
Де б не були поляки, зростає попит на польські продукти. В результаті культурної прихильності емігрантів до смаків їхнього дитинства зростає експорт польських продуктів харчування, які поступово завойовують позиції на полицях іноземних супермаркетів, а разом з ними й репутацію якості та автентичності.
Поляки за кордоном є й промоутерами Польщі – її культури, способу життя та підприємництва. Вони природним чином створюють мости між ринками, стаючи посередниками в торгівлі, технологіях та інвестиціях та формуючи таким чином капітал взаємин.
Поляки теж відчували на собі негативне ставлення
Однак, як зауважує польський економіст, перші роки великої міграційної хвилі були надзвичайно складними як з точки зору самих мігрантів, так і з точки зору суспільств країн, що їх приймали.
Такі фрази, як «польський сантехнік», «соціальний туризм» та «польська економіка» увійшли в повсякденне спілкування.
Негативне ставлення до мігрантів ґрунтувалося на кількох елементах.
По-перше, створювався образ польських мігрантів як людей, які приїжджають за соціальними виплатами, а не як людей, які прагнуть побудувати нове життя. Проте польська статистика доводить, що це не є статистично значущою проблемою.
Так само і з українцями тепер. Рівень економічної активності серед українських іммігрантів становить приблизно 78%, порівняно з менш ніж 60% для населення загалом.
Цей показник аналогічний для іммігрантів з Білорусі – згідно з дослідженням Національного банку Польщі, 77% були економічно активними в Польщі, а 3% працювали на іноземні компанії дистанційно з Польщі.
Рівень економічної активності у 80% варто порівняти зі статистикою для населення деяких країн – у Польщі він становить 58,3%, в США – 62%, в Швеції – 64,5%.
Тобто іммігранти значно підвищують цей відсоток, що є позитивним аспектом для всієї економіки країн, куди вони приїжджають.
Мігранти економічно активні і амбітні
І українці у Польщі є економічно активними і зосереджуються на своїх кар'єрних перспективах, а не на пошуку нових соціальних виплат. До того ж, виплати у Польщі зосереджені на підтримці сімей з дітьми.
Ще одним негативним контекстом раніше було зображення польських іммігрантів як гірших/менш компетентних.
Однак останні 20 років продемонстрували все більшу кількість вражаючих прикладів, коли поляки побудували блискучі кар'єри у найбільших компаніях світу.
На статистичному рівні The Economist продемонстрував це у своїй статті про те, що заробітки поляків перевищують середній британський приблизно на 15%.
Цей факт має кілька позитивних аспектів:
- мігранти з роками сплачують дедалі вищі податки та витрачають більше на споживання/інвестиції в країні перебування;
- вищі заробітки призводять до вищої якості життя, а отже, до бажання залишитися в країні та дуже ймовірної культурної та мовної асиміляції у наступному поколінні;
- вищі доходи корелюються зі зниженням рівня злочинності, особливо пов’язаної з насиллям.
Автор попереджає, що у контексті суспільних настроїв неможливо ігнорувати проблему злочинності.
Однак ключовою проблемою тут є неправильне розуміння статистики та розголос навколо справ, спрямований на генерування емоцій та кліків замість висвітлення реальної проблеми.
Статистика щодо польської діаспори у Великій Британії є тому прикладом. За останні 15 років відсоток поляків у британському населенні зріс з 0,6% до 1,1%. Водночас рівень ув'язнених зріс приблизно з 0,9% до 1%. Це ілюструє дві проблеми: по-перше, польські мігранти не виділяються серед населення за рівнем злочинності, а крім того, ця відносна частка з роками ще більше знижується.
За 2024 рік, рівень злочинності у групі мігрантів та біженців з України в Польщі наразі ще нижчий – 0,65%.
Міграція як стратегічна перевага
Таким чином, історія польської міграції демонструє, що добре керована мобільність – це не проблема, а стратегічний ресурс. З одного боку, сотні мільярдів злотих перераховуються сім'ям у Польщі. З іншого боку, також повертаються тисячі людей з набутими досвідом та капіталом. А між ними – мільйони зв'язків, які зміцнюють позиції в Європі.
Приплив іммігрантів до Польщі також створює таку ж можливість, – наголошує автор WEI. Звичайно, він має здійснюватися легально, контрольовано та зосереджуватися на економічному розвитку, з одного боку, та поступовій соціальній та культурній інтеграції з іншого.
Отже, потрібно запозичувати найкращий досвід країн, які раніше приймали поляків та уникати їхніх помилок.
Як бути Україні?
Скоріше за все, Україні також доведеться вивчати та запозичувати досвід залучення мігрантів після війни.
За прогнозом НБУ, чистий відтік близько 200 тисяч українців очікується як у 2025, так і у 2026 роках, а масове повернення українців з-за кордону почнеться не раніше 2027 року, хоча раніше були сподівання на початок цього процесу вже у 2026-му.
Причина погіршення прогнозу – високі безпекові ризики та адаптація українських мігрантів в країнах ЄС.
Згідно з нещодавнім дослідженням, лише кожен шостий український тимчасовий працівник у Польщі має намір повернутися до України після закінчення війни.
Це значно менше, ніж у попередні роки. Дослідження, проведене в лютому агентством з працевлаштування OTTO Work Force Central Europe, в якому опитано 500 українців (переважно жінок), показує, що цей відсоток зменшується.
Наразі лише 16% респондентів декларують такі плани, порівняно з 42% у 2023 році та майже половиною у 2022 році.
Серед опитаних лише 9% твердо заявляють про бажання повернутися після війни, тоді як 7% «досить рішуче налаштовані» це зробити. Два роки тому 24% українців висловлювали готовність повернутися, що являє собою значне зниження. У свою чергу, кількість людей, які планують залишитися в Польщі, зросла до 62%, а кожен третій вже повністю налаштований на це. Водночас зменшилася кількість тих, хто не визначився – якщо у 2023 році вони становили 35% респондентів, то в лютому 2024 року цей показник впав до 22%.
Згідно зі звітом, опублікованим на початку лютого 2025 року Personnel Service, кожен четвертий український чоловік та кожна п'ята українка розглядають можливість еміграції після закінчення війни.
За оцінками, до Польщі можуть приїхати ще понад мільйон українців. Найімовірніше, Україну покине молодше покоління – кожна третя людина віком 18-29 років висловила бажання виїхати. Однак, чим старшими стають українці, тим менша ймовірність їхньої еміграції.
Посилаючись на дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова, у звіті зазначається, що складні умови життя та відсутність стабільності спонукають багатьох українців розглядати можливість еміграції.
«Загалом 21% усіх респондентів заявили, що розглядають можливість еміграції, тоді як 70% хочуть залишитися на батьківщині, і майже кожна десята людина ще не знає, яке рішення вона прийме після вирішення конфлікту», — йдеться у звіті.
Ризикну припустити, що після таких трагічних і чисельних втрат як серед захисників України, так і цивільного населення, які принесла розв'язана Росією повномасштабна війна, частині українського суспільства буде важко сприйняти майбутню трудову міграцію до нашої держави.
Хоча фахівці вже давно говорять про її необхідність для відновлення і розвитку економіки України.
І тут мають рацію польські експерти, коли наголошують, що необхідно осмислювати досвід міграції і вчитися. Треба готуватися керувати складними міграційними процесами та пов’язаними з ними соціальними викликами. Тим більше, що прогнозована повоєння імміграція до України зовсім не буде мовно і культурно такою близькою для українців, як у випадку Польщі.
Анатолій Курносов – аналітик Центру політичних студій «Доктрина», виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум