«Україна – це не лише вишиванка, шаровари й синьо-жовтий прапор». Фестиваль на лінії фронту

Авдіївка, Волноваха, Попасна, Щастя, Торецьк, Дружківка, Вугледар, Рубіжне, Сватове – у цих містах досі напружена воєнна ситуація. Попри це, наприкінці вересня на початку жовтня там відбудеться фестиваль «З країни в Україну». Артисти та активісти проведуть концерти, майстер-класи та дискусії про реформи, які проходять в Україні. З якою метою фестиваль проводиться вже вчетверте? І чи робить українська музика та книги жителів Донбасу патріотами України? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили менеджер фестивалю «З країни в Україну» Євгенія Кужненкова та виконавчий директор ГО «Остання барикада», співорганізатор фестивалю «Дорога на схід» (2014-2016 роки) Оксана Ігнатова.

– Євгеніє, розкажіть детальніше про фестиваль. Наскільки я розумію, його головна фішка у містах проведення?

Євгенія Кужненкова: Особливість цього фестивалю не тільки у містах, вона у самій ідеї.

2014 рік був роком страшних змін у нашій державі. Ідейник фестивалю «З країни в Україну» Денис Блощинський, засновник гурту Nesprosta, після звільнення Слов’янська поїхав зі своїми музикантами підтримати наших солдатів після боїв. Він побачив, яка ситуація у місті, як люди реагують на українську культуру, що вони не ідентифікують себе з Україною, живуть в абстрактній країні. Тож виникла ідея створити такий фестиваль, його назва відтворює головну місію, яку він несе: перемістити тих людей, які живуть в абстрактній країні в нашу любу Україну.

– Що на людей очікує?

​

Євгенія Кужненкова: Якісний український контент. Цього року у нас буде 14 майданчиків, присвячених українським ремеслам, українській кухні. Сама концепція фестивалю не дозволяє включення іноземних елементів, навіть фудкорти українські.

Цього року в нас з’явилися нові майданчики, де ми будемо розповідати про медичну реформу, давати знання зі збереження свого здоров’я. Буде майданчик, присвячений громадським організаціям. Він виник за потребою людей, які проживають у цих містах.

– Наскільки я зрозумів, ви везете тільки українську кухню, музику, українські книжки. Чому тільки україномовний контент?

Євгенія Кужненкова: Якщо ми хочемо показати людям, як класно жити в Україні, які у нас цінності, яка у нас культура, і ми хочемо витягти їх з тієї абстрактної країни, навіщо нам везти, наприклад, кавери The Beatles?

Наш фестиваль – не академічний, не набір лекцій, куди ми приходимо і розповідаємо, що треба любити Україну. Ми робимо це контентом. Україна – це не лише вишиванка, шаровари й синьо-жовтий прапор.

– У вас є майданчик «Сучасна Україна», розкажіть про нього.

Євгенія Кужненкова: Ми показуємо українські стартапи, винаходи українців, які можна придбати, скористатися ними. І цим потрібно ділитися, у нас багато прикольних стартапів, ідей.

– Не секрет, що на Донбасі є люди, які себе не ідентифікують з Україною, можливо, люди старшого покоління. Чи спрацює те, що ви спеціально везете український контент?

Євгенія Кужненкова: Є такі люди. Однозначно сказати, як там буде, я не можу. Ми не можемо знати напевно. Звісно, можуть бути люди, які будуть виступати проти нашого фестивалю.

Ми заручилися підтримкою міста, волонтерів. І я вірю, що наш фестиваль пройде позитивно. Насправді, люди за чотири роки на Донбасі змінилися, це не той Донбас, якій був у 2014 році.

– З чим ви пов’язуєте ці зміни? Що змушує людей там змінюватися?

Євгенія Кужненкова: Це дуже широке питання. Я можу свідчити тільки за своїми спостереженнями. Я бачу, що змінилася молодь, люди до 35 років. У них після цих усіх подій перервався певний канал потоку інформації, який частково міг збивати їх з пантелику. Окрім того, могли повпливати культурні заходи, які проходили й проекти, які проводилися разом з жителями Донецької та Луганської областей.

Коли ми проводили опитування нашої цільової аудиторії на сході, ми здивувалися, скільки людей хоче чути саме українських виконавців.

– Хто – ваша цільова аудиторія? Чи буде фестиваль цікавий людям старшого віку?

Євгенія Кужненкова: Ми чекаємо на містян різного віку. У нас є майданчики для молоді, але має бути цікаво і сім’ям, будуть дитячі майданчики. Буде фотовиставка, кінопоказ, на якому будуть демонструвати серйозні роботи українських режисерів і це може бути цікаво людям старшого віку.

– Оксано, як у 2014 році вас зустрічали люди на Донбасі, розкажіть про свій досвід?

Оксана Ігнатова: Ситуація була кардинально інакшою. У 2014 році була небезпека для життя і складно було через те, що ми мали брати на себе відповідальність за безпеку усіх виконавців, поетів, митців, яких ми везли.

Ми робили заходи у бібліотеках, великі заходи, також їздили до військових у польові умови. Перший рік люди приходили на усі заходи абсолютно різного віку для того, щоб засвідчити свою українську позицію. Їм було байдуже, хто приїхав, їм було важливо прийти та поговорити після заходів, показати, що вони – Україна.

На Донбасі дуже швидко відбувся культурний фронт, дуже дорогою ціною, на жаль. Але люди там «голодні», й культурний фронт – це найважливіше, що необхідно робити за усі роки незалежності.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)