Хоча президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн привернула найбільшу увагу заявою про те, що Канада потенційно може стати асоційованим членом Європейського союзу, під час своєї великої щорічної промови перед Європейським парламентом на початку вересня, одна її заява щодо розширення залишилася майже повністю непоміченою – можливо, тому, що вона прозвучала французькою наприкінці розлогої годинної промови фон дер Ляєн.
Європейська комісія незабаром запропонує «дорожні карти» для кандидатів на вступ до ЄС, які просунулися найдалі.
Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос написала в X, що ці дорожні карти «визначать чіткий перелік пріоритетів», до якого входитимуть «строки та конкретні результати».
Це дещо застало дипломатів держав-членів ЄС зненацька, оскільки вони прямо не просили про створення такого інструменту і не зовсім розуміли, що саме він означатиме.
Марта Кос пояснювала, що йдеться саме про додаткову ясність для країн, які найбільше просунулися в переговорах: дорожні карти мають містити строки, очікувані результати і перелік реформ, необхідних для завершення переговорів. За даними європейських джерел, до цієї групи мають увійти Україна, Молдова, Албанія та Чорногорія.
Однак посадовці Єврокомісії, з якими спілкувалося Радіо Свобода, зазначили, що робота над такими документами вже почалася і відбувається за чітким графіком.
Щодо Канади, то Європейський Союз готовий рухатись до надання цій «європейські за духом» країні статус «асоційованого членства» в ЄС. Такого статусу не має жодна інша країна. І хоча основоположні документи ЄС кажуть, що членом блоку може бути лише географічно європейська країна, але світ так швидко міняється, що можливо все.
Про те, що ж штовхає Канаду на зближення з ЄС? І як це може змінити трансатлантичні відносини та вплинути на Україну – читайте тут: Що дасть асоційоване членство Канади в ЄС? Зокрема й Україні
Стратегія розширення
Ідея полягає в тому, що спочатку, 6 жовтня, Єврокомісія представить так звану «стратегію перед розширенням».
У ній згадуватимуться дорожні карти, хоча супровідні документи переважно стосуватимуться так званих «запобіжних механізмів» для потенційних нових держав-членів ЄС.
Йдеться, наприклад, про поступове надання права голосу в чутливих сферах – зовнішній політиці, розширенні та переговорах щодо бюджету ЄС.
Після цього лідери ЄС, як очікується, обговорять стратегію на саміті у Брюсселі 15-16 жовтня.
Однак вони також можуть торкнутися потенційних дорожніх карт, оскільки деякі з них можуть не надто прихильно поставитися до того, що Європейська комісія встановлюватиме конкретні дати майбутнього розширення, адже в частині держав-членів це питання стає дедалі політично чутливішим.
Європарламент ще в березні наголошував, що ЄС має заздалегідь адаптувати власні політики та інституції до майбутнього розширення. Водночас депутати окремо застерігали, що поступова інтеграція кандидатів у політики ЄС не повинна створювати «різні класи членства» або замінювати повноцінний вступ.
Що це все означає?
Іншими словами, поки що незрозуміло, чи ці дорожні карти взагалі матеріалізуються і, якщо так, чи міститимуть вони конкретні дати.
Але якщо вони все ж з’являться, то стануть частиною щорічного пакета розширення, в якому Єврокомісія описує прогрес – або його відсутність – усіх країн-кандидатів. Наразі його публікацію заплановано на 28 жовтня.
Щорічний пакет розширення – це головний регулярний документ Єврокомісії щодо країн-кандидатів. Він містить загальну оцінку політики розширення та окремі звіти по кожній державі, де Комісія оцінює виконання реформ і визначає подальші пріоритети.
Дорожні карти Євросоюз використовував і раніше – востаннє для останньої країни, яка приєдналася до блоку, Хорватії.
Хорватську дорожню карту опублікували наприкінці 2008 року, і вона встановлювала дуже амбітну мету: завершити переговори до кінця 2009-го.
Це була інша епоха, коли ЄС іще дуже активно прагнув розширюватися, але навіть тоді така мета була надзвичайно складною, враховуючи, що Загреб на той момент завершив переговори лише щодо чотирьох із 33 розділів.
У підсумку країна змогла закрити всі розділи до середини 2011 року і через два роки стала повноправним членом блоку після того, як усі інші 27 держав-членів ратифікували її договір про асоціацію.
Хорватія офіційно стала членом ЄС 1 липня 2013 року. Переговори тривали з 2005-го до 2011 року, а договір про вступ країни до Євросоюзу підписали в грудні 2011-го.
Це, щонайменше, показує, що встановлення Єврокомісією дат і цілей для закриття переговорів про вступ є певною мірою довільними.
Адже зрештою саме держави-члени ЄС, а не Єврокомісія, одностайно дають зелене світло на відкриття і закриття кожного переговорного розділу.
Війна Росії проти України стимулює розширення?
І от тепер, через 18 років, Європейська комісія знову намагається це зробити.
Фон дер Ляєн заявила, що дорожні карти стосуватимуться найбільш просунутих кандидатів, а в Брюсселі сьогодні під цим мають на увазі Чорногорію, Албанію, Молдову та Україну.
Водночас залишаються сумніви щодо того, чи справді лідеру перегонів – Чорногорії – зараз узагалі потрібна дорожня карта, оскільки країна просунулася далі, ніж Хорватія у 2008 році.
Подгориця вже завершила переговори щодо 18 із 33 переговорних розділів, які залишаються, і досі має дуже амбітну мету – завершити переговори щодо решти до кінця цього року і стати повноправним членом ЄС у 2028 році. Будь-яка дорожня карта, яка передбачала б щось інше, поставила б Подгорицю в досить незручне становище.
Таким чином, залишаються Албанія, Молдова та Україна, для яких різні строки потенційно можуть стати чутливим питанням. Албанія вже відкрила всі переговорні розділи і закрила три, тому очевидно випереджає дві інші країни.
Складніше з Молдовою та Україною, оскільки досі їх просування в процесі розширення було повністю пов’язане між собою.
Наразі обидві країни відкрили два кластери із шести, на які поділені всі 33 переговорні розділи. У Брюсселі прогнозують, що Київ і Кишинів залишатимуться пов’язаними доти, доки не буде відкрито всі кластери та розділи, але після початку їх закриття Молдова може піти вперед швидше.
За словами посадовців ЄС, обізнаних із процесом, Молдова може почати закривати розділи вже до кінця цього року, тоді як Україна через відсутність деяких ключових реформ наразі орієнтовно має почати закривати їх у 2027 році.
Однак зараз усе зосереджено на відкритті решти кластерів. І тут саме Угорщина наразі гальмує Україну – а разом із нею і Молдову. Водночас усе ще є надія, що Будапешт поступово дасть зелене світло на відкриття чотирьох кластерів, що залишилися, ще цього року, хоча деякі інші держави-члени ЄС також можуть ховатися за позицією Будапешта – насамперед Франція та Польща.
Найімовірніше, відносно безпроблемні кластери можуть бути відкриті у жовтні. За оптимістичного сценарію останні два – складніший кластер 4, який включає такі непрості напрями політики, як транспорт, і ще складніший кластер 5, до якого входить сільське господарство, – можуть бути відкриті у листопаді або навіть грудні.
- Європейські представники розвідки, ЦРУ і навіть президент Франції Емманюель Макрон та прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск останніми днями попереджали про оцінки, згідно з якими Москва в найближчі місяці може зайти настільки далеко, що здійснить у тій чи іншій формі повітряну атаку на територію НАТО, щоб продемонструвати, що закріплене у статті 5 зобов’язання військового альянсу щодо колективної оборони – не більше ніж кілька слів на аркуші паперу.
- Володимир Путін каже, що Росія знає про порушення прав російськомовних у країнах Балтії та розуміє, що з цим робити: «Ми вже знаємо, як реагувати, і виробили певний підхід до цього. Ми реагуємо у гуманітарному плані, в плані міжнародного права».
- При цьому Путін стверджує, що заяви країн ЄС про загрозу з боку Росії – це «роздмухування та провокація». Проте російські державні ЗМІ все частіше погрожують Європі. 25 вересня агентство «РІА Новини» опублікувало колонку під заголовком «Росію чекає ще одна СВО. Вона буде дуже короткою».
Форум